Skip to main content

Full text of "Narys istoriï ukraïnsko-ruskoï lïteratury, do 1890 r."

Оідіїігесі Ьу Іііе Іпіегпеї А^сI^ІVе 

іп 2009 шіііі їипсііпд їгот 

^оI^п апсі Магу А. Уагетко Роипсіаііоп 



[^^^р://^л/^л/VV.а^сI^ІVе.о^д/сIе^аіІ8/па^у8І81о^іик^00ї^ап 



777 



/-. 




Янито п фото/'рафіуиі.у закла,0' Ь'. Тиіемеского 
,ция ЯО. увітня 1-^10. 



Іван Фраико. 



"АІО. ХІ 






^їисаня Лвана ^'^^т.г. І. 

рш»,^ »!!» ' ■ 1 ' ■ ■ ■ » ч і< ч і-імі и '*' "* \ <0 о»уі^і. «■ . 4 ■.■■.■■■ ■ » ■ т \,.»^ 

НАРИС ІСТОРІЇ 

УКРАЇНСЬКО-РУСЬКОЇ 

ЛІТЕРАТУРИ. 

до 1890 р. 

Написав '' -' ^-с?/б^/''/ 

ІВАН ФРАНК О. 

з портретом автора. 




У ЛЬВОВІ, 1910. 



НАКЛАДОМ УКРАЇНСЬКО -РУСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ, 

зареєстрованої спілки з обмеженою порукою у Львові. 









З ДРУКАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА 1МЕНИ ШЕВЧЕНКА 
під зарядОі: К. Т')Єдпаі'Ського. 



ЗМІСТ. 



СТОРОНА 

I. Вступ Я— 6 

II. Хрпстіянство <ї— 9 

III. Освіта 9—12 

ЇУ. Напстаршпй лїтоппс 18 — 17 

V. Поезія 17—19 

VI. Проповідь 19 — 21 

VII. Мпнеї і Патерпкп 21—23 

ЛТІІ. Прольоґп 24 

IX. Толковая Палєя 25—27 

X. Апокріфічні оповіданя і повісти . . . 27 — ЗО 

XI. Законодавство і полеміка • 30—35 

XII. Літописні компіляції ХІІ— ХЛ' в. . . 376—382 

XIII. Упадок Південної Русп і початкп пів- 
нічно-руського письменства .... 36 — 37 

XIV. Червона і Литовська Русь . . . . 37 — 40 

X^^ Початкп др^Тчу 40—43 

XVI. Протестантство і унїя 43 — 44 

XVII. Ставропигійське Братство 44—47 

ХМІІ. Міщанство і козацтво 47 — 49 

XIX. Унїя обрядів 49—54 

XX. Полеміка про унїю 54 — 57 

XXI. Київська митрополія 57—60 

XXII. Київські учені 60—63 

XXIII. Драматична література XVII віка . . 64 — 65 

XXIV. Інтермедії і вертеп XVII— ХМІІ в. . . 65—67 
ХХУ. Народнї ніснї і вірші 67—73 

XXVI. Літописи ХУІ-ХУПІ в 73—75 



СТОРОНА 

XXVII. Унїятські виданя XVIII в 75—80 

ХХМП, Православні ппсьменники XVIII в. . 80—82 
XXIX. Початий національного відро дженя 

Українп 82—84 

XXX. Іван Котляревський 84—87 

XXXI. Харківська Україна 87—89 

XXXII. Початкп українського славянофільства. 

Максимович 8У— 92 

XXXIII. Попередники Шевченка 92 97 

XXXIV, Історики України перед Костомаровом 97—101 
XXXV. Відроджене в Галичині до р. 1848 . 101—107 

XXXVI. Тарас Шевченко 107-114 

XXXVII. Костомарів і Кулїш Ні— 125 

XXXVIII. 1848 рік у Галичині 125—129 

XXXIX. 50-ті роки в Галичині 130-141 

ХЬ. 50-ті роки на Українї 141 — 145 

ХЬІ. 60-ті роки на Українї 145 — 154 

ХЬІІ. 60-ті роки в Галичині 154 — 177 

ХІЛИ. 70-ті роки на Українї 177—205 

ХЬП\ 70-ті роки в Галичині 205—252 

ХІЛ'. 80-ті роки на Вкраїні 252—290 

ХІЛІ. 80-ті роки в Галичині 290—374 

ХЦ\'П. Тимчасове закінчене 375 

Додатки 376—386 

Покажчик імен і річнії 387—444 



Переднє слово. 



Мало який твір не тілько в нашім, але 
і в инших письменствах був писаний серед таких 
прикрих і важких обставин, як отсей мій „На- 
рис". Позбавлений свободи обох рук від кінця 
цвітня 1908 р. я мав утруднену всяку духову 
роботу і користуване книжками не тілько сею 
фізичною безвладністю, але ще більше може 
псіхічним неспокоєм. Се нехай буде оправданєм, 
що мій „Нарис" виходить не так повний і не 
так може викінчений у деталях, як би менї 
бажало ся. 

Першою моєю пробою дати нарис історії 
літератури та духового житя українського на- 
рода, була статя „Южнорусская литература", 
написана 1904 р. мною по російськи для вида- 
ваного в Петербурзї лєксікона Брокгавза і Ефро- 
на. Ся робота дістала ся менї з порученя проф. 
А. Кримського, і була надрукована в т. ХЬІ 
ст. 300—326 і видана також окремою відбиткою. 

Зимою р. 1907 удав ся до мене будапеш- 
тенський професор Ашбот з порученя берлїн- 
ського слявіста А. Брікнера з просьбою написати 
огляд літератури південно-руського народа для 



IV 



мадярської енцікльопедії літературних історій 
усіх народів, видаваної будапештенською Ака- 
демією Наук, По листовім порозуміню з проф. 
Ашботом я написав нову статю зовсїм неза- 
лежно від російської, німецькою мовою, яка 
в Будапештї з порученя проф. Ашбота і при 
його співучасти була одним із його слухачів 
перекладена на мадярську мову. Бувши весною 
минулого року в Будапештї і відвідавши осо- 
бисто проф. Ашбота в його помешканю, я пе- 
реконав ся, Ш.0 моя статя в мадярськім пере- 
кладї вже зложена, і доповнив її ще короткою 
згадкою про бачвансько- руське письменство. 
Чи вийшла мадярська енцікльопедія з моєю 
статею в світ, доси не знаю. Німецький текст 
моєї статї я одержав ще при кінцї 1907 р. і пе- 
реслав її до Відня, до редакції ,,Ое8и']'1'ЄІсЬІ8СІ1Є 
ЕіпігІвсЬаи", яка згодила ся опублїкувати її, 
знаючи від мене, що рівночасно друкує ся ма- 
дярський переклад. Коли одначе публїкація моєї 
статї в „0е8І:еггеісЬІ8сЬе КітсІ8сЬаіг' відложена 
була на неозначений час, я весною минулого 
року випросив рукопис назад від редакції, і то- 
дї ж почав переробляти статю на нашу мову. 
В нїмецькім текстї вона мала обєму не більше 
як 5—6 аркушів друку. Вважаючи такий куций 
обєм невідповідним для потреби нашої публїки, 
я положив собі дати в перерібцї обєм 12—15 
аркушів, та вона, як бачимо, виросла до обєл^у 
поверх 25 аркушів. 

З разу я думав довести свій „Нарис" до 
кінця XIX в., але широкий обєм, до якого роз- 



V 



росли ся остатні' роздїли, змушує мене урвати 
на р. 1890. Думаю, що книжка не стратить на 
тім, тим більше, Ш.0 90-ті роки минулого віку 
вимагали би ще просторійшого обробленя, як 
80-ті. Як сурроґат тих остатніх розділів я дам 
у однім із найблизших томиків моїх „Писань", 
яких серія розпочинаєть ся отсим „Нарисом", 
передрук моєї статї „З остатнїх десятиліть 
XIX в.", друкованої в Літературно - Науковім 
Вістнику р. 1901 т. XV під її первісним титулом 
„Молода Україна" з деякими додатками. 

Львів дня 10 цвітня, 1910. 



І. Зступ. 

Лежить щось у історії і в природі україн- 
ського (південно - руського або малоруського) 
народа^), що вказує на тїсний і тисячолїтнїй 
звязок його людности з заселеною ним краї- 
ною : та сама постійність і однаковість при част- 
ковій ріжнородности, та сама соняшна лагід- 
ність і живість спарована з тужливістю вла 
стивою степовій країні. Історичні досліди висте- 
жують слїди сего народа майже аж до великої 
славянської міґрації в М в., показують його 
предків у на пів забутих Антах, розвертають 
нам образ його родового і племінного жіітя 
в ЛІН і IX віках, виявляють перші сліди само- 



^) Українці або Малорусп. звані також Руспнамп, 
давнїйше Русичами, Южнорусами, по латині Кіиііепі. се 
парість північно-охідного європейського племенп Славян, 
що складаеть ся з ВЗжнорусів, Великорусів і Білорусів. 
Южнорусп, у яких тепер назва Українці, як вираз ново- 
розбудженого національного самопізнаня. розповсюднюв 
ся що раз більше, замешкують чи то збитою масою, чи 
більшими кольонїямп широкі простори краю від Попрада 
і Сяна в Галичині аж до стоків Кавказа і від південних 
стоків Карпат на Угорщині до рік Припетї і Десни в Росії, 
не чпслячи численних кольоній у Південній Угорщині. 
Добруджі, північно-східній Азії, в Сполучених Державах 
і в Канаді в північній, та в Бразилії і Аргентині в пів- 
денній Америці. їх людність обіймає тепер поверх ЗО мі- 
ліонів душ. Про їх історію від найдавнїйшпх часів див. 
простору Історію Русп-України проф. Михайла Грушев- 
ського, якої перший том вийшов також по німецькп і яка 
доси доведена до шестого тома. 



— 4 - 

стійнпх лержавіїїіх орґанїзацій між ними в пер- 
шії! ПОЛОВИНІ IX віка, значно перед леґендар- 
ним приходом варяжських трьох братів, і до- 
казують, що старе національне шя Русь не було 
імпортованим варяжським прозвищем, але мі- 
сцевим виплодом південно-руської, спеціяльпо 
полянської, київської державної орґанїзації. 
Ясне світло історії паде на сю південно-руську 
державу аж у полови нї IX віка, за князюваня 
Володимира Великого, який защеплене тут уже 
давно христіянство зробив дерягавною релїґіею, 
релїґіею руської держави, яка не була ним 
утворена, але вже тодї дійшла до вершини 
свойого розвою і з кінцем їіого панованя по- 
чала хилити ся до упадку. 

Так само як христіянство в Київі і инших 
важних південно-руських культурних центрах 
(правдоподібно забутих тепер західно-руських 
городах Червенї і Волині) істнувало довго пе- 
ред Володимиром, мусїли також початки духо- 
вого, а спеціяльпо навіть літературного житя 
істнувати давно перед його часом. Найстарша 
відома нам памятка того письменства, так зва- 
ниіі Супрасльський рукопис, походить правдо- 
подібно з початку IX віка і повстала не менше 
правдоподібно під впливом безпосередніх уче- 
ників Мефодія, на що вказують численні мо- 
равізми в язицї поруч із не менше численними 
червонорусізмами, малочпсленними польонїз- 
мами і чехізмами на тлї найстаршої, в Мораво- 
Панонїї і Болгарії виробленої церковно-славян- 
ської мови. В найстаршім київськім лїтописї, не- 
вірно приписуванім Несторови і зредаґованім 
у початку XII віка, дійшли до нас найстарші 
памятки державного житя Южної Руси, відомі 
договори Олега, Ігоря і Святослава 'з Греками, 
уложені дуже стародавньою мовою. В однім, 
що правда не дуже віродостойнім уступі тзв. 



папонського житія Константіша знаходимо 
згадку, що Константин, бувши коло р. 860 
в Херсонесі в південнім Криму, знайшов там 
у одного чоловіка Євангеліє і Псалтир писаний 
руськими буквами, а в иалеинім додатку до 
сего уступу читаємо: „Се же буди відомо всїми 
язики і всїми людьми, яко рускій язик не от- 
куду же прія віри святия сея, і грамота руская 
никим же явлена, но токмо самим Богом Все- 
держителем... І грамота руская явила ся Богом 
дана в Корсуні Русину," от него же научи ся 
філософ Константин. Тоже муж Русин бяше 
благовірен, постом і добродїтельно в чистій 
вірі уєдинив ся. і то єдин от руска язика яви 
ся преже христіан сиїі, і невідом киким же, 
от куду єсть. Тоже бисть в днії Михаіла царя 
і Ірини благовірния. Костянтин же філосо»)) 
нарицаємиїі Кирил, створил грамоту словенским 
язиком, глаголемую литицу, в дни Михаіла ца- 
ря греческаго і в дня князя Рюрика новгород- 
скаго, єго же сином русская земля прейде". 
(ГІамятки, т. І., ст. БХІҐ і ^^^). Лишаьзчи на 
боці питанє про винахід глаголиці, доси неви- 
яснене вповні, мусимо зазначити, що так звана 
кирилиця, або як тут кажеть ся, руське пись- 
мо, утворена на підставі грецької унціяльноі 
азбуки, виявляє деякі схожости з ґотицькою 
азбукою, винайденою Ульфілою у IV віці і вжи- 
ваною в Криму аж до XIV віка, а деякі букви 
взяті з єврейського квадратового письма, що 
все вказує далеко швидше на Південну Русь, 
як на Болгарію як на місце повстаня кирилиці. 
Південно-руське письменство так само як 
південно-руська державна орґанїзація виступає 
перед нами вже в X віці на досить високім 
ступні розвою. Найстарша часть київського лі- 
топису, що сягає до смерти Святослава, була 
правдоподібно зложена ще за часів Володимира 



— 6 — 

Великого. Бачимо в нїії твір, у якім видно 
СЛІДИ давно вже розвитої грамотности, досить 
високо розвиненні! історичниїі і риторичний 
стиль, богато вироблену мову, а в політичних 
і етноґрафічних уступах незвичайну широту 
погляду і реалізм у представленю фактів. Весь 
найстарший літопис, що сягає до смерти Во- 
лодимира Мономаха 1125 р., декуди ядерний 
і майже ляпідарний у вислові, з численними 
поетичними і риторичними вставками, з троха 
шабльоновимй характеристиками виднїйших по- 
літичних діячів, являеть ся в протиставленю 
до рівночасних византійськпх хронік твором 
дуже визначним, богатим ріжнородними фактич- 
ними подробицями, а дуже скупим на власні 
редакторські комбінаціі, і обік визначного істо- 
ричного значіня має також високу літературну 
вартість не тільки задля свойого язика, а та- 
кож задля численних побутових, історичних та 
місцевих переказів і високо драматичних епі- 
зодів. 

II. Христіянство. 

з заведенєм христіянства через Володи- 
мира Великого наплила до краю більше або 
менше численна грецька єрархія і духовенство. 
Знаємо, що аж до половини XIII віку всі київ- 
ські митрополіти тільки з двома виїмками були 
Греками. Ніізше духовенство, що мало діло 
з широкими людовимії масами не обізнаними 
з грецькою мовою, було по містах зразу також 
грецьке, та му сіл о швидко зрущити ся, а по 
селах очевидно му сіло бути руське. Христіян- 
ське богослужене вимагало писаних церковних 
книг. Які вони були зразу на Руси, не знаємо 
докладно. Найстарше відоме нам євангеліє 
з половини XI віка, славне Остромірове єван- 



— < 



гелів, являр.ть ся, як тепер бачимо, пе новго- 
родським, але київським продуктом, і не ко- 
пією з болгарського оріґіналу, як думали стар- 
ші російські вчені, але копією із старпіого ру- 
ського оріґіналу. 

Нема сумніву, що в перших віках христі- 
янства перейшла в Південну Русь значна часть 
того церковно - славянського письменства, що 
в IX і X віках за почином славянських апо- 
столів Константина і Мефодія витворило ся 
і пишно розцвило в державах Великії! Моравії 
і Болгарії. Найстарша памятка півдеппо-ру- 
ського світського письменства, призначена для 
читаня освічених світських людий з найвисших 
суспільних кругів, так званий Сборник Свято- 
слава з р. 1073, являєть ся південно-руським 
перекладом такого самого зборника, перекла- 
деного з грецького оріґіналу на староболгар- 
ську мову для князя Симеона. Другий збірник 
Святослава, писаний 1076 р. тим самим автором, 
що й першиіі, являєть ся в значній мірі, а мо- 
же навіть ЗОВСІМ самостійною роботою того 
автора, містячи обік перекладених ним із грець- 
кого уступів такоях інтересні статї його вла- 
сного складаня. 

Не треба занадто перецінювати розмір цер- 
ковного і морально-поучптельного письменства, 
перенесеного на Русь" із Болгарії в готових пе- 
рекладах. Не можемо нічого певного сказати 
анї про лїтурґічні книги, які були перекладені 
ще в Моравії і в Болгарії, анї про инші збір- 
ники, о скілько вони перейшли до нас у пер- 
ших віках христіянства. Із троха пізнїйших ча- 
сів маємо старо-руські копії майже всїх важ- 
нїйших творів панонського і болгарського пись- 
менства, починаючи від житія Мефодія, якого 
найдавнїйша копія із XII віка заховала ся 
в південно-руськім рукошісї, що тепер нале- 



— 8 — 

жить до бібліотеки Успенського собора в Мос- 
кві, і від леґендіїпро житіє обох славянських апо- 
столів, яка в окремій руській редакції вііїшла 
в склад найстаршого київського літопису. Ма- 
ємо далї в старих південно - руських копіях 
твори Климента Охридського, Іоанна Екзарха, 
Монаха Храбра і инших староболгарських пись- 
менників. Натомісь дослідами новійших пись- 
меннішів виказано, що не мало церковних книг 
або покревних із ними д\^ховних збірників були 
зложені, зглядно перекладені з грецького в Пів- 
денній Руси. Між такими збірниками треба го- 
ловно назвати Прольоґи так званих руських ре- 
дакцій, уложені на підставі грецьких Менольо- 
ґіїв ; руські Прольоґи визначають ся богатством 
руських і славянських вставок, а надто ста- 
тями поучительними або притчами і корот- 
кими оповіданями долученими до ґрупи святих 
кождого дня. Староруське походженє треба 
признати також для вельми розповсюженого 
збірника приказок і духовних афорізмів, відо- 
мого під назвою Пчела; збірник приказок під 
таким самим титулом, уложений ще в X віцї 
в Болгарії, не має нічого спільного зі старо- 
руською Пчелою. До таких збірників уложених 
у старій Руси належить тако^к Марґаріт, зло- 
жений із слів переважно Іоана Златоуста з до- 
датками инших старих отцїв церкви, на взір 
старо-болгарського Златоструя,' уложеного ца- 
рем Симеоном. Взагалі треба сказати, ихо вже 
в половині XI віку в Південній Руси все най- 
нотрібпїіппе для богослуженя і " релігійного 
житя широких верстов народа було чп то попе- 
р(;клалане з грецького, чи то- попе])еводжене 
з болгарського, чи то поперероблюване власною 
працею. До таких перерібок належали просторі 
празничні Минеі, правдоподібно на весь рік, 
>з яких пару місячних книг опублікував проф. 



- 9 — 

Яґіч у Петербурзі'. В пояовпнї XI віка треба 
зазначити важний і|)акт, що князь Ярослав за- 
кладає першу бібліотеку при Софіїіськім Со- 
борі, і затрудняе при ній богато писарів та пе- 
рекладачів/ Нема сумніву, що переписувано 
також грецькі тексти; маємо найстарші посла- 
ній київських митрополітів, родовитих Гре?ав. 
у грецьких текстах і в рівночасних старо-ру- 
еьких перекладах. 



III. Освіта. 

Питане про письменську і перекладну ді- 
яльність у старій Руси вяжеть ся тісно . з пи- 
танєм про стан освіти і шкільництва в тих най- 
старших часах. ]^Іаіочи на увазі те, що най- 
старша староруська інтелїґенція сктадала ся 
з воповників і купців, по части Норман, по ча- 
сти Славян — людпй, що звичайно по кілька 
разів у житю відбували близші або. дальші по- 
ходи і подорожі і проб^^али довше або ко- 
ротше в ріжних визначних культурних центрах 
Заходу, Півночи, Сходу і Півдня, таких як 
Новгород, Киів, Корсунь, Константинополь, не 
говорячи вже про дальші східні і західні землі, 
мусимо припустити, що значна частьтнх^ куп- 
ців і войовників була хоч по троха познайом- 
лена з мовами ґерманськпми, перською, араб- 
ською та грецькою. В наіїстаршій памятцї на- 
шого письменства, в згаданім уже Супрасль- 
ськім рукописі, маємо під днем 7-го лютого, 
переклад корсунської леґенди про сімох кор- 
Сунських єпископів і апостолів- ^ живе сві- 
доцтво близьких духових відносин Руси з по- 
лугрецьким Корсунем, з часів Володимира Ве- 
ликого маємо перще свідоцтво про заснованє 
в Киіві шкіл для. боярськоі чади. Несповна 



— 10 — 

сто ЛІТ пізнїйше бачимо київського дружинника 
князя Святослава, Василія, висланого на Во- 
линь з метою ОГЛЯНУТИ тамошні школи. 

Значними центрами книжної просвіти були 
такоях манастирі, в яких деякі монахи цїле жите 
присвячували переписуваню богослужебних або 
душеполезних книг. Старі лїтописї згадують 
також про многих князів, митрополїтів, єпи- 
скопів як про людий книголюбних і широко 
вчених, фільософів, про яких мусимо допустити, 
що вони крім своєї церковно-руської знали та- 
кож грецьку мову і дещо з грецького письмен- 
ства. Оба старо- руські митрополїти руського 
походженя, Іляріон і Климент Смолятич, були 
люди високо освічені і талановиті письменники, 
хоча з писань другого лишило ся нам тілько 
дещо тай то непевне. 

Мійх манастирями Південної Руси заіімае 
перше місце славний Печерський маиастир 
у.Київі, що в XI і XII віцї видав ряд мужів 
заслужених також у письменстві. На чолі тих 
мужів стоїть ігумен Теодосій, головний орґанї- 
затор манастиря, від якого лишило ся нам де- 
кілька поучень і посланій, декотрими письмен- 
никами запідозрених, але на мою думку автен- 
тичних. Другим у ряду являєть ся чернець 
Нестор, якого до недавна вважали автором наїі- 
старшого літопису, та якому присудити можна 
напевно лише два твори : Житіє Бориса і Глїба 
і Житіє Теодосія Печерського. Третїм видним 
иечерським письменником я вважаю монаха 
Теодора, ученпка Теодосієвого, якого перу без- 
сумнївно належить опис віднаїіденя мощий Те- 
одосія в р. 1090 і якого я вважаю редактором 
так званого Печерського літопису, що творить 
третю часть початкового літопису від смертгі 
Святополка Окаянного до р. 1090. 

Вихованцем печерського манастиря був 



- 11 - 

мабуть також чернигівськіїй ігумен Данило, 
прозваний Паломником, автор відомого опису 
своєї подорожі до Палестини, що являеть ся 
взірцем пізнїйших південно- і північно-руських 
описів, а своєю точністю, живістю і таланови- 
тістю оповіданя і патріотичним духом нале- 
жить до найкращих памяток середньовікового 
паломництва взагалі", а на Руси лишив ся й до- 
си недосягненим і тішив ся великим поводже- 
нем і розповсьздяхенєм, чого доказом між иншим 
є й те, що навіть у Галичині маємо декілька 
його копій із ХМ і X^ЧI віку^). Легковірний як 
усі монахи, ігумен Данило з уподобанєм опо- 
відає про все, що видів і чув, нотуючи при 
ріжних святих місцях богато апокріфічних лє- 
ґенд і місцевих оповідань, у тім числі також 
невідому ні звідки інде звістку про побут князя 
Олега на Родосі. 

Правдоподібно з міщанського стану, а вла- 
сне з Кпівлян, походив також згаданий уже 
Святославів дружинник, Василь, автор остат- 
ньої і найцікавійшоі з літературного боку ча- 
стини найстаршого літопису, що починаючи 
роком 1098 уриваеть ся на році 1113 і в своіТі 
основі займаєть ся центральною особою Воло- 
димира Мономаха аж до його вступленя на 
київський престол, систематично проводячи 
в тім оповіданю своєрідні федералістичні ідеї 
союза князів під верховенством Великого князя 
київського, для усуненя князівських сварів 
і спільної боротьби з Половцями. Особливим 



Ч Варто зазначптп, що першим південно-руськпм 
паломником до Палестпнп був кпївськпй монах Варлаам, 
ігумен мабуть найстаршого кпївського манастпря св. Дп- 
мптрія. Варлаам не лишив опису своєї иодорожи, а в лі- 
тописі" зазначено лише, що вертаючи з Палестини кара- 
ваною, тягненою 400 волами, вмер у дорозї. Варлаам був 
^^еником св. Антонїя. 



12 



літературним інтересом у тім першім, визначно 
ПОЛІТИЧНІМ південно-руськім творі відріжняєть 
ся особливо високо драматичний епізод про 
осліплене Василька Теребовельського, в якім 
автор згадує також дуже займаючими словами 
про свою власну стрічу з ослїиленим і увязне- 
ним Васильком. 

Між письменниками старої Південної Руси 
займає видне місце також один князь, Воло- 
димир ^Іономах, своїм ГІоученєм дїтям, у якому 
маємо крім властивого поученя також нарис 
автобіоґрафії князя і способу його жптя, а на 
кінцї коротенький лист до князя Олега. Твір 
визначаеть ся простотою і щирістю тону, а ав- 
тобіоґрафія дає вельми цїнний образ князів- 
ського житя в тих бурливих часах. 

Зовсім инпіого рода твором є так зване 
Моленіе Даниїла Заточника, гумористичний 
витвір якогось скомороха, зложений з напуше- 
них фраз і хитромудрих афоризмів, сплетених 
у калейдоскопічній беззвязности, з доданим 
при кінцї мотивом грецького переказу про пер- 
стінь Полїкрата: буцім то якийсь Данило за- 
точник, прогнаний неласковз князя Святослава 
на озеро Лач, написав йому се Моленіє на до- 
каз свойого дотепу, і сховавши його в пушку, 
кинув у воду; пушку проковтн^^ла риба, рибу 
зловили князеві слуги, а отворивши її живіт, 
найшли пушку і передали князеви, який ула- 
скавив велемудрого заточника. 



IV. Найстарший ЛІТОПИС. 

Найважнійшою памяткою старо - руського 
письменства треба без сумніву вважати твір, 
ш,о має титул „Рускій лілюписець", а доклад- 
нійше „Се повіісти времепних л1>т, откуду по- 



- 13 - 

шла руская земля і кто перв'Ье пача в Киев'Ь 
КНЯЖИТИ". Сеїі історичний твір обіймає час від 
найдавнїйших, відомих авторови споминів ста- 
рославянського розселепя, племенного поділу 
північно-східних Славян і побуту староруських 
племен, далі йдуть перекази про початки дер- 
жавної організації південної і північної Руси, 
про найстарших князів київських, про хрещене 
Руси і панованє Володимира, про його безпо- 
середніх потомків аж до панованя Володимира 
Мономаха включно. Се т. зв. найстарший лі- 
топис, редаґовапий безперечно в Києві в пер- 
шій половині XII віка, якиїі пізнїїіше був про- 
довжуваний ріжними руками з ріжніїх жерел 
у т. зв. першім Київськім літописі, що сягає 
аж до монгольського нападу 1240 р. 

Перша половина сего твору, що сягає до 
1113 р., в якім правдоподібно була зредаґована, 
має назву найстаршого літопису і дійшла до 
нас у богатьох рукописних копіях, у яких мо- 
жемо розріжнити дві редакції, неслушно досп 
називані одна південнов^, а друга північною, 
бо Обі були зредаґовані на Півдні, одна в Київі, 
а друга може в Черніїгові, на що вказувало би 
включене в неї поученє чернигівського князя 
Володимира Мономаха. З огляду одначе, що 
^Іономах умер великим князем у Київі, краще 
буде допустити, що обі редакції таки повстали 
в Кііїві. 

Наїістаршпй літопис в обох редакціях має 
компілятивний характер і складає ся з ріж них 
елєментів, оріґінальних і перекладаних або пе- 
рероблюваних, що розпадають ся на чотири 
части, відмінні що до евого походженя, а "звя- 
зані тілько одною спільною редакцією. Перша 
часть, що сягає від початку до смерти князя 
Святослава, містить у собі крім вставок із грець- 
кого хроноґрафа Григорія Гамартола, також 



— и — 

виписки із болгарського хроноґрафа враз із ле- 
ґендою про славянських апостолів Кирила і Ме- 
фодія, далї норманські заґи про норманських 
завоевателїв Рурика з його братами, Олега. 
Аскольда і Дпра, Ольгу і її мужа Ігоря і їх 
сина Святослава. Стоїмо тут без сумніву на 
історичнім ґрунті, але далекі від історичної 
правди, бо всі найважнїйші події, подані в на- 
шім літописі про Яхите тих осіб, носять на собі 
виразниїі характер поетичного вимислу, нераз 
у високо драматичнії! формі, або навіть у мало 
що зміненій поетичній формі, і маііже всі без 
виїмка при порівняних дослідах з инніими су- 
часними жерелами показують ся відбитками 
міжнароднїх заґ та лєґенд про творене нових 
держав, або самовільні перерібки подїіі, що на 
правду виглядали зовсім инакше. 

Обік тих частин, які можна вважати ди- 
настичною традицією пануючої династії Рури- 
ковичів, маємо в наїістаршім літописі три важні 
памяткп документального характера, про яких 
автевтичність, особливо двох перших, не можна 
сумнівати ся ; се договор Олега з Греками з р. 
911, договор Ігоря з Греками 941 і договор 
Святослава з Греками. Сі договори крім висо- 
кої історичної вартости важні тако/К як літера- 
турні памятки, даючи нам наїістарші зразки 
актового язика і юридичної термінольоґіі до- 
христіянської Руси X в. 

Крім сих документів маємо в першій части 
літопису також ряд дуже важних місцевих за- 
писок, привязаних або до певних місць, або 
до певних осіб. Ті записки між ипшим свід- 
чать про те, що значний час перед заведеиєм 
христіянства, ще може в IX віці, був звичаїї 
записувати важнїГіші иодґі чи то на окремих 
табличках, чи на вільних полях якихось стар- 
ших, може чужих рук«.>писів. 



— 15 - 

Друга часть наїістаршого літопису, іііо 
починае^ ся панованем Ярополка і кінчить ся 
упадком Святополка Окаянного, писана оче- 
видно по одному пляну якоюсь духовною осо- 
бою, напевно сучасником Володимира Велико- 
го, але таким, що мало цікавив ся політичними 
відносинами Південної Руси, а далеко більше 
дбав о обрисоване морального обліічя своїх ге- 
роїв. Оповідане починає ся коротким описом 
панованя Ярополка і ііого убійства слугами 
Володимпровими, і високо драматичним опові- 
данем про перші роки панованя Володимира, 
де він малюеть ся правдивим Варягом, насиль- 
ником і многоженцем ; потім іде просторе опо- 
відане про його навернене на христіянство, 
оповідане зложене далеко більше з леґендових 
мотивів (іспитане вір, образ страшного суду як 
доказ правдивостп христіянства), ніж із істо- 
ричних фактів, і розширене дуже просторими 
вставками, перекладеними з грецьких жерел 
(промова фільософа з подане м змісту староза- 
вітної історії, і поучене Володимиру дане буцїм 
то йому корсунським духовником, а переробле- 
не із грецького твору Михайла Синкелла). Мож- 
ливо іцо до оповіданя про Володимира було 
нізнїйше додане оповідане про вбійство їїого 
синів Бориса і Глїба їх братаничем Святопол- 
ком і про траґічнійі копець тогож Святополка, 
але й се оповідане очевидно написане особою 
духовкою, у якої поза моральними моментами 
ш;езають полїтичні. ■ 

Третя часть літопису, що обіймає часи від 
смерти Святополка " до р. 1090, компільована 
також духовною особою і її можна вважати ко- 
ли не в повні, то в значній частії тим Печер- 
еькіїм літописом, про котрий згадуеть ся в Па- 
терику і якого авторство прииисуеть ся там 
Несторови. З порівнаня сеі частії літопису 



10 



■■і дїйсіїїіміг піісаиями Нестора переконуєм» » ся, 
що він не був автором того літописного опові- 
ланя, а був ним по всякій правдоподібности 
печерськиїі монах Теодор, який сам пр(» себе 
згадує, що вступаючи до печерського монасти- 
ря застав іще Теодозія яаівим, а в р. 1090 від- 
найшов його мощі в іїого келїї. 

Остатня часть найстаршого літопису, по- 
чинаючи від р. 1091 і вриваючи ся р. 1111, я- 
вляєть ся нам окремим твором, писаним рукою 
світського чоловіка, Київлянином і дружинни- 
ком київського князя Святослава, на імя Ва- 
силієм. Про себе самого він оповідає тілько те, 
що в шкільних справах був післаний з Київа 
на Волинь і бачив ся там з осліпленим князем 
теребовельськпм Васильком, але ціле його опо- 
віданє про ті бурливі роки, про переговори 
і зїзди князів та боротьбу з Половцями навіяне 
політичною думкою про доконечність союза 
князів супроти спільного ворога і занеханя до- 
машніх р(»здорів. 

В т. зв. Лаврентієвськім кодексі найстаршо- 
го літопису під текстом оповіданя про появу чуда 
в Печерській Лаврів р. 1111, ^перерваного майже 
на половині, стоїть підпис: „Игі>/иж'к Оиликістр'к. 
ста'' /Ннулилл наїїіісл'^ книі 'к си ліітопнсїцк н«\- 
д'ки СА и» кіі /ідл'^тк пригати при кн/лзи Володи- 
міо^і кнли;иі|ію і€<иі^ К'кіек'к, а ^ині? к іо кр^/ил 
иг8<и(нлф!о 01' стл"^ /\\и)саїдд кті /^г.)^.к.д индикта 

Д. Л'к^. Л ИЖ6 ЧТП К КННГ'КІ сим. то К\^ДИ /МИ 

к'к -илтклу'и". Сей підпис, якого нема в Іпат- 
ськім, гесіе Печерськім кодексі, де натомісь 
оповідане про чудо в Лаврі доведено до кінця, 
я вважаю свідоцтвом редактора, що звів до 
купи розрізнені доси части найстаршого літо- 
пису. Його духовою власністю я вважав би у- 
міщені в першій части характеристики руських 
племен, та твердженє про походжене Славяи 



17 



з над Дунаю. Характеристика житя півленно- 
руських 'племен, особливо Деревлян і Кривичів, 
що вони „жиііга\-і> зкічринилх скразс»л\, жикЬфЕ 
скотскки''. єсть дословним перекладом слів Ма- 
лали про илітє Атенян перед Кекропсом, пуиїм 
то вини тоді, не признаБЗчи подружя, жили 
д'єоімбєі тоблсо. 



ч 



V. Поезія. 

Найкращим твором старого південно - ру- 
ського письменства, а власне твором поетич- 
ним, зложеним своєрідновз ритмічною прозою, 
а властиво більше менше правильними віршами, 
є Слово о полку Іігоревіь, якого основою був 
похід князя ІІгоря Святославича з Новгорода 
Сїверського і їіого брата Всеволода Курського 
весною 1185 р. проти Половців, який скінчив 
ся повнпм пораженєм Русинів над річкою Ка- 
ялою, полоненєм князів, пізнїйшою втекою Пго- 
ря і замиренєм, яке заключило ся шлюбом Во- 
лодимира, Игоревого сина, з половецькою кня- 
зівною в р. 1187. Поема написана очевидно су- 
часником, а може й очевидцем походу, по вся- 
кій правдоподібности того самого 1187 р. Кля- 
сичніпі доказом на се може служити той роз- 
діл поеми, де автор відкликаєть ся до сучасних 
князів, аби помогли Пгореви, і де між тими 
сучасними ялівими князями згадано також з ве- 
ликими похвалами галицького князя Яросла- 
ва Осмомисла, що вмер при кінці тогож 1187 р. 
Поема визначаєть ся красотою і поетичністю 
стилю, який дуже часто виблискує аллїтера- 
ціями і асонанціями властивими старо -ґерман- 
ській поезіі, сутим мітичним підкладом, по части 
взятим із народнїх вірувань, а по.^части може 
витвореним як ІОСІ соттіше8 поетичною шко- 

2 



18 — 



лою боярсько-дружішної верстви, яка очевидне» 
мусїла істнувати в старіїї Південнії! Руси довгі 
столїтя, коли її слїди і ширші останки маємо 
в лїтопіїсї і в окремих копіях. Із таких останків 
найінтереснїґіший уривок пісні про степове зїлє 
евшан і половецького співака Оря, поміш,ениіі 
на чолї Галицько-Волинського лїтопису в до- 
датку до похвали князя Романа. При близшім 
розглядї композиції Слова о полку Пгорев-Ь 
переконуємо ся, що воно не одноцїльний твір, 
але дійшло до нас у пізнїйшій редакції, яка 
на рушивши текст первісної поеми про похід 
Пгоря попротикала його вставками і відривками 
давнїйших пісень із XI віка. І з тих вставних 
пісень найцїкавійша пісня про Полоцького кня- 
зя Всеслава, що не має ніякого звязку з по- 
емою про похід Пгоря. Сам редактор визначаеть 
ся тим, що знає про старого співака Бояна, 
подає у вступі ґіого характеристику, з якої 
видно, шо се був поет XI віка, а в дальшім 
тексті вставляє подекуди, до річи і не до річи 
цітати із тогож Бояпа, з яких один попсова- 
нпй аж до утрати всякого змислу. В самій по- 
емі найгариїїіші уступи: опис двох битв Руси- 
нів із Половцями, патріотичниїі поклик автора 
до сучасних князів, щоб ратували честь Руси 
і помстили ся на Половцях, і високо поетичний 
плач Ярославни, жінки Пгоря, що в часі по- 
ходу свойого мужа сиділа в укріпленім городі 
Путивлі. 

На жаль Слово о полку Игоревіз дійшло 
до нас у одинокій копії з ХП" або Х\' віка, 
яка опублікована уперве ґра(|)ом Мусін-Пушкі- 
ном у Москві в р. 1800, затратила ся підчас 
пожежі Москви в 1812 р. — тепер можемо мати 
майже певність, що не згоріла, бо палата Му- 
сіп-Пушкіна не згоріла в ]\Іоскві у тім році. 



19 



Обік боярсько- дружинної поезії була також 
духовна, з якої дійшли до кас віршований Ка- 
нон Кирила Туровського і віршоване способом 
подібним до Слова о полку Іігоревіз Слово 
о Лазаревім воскресенії, яке дійшло до нас 
у кількох неповних копіях. В тім Слові пред- 
ставлено праптцїв у пеклї, які дові давши ся 
про те. що пимерший Лазар має воскреснути, 
передають йому зворушливими і високопоетич- 
ними словами свої муки в пеклї і просьбу де» 
Хрпста, аби піии'ішов визволити їх. 



VI. Проповідь. 

При браку правильної школи була для 
широких мас народнїх устна проповідь одино- 
ким способом просвіти неграмотних людий. 
Старо-руська проповідь витворила ся на взір 
грецької. Особливо великі отцї церкви Василій 
Великий, Григорій Богослов і Іоан Златоустиїі 
були старанно переклад ані і служили духовним 
або як взірці для власних проповідий, або пе- 
реклади відчитувано в церквах. Щоби зблизити 
їх до розуміня народньої маси, ті твори грець- 
кої риторики дуяче часто вкорочувано або пе- 
рероблювано та розширювано цікавими інтер- 
поляціями власного складаня. З тих популяр- 
них проповідиіі лііішло до нас дуже мало ; мож- 
ливо, що їх останками треба вважати ті короткі 
безіменні поучительні слова, поміщені в Про- 
льоґах і Ізмараґдах, яких взірців у грецькім тексті 
не можна дошукати ся. Із проповідий висшого 
стилю, призначених для найвисших сфер иівден- 
но-руської суспільности, маємо Слово о закон'Ь 
п бладодати митрополїта Іларіона, майстерниіі 
витвір високої риторики з глубоко відчутою 
похвалоБЗ Володимира. Плодовитим проповід- 



- 20 - 

нііком. був Кирило Туровськпй, зразу аскет, 
стовпніїк^пізнїііше єпископ, який крім кілька-; 
нацятьох проповідий полишив по собі такояі,. 
и])итчу про СЛІПЦЯ і хромця, майстерний твір: 
духовної беллетристики. Із численних пропові- 
диїї митрополита Клима Смолятича віднаїідено 
депіо досить сумнівної вартости; можливо, що 
дещо ще мояша буде віднайти серед множе-' 
ства слів загально затитулованих Слово Кли-. 
ментово або Із словес святих отец. Із безімен- 
них поучень найважнїііші ті, що звернені про- 
тив поганських вірувань новохрещеного народа, 
так званого двоєвірія; між ними наіїважнїйше 
Слово н'Ькоего Христолюбца; обік того треба 
піднести ЦЇЛІИІ ряд безіменних проповідий про- 
тив прастарого руського налогу пяпства серед 
світських і духовних людпй. 

Тїсно з проповідями вяжуть ся численні 
посланія єпископів до підвладних або до кня- 
зів, які також відчитувано в церквах, і де крім 
загальних релїґіїіних иоучень обговорювано 
також спеціяль'ні руські відносини. Що до са- 
мого читаня, то треба поперед усього прига- 
дати, що лектура — розуміеть ся, релїґійних 
та :моралізаційних книжок — у Південній Руси 
вважала ся сама собою ділом Богу милим і ду- 
шеполезним, і як така величала ся в ріжних 
невеличких поученях. Оттим-то було богато 
людий, що займали ся такою лектурою в роді 
аскези для спасеня душі, виучували на память 
цілі книги, особливо Псалтир, і виписували 
окремо найлюбіііші відділи і цитати з ріяших 
улюблених авторів. Таким робом повстали чи- 
сленні збірки популярних поучень, як ось не- 
відома нам близше Златая Матица, близше ві- 
дома Златая Ц^ізпь і широко розповсюджена 
збірка, відома в дуже ріжних редакціях п. з. 
Ізмараґд, якої декілька копій ріжного складу 



— 21 - 

маємо також у Галіічинї. Коліг Ізмараґд має 
переважно світський характер, то анальоґічнігй 
йому ІІаренетікон, себ-то вибір поучень Ефре- 
ма Сирина, має переважно духовний, аскетич- 
ний характер. Ще виразнїйпіий аскетичний ха- 
рактер має так звана Книга Студіт, вибір аске- 
тичних поучень Теодора Студіта, основнпка 
Студійського монастиря в 'Константинополі, 
якого устав послужив такояг основоь^ манастир- 
•ського устава Печерського монастиря. 



VII. /Уіинеї і {Істерики. 

Між книгами призначеними для читаня 
не лише духовних, але також світських людий 
найвиднїйше місце займали ]\Іинеї і Пате- 
рики, обі збірки житій святих. Ріжниця їх була 
в тому, що Минеї містили в собі житія святих 
впорядковані по дням кождого місяця, а Пате- 
рики містили житя, ПОДІЇ і реченя аскетів і ана- 
хоретів ріжних місцевостий. Миней маємо два 
ряди: ^Іинеї Четї, в яких містять ся просторі 
житія святих, і Аіинеї празничні, в яких мі- 
стять ся відправи церковні, або канони на 
честь кождого святого або ґрупи святих, що 
потерпіли разом муки або жили разом в одній 
обителї і в однім часі ; ті відправи основані 
звичайно на жіггіях відповідних святих, але 
дуже часто, приміром у відомих нам празнич- 
шіх Минеях із XI віку, фактичних даних про 
житя святих дуже мало або й зовсім нема, 
тілько голе славословіє на ріжні лади. Що Че- 
тя Мпнея належала до найстарших книг пере- 
ведених на південно-руську мову, доказує нам 
згаданий уже Супрасльськи'й рукопис, якого пер- 
ша половина із додатковими житіями при кінцї 
містить мартівську Четю Минеш. Величезииіі 



22 



засіб житій, переваяхно спадщину князївсько- 
дружиннпх часів Південної Русн, але також не 
мало пізнїйшпх перекладів із ХІУ і ХУ віка 
зібрав у ХМ віці московський митрополїт Ма- 
карій у своїх Великих Четях ^Іинеях, додавши 
до житій відповідних святих письменників та- 
кож по змозї усї їх твори перекладені на цер- 
ковно-славянську мову, які тілько міг запопа- 
сти. Сю кольосальну збірку розпочала друку- 
вати петербурська Академія наук і довела доси 
в 12 томах від 1 вересня до грудня. 

Що до Патериків, то в старій Південній 
Руси були відомі, здаеть ся, вповні або по ча- 
сти всї три головні Патерики, Скитськрій або 
Тебаідський в горішнім Єгипті, Синайськпй 
і Палестинськиїі. Із тих Патериків зроблено 
було ще в Греції вибір званий Лїмонарій (ци- 
триновий сад), який також за князівських 
часів був перекладений на тодішню церковно- 
славянську мову. Отсї Патерики, а також пре- 
богатий змістом Пандект Нїкона Чорногорця, 
перекладений на південно-руську церковну мо- 
ву не пізнїйше ХП віка, мали значний вплив 
на зложене Ріиїво-иечерського Патерика, доко- 
нане без сумніву в віках ХП до XIV. Найстар- 
шою частиною того Патерика треба вважати 
затрачене тепер житіє Антонія, простору ком- 
піляцію зложену ще мабуть в XI віці, з якої 
до Печерського Патерика діїішло декілька жи- 
тій найстарших отців. Одно з тих житій, а вла- 
сне житіє Нїкона Затворника, буцїм то пізній- 
шого епіскопа Новгородського, являєть ся дуже 
мало відмінною перерібкою житія одного си- 
рійського монаха, поміщеного в Пандекті Нїкоиа 
Чорногорця. Другим найдавнійшим автором 
Печерського Патерика був згаданий уже Нестор 
чорноризець, якого я^итіє Теодозія стоїть на 
чолї найстаршої редакції Патерика і було на- 



- 23 — 

писане на взір житія святого Сави Преосвящен- 
ного, що стоїть на чолї Палестинського Пате- 
рика. Первісна редакція Печер ського Пате- 
рика складаєть ся з трьох окремих частий: 
із згаданого вже Несторового житія Теодозія, 
далі із посланія Полїкариа, ігумена Володи- 
мирського, до Акіндина чорноризця печерсько- 
го, про обовязки чернечого жптя, які він ілю- 
струє житіями тих святих печерських, що були 
їїому відомі. Акіндин у своїй відповіди, най- 
просторійшій части Патерика, подає зразу ви- 
тяги із житія Антонїя, а потім довгий ряд опо- 
відань чи то своїх власних, чи иниіих брат- 
чиків про пізпїйших святих XI— ХП віка. Жи- 
тіє Антонїя окреме було відоме ще в ХП" ВІЦІ. 

Сам Патерик Печерський протягом дальпіих 
віків дізнав кількох редакцій і одного пере- 
кладу на польсьрсу мову, що творить також 
окрему редакцію і була доконана митрополїтом 
Сільвестром Коссовом. Найпізнїйша південно- 
руська редакція, значно розширена супроти най- 
старшої мабуть пізнїйшими житіями печерських 
святих, була доконана 1649 р. київо-печерським 
ігуменом Яковом ТризноБі. Одна із нечислен- 
них її рукописних копій зберігаєть ся досн 
в біблїотецї Онуфрейського Василіянського мо- 
настиря у Львові. Важні причинки до найстар- 
шої части Патерика, зібрані правдоподібно мо- 
нахом Теодором, редактором Печерського лїто- 
писця, містять ся в найстаршім київськім лї- 
тописї. Маємо тут між иншим нарис житія і ха- 
рактеристику Теодозія зовсїм відмінні від Не- 
сторового, і дещо інтересне про Теодозіевог(^ 
наступника Нїкона, чого також не подав Нестор. 



24 - 



VIII. Продьоги. 

Щоб зробити весь річний цикль житій 
святих, які заповняли Четю Минею, доступнїй- 
шим для широкої публіки, ще в Греції в їх 
і X віках роблено короткі витяги з важнїйших 
житій. Правдоподібно ті витяги були лише 
більш або менше просторими поясненими до 
дістіхів, двовіршових або інодї чотировіршових 
епіґрам, ш;о містили в найкоротшій формі го- 
ловні дати про жите і смерть даного святого. 
Ті стихи з доданими до них поясненями, впо- 
рядковані по місяцям, утворили так званиїї 
Стишний Прольоґ, на мою думку старший від 
просторійшого, чисто прозового Прольоґа, якого 
першим грецьким взірцем був Менолоґіїї царя 
Василія, зредаґований у X віцї. Той Менолоґій 
не був дословно переложений на церковно-сла- 
вянську мову, тілько послужив основою для 
троха просторійших перерібок житій грецьких 
святих, до яких південно-руські перекладачі і ре- 
дактори додавали по своїй уподобі славянські, 
ґотські, вірменські і инші житія, а також короткі 
поученя, притчі і т. и. Отак зредаґований півден- 
но-руський Прольоґ, який уже в Південнії! Руси 
дізнав богато змін, перейшов згодом у ХЛ' віцї 
у Московидину, де знов був де в чому розши- 
рениіі, де в чому вкорочений, і в тій північно- 
руськіїї редакції надрукований уперве у Мос- 
кві в роках 1641 — 1643 в трьох томах, що обій- 
мали КоЖДИЙ по чотири МІСЯЦЇ, а тепер ЗВГі- 

чайно переписуеть ся і друкуеть ся В двох 
книгах, З яких перша зове ся сентябрськоБ> 
і містить МІСЯЦЇ від вересня до кінця лютого, 
а друга мартівською, що містить місяцї від 
марта до серпня. 



~ 25 - 

IX. Тодковая Далєя. 

Зовсїм у пншу сферу, а власне в сферу 
високої теольоґічної полеміки, веде нас збірка 
названа Палєя Толковая. Не можна сказати, щоб 
у старій Південній Руси не були відомі спе- 
ціяльно теольоґічні твори, такі як Івана Дама- 
скина або Шестоднев Васплія Великого, коли 
не в перекладі*, то в грецькім оріґіналї. ІМайже 
на певно можна сказати, іцо відомий тут був 
також Шестоднев Іоанна Екзарха болгарського. 
Основна думка сих двох творів, а також основна 
думка невелігчкого грецького твору Па/хна 
Іотодіу.ц послужили основою просторої, без сум- 
ніву у XII віці в Південній Руси зложеної ен- 
-цикльопедії, званої Палєя Толковая. ^Іетоьз сего 
твору було в одноцільнім, високо вченим стилем 
зложенім викладі подати весь обсяг людських 
відомостий про природу, про чоловіка, про тво- 
рене світа і про стародавню сторію Жидів аж 
до Різдва Ісусового; одначе спеціяльний виклад 
доведешпї тілько до кінця нанованя Соломона. 
Окрім того другою метою сего твору було в по- 
лемічних екскурсах долучених до кождого важ- 
нійшого уступа доказати Жидам, іцо їх власна 
письменна і устна традиція все і скрізь дока- 
зувала, ш,о кус єсть правдивий син божий, спа- 
ситель світа і обіцяниїі жидівському народ ови 
Месія. Крім сего чисто теоретичного боку мі- 
стить Палєя дуже богату збірку окремих ста- 
ринних творів, переважно апокріфічного змі- 
сту, як ось у перпіій части, то єсть у так 
званім Шестодневі оріґінальну перерібку Фі- 
зіольоґа, спеціяльні відомостп про звірів 
і птахів, а також про анатомію і ())ізіольоґію 
людського тіла, а в другій історичній части 
апокріфічні леґенди про" А дама і Еву, Авраама 

І і Лота, Мелхиседека, Ісаака, Якова і Ісава, далі 
просторий твір Заповіти дванацяти патріархів, 
і 



— 26 — 

тоб-то дванацяти синів Якововіїх, і в додатку 
Заповіт або Лїствіщю Якова, з пророкованем 
про долю кождого сина. В тій рукописній 
Палеї, якою я спеціяльно користував ся, і яка 
в початку ХЛ1Ї віка належала до Станіслава 
Жолкевского, сина відомого польського геть- 
мана, а тепер налеяшть до бібліотеки Кре- 
хівського монастиря, маємо далі довгий ряд 
апокріфічних оповідань про ЛІойсея, вихід 
Жидів із Єгипту, про пророка Валаама, про 
царів Давида і Соломона. В тій же Палєі ви- 
клад, хоч у троха коротпіій формі, тягнеть ся 
далі ; маємо там оповіданє про пророка Ієремію 
і про вигнане Жидів до Вавилона, коротеньке 
оповіданє про Дарія і Зоровавеля, і нарешті 
про відвідини Александра Македонського в жи- 
дівськім храмі в Єрусалимі. Крехівська Палєя 
кінчить ся просторим, але сухим реєстром ци- 
татів із усіх книг старого завіта, в яких про- 
рокуеть ся про месіянїчнпїі характер Ісуса 
Христа. Після того має вона ще дальше про- 
довженє, так званий Хроноґраф про римських 
і византійських кесарів, і нарешті просторі ви- 
ємки із болгарського Хроноґрафа, в яких між 
иншим єсть також скорочене житіє Констан- 
ти на з широко розведеними спорами між хри- 
стіянином і Сараценами, а потім Жидами. Книга 
кінчить ся похвалою рівноапостольних князів 
Константина і Володимира і просьбою помагати 
руськії! землі проти всяких супостатів. Уже се 
одно закінчене показує, іцо Палєя була реда- 
ґована в Південній Руси. Другий важний до- 
каз, се антіжидівська полеміка, що червоною 
ниткою проходить Рфізь усю книгу, а третій 
не менше важний доказ той, що в ґеоґрафіч- 
нпх реєстрах поміщених у ріяших частях книги 
маємо дуже докладну ґеоґрафію руських і пів- 
нічно-европеііських земель, у головному схожу 



_:/ 



з тою, яку маємо в початку найстаршого літо- 
пису, але подекуди далеко докладнїйшу. Спе- 
ціяльне порівнане, яке надїю ся перевести не- 
забаром, повинно виказати, чи і о скілько лі- 
тописні дані черпали з Палєї, чи може навпаки. 
Взагалі треба сказати, що Толковая Палєя в тій 
формі, як вона маеть ся в Крехівській копії 
з Х\1 віка, моя^е обік літопису і Патерика вва- 
жати ся наііцїннїйшою памяткою нашого старого 
письменства. Треба додати, що Толковая Палєя 
дійшла до нас у немногих копіях (усїх мабуть 
не більше десяти) і в ріжніїх редакціях. Най- 
старша що до віку копія, захована в Коломиї, 
написана на перґаменї 1495 р. і кінчить ся па- 
нованєм Соломона. ]^Іенї відома ще одна руко- 
писна Палєя, може з початку ХЛ'ІІ в., дарована 
в р. 1638 ковельським священником для одного 
із афонських манастирів, відки вона в почат- 
ках XIX віка дістала ся до ц. к. надворної 
бібліотеки у Відні (81ауіса ч. 9.). Від Крехів- 
ської Палєї вона відріжняєть ся далеко мен- 
шим числом апокріфічних вставок, згідно з Ко- 
ломенскою копією кінчить ся панованєм Соло- 
мона, і замісь просторої редакції Заповітів два- 
пацяти патріархів, яку маємо в Крехівській Па- 
лєї (друкована мною в першім томі Памяток), 
має коротку редакцію без Ліствіщі Якова. 



X. і^покріфіЧні оповідану 
і повісти. 

Також -крім Палєї мало старо-руське пись- 
менство велике число ріжнородних апокріфіч- 
них оповідань і духовних повістий. Аиокріфічпі 
оповіданя, яких обєм у домонгольській Руси 
невідомий нам докладно, обіїімали все таки 
пять великих циклів, із яких кождий репрезен- 



І 



-^ 28 — 

туеть ся хоч одним або кількома творами, відо- 
мими вже в домонгольськпх копіях. Сї циклі' ось 
які : старозавітні аиокріфи, апокріфічні євангелія 
і взагалі шісаня про жите Ісуса, його матери, йо- 
го приятелів і ворогів ; спеціяльний пребогатий 
цикль апокріфічних дїянііі апостольських, далі" 
просторий цикль творів есхатольоґічних і апока- 
лїитичних, до чого можна долучити цикль апо- 
кріфічних оповідань про сучасних апостолам 
і троха пізнійших святих і мучеників. Як ба- 
чимо, маємо тут простору літературу, богату 
найріжнороднійшими лєґендовими і літератур- 
ними мотівами, яка може дати нам дуже добре 
поняте про богатство і ріжнородність лектури 
і загалом духових інтересів наших предків. 
Про широту розповсюдженя і глубину впливу 
тих творів серед нашого народа свідчить най- 
ліпше той факт, що зміст і мотівн тих творів 
вникнули глибоко не тілько в обряди і церковні 
пісні нашоі церкви, але також і в проповідп 
і в поученя нашого сільського духовенства, 
у популярне письменство давнійших віків і 
^ устну традицію широких мас народа від Дону 
до Тиси і Спіша. 

Апокріфічні оповіданя творять перехід від 
духовних оповідань до світських повістпй, новель 
і байок. І сей відділ письменства визначав ся 
в давній Південній Руси значним богатством. 
Ще в Болгаріі разом із византійською хроні- 
кою Манасіі перекладено історію збуреня 
Троі, яка з Болгаріі перейшла в Південній Ру- 
си у склад так званих Хроноґрафів. Ся повість 
про збурене Троі основана не на Гомері, а на 
пізно - грецьких оповіданях Дареса Фріґійця 
і Діктіса Кретенця, буцім то очевидних свід- 
ків Троянськоі війни. Правдоподібно в Півден- 
ній Руси, може в ХП, а може в котрім пізній- 
шім віці, та все таки в домонгольськім часі 



29 



повстав переклад славної духовної повісти прі^ 
Варлаама і Іоаса(Г»а, одного з паїікращих і най- 
популярнїйшпх творів всесвітної лїтературп, 
в якім у романічній, високо драматичній за- 
красцї подано головні дані з житя індійського 
царевича Ґотами, знаного загально під назвою 
Будди. Повість крім головної основи містить 
у собі кільканацять прегарних притч, із яких 
найелавнїйша притча про однорога, знана та- 
кож у нашім письменстві пізнїйших часів у про- 
зових і віршованих перерібках. Індійський орі- 
ґінал сеї повісти невідомий нам. Із якоїсь не- 
відомої нам арабської перерібки пішла жидів- 
ська перерібка, зрештою луже свобідна, доко- 
нана еспанським Жидом Ібн Хісдаєм у X віцї. 
З невідомого жерела, по догадкам визначного 
арменїста .Марра, з вірменського оріґіналу, пішла 
грецька, перерібка сеї повісти, що зробила ся 
клясичною книгою європейських лїтератур. її 
авторство довгі віки приписувано Іванови Да- 
маскину, визначному теольоґови ЛИ віку, але 
виразний слїд її істнованя знаходимо аж у XIII 
віиї на А())онї. Повість написана стилем взір- 
цевим що до своєї простоти і ясности і містить 
у собі крім основної повістевої темп кількана- 
цять притч оповіданих Варлаамом в поучене 
Іоасафови, і надто декілька окремих теольоґіч- 
них трактатів, як ось просторий трактат в обо- 
роні христіяпства против поганських вір, вло- 
жешій в уста одного з героїв повісти Нахора, 
в якім віднайдено затрачену здавна апольоґію 
христіяпства т'рецького ритора Арістіда. В формі 
сну Іоасафа подано коротк^^ візію раю, взяту 
також із якоїсь старшої христіянської візії. 
Найстарший відомий нам рукопис старорусько- 
го перекладу сеї повісти походить із Хі\' віїеа. 
В Південній Руси повстала також прозова 
перерібка византійської рицарської епопеї про 



І 



— зо — 

Діґеііїса Акріта. Найстарша копія старо-руської 
перерібкії містила ся в тім самім рукошісї Му- 
сіна Пушкіна, в якім заховало ся Слово о пол- 
ку Іігоревіз. Із сеї копії заховали ся тілько де- 
які виписки, збережені Карамзіном, а повний 
текст був віднайдений пізпїйше у пізнїйших 
копіях. Руська иерерібка в порівнаню до грець- 
кої поеми, що дійшла до пас у кількох віршо- 
ваних і в одній прозовій популярній редакціях, 
являеть ся дуже короткою і вбогою на зміст 
переповідкою якогось невідомого грецького орі- 
ґіпала, або вмисним скороченем руського автора. 

В тім самім одинокім у своїм родї рз^ко- 
писї, який Мусін Пушкін дістав від Українця 
монаха Іоіля, ігумена Спасового монастиря 
в Ярославі, містила ся також казка про Аки])а 
Премудрого, якої арабський оріґінал знаходимо 
в збірцї Тисяча і одна ніч, і якої близший 
грецький оріґінал віднайдений недавно Анґлї- 
чанином Копібіром. Оповідане має темою відо- 
мий казковий мотів иерехованя чоловіка засу- 
дяіЄного на смерть царем через його сина або 
приятеля, і в руській перерібцї відзпачаеть ся 
богатством житевих правил, поданих Мудрим 
Акиром свгтЮму синови. 

Правдоподібно в князївськіїі добі був до- 
конаний також із грецького переклад відомої 
індіїіської збірки казок Панчатантри, шо че- 
рез Персію і Арабію дійшла до Греків, і була 
в X віцї перекладена Сетою на грецьку мову, 
а з неї на руську п. з. Стефанїт і Іхнїлат. 



XI. Законодавство і попещка. 

Для доповненя картини духового япітя 
домонгольської Руси треба звернутії увагу 
ше па памятки законодавства і полемічної лї- 



31 



тературіг. Перша відимість, яку з історії РусіГ 
подає найстарший літопис, належить до р. 856 
і нотує факт, піо в тім році Варяги „взимаху 
дань" в Північній Руси і на Кривпчах, а Хо- 
зари збирали дань у Південній Руси, між ин- 
шим і в Київськії! землі. Як розуміти се зби- 
ране дані? Очевидно мова тут не про якийсь 
одинокий напад, а про певні іистітуції, які б 
хоч здалека можна прирівняти до наших по- 
даткових і акцизних урядів. Значить, у тім ду- 
же давнїм часї мусїла бути вл^е вироблена 
якась більше менше правильна адміністрація 
чи то чужоземного, чи то правдоподібнїіїше 
місцевого походженя, якою чужоземні часові 
зверхники могли користувати ся. Літописні за- 
писки про пановане Олега й Ігоря подають нам 
факти так званого вимучуваня данини князями 
і їх дружиною від підвладних племен. З того, 
що літопис нотує ті факти з певним негодйва- 
нєм, :мусіімо догадувати ся, що се не бул<,> 
правило, тілько виїмки, і що адміністрація да- 
нин людности і мит купецьких уяхе в X віцї 
мусїла бути значно управильнена. За сим про- 
мовляють також тексти договорів Руси з Гре- 
ками, особливо договор Пгоря з р. 945, в яко- 
му Русь являєть ся як деряхава поділена на 
25 намістництв з більше менше автономними 
намістниками в коя^тім важиїпшім провіпціяль- 
нім центрі. Як далеко сягала власть спх на- 
містшіків, можемо судити по тім, що вони мали 
право висилати своїх відпоручників навіть до 
трактовань із заграиичпими державами. 

З заведенєм христіянства входить у гру 
в суспільному житю новиїі ваяшійі чинник, хри- 
стіянська церков, щг» слідуючи г])ецькііі тра- 
диції від разу домагаеть ся значної компетен- 
ції в справах судівпіщтва. І ось у першій ві- 
домій нам памятцї півдепио-руськ'ого законо- 



І 



— 32 — 



давства, в так званім Уставі святого князя Во- 
лодимира, бачимо запевнені значні корнети 
христіянській ерархії, і між иншим надану Ш 
компетенцію розсуджувати ось які церковн"^- 
цівільні і церковно-карні а'їла : розпуст, се зна- 
чить розвід, смилное, се значить спори за Яхі- 
ноче придане, заставане, се зн. зловлене мулса 
або жінки на горячім учинку, умичка, се зн. 
пориване дівчини парубком, неправе сні подру- 
жя між близькими своякаіпі або сватами, вол- 
хвованє, чари, ворожба і отроюване, єретицтво, 
зубоїжа, то зн. біііка з кусанем зубами, кроваві 
бійки між сином і батьком, ^гатірю і дочкою, 
свекрухою і невісткою, спори за спадщину, 
зневажене трупів і хрестів, усякі слїди поган- 
ства: „пли кт(^ молится йод овином или в ро- 
щеній или уводьі", і нарешті' теря не дїтий дів- 
ками. Ріари визначають ся тілько грошеві : ка- 
ри смерти ані кари вязницї нема. 

Другий анальоґічніїй устав на користь 
церкви припису єть ся традиційно Ярославу, 
синови Вгілодимира Великого, але сеїі устав по 
нг)війшим д(»слїдам являеть ся радше ріиш сіе- 
вісіегіиш якоїсь части ерархії, ніж обовязковпм 
законом, бо признає духовенству такі широкі 
привілеґії і користи, яких воно фактично ані 
за часів Ярослава, ані пізнїйше не мало. З іме- 
нем Ярослава вяжеть ся инший, далеко важ- 
пїйший документ староруського законодавства, 
так звана Правда Руська, якої найстарша редак- 
ція трактує головно найважнїйші карні справи. 
Основою карного закона в тій Правді являеть 
ся ґерманський мотів кровавої мести за убій- 
ство і за тяжке скалічене, а також не менше ґер- 
манський мотів громадської поруки за вбійство 
або злочин доконані на теріторії громади. Кара 
смерти допускаеть ся тільки як приватний акт 
пімсти. Основний прінціп карности — грошова 



— 33 — 

плата по части покривдженому, а по части 
князю. Являєть ся тут у нерве також форма 
чисто політичної кари, конфіската маєтку і за- 
слане винуватого на місце примусового побуту, 
т. зв. заслане на ноток. 

Заведене хрГіСтіянства на Русп викликало 
ще один снеціяльний рід літератури, призна- 
чений для виясненя сути нової релїґії і обо- 
рони її від фальшивих вірувань і толковань. 
Уже в оновіданю про хреіцене Володимира чи- 
таємо часті остороги перед тим, щоб не давав 
себе зводити латинським єресям. Борба з ла- 
тинськими єресями тягне ся майже весь час 
князівської доби і оправдуеть ся численними 
місіями ріжних католицьких держав та числен- 
ними семейними звязками руських князів із ка- 
толицькими пануючими домами. Найінтереснїй- 
ніа з поміж реліґійних полемік старої Руси 
була боротьба з т. зв. двоєвірем, себ-то з остан- 
ками поганства в народ нїх віруванях і обря- 
дах. Неназваний Христолюбець виступає остро- 
проти „христіан двовірно живущих, иже суще 
христіане и ві)рують в Перу на и в Хорса 
и Сим а и в Рьгла и в Мокопі и в Вили, их яіе 
числом тридесят сестрениць. Глаголють ока- 
янньпі невігласьі, и то все творять богн и бо- 
гинями, и тако рсладуть им треби, и коровай 
им молять, кури р-Ьжуть и огневи моляться, 
зовуще его Сварожичем. Не подобает христіа- 
ном идолослуженіе и вся жертва идольска, 
иже моляться огневи, Вилам, Мокопіи, Спму, 
Рьглу, Перуну, Хорсу, Роду и Рожаницам 
и всЬм проклятим богом их". В староруській 
вставці в одно із слів Григорія Богослова про 
поганські віруваня Греків читаємо додаток: 
„Т'Ьм же богом требу іхладуть и творять и сло- 
венскій язик, Дивіь, Перуну, Хорьсу, Роду 
и Рожашщ'Ь, упирем и Берегиням и Переплу- 

3 



— 34 - 

ту^ и вертячи ся пють ему в розііх и огневії 
Сварожицю моляться и Навом мовь творять". 

Важним елементом у л^іітю Південної Руси 
були в ту пору також Жиди, які в тодішній 
Хазарії якийсь час займали пануюче станови- 
ще. Згадано вже висше, іцо полеміці з Жидами 
присвячена була в частії ІІалея Толковая. 
Спеціяльнїйше в деталі жидівських обрядів 
і вірувань із христіянським їх викладом вхо- 
дить" невеличка книга Кааф, зложена в основі 
зі слів вибраних із Теодорита Кирського про 
старозавітні храмові обряди. Ся памятка дій- 
шла до нас у двох редакціях, а власне півден- 
ній, що в двох досії знаних копіях заховала 
ся в Галичині, і в північно-руській, відомій 
також у двох копіях, які власне виключно ма- 
ють титул книги Кааф; південно-руські копії 
не мають того титулу. 

Полеміка з магометанїзмом у памятках 
старо-руського письменства заступлена слабо. 
Мабуть зносини старої Руси з магометанами 
перед монгольським нападом були занадто слабі, 
иі;об могла явити ся покуса магометанського 
прозелітизму. Першу і одиноку пробу такого 
прозелітизму бачимо в посольстві магометан 
до Володимира Великого, якому магометанська 
віра видала ся гидкою задля того, що допускає 
многоженство і забороняє пити вино. Визнач- 
ною памяткою антімагометанської, як також 
антіжидівської полеміки в старій Руси було 
панонське житіє Константина, із якого про- 
сторі витяги війшли в склад хроноґрафічного 
продовженя Толкової Палеї. 

Невелику ролю в полемічнім письменстві 
Південної Руси займала також вірменська єресь, 
хоча зносини з вірменськими купцями му сіли 
бути часті. Наїіпопулярнійшим мечем радше 
для осміяня, ніж для опроверженя вірмен- 



— .-)0 — 

ської ересї були виписки із старо-сербсьїхЧ)ГО 
житія святого Іларіона Могленського про т. з в. 
Арціуріїв піст і про вірменського єретика Арці я 
та його пса Урція. 

Коли подумаємо, що в часі того літера- 
турного розвоіо Південна Русь раз-у-раз занята 
була майяхс ненастанною боротьбою із степо- 
вими ордами, з разу Печенігами, а потім Полов- 
цями, що деряхавна система наслідком хибноі по- 
літики князів раз-у-раз потрясала ся внутріш- 
німи дінастичними війнами, то мусимо справді 
подивляти запас і якість тоі духовоі страви. 
яку південно-руський народ у тім часі зложив 
у своім письменстві. Додаймо ще до того, що 
в поза-церковних книгах майже ані один ру- 
копис не згідний дословно з другим, що при 
браку понятя про літературну власність усе, 
іцо не було у свячене авторітетом церкви, 
якпй зрегптою також не був зовсім великий. 
раз-у-раз було перероблюване, п(іиравлюване. 
вкорочуване, розпіирюване і пояснюване, що 
майЯчС всі оріґінальні твори сеі епохи мають 
самостійну фізіономію і не вваячаючи па фор- 
мальне наслідуване византійських взірців скрізь 
виявляють самостійну думку і власну духову 
творчість, то не моя^емо відказати ся від дум- 
ки, що сей народ, наділений таким рухливим 
1 енерґічним духом, був би певно осягнув ви- 
сокий культурний ступінь, колиб історія не 
була посадила його" на найнебезпечнійшім 
місці, на широкім шляху мандрівки народів 
між Азією і Европою. Ті блискучі початки ці- 
вілізації, які здобула собі князівсько-дружпнна 
епоха, впали жертвою з разу монгольськоі на- 
вали, а потім ступнево були нищені або гра- 
•бовані иншими ворожими силами. 



— 36 - 

ХІЬ Упадок Південної Руси 
і поЧатки півніЧно-руського пись- 
менства. 

В р. 1240 настала катастрофа, великий 
напад ^Іонголів. Київ і всі важнїйші південно- 
руські міста були понищені, найбільша часть 
князів погибла в боях, а здесяткована людність 
мусїла шукати захисту в лїсах і болотах. По- 
літичне і культурне житє України над Дніпром 
слабне значно, ерархія з Київа переносить ся 
на північний схід, у так звані Залїся, до Вла- 
димира над Клязмою, до Суздаля, а потім до 
Москви. Також найважнїйші твори старої літе- 
ратури переношено туди, де потомки київської 
князівської дінастії на фінських землях з разу 
під монгольською зверхністю закладали що раз 
нові князівства, зберігаючи пильно старі київ- 
ські форми і традиції, як докази своєї леґаль- 
ности. Дух їх правліня був одначе зовсім відмін- 
ний; піддане тому правліню населене звільна 
в XIV і ХУ віках виробило ся в окрему націо- 
нальну індівідуальність, і виробило рівночасно 
нове, своєрідне письменство, що зробило ся 
з часом основою великоруської, а далі загально- 
російської літератури. 

Початки того, що в тім північно-руськім 
письменстві в XIII і ХІУ віках являєть ся 
хоч троха оріґінальним, б^^ли майже всі творами 
Южнорусів. Київські еміґранти, Серапіон, ми- 
трополіт Владимирський, бувший чернець Ки- 
іво-Печерського монастиря, митрополіт Петро, 
роджений у теперішній Галичині десь над річ- 
кою Ратою, і инші духовні письменники того 
часу були Южнорусами, або коли, як митропо- 
літ Кипріян, наступник і біоґраф Петра, були 
Греками з роду, то все таки більшу часть свого 



— 37 - 

жіітя проводили в Швдепнііі Руси, так що їх 
твори треба вважати безпосереднім продовже- 
нем південно-руського домонгольського пись- 
менства. На взір київських літописів повстають 
і в Північній Руси численні, переважно двір- 
ські, князївські ЛІТОПИСИ, подиктовані головно 
дінастичним духом, і численні приватні або 
чернечі записки про поодинокі важнїйпіі істо- 
ричні ПОДІЇ, із яких при кінцї ХП' віку скла- 
дає ся богата і для найстаршого північно-ру- 
ського письменства характерна збірка п. з. Хро- 
ноґраф. Дух того північно-руського письмен- 
ства, на око задержуючи строго церковно-сла- 
вянську мову і літературні форми південно- 
руського письменства, виробляеть ся звільна 
в тип ЗОВСІМ відмінний від південно-руського. На 
місце живости, чутливости і подвижности У- 
країнцїв тут запановує строге копіованє, зати- 
ранє власної думки і індівідуальности, маско- 
ване шумним і многословним стилем так зва- 
ного словоплетенія, при чім затрачуєть ся в по- 
літичнім житю особиста інїціятива і критика, 
а переважає офіціозна шабльоновість, строге 
придержуване церемоній і титулів, чинопоклон- 
ство при бідно сти змісту. Характерні для ХІЛ' 
і ХУ віків многочисленні північно-руські жи- 
тія святих, найчастійше ріжнородних юроди- 
вих, диваків і стовпників, зі смішними нераз 
чудесами та суєвірями, писані вульґарною або 
занадто шумною мовою. 



ХПІ. Червона і /Іитовська Русь, 

В Південній Руси тим часом київська лі- 
тературна традиція знайшла на якийсь час за- 
хист у західній части Південної Руси, теперіш- 



— 38 - 

пїїі Галичині', Полїсю і Волині. По части під 
зверхністю Монголів держала ся тут маїіже сто 
літ державна орґанїзація, основана князями з 
роду Ростислава. Наіівизначнїйші володарі, такі 
як Ярослав Осмомисл, Роман, Данило були рів- 
ночасно визначними політиками і великими 
культурниками, що підпирали особливо торго- 
влю, будували міста і церкви, закладали мона- 
стирі і шпиталі, підпирали чужоземні кольонї- 
зації культурних чужинців, особливо Німців 
і Вірмен, і любували ся також у творах пись- 
менства. Із письменних памяток тої части Пів- 
денної Русії займає наіічільиїйше місце так зва- 
ний Галицько-Волинський літопис, якого перша 
частина затратилась і заховала ся тілько у ви- 
писках київського літопису, а друга частина, 
що починаєть ся похвалою князя Романа і опові- 
дає подГі по його смертп від р. 1250 до р. 1289, 
визначаєть ся в високій мірі індівідуально за- 
крашеною лшвістю стилю, що инодї задля своєї 
короткості! в вислові стає загадковим і неясним, 
богатством фактів і трафністю характеристик 
поодиноких князів. 0:-татнїй в рядї визначних 
князів сеї дінастії був син Данила, князь Лев 
Данилович, оспователь Львова, що не вважа- 
ючи на свою ленну залежність від татарської 
орди все таки зумів до кіпця свого житя вести 
в значіїііі міі)і самостіїшу політику і супроти 
Татар і супроти Польиіі. "На жаль, дінастія зі 
смертю Льва вигасла і в р. 1343 Львів разом 
із частиною Галичини заняв польський король 
Казимір Великий. Троха вчаснійше східні частії 
Придніпрянської Руси, особливо Волинь і По- 
ділє разом з Кііївом підпали під вдасть Вели- 
кого князівства Литовського. Хоча литовського 
походженя, дінастія сего князівства вже коло 
половини XIV віку була в значнііі мірі хри- 
стіянізована і зруиіена. Протягом ХЛ' віку пів- 



- 89 - 

денно-руськпїі вплив у тііі литовській дерясаві 
робить ся переважним, приіімаючи подекуди, 
осоГаиво в язпцї законів і публичних актів, 
закраску третього руського племени, Білорусів. 
Протягом часу віл кінця XIII маїія^е аж до по- 
ловини X^'II віку історія і письменство Півден- 
ної Руси зливавть ся з історіеБ:» і письменством 
Білорусів, які в значнії! мірі приіімають і вси- 
сають у себе південно-руську літературну і етно- 
льрґічну традицІБ». 

Першим і наїіваишїїіпіим здобутком сеї 
нової епохи в житіо Південної Руси було ви- 
роблене нової літературної мови на основі не 
церковно - славянської, але щиро народньої, 
з одного боку галицько-руської, що в чистій 
формі являєть ся в найстарших грамотах дру- 
гої половини ХІЛ' віку, а з другого боку біло- 
руської, яка в суміш із південно-руською висту- 
пає в найстарших редакціях Литовського Ста- 
тута і в литовсько-руськім лїтописї. Фатальним 
у розвою сеї нової мови був переважний вплив 
польонїзму, що особливо в ХЛ1 віцї сильно 
занечищував мову чи то актів, чи то лїтера- 
турних творів. ^Іногі новочасні пуристи ди- 
ізлять ся з погордою на сю нїби макаронічну 
мову, але історик літератури не повинен забу- 
вати, що вона була своврідним і орґанїчним 
витвором дуже незвичайних політичних і су- 
спільних відносин того часу, що силою конеч- 
ности окрім церковного і польського язиків 
черпала богато з лв^дових діялєктів, приймаючи 
рівночасно не мало інтернаціональних слів ла- 
тинських і німецьких, що приходили до нас 
чи то через школу, чи то через торговлю з за- 
хідніми краями, чи то через винахід друку. 
Ся мова більше менше від 1580 р. до кінця 
ХМП віку видала богате і в значнії! мірі орі- 
іінальне ппсьмепстБО, велику масу друкованих 



— 40 - 



книжок, із яких деякі 1 досії ще заховують ся 
і читають ся простим народом, сплодила обік 
тих друків велику масу рукописів, у яких збе- 
режено чи то памятки найстаршого письмен- 
х!тва, чи то переклади з клясичних і новоча- 
сних творів, що не могли бути тодї друковані 
і ширили ся в рукописних копіях, чи то твори 
чисто популярного характеру, в родї казань 
і поучень для простого народа, катехізмів, мо- 
литов, заклинань, драматичних творів, опові- 
дань і літописних записок, із яких можемо ви- 
робити собі тепер поняте про незвичайно богате 
і ріжнородне духове жите наших предків у тих 
часах, які попередили новочасне відроджене 
південно-руської нації, розпочате Іваном Котля- 
ревським при кінці ХЛ1ІІ віку. Не можу в сему 
нарисі вдавати ся детально в вичислюване 
всіх важнійших творів того середнього періоду 
нашого письменства, та все таки зазначу тут 
найважнійші з них. 



XIV. ДоЧатки друку. 

Переломовим фактом у історіі південно- 
руського письменства треба вважати пять бо- 
гослужебних книг (Осмогласник 1491, Часосло- 
вец 1491, ІІсалтирь с Возсл'Ьдованіем 1491, 
Тріодь Постная і Тріодь цв'Ьтная, обі без озна- 
ченя року), друкованих заходами і накладом 
князя Константина Острожського у Кракові 
1491 — З р. друкарнею Швайпольта Фіоля. Сі 
книги були друковані в значнім числі при- 
мірнішів, але більша їх часть не пішла в пу- 
бліку і була конфіскована Домініканами, а Фі- 
оль був змушений зі своєю друкарнею винести 
«я з Кракова. Найбільша часть примірників 



— 41 - 

ішла в Угорську Русь, де їх останки стрічають 
ся й досії по сільських і міських церквах. 

Другиїі важний факт друкованя руських 
книжок "також за границею Руси був доконаний 
Францїшком Скориною, Білорусом, родом із По- 
лоцька, який у Празі" одержавши титул док- 
тора медицини, видав там у роках 1517— 19усего 
22 книги перекладу Біблії старого завіта, на- 
кладом Богдана Онькова, сипа міського рад- 
ника віленського, мабуть свойого товариша 
університетського. Сї книги були видані мовою 
зближеною до народної південно- і біло-руської, 
„для вирозуменя люду посполитого". Сей пе- 
реклад був доконаний під впливом протестан- 
ського руху, невідомо, з якого оріґіналу. 

Окремо від сеї Біблїї видав Скорина там- 
лсе в Празі Псалтирь 1517 року накладом того 
самого Богдана Онькова. Вернувши до рідного 
краю він мабуть привіз із собою ту саму празь- 
ку друкарню з руськими буквами, в якій була 
друкована його Біблія, і 1525 року видав у Віль- 
ні в домі найстаршого бурмістра Якова Бабича 
Апостол і того ж року, але без виразної дати, 
збірку відому під назвою „Малая подорожная 
книжица", в якій містять ся Псалтирь, Часо- 
словець, Акафисти, Канони, ІПестодневець, Ка- 
лендарь і Пасхалія. 

Третьою точкою, де почала ся проба цер- 
ковно - славянського друку в ХУІ віцї, була 
Москва, де в р. 1564 два л-ченики заграничних 
друкарень, Іван ведоров і Петро Мстпславець, 
почали за благословенєм митрополїта Макарія 
друкувати Апостол і Часовник. Поява сих пер- 
ших друкованих у Росії книжок викликала 
таке обурене серед юрби московських міщан, 
що вони вірвавши ся до друкарні знищили 
більшу часть готових примірників і змусили 
обох друкарів утікати з краю. Оба вони пода- 



42 



ЛІГ ся до Литви, де тодїшнїїі гетьмаи Григорій 
Ходкевич поміг їм оснувати друкарню в За- 
блуд ові, місточку теперішньої ґро ДІЇ енської ґу- 
бернїї, де вони оба 1568 р. видали Учительне 
(і'Вангеліе старою церковно-славянською мовою, 
староруської редакції, яка характерпзуєть ся 
тим, иїо під днем Вознесенія поміидено замісь 
відповідного грецького поучене Кирила Туров- 
ського. Слідуючого року 1569 сам Іван Федо- 
' ров у тім же Заблудові видав Псалтирь з Ча- 
' сословцем. В р. 1573 бачимо ііого вже у Львові, 
де за підмогою тогоя^ Ходкевича і ііого своя- 
ків заснував свою власну друкарню, в якій 
\ 1574 р. видав Апостол, той сам, що був дру- 
кований у Москві. Мстиславця від р. 1574 ба- 
чимо у Вільні в друкарні братів Мамоничів,. 
яка від того року почала друкувати не лише 
церковні книги (Четвероєвангеліє 1575 р., Псал- 
тирь 1576 р.. Апостол 1576 р.), але також инші. 
По короткім побуті у Львові Іван Федоров знай- 
шов щедрого мецената в особі князя Констан- 
тина Острожського, який погеликав його до 0- 
строга, де імя його нерозривно звязаие з дру- 
ком славної Острожської Біблії 1580 р. 

Важним осередком друку і письменства 
зробило ся в остатніх десятилітях XVI віка 
місто Острог на Волині, якого властитель князь 
Константи н Василь Острожський коло р. 1570 
заснував Колегіум, або так звану Академію 
Острожську, а троха пізнійше друкарню, яка 
в р. 1580 і 1581 випустила в двох лише титу- 
лами відмінних виданях першу повну Біблію, 
т. є. збір святих книг старого і нового завіта, 
в церковно - славянськім перекладі. Князь 0- 
строжський і йог-о довірені поклали не мала 
заходів на те, щоб зібрати повний комплекс 
біблійних книг у старих церковно-славянських 
перекладах. Богато допоміг їм у тім Геннадій,. 
архіепіскоп Новгородський, який у половині 



48 



Х\'І віка робив стара ня по всШ Росії, щоб зі- 
брати повний склад Біблії в церковно-славян- 
ських перекладах, але не дошукавши ся деяких 
із так званих девтероканонїчипх і апокріфічних 
книг старото завіта, спричинив їх переклад із 
латинської на церковно-славянську мову. От- 
сими перекладами покористували ся також ви- 
давці Острожської Біблії, як здавть ся, досить 
мало компетентні в тім дїлї, бо переклади де- 
яких із тих книг, приміром переклад так зва- 
ної Третьої книги Ездри, має текст і ие повний 
і богатий на недорозуміня та помилки. 



XV. Протестантство і унїя. 

Взагалі конець Х\1 і початок XVII віка 
в Південній Руси був часом великого ояхивленя 
на полї суспільнім і освітнім. Серед иіаслпвпх 
обставин під польським панованем розвили ся 
тут численні міста, які в родовитій Польиц не 
могли так корисно розвивати ся. 

Протестантський рух, иш вчасно захопив 
так звану Велику Польщу або Познанщину, 
і дуже широкою хвилею розлив ся по Литві, 
притяг тут до себе не тілько деякі наймояхнїй- 
ші магнатські роди, в тім числі Радивилів, ал^ 
також значне число міщан, з поміж яких ви- 
ходили також численні письменники, талано- 
виті і завзяті пропаґатори протестантизму 
в його ріжних галузях: лютеранства, кальві- 
нізму і аріянїзму. Ті письменники послугували 
ся звичайно польською мовою, але один із них, 
Симеон Будний, писав також дещо по руськи. 
Протестантом був також руський шляхтич Хри- 
стофор Бронський, що під псевдонімом Філа- 
лета (Правдолюба) написав визначній! полеміч- 
ний твір в обороні православія протпв уніят- 



44 



ської проповіді! Єзуіта Скарги пз. Апокрізіс 
або відповідь на книгу Скарги „О ^есіпозсі ко- 
8Сіо1а Богемо", яка 1596 р. видана була в Вільні 
по польськи і потім руським літературним 
язиком у значно розширеній перерібцї. 

На протестантизм перейпіов також у остат- 
ніх роках свого житя Стефан Зизанїй (по ру- 
ськи Кукіль), первісно православний учитель 
львівської Ставропигійської ніколи. Довкола 
стягу православної церкви працювали в другій 
половині X^^I віка Гераспм Смотріщький, бать- 
ко Мелетія, який також під псевдонімом най- 
меншого клерика Острожського при кінці ХЛ1 
віка розпочав свою літературну діяльність. Ге- 
распм Смотрицький належав до редакторів 0- 
ст])ожської Біблії, до якої написав одну про- 
зову, а одну віршовану передмову, а надто ли- 
шив по собі друковану в Острозі книжку „Ключ 
царства небесного", твір полемічний в обороні 
юліянського календаря, мовою зближеною до 
народньої, цінний задля богатства побутових 
рисів, звязаних із боротьбою православних за 
календар. Другий видний діяч острожської 
ґрупи був священник Василій, якого світське 
прозвище Суражський передав нам Стебель- 
ський, василіянський історик ХЛ1П віка. З іме- 
нем Василія вийшла в Острозі в р. 1588 „Кни- 
жица о едіїной істинной православной в1)ре", 
перший учений, систематично уложений трак- 
тат в обороні православія протпв закидів під- 
несених із католицького боку. 



XVI. бтавропигійське братство. 

Обік Острога витворюєть ся при кінці 
ХЛ1 віка поважне огнище просвіти і письмен- 
ства у Львові, якого центром являеть ся попе- 



— 45 — 

ред усього Ставропітгійське братство, заснова- 
не ще в другій половинї X^^ віка під впливом 
чеського гуситського руху, а зреформоване 
коло р. 1580 заходами визначних міщан Івана 
Красовського і Юрія Рогатинця. При братстві 
Успенія Богородиці, що швидко здобуло собі 
від константинопольського патріарха право 
Ставропигії, т. є. безпосередньої залежности від 
київського митроиолїта з поминенєм львів- 
ського епіскопа, заснована була швидко школа 
враз із бурсою для незаможних школярів. Ся 
школа була не тілько початкова, але швидко 
розширила свою програму, в яку віпшла також 
наука грецької мови, якої першим учителем був 
грецький еміґрант, духовний Арсеній, епіскоп 
еласонський, що пробувши тут два роки пустив 
ся відси з константинопольським патріархом 
Єремією в подорож до Москви і не вернув уже 
більше до Львова. Арсеній полишив по собі 
інтересну памятку в грецькій мові, віршований 
опис подорожі зі Львова до Москви, та далеко 
важнїйшою памяткою його педаґоґічної дїяль- 
ности у Львові була перша в Славянщинї гра- 
матика грецької і церковно-славянської мови, 
видана учениками ставропигійської школи 1592 
р. пз. Адельфотес. 

В релїґійній полеміцї між православіем 
і^нїею братство не брало безпосереднього у- 
дїлу, але боротьба за календар довела тут до 
поважного бунту міщан, яким з боку католиць- 
кого архієпископа Солїковського заборонена 
було дзвонити в церквах у руські урочисті 
свята. Натомісь вело братство довгу і завзяту 
боротьбу з львівським епіскопом Ґедеоном Ба- 
лабаном, якого та боротьба розярила до тої 
міри, пю перший повзяв думку склоиити ин- 
ших південно-руських ерархів'^ до унїї з Ри- 
мом, щоб увільнити ся від вмішувань царго- 



- 46 - 

родського патріархату^ в справи південно- 
руської церкви, вмішувань, до яких Ставропи- 
тіпське братство давало найчастїйший привід. 
Треба зазначити, що Балабан, хоч був автором 
проекту унїї, потім відступив від неї, переко- 
навши ся, що справа пішла нечистою дорогою, 
і при кінцї свого житя поєднав ся з брат- 
ством, та полишив по собі також дві визначні 
письменські памятки, видавши 1606 Каллїстове 
Учительне Євангеліє в Крилосї, і тогож самого 
року „Молитовник или Требник" з долученєм 
короткого номоканона у Стрятпнї в місцевій 
друкарні фундованій його братом Теодором. 

Серед ставроиигійських братчиків того ча- 
су займає найвизначнїйше місце Юрій Рогати- 
нець, богатий міщанин львівський, фабрикант 
і торговець вибиваних у Львові шовкових ма- 
теріїї, чоловік бувалий, як на свій час високо 
освічениїі і незвичайно енерґічний, завзятий 
противник ТОДІШНЬОГО здеморалізованого духо- 
венства і при тім чоловік наділений не малим 
письменським талантом. З його духової спад- 
щини лишило ся нам декілька листів, із них 
деякі високої літературної вартости, половина 
статута ставропигійської школи писана народ- 
ньою мовою, що ярко відріжняєть ся від другої 
половини, писаної Іваном Красовським церков- 
ною мовою, а ще більше тим, що подає вла- 
стивий практичний плян устрою школи і бурси. 
Головним одначе твором Рогатинця, який за- 
певняє йому тривке місце в історії нашого пись- 
менства середньої доби, єсть безіменно поли- 
шена ним „Пересторога всіьм православним 
з'Ьло потребная", надрукована у нерве по копії 
зробленій Денисом Зубрицьким невідомо з яко- 
го, а все таки недокладного оріґінал^^ Косто- 
маровом у другім томі петербурського виданя 
Актьі Южной и Западной Россіи. До нас дій- 



- 4" 



шли дві КОПІЇ еего твору, одна латинськими 
буквами, написана мабуть Авґустом Бельов- 
ским, містить ся в бібліотеці" Оссолінських 
у Львові, а друга писана священником Гуна- 
севичем, десь коло 1640 р., була власністю 
о. Петрушевича і дарована ним бібліотеці ки- 
ївського унїверситета. Пересторога складаеть 
ся з двох частий крім загального вступу, 
а власне із просторого оповіданя, переплетеного 
полемічними виступами, про заходи коло заве- 
деня унії і про берестейський собор 1596 р., 
якого автор був свідком, а в другій части 
містить ся простора полеміка против верховен- 
ства папи, в якій автор воює по части право- 
славними, а по части протестантськими доказа- 
ми. Треба додати, пдо Рогатинець також як 
приватний чоловік виступав в обороні право- 
славія навіть у публичних диспутах, з яких 
одну мав у Вільні з тамошніми езуітами в р. 
1592. Про його вплив па львівське міщанство 
можна судити із того, що молдавський воєвода, 
пишучи до львівських братчиків, закидав їм 
кепкуючи, шо мають Красовського за Бога, 
а Рогатинця за пророка, а пізнійший полеміст 
Касіян Сакович у одніїі своїй польськії! бро- 
шурі, виданій коло 1620 р., виразно говорив про 
зекіе ЕоІіаі:упс6\\^ у Львові. 



XVII. ^іцанство і козацтво. 

Три важні появи характеризують другу 
половину ХМ віка. Одна з них, так звана Лю- 
блинська унїя, мала звязати Польщу і Литву 
в одно політичне тіло, а на правду відірвала Пра- 
вобережну Україну разом із Волиню і Полісєм 
від Литви і прилучила її до Польщі. Ся унїя, 
признана королем не вважаючи на протести 



48 



литовсько - руських делеґатів, була хвилевим 
тріумфом польської політики, і жерелом нехиб- 
ного упадку Польщі. Прилучене південно-ру- 
ських земель до Польпц дало почин до півто- 
растолїтньої боротьби українського народа з По- 
ляками за своє національне істноване. Безпо- 
середнім наслідком політичної унії були поль- 
ські змаганя до одної державної релїґії, що- 
на південно-руськім ґрунті відбили ся проце- 
сом заведеня церковної унії. Третім новим 
фактом, що відіграв важну ролю в тім історич- 
нім процесі, були дві характерні форми су- 
спільного розвою південно - руського народа,^ 
а власне зріст міщанства з його братствами, 
школами і друкарнями, і зріст козацтва, яке- 
3 кочуючих шайок утікачів, степових пастухів, 
та рибалок, наслідком ненастанних нападів та- 
тарських з конечности перемінило ся па воєнну 
дружину з автономною орґанізацією, яка швид- 
ше чи пізнїйше му сіл а дійти до зрозуміня 
своєї ролі як оборонця безпечности Річи По- 
сполитої (так тоді звали Польщу без огляду 
на її національний характер) перед нападами 
Турків і Татар, а в дальшій консеквенції як 
оборонця угнетених підданих проти самоволі 
панів. Тут від разу насунули ся ще дві обста- 
вини, що з тих иаііів робили не тілько соціаль- 
них, але також національних і релїґійнпх во- 
рогів українського народа. Люблинська унія 
рівняла потомків давніх князів і бояр півден- 
но-руських, що під литовським режімом жили 
на своїх старих прівілєґіях, з польською шлях- 
тою, яка жила під зовсім ііншими, феодальни- 
ми порядками, тоб-то опирала свої чи то 
приватні, чи то фаміліііні надбаня на королів- 
ських наданях. Від самого початку завойованя 
Галичини в половині XIV віка польські королі 
безоглядно ломали всі останки староруського 



— 49 - 

родового права, і своїми декретами позбавляли 
князївськпх та боярських потомків їх земських 
посїлостий на тій одній основі, идо вони не 
мали НІЯКИХ князівських документів анї даро- 
визн. Деякі руські пани або монастирі пома- 
гали собі <|)альшованєм князївськпх даровизп, 
та тепер знаємо докладно, іцо всї відомі нам 
даровані грамоти червоно-руських князів, осо- 
бливо князя Льва, були пізнїйшими фальсіфі- 
катами. Натомісь польські пани, королівські 
любимці, діставали з доброї волї королів вели- 
чезні маетностп в Червоній Руси, як коли б 
вони були ге8 пиШиз; так приміром любимець 
Ягайла Шпитко з ^Іельштина дістав у да])і 
майже ціле Галицьке і Позазбручанське Йоділє. 
До того треба додати, що Люблинська унія чи- 
нила доступ до сойму Ріоролівства польського 
залежним від віроісиовіданя, що повело до 
швидкого златинщеня значної части південно- 
руської шляхти. З огляду, ш,о найбільша часть 
шкіл середніх і висших, єдино доступних для 
шляхетської молодїжп, були латинські, ведені 
в строго католицькім дусї, і хоч не виразно на- 
ціоналістичні, все таки виxов^^али молодіж 
у польськім державнім дусі і впоювали в мо- 
лодіж почутє єдности польської і руської на- 
ції, а властиво зразу звичайно зовсім іґнору- 
вали істнованє руської нації, польонізація вис- 
ших верстов руської суспільности мусїла ши- 
рити ся дуже скоро. 



XVIII. Унїя обрядів. 

Довершенєм тої будови зілляня південно- 
руського елєменту з польським для утвореня 
спільної і одноцільної політичної орґанїзації 
мала бути релїґійна унія, якої метою було за- 

4 



- 50 - 

гатити прірву, що ділила православниїї схід 
від римо-латипсьрсого заходу, і дійшовши до 
вибуху в Коистантиноиолї, перенесла ся в дру- 
гій половині XI віка в Південну, а потім і в Пів- 
нічш^ Русь. Дій вже згадували, иіо від самих 
перших часів христіянства була в староруськім 
письменстві жива полеміка против латинських 
інновацій, а особливо против уживаня опрісно- 
ків замісь квасного хліба при причастії і про- 
тив віри в походжене Духа св. від Отця і Си- 
на, тзв. ііііодие. Ся полеміка з часом заостряла 
ся, та коли Південна Русь перейшла під па- 
нованє Литви, в якій католицькі впливи вже 
були тоді дуже сильні, сама собою виринула 
думка поєднати бодай на руськім ґрунті 
обі розеднані церкви. Особливо горячим при- 
хильником сеі дз^мки був Великий князь ли- 
товський Вітовт, стриєчний брат Ягайла, що 
бувши сам великим князем, потім зробив ся 
польським королем, приняв латинський обряд, 
і в Червоній Руси сильно ширив католицизм 
будуючи численні костели і монастирі. Бороть- 
ба католицьких змагань з опором православних 
була з разу глуха ; щоб вияснити положене, Ві- 
товт вислав Київського митрополїта Ізідора 
з численною друлчиною на вселенський собор 
у Фльоренції, що розпочав ся в році 1435, 
а скінчив ся чотири роки пізнїйше у Феррарі 
заключенем формальної унїї між латинською 
ерархіею і частиною грецької, але також жи- 
вим протестом значної меншости грецького ду- 
ховенства. Ізідор був один із найгорячійших 
оборонців думки про унію, і здобув за се в Ри- 
мі титул кардинала, але вернувши на Русь 
і доїхавши аж до ЛІоскви, не міг удержати ся 
з нею, мусїв утікати з ^Московської держави, 
тай у Литовській не вдержав ся довго. Імено- 
ваний по нім митрополітом Болгарин Цамблак 



- 51 - 

Бзяв участь у соборі в Базілєї, та здаеть ся, пе 
зложив там ніяких рішучих обіцянок пдо до 
переведеня унП, а швидко ио повороті зрік 
ся митрополичого престола і вернув до чер- 
нечого стану в Нямецькім монастирі в Молда- 
віі. Цамблак має також невеличке місце в істо- 
рії нашого письменства як автор похвали сво- 
його попередника, кпівського митрополїта Кп- 
пріана II, і як автор промови, виголошеної ним 
у сані київського митрополїта на Базилєйськім 
соборі. Визначнїйше місце як гаґіоґраф і про- 
повідник має він у болгарській літературі. 

Початок ХЛ1 віка, а власне сам р. 1500. 
приніс у латинську анті-православну полеміку 
першу гармату, твір секретаря київського латин- 
ського епіскопа Сакрана пз. Ве еггогіЬиз Кпіііе- 
погит, у якому першиїі раз систематично з ка- 
толицького боку переглянено не тілько відміни 
православного обряду від католицького, але та- 
кож численні наслоєня апокріфічних традицій 
і людових вірувань та церемоній, що протягом 
століть знайшли собі місце спеціально в півден- 
но-руській православній церкві і надали їй фізіо- 
номію богато де в чому відмінну від грецького 
і загалом орієнтального православія. Із тої 
книжки, звичайно не цитуючи її, черпали піз- 
нійші католицькі полемісти, як ось римський 
кардинал Антоній Поссевіно, що бувши пап- 
ським лєґатом у царя Івана Грозного, часто 
зводив з ним діспутп про окремішностп сла- 
вянського богослуженя, і написав потім про се 
твір Ве Ш0ГІІШ8 ]^І08с1іоуі1:агит. Під впливом 
того самого Поссевіна виступив віленський 
проповідник єзуіт Петро Скарга в р. 1577 
з книжкою О ,іесІпо8сі ко8сіо1а Вогео'о, що дала 
почин до політичного руху в справі поєднаня 
православної руської церкви з латинською. 
Князь Константин Острожський у листі до па- 



— 52 — 

пи Климеїіта Л1ІІ висловив бажане довести до по- 
еднаня обох церков, та зазначив при тім, що се по- 
єднане немоя^ливе без згоди східнїх патріархів 
і московського царя. Тим часом серед південно- 
руської ерархії утворила ся змова кількох епіско- 
пів, із ініціативи згаданого вже Скарги і за згодою^ 
короля Жиґмунта III. Епіскопи зїхавиїи ся пота- 
ємно в Луцьку уложили точки унїї, в яких зго- 
дили ся на додаток іі1іос|ие у Вірую і на призна- 
не зверхньої власти папи, а натомісь застере- 
гли собі заховане решти православного обряду 
в богослуженю. Епіскопи думали зразу взяти 
на сю згоду князя Константина Острожського,. 
але сей відказав ся, а за його приводом від- 
казав ся від згоди також львівськиїі епіскоп 
Ґедеон Балабан. Тоді епіскопи Іпатій Потій 
і Кирило Терлецький, позаставлявпіи свої добра; 
єзуітам, власним коштом поїхали до Риму з не- 
великим товариством своїх приближених, і там 
перед папою Климентом УІІІ 1595 р. підписали 
акт унїї. Там же видали руським друком книжеч- 
ку „Календар римський новий", для пропаґанди 
того нового календаря між будущими унїятами.. 
Офіціальниїі акт заведеня унїї доконав ся на. 
Берестейськім соборі 1596 р., тим способом, іцо 
до унїї приступив також київський митрополїт 
Михайло Рагоза. На обох червоно-руськпх епі- 
скопів, перемиського Копистенського і львів- 
ського Балабана, що не хотіли приступити до 
унїї, кинено анатеми. Православні зі свого боку 
під проводом князя Острожського і під презі- 
дією делеґата царгородського патріархату про- 
тосінґела Нїкіфора зложили в тім же Берестї 
свій власниіі собор, на якім прокляли епіско- 
пів відступників враз із митроиолїтом. Отак 
доконав ся той акт, що мав бути другим трі- 
умфом польської деря^авної ідеї на південно- 
руській землї, і зробив ся другок^ болючою ра- 



— 53 - 

ною, що зараз від кінця ХМ віку почала під- 
точувати не тілько жптеву силу руського на- 
рода, але також тривкість самої польської дер- 
жави. 

Заведене унїї почали епіскопи при помо- 
чи всїх відомих польських способів. При пов- 
нім браку урядової адміністрації в польськії! 
державі принятє нового обряду єрархамп да- 
вало поперед усього їм самим можність у своїх 
власних епіскпиських та монастирських селах 
насильно усувати православних священників 
і передавати церкви прихильникам унїї. Те са- 
ме робили, покликуючи ся на королівську волю, 
католицькі пани, і таким робом розширене унїї 
пішло дуже швидко, хоча властиво дуже плит- 
ко, бо найбільша часть сільської людности або 
не розуміла, або не хотіла розуміти унїятських 
новостий. 

Не будемо тут широко розводити ся про 
той над усякий вираз сумний процес ширеня 
унГі такими людьми, як уніятський епіскоп 
Крупецькийу Перемишлі, Терлецький у Луцьку, 
або й сам Потій, безперечно талановитий пись- 
менник і проповідник, але при тім політик, що 
не перебирав у способах для осягненя своєї 
ціли. По смерти ]^Іихаїіла Рагози ставши київ- 
ським ^кПітрополїтом, він своїм абсолютним ре- 
жімом у ширеню унїї допровадив до глубокого 
розворушеня пристрастий у всьому краю, що 
виразили ся такими руxа^пI, як бунт Косин- 
ського, убійство ЇІосафата Кунцевича в Полоць- 
ку і убійчий напад на самого Потія у Вільні 
1609 "р. Наслідком унії берестейської дійшлс» 
до того, що православна людність польської 
держави протягом 2^ літ була позбавлена ми- 
троиолїта і мала тілько двох епіскопів, а вся 
правобережна Україна була подекуди позба- 
влена православного .сільського духовенства. 



— 54 — 



яке мусїло шукати посвяченя у православних 
епіско^пів у ЛІолдавії. Тілько збільшена сила 
козацтва, що помогло польському королеви 
розбити Турків під Хотином 1622 р., і приїзд 
антіохійського патріарха Макарія здужали до- 
вести до того, що польський король Владислав 
згодив ся відновити православну митрополію 
в Київі 1625 р. 



XIX. Додєдііка про унїю. 

Отсей час від кінця ХУІ віка зазначив ся 
в нашім письменстві цілим рядом визначних, 
творів, яких головною темою була унія. Між її 
защитниками перше місце займає згаданий, 
уже Потій, головний ініціатор переведеня унії, 
заможний пан, що з протестанта зробив ся ка- 
толиком, потім приняв православіе, аби стати 
православним епіскопом, і закінчив своє житв 
уніятським митрополїтом. в обороні тої унії 
він написав цілий ряд учених трактатів, полє- 
мізугочи не тілько теольоґічними доказами, але 
далеко частійше приватними листами та фак- 
тами з приватного житя, якими старав ся ком- 
промітувати своїх противників. 

Між 1ЮЛ0ВНИМИ прихильниками унії треба 
назвати ще Веляміна Рутського, який положив 
велику заслугу зреформувавши чернечиїі закон 
Василіян. Давнійше приписували йому поле- 
мічний твір „Гармонія восточної церкви з ко- 
стелом римським" (1608 р.), але тепер знаємо, 
що се був твір Потія. В нашім письменстві 
Велямін Рутський має одначе імя як автор 
проречпстого меморіялу, поданого до Риму в ла- 
тинськії! мові в обороні не тілько уніятів, але 
також загалом руської народности проти над- 
ужить польської шляхти і польських урядів- 



— 00 — 

та протії лушехватства латинського духовен- 
ства, яке деморалізувало не тілько православ- 
них, але також і унїятів. 

На чолї противників унїї і що до часу 
і що до сили таланту та запалу треба поста- 
вити Івана Вишенського, зразу священника, 
а потім афонського монаха, який користував 
ся важнїйшими працями чи то православних 
в родї острожської Книги о вірі та Апокрізіса, 
чи то унїятів і католиків в роді Скарги книж- 
ки О ^е(1по8сі козсіоіа Воіїео'о, виданої у друге 
1596 р. разом з ОЬґоп^ воЬогп Веге8і;еІ8кіе§:'о, 
а також Потїевоіо кния^кою Антіррезіс, вида- 
ною у відповідь на Апокрізіс Філалета. В ряді 
посланій чи то до поодиноких осіб у родї 
князя Василія Константина Остроягського, чи 
то до корпорацій або й загалу православних, 
їяіступав остро проти католицьких вірувань, 
особливо протії верховенства папи, але те 
острійше проти соціального безладя Польщі, 
проти зопсутя і деморалізації єрархії і духо- 
венства, проти надужить шляхти і уряду поль- 
ського і в обороні простого та чесного люд- 
ського жіття і спеціяльно чернечого стану, ча- 
сто погорджуваного тоді навіть руськими мі- 
щанами. Вишенський приходив один раз із 
Афона до Червоної Руси, був у Львові і Дер- 
мані разом з Іовом Княгиницьким, основате- 
лем Скіїта Манявського, а потім прожив разом 
з Іово:м якийсь час у пустині .Маркові, де піз- 
нійше Іов оснував той скит. На точці світського 
публичного вихованя він вдав ся в полеміку 
з І^огатинцем, о6стоюб>чіі більш аскетичне, як 
він вис лов л яв ся, пустинне виховане. Розу- 
міеть ся, його докази в тім пункті були зовсім 
слабі, і вже тоді не могли нікого перек'онатп, 
бо сам факт унії і латинщеня при помочи шкіл 
перекопував усіх православних докладно^ що 



56 



без віісшої світської освіти руській народно- 
сти не простояти довго. Сам Віішенськпп у сво- 
їм остатнім творі, розборі книги Іоана Златоуста 
„Про священство", виданої 1614 р., зробив 
значну концесію сему напрямови, підносячи 
вагу виспіих теольоґічних студій. Другий афо- 
нїт, Іов Княгиницький, згаданітй уже основа- 
тель Скпта Манявського, має також невеличке 
місце в нашім полемічнім письменстві як автор 
розбору Учительного євангелія Транквілїона 
Ставровецького, в якім виказав не мало доґма- 
тичних похибок проти православія. 

Визначним письменником в оборонї з разу 
православія, а потім унїї, був Мелетій Смо- 
трицький, син Герасима Смотрицького, идо ви- 
ступив уперве на поле письменства із от- 
вертим листом до Іпатія Потїя з р. 1596, який 
тодї лишив ся нелрукований, але в рукописї 
містить ся в додатку до друкованого примір- 
ника Апокрізіса в біблїотецї Оссолїнських 
у Львові. Другим визначним твором Смотриць- 
кого був виданий 1610 р. в Київі „Тіігепоз сег- 
клуіе ргалуобіалупе^ " по утратї вельмояших шля- 
хетських родин, доконаній по заведеню унїї 
протягом кількох ЛІТ у початку XVII віка. Крім 
історичного плачу, що містить ся у вступі, 
маємо далї доґматичний трактат в оборонї пра- 
вославія. Перенісши ся до Вільна Смотрпцькиїі 
виступив як речник тамошнього православного 
братства в боротьбі з митрополїтом Потїєм. 
в цїлім рядї полємічних брошур писаних поль- 
ським язиком. Пізнїйше відбувши подорож на 
Схід і оглянувши тамошні церковні відносини, 
він написав ішижку „Апольоґія'^, в які її за- 
взято виступив проти православія і в оборонї 
католицьких доґм. Сим стягнув на себе про- 
кляте православного собору відбутого в Київі 
1628 р., і відповідь Іова Борецького „Аполлєя 



о/ 



(знищене) Апольоґії''. Імя Смотрицького в на- 
шім письменстві звязане нерозривно з виданов.) 
ним 1619 р. в Євю коло Вільна Граматикою 
€лавянського язика, що на довгий час стала 
підручником для південно-руських і північно- 
руських шкіл, мала вплив навіть на витворене 
тзв. сербо-славянського язика південної Угор- 
щини, і була вихідною точкою граматичних 
студій великоруських письменників ХМІІ віка. 
Для нашого письменства граматика Смотриць- 
кого мала радше шкідливий, аніж корпспиїі 
вилив, бо нехтуючи ту літературну мову, яка 
так гарно виробила ся у репрезентантів міщан- 
ства в кінці Х\'1 і в початку ХМІ віка, роз- 
почала реакцію на користь мертвого церковпо- 
славянського язика. 

Згадавши про граматику Смотрицького. 
годить ся також згадати про словник Памви 
Беринди, заслуженого друкаря, молдавського 
походженя, виданий 1627 р. в Кпіві п. з. Лекси- 
кона славенорускій, в якім можемо бачити 
фільольоґічне використане і вираз власне не 
церковноі, а тодішньоі літературної, в значній 
мірі народньої мови. 



XX. Київська митропо/іїя. 

Більше менше від 1615 р. робить ся Київ 
головним осередком православія і православ- 
ного письменства. Розгарають ся тут два огни- 
ща просвітної і письменської праці, а власне 
Богоявленське церковне братство і Печерська 
Лавра, в якіії щасливим випадком громадить 
ся цілий гурт визначних мужів і талановити.х 
письменників. Назвемо між ними Іова Борець- 
кого, що з архимандрита Печерської Лаври 
<став першим православним митрополїтом після 



— 58 — 

Рагози, і був автором згаданої вже „Аполлєї"; 
далі влисея Плетенецького, ігумена Печерської 
Лаври, невтомного хазяїна, орґанїзатора лавр- 
ської друкарні і видавця декількох теольо- 
ґічних книг, на ново перекладених із грецького, 
і нарепітї Захарію Копистенського, що 1619 р. 
видав Книгу о в'Ьр'Ь єдиної! під псевдонімом 
Азарія, а коло р. 1621 викінчив монументаль- 
ний полемічний твір пз. „Палїнодія", в якім 
з незвичайною систематичністю і богатою еру- 
діцією зібрано і вияснено всі спорні точки між 
східною і західною церквою. На жаль, ся книга, 
з якої черпали не раз пізнїйіпі полемісти, не 
була в той час надрукована. її оріґінал лишив 
ся в Печерськіїі Лаврі, з якої взяв його Ку- 
ліш і якимось робом передав бібліотеці Замой- 
ських у Варшаві. Текст „Палїнодії" не з того 
оріґіналу, але з пізнїйшої копії, був надруко- 
ваний петербурськовз Археоґрафічною Комі- 
сією у осьмім томі ІІсторической Библіотеки. 
Із письменників, що визначили ся при Бого- 
явленськім братстві, яке на взір львівської 
Ставропигії оснз^вало у себе братську школу 
з бурсою, заслугуе на увагу перший її ректор 
Кассіян Сакович, відомий у нашім письменстві 
віршами на похорон гетьмапа Конашевича Са- 
гайдачного. Пізнійше покинувши православіе 
і зробивши ся езуітом, він осів у Кракові, де 
видав польською мовою довгий ряд полеміч- 
них памфлетів проти православія і ріжних то- 
чок православного обряду та ріжних осіб пра- 
вославного віроісповіданя. 

Із поменших центрів просвіти і письмен- 
ства в Південній Руси в першій половині ХДИ 
віка треба згадати особливо манастпр у Ііу- 
тейні, що мав свою друкарню в 30-их до 60-их 
років, у якій видав переклад на тодіпшбз лі- 
тературну мову повісти про Варлаама і Іоасафа, 



59 



доконаний із грецького і словенського на ру- 
ськиіі язик р. 1687. З поменших друкарень треба 
згадати друкарню в Угорцях у Галичині, в якій 
руський друкар Павло Домжив Люткович на- 
друкував Викмад В'Ьри 1611 р., далі вандрівну 
друкарню Василя Тяиинського, який ііце коло- 
р. 1580 розпочав і не докінчив друк Четверо- 
євангелія на нарпдню мову з ґльосами із цер- 
ковного тексту ИНП1ИХ видань і з дуже ціка- 
вою передмовою. До ряду таких недокінчених 
друків належить також розпочатий у острож- 
ській друкарні" друк „Пандекта" Нїкона Чор- 
ногорця, із якого дійшло до нас девять аркушів 
без титулу і без дати та без місця дрл'ку. Як 
широко сягало зацікавлене південно-руським 
письменством у ту пору, можемо судити з того, 
що навіть афонські монахи здобули ся на ви- 
дане двох книжок у друкарні Тверського (Гру- 
зинського) монастиря из. „Рай мисленний" в р. 
1659, і Часослов 1661 р. 

Привернене православноі митрополії в Ки- 
їві розбудило живійші надії православних на 
кращу будущину, і поперед усього насунуло 
думку піднести рівень шкільної освіти серед 
православного духовенства і сільських людиїі. 
На Врфаіні було ще богато православної шлях- 
ти, що відчувала потребу здвигненя рідної 
культури і не щадила датків чи то на будівлі 
і інстітуції з культурними, цілями, чи то на 
стипендії для здібних молодих людий, щоб 
могли у заграничніїх іш:олах набрати ся вис- 
шої освіти. Одним із таких стипендіатів був 
Інокентіїі Ґізель, з роду балтійський Німець, 
що пізніїіше був учителем могилянської колєґії^ 
нереміненої з часом на Академію. 

Я початком трицятих років ХД'И віка па 
перший плян серед київської просвітної громади 
висуваеть ся особа Петра ^Іогпли, сина волосько- 



- 60 - 

го господаря, що свою початкову світську кареру 
проміняв на чернечу рясу, і ставши з часом 
ігуменом Богоявленського монастиря, пізнїйше 
^обив ся становища православного митрополїта. 
Його заходами бЗ'Ла здвигнена тзв. Могилян- 
ська Академія в Київі, якої першим ректором 
був учениїі монах Сильвестер Коссів, що по 
смерти Могили став київським митрополїтом. 
Хоча Могила, як відомо, в своїй молодости 
був навіть у Франції, то все таки анї він, анї 
Коссів, анї Ґізель, три головні фундатори київ- 
ської Академії, не мали настілько новочасної 
освіти, щоб могли свою інстітуцію поставити 
на рівнї тодїшнїх передових академій. Київська 
православна Академія була заснована на взірець 
єзуітських колєґій і ведена наскрізь схолястич- 
ною методою, яка тодї навіть у Польщі була 
вже перестаріла. Оттим то не диво, що вона 
не виховала анї одного визначного письмен- 
ника і анї одного сильного характеру, а на- 
томісь наплодила велику масу учених, що по- 
несли свої услуги в АІосковщину, або таких 
многопишущих слабодухів, як оба чернигів- 
ські епіскопи Лазарь Баранович і Іван Ма- 
ксимович, що тратили доходи своїх єпархій 
і вижебрані у московських царів суми на дру- 
коване величезних томів пустих проповідий або 
віршів. 



XXI. Київські учені. 

Найвизначнїйшим письменником сеї сум- 
ної доби другої половини ХЛИ віка являеть ся 
Іоаннїкій 1 алятовський, талановитий ділєтант, 
пш кидаеть ся на найріжнїііші теми, звичайно 
дуже мало звязані з інтересами рідного на- 
рода, популяризатор і компілятор ріжнородних 



— 61 — 

мало кому потрібних відомостіїїі, аматор і зби- 
рач чудесних леґенд і оповідань, полеміст, що 
поборює ріжні духові вітряки в родї жидівського 
псевдомесії Сабатая Цві, або і^Іагометового Аль 
корана, компілює реєстр єретиків, серед яких фі- 
ґурують також відомі йому европеїїські учені, 
і оздоблює свої пропоБіди ріжнородними фаце- 
ціями та псевдовченими екскурсами з симбо- 
лїчним толкованєм. Із його творів власне ве- 
ликий збір проповідий пз. „Ключ разум'Ьнія" 
з долученою до него „Наукою о зложеню ка- 
заня" здобув собі значну популярність не задля 
своєї проповідницької чи етичної вартости, 
а власне задля тих більше беллєтристичних чи 
фантастичних прикрас. Не менше відома такояс 
його збірка „Небо новое", присвячена чудесам 
Богородиці. 

Взагалї треба сказати, що ХЛЧІ вік у нас 
був віком незвичаііного розбудженя віри в чу- 
деса. В ту пору повстала маса церков із чудес- 
ними іконами, що появляли ся чи то в старих 
церквах, чи то на деревах, чи над криницями 
або лїсовнми жерелами. В місцевосцях, де була 
така ікона, швидко творили ся численні опові- 
даня про доконані нею чуда, а се стягало до 
тих ікон численних людий з ріжних сторін. 
Передом ішли тут старші місця вславлені чу- 
дами, як ось київська Печерська Лавра та По- 
чаїв. Значну збірку чудес, доконаних у Печер- 
ській ЛаврГ, списав і опублікував печерський 
монах Кальнофойський у книжцї пз. „Тегаїиг- 
§"ета", виданій польською мовою 1634 р. Цїкаво, 
що найбільша часть списаних там чудес похо- 
дить із найновійшого для автора часу, то зна- 
чить із початку ХУІІ віка, а тілько дуже не 
богато із ХЛ1 віка. Збиранєм чудес місцевих 
ікон займав ся також Нетро іМогила, нотуючи 
їх пильно у своїх записках, а Ґалятовський 



62 — 



присвятив декілька окремих книжечок чудесам 
поодиноких місцевих ікон, приміром Купян- 
ської БоягОЇ матери... 

Визначним проповідником другої полови- 
ни XVII в. був Антін Радивиловськиїї, чернець 
ІІечерського монастиря, який лишив по собі 
дві великі збірки проиовідий під характерними 
для того часу титулами „Огородок Богородиці^ 
Марій", друкований 1676 р. і „Рожаний в'Ьнець 
Христов" друкований 1688 р. В першій збірці 
подано казаня на найважнїйші свята цілого 
року, особливо т. зв. Господські і Богоро- 
дичні, а також про важиїйших святих, у тім 
числі також про руських святих: князя Воло- 
ди^піра, хрестителя Руси, святого Антонїя Пе- 
черського, св. Теодосія Печерського і окремо 
про перенесене його мошдій, святих Бориса 
і Глїба і инших, а на закінчене ряд казань 
морального змісту: на випадок війни, про ио- 
каяне, иянство, пекло і супружество. „Віьнець 
Христов,, являеть ся свого рода учительним 
евангеліем, містячи в собі казаня на всі 52 не- 
ділі року. ^Іайже ВСІ казаня Радивиловського 
належать до типу т. зв. симболїчних, де на 
основі принагідного цитату порівнює ся свя- 
того з якоюсь мітичною або біблійною особою 
або з якимось твором природи, і з такого ио- 
рівнаня більш або менше впмушеніш способом 
витягає ся моральну наз^ку. 1 так святого Ан- 
тонїя Печерського в першій проповіди прирів- 
нюеть ся до Фенікса, в другій до патріарха Ав- 
раама, а в третій до пчоли. Інтересна пропо- 
відь про Володимира, в якій автор кілька ра- 
зів повтаряе, що Володимир хрестив ся в Кор- 
суні, а всіх Киян велїв хрестити у ріцї По- 
чайнї, а потім принагідно пише, іцо Володи- 
мира хрестив міггрополїт АІихаїл у криниці, 
яку пізнїйше прозвали Хрещатиком'! 



— 63 - 

Із київських учених, що від половини 
ХД1І віка перейшли на службу в Московщину 
і прищепляли там ту саму польсько-руську 
культуру, в якій були виховані в Південнії! 
Руси/або яку доповнили подорожами, назвемо 
тут Симеона Ситіяновпча. епіскопа Полоцького, 
автора віршованої Псалтирі, виданої в р. 1680 
п. 3. „Ринмологіон''; Епіфанїя Славінецького 
і Димитрія Туптала, епіскопа ростовського, 
якого „Четї Минеї" зразу були друковані 
Б Київі і підпали московській духовній цензурі, 
так що перше видане першого тому було 
спалене, а нове повне видане вийшло в Мо- 
скві. Отсї письменники головною частиною 
своєї дїяльности належать до північно-руського 
письменства, та все таки Славінецькому і Туп- 
талу налеягить почесне місце також у нашому 
письменстві, першому за доконані ним у київ- 
ській Печерській Лаврі друки деяких церков- 
них книг, а другому за „Четї Мінеї", що хоч 
писані церковною мовою, все таки здобули собі 
широку популярність також серед південно- 
руського народа, про що годить ся тут згадати 
хоч би по свідоцтву Тараса Шевченка, що 
в хатї його батька по недїлям у присутности 
<'усїд читано АІИНЄБЗ. Ще одного київського вче- 
ного із ХУП віка годить ся тут згадати задля 
визначної ролї; яку він відіграв у історії Росії, 
як дорадник Петра Великого, а власне веофа- 
на Прокоповича. Визначний полїтик, він був 
одним із головних діячів петровської реформи, 
яку пропаґував у своїх численних проповідях, 
а в нашім письменстві має невеличке місце 
задля своєї драми „АІилость Божія Україну 
-свободившая", де говорить ся про побіду Хмель- 
ницького над Ляхами. 



— 64 — 

XXII. ДрадіатиЧна література 
XVII віка. 

Для доповненя малюнка південііп-рз^ськог(> 
письменства в ХМ І віцї треба згадати ще про 
иочаткп драматичної літератури, що творить 
одну з характерних прикмет тодішнього часу. 
Нема сумніву, иіо замилуване до драматичних 
вистав у південно-руськоі людности прийшло 
з Польщі. Маємо виразне свідоцтво про те, що 
Поляки свої И(^льські драми переплітали ру- 
ськими сценами або інтермедіями. Дві такі ін- 
термедії, написані латинським священником, 
Вірменином з роду, Яковом Ґаватом, були опу- 
бліковані ще П)І9 р. разом з його" драмою 
„Тга^'есііа 8ду. -Іаиа СЬггсісіеІа, Рг2Є8Іапса Во- 
2е^'о", яка разом з ними була виставлена то- 
гоя^ року на ярмарці в Каменці Подільськім. 
Сі інтермедії передрукував і додав до них 
основну студію про їх теми ^І. Драгоманов, 
а студію про жите автора написав М. Павлик. 
Із пів денно-руських письменників треба зазна- 
чити імя ставропигійського священника у Льво- 
ві і вчителя при братській школі Іоаннікія 
Волковича, якиїї у р. 1681 виставив у часі 
Великодних свят шкільну драму про воскресе- 
ніє Христове п. 3. „Размишляне о муціь Хри- 
ста Спасителя нашого", акт „ві^ршами писаний 
і во Лвов'Ь ири церкви Братской през отрочат 
отправований". В акті виступало 13 осіб, а вла- 
сне три Душі побожні, із яких одну відіграв 
Ґеорґієвич, другу Ланґиш, а третю Буневськпй. 
Крім сих побожних душ виступало 10 вістни- 
ків, яких акторів не названо. Нема сумніву, що 
подібних творів було більше, і що до першої по- 
ловини ХМІ віка належать обі пасійні драми, 
віднайдені мною в рукописах у Галичині, а 
власне так названа мнов> „Містерія страстиії 



- 65 — 

Христових", і замітіга своєю мовою і своїм 
віршовим розміром драма „Про збурене иекла'ч 
Обі драми визначають ся оріґінальністю тем 
і відріжняють ся тим від усїх відп:мих нам за- 
хідно-європейських, а в тім числі" і польських 
пасійних драм. Що до драми ,,Про збурене 
пекла" треба зазначити, що вона написана мо- 
вою мапяхе чисто народньою і розміром подіб- 
ним до розміру козацьких дум. Цікаво й те, 
що на підставі тої драми була вчасно уложена 
вірша, що заховала ся доси в памяти народа 
в деяких повітах Харьківської ґубернГі, коли 
тим часом сама драма заховала ся в Галичині 
у чотирьох копіях, із яких одна повна, друга тро- 
хи неповна, а з двох инших лишили ся тілько 
уривки наклеєні на обложках одного рукопису ; 
цїкаво зазначити, що кожда з тих копій, із 
яких найдавнїйші сягають початку ХЛ'ІП віку, 
виявляє вже окрему редакцію. Значить, дра^га 
вже в ХМІ віцї мусіла бути часто перепису- 
вана і перероблювана, а память про неї в фор- 
мі вірш, ще в другій половині ХДЧ1 віку ра- 
зом із великою кольонїзацією Слобідської У- 
країнп мусїла із правого берега Дніпра переіі- 
ти на лївий. Варто зазначити ще ії те, що один 
із мотивів сеї драми, а власне сценка, як- Со- 
ломон вимудрував ся з пекла, війшла в уста 
галицького і угро-руського народа. 



XXIII. Інтермедії і 5ертеп 
ХУІІ-ХУІИ в. 

В другій половині ХЛЧІ і в першій по- 
ловиш Х\ЧІІ віку Київська Академія робить 
ся тим гнїздом, у якім виплодихуеть ся цїлиїі 
ряд духовних драм, звичайно па біблїйні або 
лєґендові теми, з виразно схолястичпим харак- 



— 66 — 

тером, де місце живих осіб застз^ають звичай- 
но алеґоричні фіґури, а місце драматичної 
акції довгі деклямації або хоральні реанти. Цїн- 
нїйшими від тих драм бували інтермедії, 
короткі сценки, звичайно гз^мори стичного або 
сатиричного г>місту, які відгравано по кож- 
дім актї драми. Із відомих авторів тих інтер- 
медій дійшли до нас тілько десять інтермедій 
-Митрофана Довгалевського, учителя київської 
Академії із 30-их років ХМІІ віка. Надто знайде- 
но декілька безіменних інтермедій, із яких дві 
віднайшов я в галицько - руських рукописах 
Народного Дому. Місце інтермедій заступали 
інодї так звані антіпрольоґи, сцени з біблїйної 
історії. Три такі сцени, а власне „Адам і Ева", 
„Лазарь і богач" і „Блудний син'' віднайшов 
я також у галицько - руських рукописах ХЛЧІІ 
віка. 

Дуя^е оріїїнальноіо композицією з поваж- 
ної різдвяної драми і інтермедії був так зва- 
ниїі „Вертеп", у якім замісь живих осіб висту- 
пали ляльки у відповідних костюмах, а розмо- 
ви виголошував чоловік уміщений за вертеп- 
нов^ будкою, невидимий для публїки, поруша- 
ючи при тім ляльки на сценї відповідно до 
акції. До недавна відомий був тілько один 
текст вертепних драм, опублікований 1861 р. 
Маркевичем і уложений ученикамп київської 
духовної Академії, якого" новііішу редакцію 
знайдено в Сокпринцях, маєтності! І алаґана, 
разом зі старою вертепною будкою. Ся київська 
вертепна драма, судячи по хронольоґічних при- 
знаках її тексту, повстала не іпвидше як при 
кінцї ХД1ІІ віка. Менї вдало ся знайти в біблїо- 
тецї Народного Дому вертепну драму, зложену 
мішаниною язиків польського, руського, біло- 
руського, з при мішкою жидівського жарґону, 
циганських і московських слів. Рукопис тої 



— 67 - 

драми належить до першої половини ХМІІ віка. 
але се очевидно не оріґінал, тілько школярська 
копія. З цікавого факту, ихо один із україн- 
ських ерархів, поставлений епіскопом у Тоболь- 
ську на Сібірі в початку Х^'ІІІ віка, заніс там 
також вертепну гру, зложену польсько-україн- 
ськоіо мовою, яка дотривала там аж до поло- 
вини XIX віка, можна догадувати ся, ш;о вер- 
тепна гра повстала ще в ХЛ1І в. на самім за- 
ході нашої .теріторії в такій околиці, де близько 
стикали ся народности польська, південно-ру- 
ська і білоруська. З короткого натяку одного 
з тих, идо бачили ще остатні вистави тоболь- 
ської вертепної драми, виходило, що в тій драмі 
коваль і хл(шська громада кепкують собі із пре- 
тенсіонального . збанкротовапого шляхтича. 
В однім рукописі Народного Дому з першої по- 
ловини ХІХ в. я знайшов драматичну сцену то- 
го самого змісту, яка зрештою в недраматич- 
ній формі, як народня пісня, була друкована 
в збірнику Галицько-руських пісень Головаць- 
кого. 

XXIV. Народні піснї і вірші. 

Треба тут іще згадати про народню і ио- 
лународню, устно передавану творчість, яка 
власне в першій половині ХЛТІ віка витворила 
деякі інтересні нові форми. Вся маса південно- 
руських народніх пісень відомих нам доси 
розпадаєть ся на кілька відділів відповідно 
до їх тем і до часу їх повстаня. Найстарші — 
піснї обрядові, що співають ся або періо- 
дично що року у відповідні празники, або 
при ріжних нагодах людського житя, як ось 
уродини, весїлє, смерть. Із обрядових пісень 
першої катеґорії найчисленнїйші так звані ко- 
лядкові, звязані зі святами Різдва і Нового ро- 



- 68 - 

ку. Із пісень другої катеґорії напважнїпші ве- 
сільні піснї. Одні і другі ПІСНІ обрядові сяга- 
ють своїми початкамп в дохрпстіянські часи, 
але носять у своїх теперіиінїх комплексах ви- 
разні слїдії довговікового історичного розвою 
південно-руського народа. Найстарші колядки, 
заховані переважно в глухих кутах Галичини, 
оповідають про сотворене світа в дусї нехри- 
стіянської, а властиво двоевірної мітольоґії, 
і не виявляють слїдів богомильських вірувань. 
Троха пізнїйиіа верства колядок малює нам 
досить вірно князївсько - дружинні часи з їх 
вербованим військом і походами в далекі краї, 
за Дунай і до Царгорода. За ними йдуть чи- 
сленні колядки побутового характеру, іцо ма- 
люють спокійне хліборобське жите великих ро- 
дин у дворищах, з принагідними радощами 
стрілецтва або рибальства. Ще пізнїйші коляд- 
ки містять неясні спомини про татарські на- 
пади та козацькі війни. 

І серед весільних пісень стрічаємо дуже 
давні комплекси, приміром записане Ольгою 
Рошкевичівною весїлє в Лолинї з виразними 
слідами матріархату. Майже у всіх весільних 
обрядах на всім просторі Південної Руси стрі- 
чаємо сліди передісторичного улпшаня дівчат 
поруч із слідами купованя дівчат. Із инших 
обрядових пісень особливо веснянки і купаль- 
ські піснї містять у собі численні сліди давно 
мин^мих обичаїв, звичаїв і вірувань. 

Друга велика ґрупа народніх пісень має 
переважно епічний характер, хоча в південно- 
руських епічних піснях епіка не виступає так 
чисто, як у болгаро-сербських юнацьких піснях 
або в великоруських билінах, тілько завсіди 
підмішана значною дозою ліризму. Найстарші 
зразки народніх епічних пісень віднаходимо 
в більше або менче прозовій формі в найстар- 



69 



шім київськім лїтошісї. Із половини Х\'І віка 
маємо записану чеським граматиком Благосла- 
вом коло 1580 р. прегарну пісню про молдав- 
ського Воєводу Стефана, угро-руського похо- 
дженя. В другії! половині хм віка в латин- 
ській поемі польського поета Кльоновича Кохо- 
Іапіа маємо переповідану латинськими гекса- 
метрами червоно-руську пісню про чабана, що 
зачарованпіі дівчиною прилітає до неї на по- 
клін. В одній польській брошурі, друкованії! 
у Кракові 1625 'р., надруковано українську пісню 
про уведенє лївч!іни козаком, якої численні 
паростї живуть і досі! в устах українського 
і польського народа. Се наїїстарші відомі нам 
народнї піснї, яких дату можемо справдити 
зовсім напевно. До ні!х мояхна додати миіа- 
нецьку колядку про чудесне будоване Софій- 
ського собора в Києві і про напад Поляків на 
той собор, л" якії! остатня иодїя належить до 
р. 1632. 

До другої половини хм віка треба зачи- 
слити богатий цііічль пісень про турецькі на- 
пади, які з разу були зведені в збірцї Антоно- 
вича і Драгоманова „Псторичесіля пї)Сніі Ма- 
лорусскаго народа" т. І, і яким я присвятіїв 
ряд спеціяльних розвідок, де пробував по ріж- 
ним варіянтам реконструз'вати повні тексти, 
і де порівняно - історичним способом доказано 
болгаро-сербське походженє найбільшої частії 
тих пісень. 

До кінця ХМ віка належать також три 
піснї, в яких малюеть ся нова течія в суспіль- 
нім жіітю південно-руського народа, козацтво. 
Сї найстарші піснї про козацтво навязують ще 
своїми формами до форми колядок або піснї 
про воєводу Стефана, або до пісень турецько- 
татарського циклю, з якими зрештою зміст їх 
звязаний дуже близько. Маю тут на думцї пі- 



- 70 — 

сню про козака Байду, що вяжеть ся тради- 
ційно з особою князя Дмитра Вишневецького 
і його траґічною смертю в Константинополі', 
але своїм кінцем дуже близько підходить до 
пісні про Івана і ^Іаряну, найстаршої в циклю 
пісень про турецькі напади. Друга пісня, про 
яку тут мова, се так звана дума про Олексія 
Поповича і бурю на Чорнім морі, своєю темою 
основана на релїґіїіній леґендї про пророка 
Іону і про грішницю, яку проковтує море, 
а своєю поетичною формою в найстаршім і най- 
краидім варіянтї виявляє майже докладно рів- 
ний дванацятискладовий розмір. Третя пісня, 
якої походжене можна віднести до кінця ХУІ 
віка, се простора дума про втеку трьох братів 
із Азова, розширена й доси в устах кобзарів 
і записана в значнім числі варіянтів, виявляє 
уперве характерну фізіономію кобзарської думи 
з нерівними віршами і наголосовим, а не скан- 
дованим ритмо:м, та з замилуванєм до дїєслов- 
них рИіМІв. Значне число дум, держаних у по- 
дібнім тонї, повстало в першій половині ХУП 
віка, всі па тему татарських нападів і турець- 
кої неволі. Остатньою в тім ряді і найбільшою 
що до обему була дума про Самійла Кушку, 
злоячсна правдоподібно десь аж у 40-их роках 
ХМІ віка, бо її фактична основа, що з істо- 
ричним Самійлом Кушкою не має нічого спіль- 
ного, опираєть ся на італійськії! реляції про 
спійманє турецької ґалєри на Середземнім морі 
недалеко Сіцілії, доконане самими ґалєрника- 
ми, серед яких були деякі Українці і один 
Великорос. Ся італїїіська брошура була в р. 
1640 перекладена і видана також у польськії! 
мові, і звідси могла бути доступна авторови 
української думи. Що дума була штучним 
твором якогось тямучого кобзаря, а не скла- 
данєм участкиків самої події, доказує свобід- 



І 



— 71 - 



нііїі спосіб трактованя предмету і перенесене 
ПОДІЇ на початок ХМІ віка. 

Бурливі часи Хмельнищини не лишили 
по собі слїду в думах, хиба тілько в віршах 
укладанпх авторами з шкільною освітою. Таких 
вірш знаємо декілька, особливо тзв. Ля мент 
людий побожних, надрукований Білозерським 
у додатку до його Козацьких літописів, та вір- 
ша про битву під Берестечком, віднайдена не- 
давно в двох польських копіях. Ті думи про 
Хмельницького, що зведені в другім томі ІІсто- 
рпческих п-Ьеень Антоновича і Драгоманова, на 
мою дріку всі фальсіфікати о стілько, що зло- 
жені не сучасними людьми, але кобзарями або 
й не кобзарями ХЛ'ІІІ віка, що мали перед со- 
бою літописи Величка або инших козацьких лї- 

ТОПІІСЦЇВ. 

Пісню про воєводу Стефана треба вва- 
жати протоплястом або предком довгого ряду 
пісень дванадцятискладових, що зробили ся 
типовими для народньої творчости південно- 
руського народа в ХМІ віцї. Сим розміром 
зложено значне число пісень про козацький 
побут і загалом про козаків, а також не менше 
значне число пісень з родинного побуту, лю- 
бовних або балядового змісту. Що до дум, то 
з другої половини- ХЛ1І віка маємо найкращу 
памятку кобзарської творчости в ду^іах пра 
Ґанджу Андибера, Хведора Безродного і козака 
Голоту. Кожда з тих дум рисує нам долю ко- 
зака на суспільному тлї : Ґанджу Андибера 
в протиставленю до так званих дуків-срібля- 
нпків, себ то спаношілої козацької старшини; 
в козацї Голотї малюєть ся тип веселого отчай- 
душі, що шуткувзчи вбиває богатого Татарина, 
але так само шуткуючи може піти в села і ор- 
ганізувати гучниіі гайдамацький гурток із на- 
міром грабунку на більший розмір. Дума про 



Хведора Безродного малює смерть козака серед 
степової самотини, так часту в тодїшнїх часах 
ненастаїшііх війн. 

Уже в другій половннї ХМІ віка обік на- 
родньої і кобзарської пісенної творчости, що пе- 
редавала ся устно, бачимо цїлий ряд так зва- 
них вірні історичного змісту, и;о були запису- 
вані в ])іжних рукописних збірниках, часом 
з нотами або й без нот. Зразки таких вірпі 
маємо в споминах Єрлїча про перші побіди 
Х^іельшщького, і згадану вже віршу про битву 
під Берестечком. Дивним способом у самих за- 
хіднїх окраїнах Галичини зберегла ся в ру- 
кописах із ХМІІ віка так звана Київська пісня, 
властиво духовна вірша уложена церковною 
мовою, про чз^до ікони Матери Божої з Бого- 
явленської церкви в Київі, ш,о стало ся в р. 
1056. В збірцї пісень Головацького і в окремій 
копії опублїкованій ироф. Соболевским у київ- 
ських Чтеніях Обш,ества Нестора .лїтописця дій- 
шла до нас псальма про Дорошенка, вірша 
зложена якимось противником Дорошенка і при- 
хильником Москви. В лїтописї Величка захо- 
вали ся три куплети вірші епіскопа Шумлян- 
ського про похід Собєского під Відень і на 
Угоридину 1683 р.; цїлу ту віршу, звернен^^ про- 
їив задніпрянського гетьмана Самійленка, ви- 
дано в збірцї руських пісень Жеґоти Па- 
улї, друкованій у Львові 1839 р. Досить довгий 
ряд подібних історичних вірш маємо також 
із ХЛ1ІІ віка, кінчачи просторою польською 
поемою про Уманську різню 1768 р., написану 
очевидцем, студентом уманської школи, і опу- 
бліковану мною з копії рукописної збірки ба- 
рона Шодуара, що тепер належить до бібліо- 
теки Оссолїнських у Львові. Найстаршою вір- 
шою, друкованою в новій українськії! літера- 
турі, а зложеною також у ХМ II віцї, була вір- 



— 73 - 

ша ітз. Вакула Чміір, опублікована в додатку* 
до граматики Павловського 1818 р. Значну 
збірку вірш світського і духовного змісту з ХМІІ 
і XIX в. зібрав ^І. Драгоманов і опублікував 
з деякими моїми додатками в Житіо і Слові. 
До них СЛІД іще додати вірпіу про попа Не- 
гребецї)КОго, опубліковану мною з двох копій 
у Записках Наукового Тов. ім. Шевченка. 



ХХУ. /ІЇТОПИСИ XVI— XVIII віків. 

Розбуджене національного почутя Півден- 
ної Русп наслїдко:м еіюблинської і Берестей- 
ської унїї викликало міяс иншими літератур- 
ними появами також охоту у ріжних людий, 
що були свідками таких чи иниіих подій, за- 
писувати події в такії! чи иншііі формі для 
памяти потомків або хоч би для власної па- 
мяти. До найвчаснійших памяток сего рода 
письменства належать досить безпретенсіональ- 
ні спомини Евлашевського, писані в другій 
половині ХМ віка. Від кінця ХЛ'І віка роблено 
в Ставропигійськім братстві у Львові прина- 
гідні літописні записки у окремій книжці, із 
яких повстав так званий Львівський літопис. 
Подібні записки роблено по ріжних иівденно- 
руських монастирях, як ось у Добромильськім 
та Підгорецькім у Галичині, у ^Ігарськім на 
Україні. Роблено подібні записки такояі по ин- 
ших менших місточках ; і так приміром, Петру- 
шевич у своїй „Сводной л'Ьтописй'' цитує якийсь 
Надвірнянський літопис із ХМІ віка. Маємо 
певні ві домости, що в козацьких таборах, а осо- 
бливо в Запорожській Січи, роблено принагідні 
літописні записки, з яких поодинокі факти 
віїішли потім у просторійші літописні компіля- 
ції Грабянки та Величка. В р. 1836 видав Ми- 



к 



"4 — 



кола Білозерськип невеліічкіпі томиком Чернії- 
гівськіїй ЛІТОПИС, що сягає від 1587 до 1750 р., 
і два козацькі літописи від р. 1506 до 1783 р.. 

Подїї Хмельшіщіши і в загалі другої по- 
ловини XVII віка викликали дуже значну лї- 
тератЗ'ру споминів і історичних записок не 
тілько в польськім, але також і в південно-ру- 
ськім письменстві. Найважнїіїші з польських 
споминів були записки руського шляхтича. 
Иоакпма Єрлича, поета Самуіла Твардовського, 
Клїмактери Коховського, писані по латині, за- 
писки Освєціма, яких початок затратив ся, за- 
писки Ґордона, Темберського, Охотського і ве- 
лике число безіменних дневників, памфлетів 
та сучасних віршів про ріжні події тих часів. 
Із українсьрліх писань про сї часи найважнїй- 
ші записки безіменного Самовидця, літопис 
Грабянки і літопис Самійла Величка, написаний, 
уже в ХЛ1ІІ віцї на підставі старших записок, 
з доданем скороченого перекладу поеми Твар- 
довського. Протягом ХМІІ віка ся козацька 
старовина була предметом що раз нових пере- 
рібок, із яких найважнїйші Літописець Сазо- 
новича і Книга о ЕЗжной Росії Ріґельмана.. 

В другій половині ХЛ1ІІ віка бачимо і в за- 
хідній Европі проби систематичного викладу 
історії південно-руського народа, а власне Ше- 
фера Нізіоіге сіє 1а Ре^іе Каввіе і Енґеля Ое- 
йсМсІїІе сіег Гкгаіпе пп(і (Іег Ковакеи. Сї твори 
були попередниками критичного обробленя 
південно-руської історії, якого перші підвалини 
поклав петербурськпй учений Шлвцер у своїй 
тритомовій студії Хевіог, і якої першу пробу 
дав Карамзін, що в тексті своєї Исторіп госу- 
давства россійского дав праґматичне оповідане: 
історії всеї Руси від початків аж до кінця 
Х\'ИІ віка, а в многочисленних нотах згрома- 
див велику ^іасу історичного і культурного' 



ІО 



апаратз^ якіїіі і досп не стратив своєї вартостп. 
Треба додати іце, що спеціяльно геройська бор- 
ба Хмельницького з Польщею викликала і поза 
границями Польщі значну літературу, доси ма- 
ло використану, в тім числі також спеціяльну 
книгу ненецького посла Віміни, що мав нагоду- 
особисто познаііомити ся з Хмельницьким. 

Від усїх сих творів, що більше менше ви- 
значають ся історичним реалізмом і богатством 
нераз припадкових фактичних даних, стоїть 
окремо виплід київської духовної Академії, Си- 
нопсіс Ґізеля, иі,о був підручнико:м історії не 
тілько в київській Духовній Академії аж Д(^ кінця 
ХУПІ віка, але мав також довгий час повагу 
в північно-руських школах у ту пору, коли всі 
висше названі літописи та спомини лежали ще 
в рукописах або були повидавані на чужих 
мовах. Синопсіс подає переважно (фантастичні 
відо>гости про початки Руси і Московпшни, ві- 
домости взяті з польських або латинських же- 
рел, оповідає скупі фактичні подрібности дуже 
схематично церковним язиком, і кінчачи своє 
оповіданє підданєм України під московську 
зверхність, вихваляє царя Михайла Недоровича 
як освободителя Південної Руси, анї словом 
не згадуючи про Хмельницького і геройськ\^ 
боротьбу українського народа за своє осво- 
бодженє. 



XXVI. Унїятські виданя XVIII віка. 

Козаччина, що в другій половині ХМЬ 
віка під проводом Хмельницького фактично 
'відірвала ся від Польщі і зорганізувала ся як 
окрема політична орґатгїзація під дуже непев- 
ною зверхністю чи то Польщі, чи то Москви, 
чи то Турції, простояла на тім хиткім стано- 



— 76 — 

вищі з виш пів столїтя, проведеного серед не- 
настанної боротьби з ріжними постороннїми 
силами, і закінченого Полтавським погромом 
1708 р., що фактично зробив конець гетьман- 
ській незалежности, утвердивши на лівобереж- 
ній Україні панованє Московщини, а полишив- 
ши знесилену иравобереяіну Україну під ще 
більше знесиленим верховенством Польщі. Лі- 
вобережна Україна протягом другої половіши 
ХЛІІ віка наслідком руїінуїочих віїїн польських 
і татарських на правім березї Днїпра вспіла 
досить швидко заселити ся і виробити собі на 
стілько сильно усталену автономічну^ козацьку 
адміністрацію, що протягом цілого ХЛІИ віка 
могла досить успішно бороти ся з московським 
автократизмом і самоволею московських бюро- 
кратів, і не вваяхаючи на заведене Катериною 
II кріпацтво, що таки не вспіло поневолити 
значної части козацьких потомків, зберегла 
свободолюбні і автономні козацькі традиції, які 
в XIX віці лягли в основу нового відродженя 
всеї української національности. 

ІІів денно-руське письменство у ХЛ11Ї віці 
майже від самого початку було облоя^ене яко- 
юсь клятвовз. Наслідком указу Петра Великого, 
попередяVеного ріжними розпорядясенями ду- 
ховної .власти, в Лівобережній Україні і зага- 
лом у всій Росії не вільно було друкувати ні- 
чого такого, що би чи то змістом, чи мовою 
ріжнило ся від офіціяльпої мови і допущеного 
цензурою змісту. Таким способом усе писане, 
чи то давнїійиим півленно-руськпм літератур- 
ним язиком в роді літопису Величка, чи то 
зложене більше менше чисто народньою мовою, 
'було відсунене від друкарської машини і му- 
-сїло ховати ся по рукописах, або передавати 
'СЯ устно. 



- 77 - 

♦ 

В Правобережтй Україні' крім церков- 
них книг також появляло ся не богато та- 
кого, що можна було вважати продовженєм. 
національної традиції XVI і Х\'ІІ віка. Васи- 
ліянськмп орден, що забрав у свої руки всю 
ерархіїо, був у значнії! части спольонїзований, 
і видав ряд учених, що полишили цїнні твори 
писані польською або латинською мовою. На- 
звемо з них Ігьїатія Кульчипського, що видав 
цїнний 8ресітеи ессіевіае КиіЬепае в Римі в р. 
1733, і Стебельського, якого двотомовип твір 
Олуа шеікіе влуіаііа з богатими історико-лїтера- 
турии^пI екскурсами вийшов уперве р. 1791. 
Із духовної літератури, призначеної для шир- 
шого читаня, заслугують на увагу особливо так 
звані Учительні Євангелія, яких видаване по- 
чало ся ще в ХЛ'І віцї і тягло ся весь ХУІІ 
вік, а переписуване і перероблюване заповняє 
XVII і ХМІІ віки. Найстарші друковані Учи- 
тельні Євангелія були перекладами грецького 
учительного євангелія Каллїста, патріярха цар- 
городського з ХІЛ' віка. Учительним евангеліем 
називано євангельські тексти на всі недїлї 
року і на всї важнїйші свята, з долученими 
до кождого з них духовними поученями. 
в західній церкві подібні збірки називали 
ся Постиллямп. За прикладом Ставровецького 
пішли численні сільські і міські священни- 
ки, що переписували собі євангельські тек- 
сти чи то дословно, чи то в перекладах, і до- 
давали до них поученя, часом притчі або опо- 
віданя, вибрані з ріжних збірок і з власними 
толкованями. Таких писаних Учительних єван- 
гелій із Х\ЛІ і ХМІІ віків у самій Галичині 
і Угорській Русії відомо нам доси звиш 50 
примірників, а про те нема майже ані одного 
такого, идо би був дословною копією другого.. 



— 78 - 

Із духовно-поучителр.них книг, друкованих 
Басиліянами у ХЛІИ віці церковною мовою 
-з більшими або меншими домішкапи народньої, 
назвемо тут три найважнїйші, а власне „Пника 
іерополітика", видана уперве р. 1760 у Львові, 
а передрукована 1764 р. в Петербурзі; „Народов'Ь- 
щаніе", видане у ХМІІ віці два'рази, 1768, 1778, 
і „Богогласник", виданий уперве в Почаєві 
1790 р. Перша з тих книжок містила ряд поу- 
чень духовного і педаґоґічного змісту, при чім 
текст був переплітаний гарними ілюстраціями 
з підписаними під ними віршами, яких було 
звиш 50 штук. „Народов'Ьіцаніе", се був дуже 
просторий катехизис, себ то наука про всі" ар- 
тикули віри, з доданем до кояідої точки від- 
повідних пояснень і поучень. Катехитична часть 
уложена мовою близькою до народньої, а в по- 
учительній части, писаній церковною мовою, по- 
дано дуже богато оповідань і лєґенд, узятих 
по частії з давнїйших Прольоґів, а переважно із 
збірки західно-європейських лєґенд, званої по 
латині Яреспіпт ехетріогпт, і відомої також 
у нас у перекладі ще з ХМ віка пз. Великое 
Зерцало. Другу анальоґічну збірку духовних 
оповідань, відому під назвою (Зезіа Еотаиопіш, 
і перекладену ще в ХД1 віці на польську мо- 
ву, маємо також у перекладі на південно-ру- 
ську мову з польського оріґіналу в однім ру- 
копіїсї ХМП віка, що містить ся в перемиській 
капітульній бібліотеці. Там же в ішшім руко- 
піісі маємо переклад на тодіїиню літературну 
мову, зближену до народньої, польського трак- 
тату Пекельная в-Ьчность, якого друга копія 
знайшла ся в посіданю одного селянина із се- 
ла Соколі перемиського повіту. Оба рукописи, 
що містять Пекельную в1)Чность, мають її текст 
у дефектній формі, і то так, що з обох тек- 
хїтів ледви чи молша зложити цілість трактату. 



— 79 — 

який зрештою не має літературної вартостп. 
За те оОа ті рукописи містять у додатку до Пе- 
ісельної в'Ьчности цїлиїі ряд лєґенд про смерть 
і загробне жите, черпаних переважно із тогож 
Великого Зерцала. 

В „Богогласнику" маємо першу система- 
тігчну збірку південно-руських духовних пісень, 
які почали "укладати ся певно ще в ХМІ віцї, 
по части церковною, по части народ ньою мовою, 
головно під впливом польського богослуженя, 
яке такі пісні допускало в часі церковної Г)ід- 
прави. Руські збірники, таких пісень були кіль- 
ка разів друковані протягом ХЛ1ІІ віка малень- 
кими книжечками, з разу латинськими, а потім 
і руськими буквами, при чім руські піснї мі- 
шали ся з польськими. Треба тут зазначити 
такояц що василіянська друкарня в Супраслї 
поклала собі спеціяльну задачу, друкувати ру- 
ські церковні книжки латинськими буквами : 
до таких книжок налея^али згадані вже збірки 
духовних пісень, а також молитвослови, в яких 
на одній стороні містить ся церковно-славян- 
ський текст молитов і акафістів, друкований ла- 
тинськими буквами, а на другій той сам текст 
у польськім дословнім перекладї. Сї польсько- 
церковні друки важні міЯі иншим і для того, 
що показують нам, що тодїшні Васіїліяни чи- 
тали церковно - славянський текст із чисто на- 
родньою південно - руською вимовою. Що до 
„Богогласника", то треба сказати, иш в ньому 
містить ся збір пісень духовних уложених цер- 
ковно - славянськов:), русько - народньою, поль- 
ською і латинською мовами. Вони поділені на 
пять ґруп: празники господські, празникп бо- 
городичні, піснї про чудотворні ікони Ісуса 
і Марії, піснї на честь ріжніїх святих, і піснї 
покаянні про смерть і страшний суд. Піснї по- 
ходять від ріжних авторів, яких досить значне 



— 80 - 

число названо в так званих акростихах. Вонп 
уложені переважно у ХУДІ віцї, і богато з них 
дійшло до нас у рукописних збірках ста])- 
ших від „Богогласника". В тих випадках, де 
можемо сконтролювати текст старших рукопи- 
сів з „Бої'огласником'', переконуємо ся, що ре- 
дактори „Богогласника" намагали ся підганяти 
народню мову під церковну, а дуже часто ско- 
рочували первісний текст. „Богогласник" не 
стратив і доси свойого значіня, і в XIX віцї 
був виданий інде два рази вповні в роках 1805 
в Почаєві і 1852 у Львові, а часткових видань 
чи то самих колядок, чи ширших виборів було 
видано дуже богаго, при чім не обійшло ся 
без ш,асливійшого або нещасливійшого модер- 
нїзованя. 



XXVII. Православні письменники 
XVIII віка. 

Було вже згадано, що ХМИ вік на Лїво- 
бережніїі Україні б\^в для південно - руського 
письменства дуже нек'орисний. Що важнїйше 
і цїннїйше, могло появляти ся тілько церков- 
ною, або офіціяльною росіїіськию мовою, і то 
переважно лише в столицях, Москві і Петер- 
бурзі. В Москві друкували ся в початку ХАНІ 
віка Четї - }^1инеї Димитрія, епіскопа Ростов- 
ського, а окрім них не моікна зазначити май- 
же нічого важнїйшого, що дотикало би бліізше 
України. Із петербурських видань ХМІІ віка, 
що так чи інакше дотикають України, варто 
зазначити хиба просторий опис подороікі Бар- 
ського по святих місцях Азії, Африки й Ев- 
ропп, виданий уперве 1778 р. 

Із письменників ХА'ІИ віка, яких тпори 
дійиїли до нас у рукописах або в сучасних 



— 81 — 

друках, заслугу ють на бліізшу увагу три, а 
власне віршописець Кліпіептіїг, мандрівний 
монах, якого простора збірка віршів, хоч неви- 
сокої поетичної вартости, дає дуіке богато ха- 
рактерних рисів для зрозуміня жптя і побуту 
особливо низпіих верстов народньої маси при- 
дніпрянської України в першій половпнї ХЛЧИ 
віка, а також немало автобіографічних подро- 
биць для характеристики самого автора. Дру- 
гий інтересниїі мандрівець того віку, київськиїі 
міщанин Василь Барськиїг, вибрав ся в р. 1728 
із Ріиева до Львова, відси до Риму, де пробув 
до початку 1725 р., в якім обїхав Македонію, 
а в 1726 "р. прибув до Палестини, де про- 
був два роки обходячи всї святі місця. _В р. 
1728 звідав Єгипет, Арабіїо і Гиі)ію, відки 1<29р. 
вернув назад до Палестини. Відси 1730 р. ви- 
рушив до Кипру і обїхав протягом двох років 
усї важнїйші монастирі грецького архіпеляґу^ 
а потім пробув по кілька літ на островах Кипрі 
і Патмі ; аж у р. 17-14 заїхав до Царгорода^ 
а відси на Афон, де в тім же році написав 
спомини про свою подорож. 

Остатній визначний муж ХЛ'ПІ віка, про 
якого тут треба дещо сказати, був Григорії! 
Сковорода. Він лишив по собі богато писань, 
переважно містично-' |)ільософічного характеру, 
і являєть ся заразом третім оріґінальним типом, 
письменника - мандрівця, що подібно до св<> 
його сучасника Жана Жака Руссо всїм своїм 
житєм проповідз'є відреченв від гідностий і ио- 
честий світа, від ученої чи урядової карієри^ 
і поворот до найпростїйшого, нїби природного 
жптя. Вихованець київської братської школіг 
він припадковим способом побув троха за гра- 
ницею, троха в Петербурзі як співак разом з ин- 
шими співаками рекрутованими із київської 
бурси, займав кілька разів місце учителя в ріж- 

() 



- 82 - 

них публіічнпх школах, або пріїватног о інструк- 
тора для дїтгій ріяшіїх панів, та нїде не міг 
загріти місця, і скінчив бурлакою, що періодич- 
но ходив від одного знайомого до другого, 
блукаючи степовими гпляхами Лівобережної 
України з сопілкою в руках і торбою за пле- 
чима, поки не вмер у якійсь маленькій ди- 
марцї в саду чи в пасїцї одного із своїх при- 
ятелів. „Світ ловив мене і не зловив", — се 
був оклик його житя, та на жаль і він не зло- 
вив змислу житя, і в просторих своїх писанях, 
€кладаних незвичайно кучерявим і баламутним 
стилем, даремно силк^^ав ся погодити авторі- 
тет святого письма з чистим розумом, і фата- 
лїзм убожества з вродженим їіому оптімізмом. 
В історії фільософії він не займає ніякого мі- 
сця, бо в його афористично накиданих думках 
крім якогось силуваного дотепу нема анї льо- 
ґічного, анї орґанїчного мпсленя, тілько якісь 
дивні скоки в наііріжнїйші сторони. Сковорода 
писав також вірші, з яких деякі, приміром 
„Всякому городу прав і права", зробили ся 
майже народнїмп піснями, та взагалі вартість 
його віршів дуже мінімальна. З усіх його тво- 
рів мають літературну вартість хиба „Харьков- 
скія басни", писані літературною російською 
мовою з сильним українським відтінком. Се 
одинокиїі твір Сковороди, який варто перекла- 
сти на нашу мову. Байки писані гарною, де- 
тсуди навіть ґраціозною прозоь^. 



XXIX. Дочатки національного від- 
род?кеня України. 

Кінець ХД1ІІ віка характеризуєть ся дея- 
кими дуже цікавими подіями, що скоїли 
ся на широкій теріторіі Південної Руси. По- 



— 83 — 

перед усього в р. 1772 перший раз розібрано 
Польщу, і одна часть Південної Руси, а власне 
так звана Червона Русь під назвою» Галичини 
перейшла до Австрії. Перехід від польської 
анархії під австрійське бюрократичне пановане 
відбив ся подекуди корисно на розвою тої ча- 
стини південно-руської нації, яка заселяла схід- 
шо Галичину. Влекшенє панщизняних тягарів, 
урядовий помір землї і забезпе^^ене земельної 
власности, засновуване сільських і висших 
шкіл з руською викладовою мовою, заведене 
правильнїйшого судівництва і громадських 
шпіхлїрів, се були ваяші культурні здобутки, 
наділені галицько - руській людности австрій- 
ськими монархами. Наполеонівські війни на 
якийсь час спинили розвій тих здобутків, і для 
того перші виразні проблиски національного 
почутя почали ся тілько по їх утишеню. Одним 
із перших проблисків того почутя можна вва- 
жати духовне просвітнє товариство завязане 
1816 р., якого статут був опублікований по ла- 
тині і якого мета була видавати книжки шкіль- 
ні та навчаючі для народа. Польська інтриґа 
не дала то:му товариству віїіти в жите, та про- 
те зусилєм руської єрархії, головно канонїка 
]\Іогильницького, удало ся виробити урядовий 
дозвіл на закладане сільських шкіл із руською 
викладовов^ мовою під доглядом духовенства 
і консисторії. Іван ^Іогильнпцькиїі був також 
автором першої граматики південно - руської 
мови, опертої не на Смотрицькім і його наступ- 
никах, а на нових основах, покладених чеським 
ученим Иосифом Добровським, батьком пово- 
часної слявістики. 

В Правобережній Україні, що після 1772 
року ще належала до Польщі аж до 1793 р., 
зайшли два важні випадки політичної натури, 
а власне Уманська різня 1768 р. і спричинене 
нею зруйноване Запорожської Січи військом 



— 84 — 

російської цариці 1771 р. В Лівобережній Укра- 
їні, що вже здавна належала до Росії, майже 
рівночасно з тими подіями, 1775 року було- 
заведене кріпацтво. Немов для замаскованя 
сего акту, що мав сплодити на Україні дуже 
погане жите народу аж до 1861 р., цариця Ка- 
терина скликала делвґатів із усіх ґубернїй для 
наради над чимось подібним до констітуції. 
Комісія вибрана делєґатами випрацювала про- 
ект політичної реорґанїзації Росії, але Кате- 
рині по якімось часі вивітріли констітуційні; 
забаги, і делеґати мусїлп розіхати ся без у- 
хвали. 

Великий европейськиїі шум французької 
революції відбив ся в Росії досить живо, бо 
сюди наїхало богато еміґрантів, які крім сво- 
їіого депоседованого арістократизму внесли все- 
таки значне злагоджене обичаїв у жите росіїі- 
ської інтелїґенції, а дуже часто разом зі своєю 
культурою також ліберальні і радікальні ідеї 
ХМП в. Ще перед напливом еміґрантів прий- 
шло до Росії мабуть із Франції мас(Шство, дов- 
кола якого громадили ся тайні кружки горя- 
чих серць і визначних умів в роді Новікова 
і Радіщева, у яких почали свитати думки про 
права кождої людини на свобідне і самостійне 
жите, на розвій, освіту і повноправність. Нема 
сумніву, ш,о й на Україну заходила течія тих 
самих думок і іцо під їх впливом і тут на тлї 
козацьких традицій зародила ся думка про 
нове письменство в народній мові і про конеч- 
ність розвою південно-руської народностп при 
помочи освіти. 



XXX. Іван Котляревський. 

Нема сумніву, що перший ініціятор то- 
го нового, українського письменства, Іван 



— 85 — 

Котляревськіїїі, у своїй молодистії стояв під 
впливом лібералів в родї о. Лободи, по 
якім лишіїли ся два томи проповідий навіяних 
свободолюбним духом. Перпіпіі твір Котлярев- 
'Ського, Еиеіда перелицьована на малоросііі- 
ськліїі язик, був не тільки ясвавим протестом 
проти панув:)Ч0Г() тоді в російськім письмен- 
стві псевдоклясіцізму, але також дуже вдатною 
пробою популярізації осіб і понять, що були 
доси власністю тілько освічених верстов, а 
з другого боку вдатною пробою піднести лю- 
дову" українську мову до висоти літературного 
твору," що був гідний зиаііти ся в похіднім 
.куфрі Наполєона. Годї нам сьогодні' досить 
високо оцінити вплив Енеіди Котляревського 
на тогочасну українську і загалом росіґіську 
^суспільність ; досить буде згадати, що крім 
трьох видань, які появили ся протягом десятьох 
літ, із кождого з тих видань, а навіть із бру- 
льопів Котляревського перед першим виданбм, 
.роблено численні копії, з яких деякі заблукали 
також до Галичини. 

Великіпі як епік Котляревський має також 
:заслугу як драматик, написавши першу в укра- 
їнськім письменстві комедію зі співами Натал- 
.ку Полтавку, і одноактову фарсу ^Москаль Ча- 
рівник, иіо була немов змодернїзованєм давнїіі- 
іпої інтермедії, а що до своєї теми являеть ся 
•перерібко»^ мандрівної теми про вояка чарів- 
ника, що в ХУІП віцї із Франції через Нїмеч- 
чііну і Польщу зайшла такояс на Україну і не- 
залеяхно БІД Котляревського сплодила анальо- 
'ґічну комедію такоях у Галичині у одноактівці 
'Степана Петрушевпча пз. „Муя. старий, жінка 
молода". 

Ще один твір Котляревського, Ода до князя 
Куракіна, держаний в гумористичнім топі, був 
•безпосереднім продовженєм давнїйших україн- 



— 86 - 

ськіїх вірш, але також не менше як инші тво- 
ри Котляревського навіяний новочасним духом 
гуманностп її лібералізму. Котляревський" що 
провів значну часть житя у військовії! слуяхбі 
і дослуяаш ся ранґи капітана, а старі літа 
прожив у ПолтсіВІ як надзиратель хлопячої 
школи, писав також деш;о по росіїіськи, а вла- 
сне дневник своїх військових походів, може 
перекладене пояснене Псалтирі і віршовиїі пе- 
реклад одної оди Сапфони. Його твори виклика- 
ли в пізнїйшій украінськіії критиці ріжні су- 
перечні думки, але жаден критик не міг від- 
мовити йому великого поетичного таланту, гли- 
бокої знайомости українського народнього житя, 
і ихирого замилуваня до українського народа. 
Нема сумніву, що починаючи свій перший по- 
етичний твір ще на шкільній лаві, під незапе- 
реченим виливом російської травестії Енеіди 
написаної Осиповом, Котляревський чим далі 
тим більше почував V себе свідомість своєї 
національної самостійности, і до кінця житя 
нічим не спропевірив ся тій ідеї. 

Говорячи про одноактову фарсу Котля- 
ревського ,,Москаль Чарівник", варто згадати 
про иншого лівобережного Українця, Василя 
Гоголя, батька славного письмеипика, Миколи 
Гоголя. Гоголь був поміщик ніжинського по- 
віту полтавської ґубернії, і не маючи претенсії 
на літературну славу написав декілька укра- 
їнських фарс чи комедій, із яких дійшла до 
нас тілько одна „Простак або хитрощі ланки, 
перехитрені Москалем", опублікована Кулішем 
у Основі 1862 р. Із ипших лишили ся тілько- 
уступи, поміщені ііого сином у еиіґрафах до 
його нарисів „Вечери на хуторі близь Дикань- 
ки". При всій безпретенсіональностп і простоті 
композиції фарса Гоголя - батька визначає ся 



87 



лшвіїм гумором 1 дуже гарною українською 
мовою. 



XXXI. Харківська Україна. 

Незалежно від Котляревського, але може 
по троха під впливом Сковороди, почало ся ду- 
хове розбуджене в Харкові, де за ініціятивою 
Миколи Каразіна, ліберального вельможі і по- 
вірника царя Александра І, засновано універ- 
ситет в р. 1808. Сей університет зробив ся на- 
туральним центром науки, що не могла не тор- 
кати ся місцевих відносин і місцевого населе- 
ня. В числі ііого професорів бачимо уже в пер- 
ших десятилїтях Гулака Артемовського, ию 
добув собі від разу почесне місце в украінськім 
письменстві іпироко розведеною гумористичною 
байкою „Пан та собака". Хоча основана на 
фальшивії! ідеі, що признає управненє піддан- 
ства, а тілько висміває явні надужитя і каприз- 
ність панів, яким підданий ніколи не може 
догодити, ся баііка, друкована в місцевім жур- 
налі „Украинскій В'Ьстник'ь" і ширена також 
у рукописах, була деяким ферментом, що збу- 
джував думки про потребу реформи селянських 
відносин. "Дальші твори Гулака Артемовського, 
держані в тім самім гумористичнім, декуди пе- 
ресоленім тоні, не зважаючи - на свою літера- 
турну і язикову вартість, не мали вже такої 
ідейпоі основи. Інтересний факт, що при хар- 
ківськім університеті обік Росіян і Українців 
служили професори Поляки, був причиноБЗ за- 
вязаня живійгаих зносин мія^ Харковом і Вар- 
шавовз, так що деякі вірші Гулака, п])им. пе- 
рерібка ]^1іцкевичевоі баляди Пані Твардовська, 
були друковані майже рівночасно в Харкові 



88 



і в Варшаві в тодїшнїіі ВіЬИоІесе Л^аг82а\^- 



В Харкові, а властиво в їіого папбліізшім 
сусідстві, селї Основі, родив ся і виховав ся 
третій визначний письменник, що богато при- 
чинив ся до розвоБ) української мови і пись- 
менства, до розбул/кеня історичних традицій 
і до фундованя освіти ширших верстов укра- 
їнського народа на новій науковії! основі. Се 
був Григорії! Квітка, син українського помі- 
щика з села Основи, якиіі від сего села при- 
брав собі прозвпще Основяненко. Протягом 
своєї довголітньої дїяльности він визначив ся 
як повістяр у сантиментальнім і сатиричнім 
тонї, в обох сих тонах як творець ліодової ио- 
візтп, один із перших того рода творців у єв- 
ропейських письменствах. Як аматор театру 
він був автором кількох драматичних штук, 
із яких одна комедія зі співами ,.Сватанб на 
Гончарівці" написана чистою українською мо- 
вою, дві „Шельменко денишкь" і „Шельменко 
волостной писарь" написані мішаною україн- 
ською і росіїіською мовою, і були мабуть наслі- 
дуванєм ненецького комедіописателя Ґольдоні ; 
одна по росіііськи написана і в свойому часі 
не друкована комедія „Суматоха віз маломт? го- 
родк^Ь", зробила ся основою драматичного ар- 
хитвору Гоголя „Ревизорь". 

Крім того написав Квітка ряд просторих 
оповідань російською мовою, із яких найбіль- 
ше знаний „Пан Халявскій", і яких основою 
було тодішнє житє українських поміиииав Лї- 
вобереяіної України. Понад се він писав при- 
нагідні статі в ріжних журналах, із яких назву 
лише спомини про Головатого, і пробу попу- 
ля])ного викладу обовязків підданих до своїх 
панів пз. „Слово до любезних земляків", укра- 
їнською мовою. Квітка так само як і Гулак 



І 



- 89 - 

Артемовськпїі стояв на тій ідейніїі основі, 
що паніціїна — стан зовсїм оправданпїі, при 
якому можливе щасливе и.ите селянина, коли 
тілько він має доброго пана. В деяких його 
повістях, приміром у „:^Іарусї^', „Перекотиполі" '', 
„Козир дївцї" і инших зовсїм не видно пан- 
щизнянпх відносин, так як колиб се б\\ди 
села зовсїм свобідпих ліодий. Наїіглибше' до 
-основи ТОДІШНЬОГО селянського ялітя сяга- 
ють повісти „Козир дївка" і „Сердешна Окса- 
на'', перша малюючи геройство селянської дів- 
чини в боротьбі з продажним чиновництвом, 
а друга, иопередниця Шевченкової „Катерини", 
але ідейно далеко віісша від неї, малює ста- 
новииіе дївчини уведеної офіцером і її мо- 
ральну побілу над народнім пересудом, що 
осуджує покриток. „:Маруся", яку вважано за 
найкращу повість Квітки, на мою думк^, не 
вважаючії на дуже гарні деталї стоїть ідейно 
зовсїм невисоко. Натомісь у „Конотопськії! 
відьмі" дав Квітка незрівнянпй майстерний 
малюнок старих козацьких порядків може з по- 
ловини ХЛ1ІІ віка в новочаснім сатиричнім 
освітленю. Як публичний дїяч зазначив Квітка 
свою память основанєм педаґоґічного інститу- 
та для дворянських дївчат, який пізнїйше пе- 
ремінено на такійі ясе інститут імеки імпера- 
тріїцї іМарії. 



XXXII. Дочатки укр. сдавянофіль- 
ства. Макси^іовиЧ. 

З Харковом вяжуть ся такоя^ перші по- 
чатки українського славянофільства, звязані 
^ іменами Ізмаіла Срезневського і .Миколи Ко- 
стомарова, учеників харківського унїверситета. 
Тут розпочав Срезневський свою"^ наукову дї- 



- 90 - 

яльність вііданем періодичної збірки „Запорола- 
ская Старина" в роках 1832—1838, в якііі окрім 
ітніпих матеріялів і розвідок опубліковано та- 
кож 60 дум і пісень, в тім ЧИСЛІ ряд фальшо- 
ваних дум про найстарші козацькі часи. Срез- 
невськиїі, що з Харкова швидко перейшов на 
університетського професора до Петербурга, 
хоч пе вертав ся пізнійше до спеціяльно-укра- 
їнських тем, то все таки поклав великі заслуги 
в науці, особливо для студій старославянської 
мови в ріжних іі діялектах, головно як вида- 
вець текстів у своіх „Памятникахь древне-сла- 
вянскаго юсоваго письма", „Статьях-ь и заміьт- 
ках-ь о малоизв'Ьстньїхь и неизв'Ьстньїх'ь руко- 
писяхь", і особливо в „Памятникахь древне- 
русскаго письма и язьїка", яких перше видане 
1862 р. вийшло з долученем многоцінної хре- 
стоматії і на жаль не було пущене в продажу, 
а друге, 20 літ пізнійше, видано подекуди до- 
повнене, але без хрестоматії. 

Інтерес до збираня і записуваня коб- 
зарських дум і народніх пісень українських 
був розбуджений іще в ХЛИ віці, із якого 
дійшли до нас найстарші співанники писані 
Поляками, що обік польських пісень містять 
також руські. Із ХМП віка маємо таких спі- 
ванників дуже богато, чи то польсько-р;уських, 
писаних латинськими буквами, чи то чисто 
руських, писаних руським скорописом, _ але 
переважна часть тих пісень, се не властиві на- 
родні, але тзв. дворацькі, складані двірськи- 
ми бандуристами, яких удеряхували богатші 
пани на своїх услугах, або школярські та дя- 
ківські, що ск.тадали ся чи то дійсними шко- 
лярами, чи то тзв. мандрованими дяками, сіль- 
ськими попа^пі або ріжнобарвним інтелїґентним 
пролєтаріято:^!, що тоді густо-часто вештав ся 
по ріжних селах і містах, шукаючи більше 



91 



менше легкого хлїба. Тілько з початком XIX 
віка почішаеть ся записуване народнїх пісень 
із уст народа, кобзарських та лірницьких пі- 
сень із уст фахових кобзарів та лірників. Нап- 
старпіу таку збірку, що дійшла до нас з іме- 
нем Ломиковського, маємо з р. 1805. Найстаршу 
друковану збірку видав князь Цертелєв у 1819 р., 
потім пішли іцо раз сістематичнїйші збірки 
Максимовича і Лукашевича. Сї збірки розбу- 
дили живий інтерес до народньої творчости, 
особливо за приводом книжечки Поляка Зо- 
ріана Доленґи Ходаковського. Під тим псевдо- 
німом здобув собі досить широку популярність 
литовсько-иольський шляхтич Адам Чарноць- 
кіій, що уперве 1808 р. видав книжечку О Зіо- 
дуіаи82С2у2піе рг2ес1 с1іг2ексіап8Ь\тт, в якій ви- 
казав між иншіїм можність і потребу дошукувати 
ся в піснях, оповіданях і віруванях простого 
народа слідів первісної славянської мітольоґГї. 
Чарноцький, дезертерувавши з російського вій- 
ська, змінив своє імя на Ходаковський, і під 
сим іменем мандруючи від села до села, від 
міста до міста і від краю до краю та збираючи 
найріжнороднїііші етноґрафічні, топоґрафічні 
і архельоґічні відомості!, перейшов західнь^ 
і східніо Галичину, значну часть Правобереж- 
ної України, Білу Русь і значну часть велико- 
руської теріторії, скрізь будячи своїми розмо- 
вами і листами зацікавлене до" старовини, зі- 
брав сам величезний збірник пісень польських, 
українських, білоруських і великоруських, із 
якого користали пізнїйші видавці і який 
Б цілости заховав ся між паперами Максимо- 
вича. Чарноцький закінчив своє житє у Москві, 
де тулив ся при гурті славянофілів і друкував 
деякі свої праці в їх орґанах по росіїіськи. 

До визначних видавців українських на- 
роднїх пісень і загалом до визначних пись- 



92 



менніїків української наз'кіі налеиаїть ІМпхаііло 
Максимович. Ще як приватдоцент ботаніки 
Е ^Іоскві .Максимович познайомив ся особисто 
з Міцкевичем і Ходаковським, видав 1827 р. 
„Сборник-ь малороссіїїских'ь пі^сень" у Петер- 
бурзї, другу збіррсу „Украинскія пародньїя ду- 
мьг' 1834 р. в Москві, і тамже того самого рор:у 
„Голоса украинскихь п'Ьсепь". Перейшовши 
до Київа на професора російської літератури, 
видав там 1842 р. „Сборникт> украинскихь п'Ь- 
сень", при якім було написано том І, але якого 
дальші томи не вийшли. Виданя пісень і дум, 
доконані Максимовичем, не вважаючи па цін- 
ність деяких текстів, не стоять на висоті науки, 
головно задля браку відповідної системи і кри- 
тики текстів. ^Іаксимович був автором дуже 
гарного перекладу „Слова о полку ГІгореві^^" 
на українські вірші, виданого в Київі 1857 р.: 
перекладав також деякі псальми на українську 
мову. Та головна його наукова заслуга лежить 
ла полі українського язпкознавства і україн- 
ської, спеціяльно київської старовини. 



XXXIII. Попередники Шевченка. 

Із українських письменників старшої, так- 
сказати, перед-Шевченківської доби, треба на- 
звати Т5'Т Левка Боровиковського, автора збір- 
ки байок, далеко низшої літературної вартости, 
як байки Арте:мовського Гулака, і баляди „Ма- 
руся", и^о була українською перерібкою попу- 
лярної в романтичних літературах ріжних на- 
родів людової баляди про мертвого жениха, 
який увозить свою любку в могилу. Початок^ 
спопуляризованя сеї теми дав німецький поет 
Бірі^ер своєк» „Ленорою": із славянських поетів 
слідом Бірґера пішли Жуковський своєю „Люд- 



— 93 - 

милою", ліітовсько-польськпй Зан своєю „Яе- 
ріін<іБУ\ Міцкевіїч своєю ,,Гсіес2ксу\ в їх рядї 
баляла Боровіїковського займає все таки по- 
чесне місце задля свойого українського ко- 
льориту. 

Другим письменником, що пробував збо- 
гатити українське письменство творами взяти- 
ми з устної лр:>дової традиції, був Осип Бодян- 
ський, що під псевдонімом Іська Материнки 
видав 1835 р. три віршовані „Наські українські 
казки". Поетична вартість тих казок не висока, 
але книжечка цїкава дуже своїм язиком і пра- 
вописом, а сам автор, зробивши ся пізнїйше 
ученим славістом і професором московського 
унїверситета, поклав великі заслуги в науцї 
як видавець „Чтеній вь московскомь обществіз 
исторіи и древностей", яких з кількалітньою 
перервою зредаґував майже сто томів, помі- 
стивши в них велику масу історичних, літера- 
турних і етноґрафічних матеріялів, а понад се 
написав декілька цінних розвідок, в тім числі 
також „О происхожденіп и древности славян- 
скихТ) письмень". 

На кінець трицятих і початок сорокових 
років припадають літературні дебюти двох у- 
країнських письменників. Гребінки і Забіли. 
Евген Гребінка, найкращий баїікопис в укра- 
їнськім письменстві ; його ,,Малороссійскія 
приказки" вийшли 1834 р., а - під його ре- 
дакцією вийшов у р. 18-11 літературний збір- 
ник „Ластівка". В р. 1836 видав Гребінка 
окремо украінськиїі переклад Пушкінової по- 
еми „Полтава". Як байкопис займає Гребін- 
ка перше місце в нашім письменстві. Його 
байки визначають ся ярким національним 
і навіть спеціяльно лівобережним українським 
кольоритом, здоровим гумором і не менше 
здоровою суспільною і ліберальною тенденцією. 



94 



По дусї наступник великоруського байкописа 
Крилова, він усе таки зумів висловити свобід- 
пїйшіїй дух українського народа. По р. 1841 
Гребінка, займаючії урядове становище в Пе- 
тербурзі почав писати по російськи. Із чоти- 
рьох томів його російських писань здобула 
собі деяку популярність у нас повість „Чаіі- 
ковський", подекуди наслідуване Гоголевого 
„Тараса Бульби", в якіїі герой кобзарської ду- 
ми про бурю на Чорнім морі (Олексїй Попович) 
ідентифікуеть ся з героєм повісти, Чайков- 
ським. Не досягаючи висоти Гоголевої компо- 
зиції, повість подавала все таки деякі образки 
з житя лівобережного козацтва, більше ХМІІ. 
нїж кінця ХУІ віка, і в галицько-руськім пе- 
рекладі Климковича була улюбленою лектурою 
галицько-руської молодіжи 60-их і 70-их років. 

Другий письменник, якого літературний 
дебют припадає на кінець 30-их років, був Вік- 
тор Забіла, якого вірпіі, крім трьох друкованих 
1841 р. в Гребінчиній Ластівці, заховали ся 
тілько в рукописах, і були опубліковані в повні 
аж у початку XX столітя. Талант Забіли не 
високий; його коротка поетична карієра вяже 
ся тісно з нещасливим закоханем, після якого 
він швидко перестав займати ся письменством, 
тілько в ряди-годи складаючи принагідні вір- 
ші, із яких мабуть останнє було гумористичне 
„Посланіє до Тараса Шевченка" з р. 1844. 

До попередників Шевченка з огляду на 
дух і спосіб піісаня треба зачислити ґрупу, 
репрезентовану Амвросієм Метлинським і тими 
письменниками, яких твори заповняють иять 
томиків збірки „Е^жньIй русскій зборникь", ви- 
даної Метлинським у Харкові 1848 р. Амвросііі 
Метлинський, тоді доцент харківського, а піз- 
нійшіїй про(|)есор київського університета, роз- 
почав свою поетичну діяльність збіркою віршів 



— 9Г) - 

,,Д\'мкіі і пісні та ще дещо", виданою в Хар- 
кові 1839 р., а закінчив чотирма думками і пі- 
-снями, поміщеними в першім томі „Южнорус- 
€кого Зборника". У своїх віршах Метлинськиїі 
силкуєть ся попасти в тон новочасних роман- 
тиків, переносячи романтичні мотиви на укра- 
їнськиїі -ґрунт. Але в деяких, як „Сирітка", 
„Старець" і ,ЛІаксим Глек" стоїть на чисто 
українськім ґрунті поетичного опису народ- 
нього побуту, зближаючи ся тоном більше до 
Гребінки, як до Шевченка. Другий томик „Юж- 
норусского Зборника" займав простора поема 
Степана Александрова „Вовкулака", написана 
в р. 1842, на основі народнїх вірувань. Але- 
ксандрів іде слїдами Котляревського, форсую- 
чи инодї, особливо в першії! части своєї пое- 
ми, в описї весїля, гумористичний тон Енеіди 
до ступня відомого українського юродства. 
■Одначе др^та часть поеми, в якій змальовано 
пригоди чоловіка, переміненого в вовка, має 
значний псіхольоґічний і літературний інтерес 
і заслугуе на більшу увагу, ніж яку звертала 
доси на себе ся поема. 

Третій і четвертий томики Зборника Ме- 
тлинського займають дві поеми Михайла ^Іа- 
каровського „Наталя" і „Гарасько", із яких 
одна написана 1844 р., а друга троха пізнїй- 
ше, одначе перед 1846 р., у якім автор умер. 
Обі поеми — наслїдуваня відомих поем чужона- 
роднїх авторів, а власне „Наталя" Ґетевої 
„Негтапп ипсі ГЗогоШеа", а „Гарасько" Пушкі- 
нового „Кавказского Ктінника". Наталя обро- 
Сілена стараннїйше, коломийковим складом і не 
без таланту, малює сільську іділлбз сватаня чу- 
жосїльної дївчини - сироти богатим хазяїном. 
В поемі „Гарасько^', що вигля-дае більше на 
переклад, як на наслїдуванє, автор далеко мен- 
ше вміє попасти в тон Пушкіна, нїж би сего 



96 



мо/кна було бажати. Взагалі' талант Макаров- 
ського дуже не внсокиїі, у віршах часто римо- 
вана ироза, також не високої вартости, таїі 
знаїіомість пароднього житя зовсім не велика. 

Остатнії! то-лпп: Зборника Метлинського 
займає Квітчина драма „Щира любов", писана 
російської^ мовою з виімком української ролї 
Галочки. Поміихені в першім томику вірші .Ми- 
хайла Петренка мають дуже малу поетичну, 
а ще меншу язикову вартість. 

Южннїі рз сскій Зборникь ваікний йде тим, 
що про коягдого з уміиіених там авторів вида- 
вець подав короткі біоґрафічні нариси, які при 
деяких, особливо -Александрові і Макаровськім,. 
лишили ся доси одинокими, доступними нам 
жер є лами. 

На принагідну згадку в історії україн- 
ського письменства доби перед замітним впли- 
вом Шевченка заслугує такои; „МолодйкТ) на 
1844 годь, украинскій литературньпі сборникь, 
пздаваемьііі Н. Бецким'ь, Харкова 1843" в двох 
томах. Перший том містить наукові праці і ма- 
теріяли, писані росіїіською мовою, в тім числі 
статю В. Н. Каразіна „Взглядь на украинскую- 
старину", Н. Ріостомарова „Первня войньї ма- 
лороссійскихт> Козаковь сь Поляками", К. Се- 
ментовського „Очеркь Малороссіііских'ь повіь- 
рій і (^бичаевТ), относящихь ся кь празни- 
камь", А. В. „Н'Ьсколржо словь обь ІІван'Ь 
Купаліі", першу часть статі Рхостомарова „Рус- 
ско-польскіе вельможи" і його статю, писану 
під псевдонімом Єремії Галки „Обзорь сочи- 
неніїі, писанньїх'ь на малороссійскомь язьїкіь". 
У другім томі крім росіїіського перекладу дра- 
ми Корженьовського „Пятьій акть" містить ся 
т. зв. „Малороссійскій отд'Ьл'ь", у якім помі- 
щено оповідане Основяненка Перекотиполе,, 
дві прозові казки Костомарова, збірочку 2Г)-ьох- 



І 



— 97 — 

народнїх пісень, вірші Шевченка, Костома- 
рова, Якова Щогплева, Александра Чужбин- 
ського, Михайла Петренка, І. Левченка, і коро- 
теньку епіґраму Бодянського. Додамо, що на 
КІНЦІ першого тому поміщено російський пере- 
клад Оди Сапфонп, доконаний Котляревським, 
а на початку другого тома дуже гарно вико- 
нані портрети Ріотляревського з подобизною 
власноручного підпису, і козака Климовського, 
українського віршописа ХЛІІІ віку. 



XXXIV. Історики України перед 
Костомаровим. 

Нема сумніву, що розумінє і представлене 
історії краю ^кюжна уважати найкращим міри- 
лом ступня національної свідомости у тих ін- 
телігентів, що займають ся писанєм історії, 
і у тої публіки, якої погляди вони висловля- 
ють і для якої пишуть свої твори. Коли з сего 
становища поглянемо на те, що можна зачи- 
слити до історіоґрафії України ХМП і першої 
половини XIX віку, то можемо сказати, иіо 
хоч як низько пнодї, особливо в половині ХМІІ 
віку, падало чуте української самосвідомо стп 
в українських інтелігентів, то все таки скрізь, 
чи то в просторих і заповнених буденними 
дрібницями дневниках Ханенка та ^Іарковпча, 
чи в таких аж над міру козакофільських тво- 
рах, як історія Ріґельмана, можна доглянути 
слїди місцевого українського патріотизму і за- 
милуваня до місцевої, рідної старовини. У по- 
передніх розділах я полишив на боці численні 
дневники і спомини ріжних українських інте- 
лїґентів чи то задля їх мінімальної або й нія- 
кої літературної і язикової вартости, чи то 
тому, що вони недоступні мені, (пр. обгово- 

7 



— 98 - 



рені Драгомановим у другім томі „Громади" 
спомини Нїжпнця Вінського, друковані в 1 ус- 
ском Архивіі 1878 р.), і згадаю тут близше 
про трьох внзначнїйшпх письменників, що при 
КІНЦІ ХМИ і в першій половині XIX віку по- 
дали просторі курси історії південно-руського 
нарада, а власне про т. зв. Історіїб Русов, при- 
писувану визначному білоруському епископови 
Георгію' Кониському, а властиво написану 
українським дворянином Полетикою, далї про 
ДВІ просторі працї : Бантипіа Каменського 
„Исторія Южной Руси" тапятитомову „ІІсторію 
Малороссіи" Миколи Маркевича. 

Б р. 1765 скликана була до Петероурга 
з цілого російського царства комісія депутатів 
для виробу проекту „Устава о уложеніи", щось 
в родї констітуції. Від українського дворян- 
ства полтавської ґубернїї висланий був між 
иніпими Антін Полетика, який після довшого 
приготованя предложив Комісії свій проект 
полїтичного устрою Південної Руси, оснований 
буцїм то на'' старих королївських і козацьких 
привілеях і законах. Для мотивованя сего про- 
екту він уложив меморіял, буцїм то на основі 
достарченого йому його бувшим учителем і рек- 
тором Київської Духовної Академії, а пізниі- 
шим білоруським архіепіскопом Георгієм Кони- 
ськіїм тексту ЛІТОПИСЦЯ п. 3. Дісторія Русовтз или 
Малой Россіи". Комітет депутатів у Петероурзі 
по многих засїданях був розвязаний 1/69 р., 
а Історія Русов чи то в тій формі, як^ була 
уложена перед тим, чи може в иізнїйшім об- 
робленю самого Полетики, заховала ся з разу 
в родині Полетик, а пізнїйше розійшла ся 
в численних копіях по ріжних українських, 
шляхетських домах і служила жерелом для 
фальшованих дум про найстарші часи козац- 



— 99 - 

тва, опублікованих Срезневськіїм у його „За- 
пороячскоїі Сїарин'Ь" і передрукованих по ча- 
сти Кулїшем у його молодечім творі „Укра- 
їна", а також Ячерелом деяких молодечих сти- 
хотворів Шевченка. Текст літописця був опу- 
блікований у перве Бодянським у Москві 1846 
р., як окрема книячка „Чтеній'Ч а один із ру- 
кописів дістав ся також до Галичини. Бодян- 
ський і инші пізнїііші історики уваяхалп сеїі 
літописець твором Георгія Кониського, опира- 
ючи ся па словах „Предисловія", в якому ска- 
зано : „Іізвіьстньїй ученостівз и знатностіїо Де- 
ііутать гпляхетства Малоросійскаго господинь 
гіолетнка, отиравляясь по доляшости Депутат- 
ства вь великую оную ІІмперскую Коммиссію 
для сочиненія проекта поваго уложенья, им'Ьл'ь 
надобность необходимувз отьіскать отечествен- 
ную Псторію. Онь относился о семтї КТ) пер- 
воначальному учителю своєму, Архієпископу 
Б'Ьлорускому, Георгію Конискому, которьій бьіль 
природньїй МалоросіанинТ) и долголітно нахо- 
діілся вь Кіевской Академій Префектомь 
II РекторомТ). И сей-то Архієрей сообщиль Го- 
сполину Полетьїк-Ь ЛТзТОиись или ИсторІБ^ сівз, 
ув'Ьряя архипастьірски, что она ведена сь дав- 
ньіхь л'Ьть вь каеедральномь Могилевском-ь 
монастьір-Ь искусньїми людьми, сносивпіпміісь 
о нуяшьіхь св^ді)НІяхь сь ученими муя^ами 
Кіевскоіі Академій п разинхі) знатн'^йших'ь 
Малоросійскіїхь монастьірей, а паче т'Ьхь, вь 
коихТ) проживаль моїїахомь ЕЗрій Хмельніїц- 
кій, преяхде бнвпіій Гетмань Малоросійскій, 
оставивпіій вь нихь многія записки и бумаги 
отца своего, Гетмана Зиновія Хмельницкаго, 
и самьіе журнальї достопамятностей и д'Ьяній 
національньїхь, и что при томь она вновь имь 
пересмотр±.на и исправлена. 



— 100 - 

„Господпн'ь Полетьтка, слпчіївь ее со мно- 
гими другими лїьтоиисями Малоросійскими 
и напіедь от'ь тіьхь превосходн'Ьйшею, всегда 
ея держался в'ь справкахті и сочиненіяхі) па 
Коммисіи. И так^ь Исторія сія, прошедшая 
столько отличньїх'ь умові), кажется должна 
бьіть достовіЬрною . 

Пізнїйші дослїди показали, що анї сама 
Історія, анї її авторство зовсім недостовірні. 
З новійших дослідів виходить, що ся Історія 
була написана без участи Георгія Кониського, 
правдоподібно самим Полетикою, з виразною 
політичною тенденцією представити козацтво 
і загалом увесь український народ як само- 
стііїну цілість, що з Польщею і з Литвою і на- 
решті з Росією лучила ся і повинна лучити 
ся на основі свободи і рівности, під окликом: 
„Вільні з вільними, рівні з рівними". Автор 
проводить сей погляд консеквентно від часів 
завойованя Казиміра Великого аж до часів 
Хмельницького. Історія козацтва проведена 
праґматично і так само фантастично майже 
через увесь ХЛ1 вік і потім через половину 
ХЛ^П в. аж до Хмельницького. Автору відома 
ціла маса козацьких старшин і гетьманів пе- 
ред Конашевнчем і Хмельницьким, а про ко- 
зацьрсі походи ХЛ1 і ХЛ^П в. він оповідає епіч- 
ним стилем в роді Гоголевого Тараса Бульби. 
Оповідане кінчить ся 1704 р. і не доходить до 
погрому ^Іазепи під Полтавою. 

„Исторія РусовТ)" служила основою для 
обох пізнїїішпх істориків України, Бантиша 
Каменського і Миколи Маркевича, які прий- 
мали канву „Исторіи Русовь" для ХЛІ і ХУП 
віків, доповняючи її декуди звістками з ин- 
ших, переважно польських істориків, особливо 
про часи Хмельнищини. Бантиша Камен- 
ського „Исторія Малой Росіи" вийшла у нерве 



1 



101 



1822 р. 3^ двох томах, а ІІсторія ^Іалороссіїї 
Маркевича вийшла 1841 р. в пяти томах. Обі 
сї історії, в своїй праґматичній части залежні 
віл „ІІсторіи Русовт>", і позбавлені наукової 
вартости, подають одначе богато біблїоґрафіч- 
ного і документового матеріалу для ХЛ'Ш в., 
і в тім головна їх вартість також для новій- 
ших істориків. 

Микола Маркевич заслугуе надто на ува- 
гу як автор „Украинскихь мелодій", виданих 
1831 р. російською мовою, і згаданої вже етно- 
ґрафічної збірки про обичаї і віруваня Мало- 
росіян, виданої по смерти автора 1861 р., 
в якій містить ся також текст київської вер- 
тепної гри. 



XXXV. відроджене в Галичині 
до р. 1848. 

Розвій національної свідомости в Гали- 
чині ішов значно відмінною дорогою, як на 
Україні, та сьогодня не можна вже сказати, 
щоб обі сї течії були зовсім незалежні одна 
від одної. Торговельні і загалом товариські 
зносини між австрійською Галичиною і росіїі- 
ською Україною при кінцї ХЛ'Ш в. і в пе])шій 
половині XIX в. були частїйші і тривкійші, 
ніж у другій половинї XIX віку. На се впли- 
вали незабуті ще державні традиції Польщі 
та ріжні міщанські і купецькі інтереси, пр. 
торговля соли, збіяха і худоби. Не диво, що 
тими самими дорогами, як инші товари, хо- 
дили також книжки, рукописи і инші культурні 
здобутки. Маємо відомости, що вже в перших 
роках XIX в. в Галичині відомі були друко- 
вані або копіовані примірники Слова о полку 
Игорев'Ь і Енеіди Котляревського. Інтерес до 



— 102 — 

народнього жіітя збуджували місцеві публіка- 
ції в родї Червєньского „Еи8 ХасІпіе8І:г8ка" 
з р. 1811, видаваний професорами львівського 
університету календар „Вег Ріі^ег л^оп ЬетЬег^'" 
(Ріеі^ггупі 1луолУ8кі) 1821—22 р., в якім у перве 
друкз'вали ся руські піснї народні в руськім 
тексті і в німецькім перекладі. В р. 1829 вий- 
шла в Дрездені книжечка молодого галиць- 
кого поета Вінкентія Поля, пізнїйшого голос- 
ного польського поета і сина львівського уряд- 
ника Роїіі'а, „НиІЬеиізсІїе Л^оікеїіесіег", в якій 
подано в дуже свобіднім німецькім перекладі 
кількадесять галицько-руських пісень. В р. 
1834 вийшла далеко важнїйша, богата збірка 
РІЄ8ИІ Іпсіи РоІ8Іае^о і Кпзкіе^'о лу Оаіісуі, 2е- 
Ьгаї ^Vас}алV 2 Оіезка, в двох томах, із яких 
один містив тексти, а другий му:шку пісень, 
списану Лїпінським. Збірка попереджена була 
просторою передмовою редактора, ґубернїяль- 
ного радника, а пізнїйше ґубернатора Гали- 
чини, Вацлава Залєского. Збірка, друкована 
латинськими буквами, показала ся далеко бо- 
гатшою в руській части, нїж у польській, хоча 
піснї в рамах певного методичного розкладу 
друковані були в суміш польські з руськими, 
В передмові автор широко розводить ся про 
важність народньої поезії для пізнаня народ- 
ности в загалі, але не подає, докладних відомо- 
стпй про те, відки брав тексти своїх пісень. Роз- 
дивляючи ся тепер у збірці бачимо, гцо дуже 
значна часть поміщених там пісень узята не 
просто з уст народа, але зі старших писаних, 
польських і руських співаяників ХА'Ш і початку 
XIX вікт, в яких обік пісень справді народнїх 
широке місце займали популярні вірші 
відомих авторів, або не менше популярні вірші 
двірських співаків та мандрівних школярів. 
В польській части збірки Вацлава з Олеська 



— 103 - 

знаходимо пр. популярну романсу Карпіньского 
Гііоп і Ьаига, а в руській части деякі вірші 
Добриловського. В усякім разі збірка Вацлава 
з Одеська мала значнпїі вплив на галицько- 
руську суспільність, особливо попівство, в яко- 
му будила наівну амбіцію, що й руська мова 
може похвалити ся численними піснями, які 
надають ся до співаня не лише в простій, 
хлопській хатї, але також у інтелїґентнім то- 
варистві. 

З такого інтелїґентного руського това- 
риства, з попівських родин, іцо ще від ча- 
сів Польщі зберігали стару руську традицію, 
а в новійших австрійських школах придбали 
дещо ширшу освіту, вийшли піонери нового 
національного відродженя Галицької Руси, 
АІаркіян Шашкевич, Яков Головацькиіі і Іван 
Вагилевич, що в р. 1833 у львівській духов- 
ній семінарії визначили ся в крузї руських 
питомцїв як ,, руська тріііця" і зложили мате- 
ріял для виданя лїтературної збірки „Зоря", 
що мала бути виразом нових, щиронароднїх 
і заразом славянофільських змагань галицько- 
руської молодїжи. Цензура не пустила в світ 
сеї збірки, але натомісь не ставила перешкод 
виданю книжки Лозїнського „Кивко^е ЛУевііе" 
і досить оживленій полеміці про те, чи не 
краще-б Русинам уживати латинки замісь граж- 
данки або кирплицї, полеміці, в якій опонен- 
том Лозїнського виступив М.'фкіян Шашкевич 
із своєю брош.урою „Ахішка і АЬесасІІо". 

Змаганя руської трійці знайшли менше 
повний, але все таки добрий вираз у „Русалцї 
Дністровій", виданій 1837 р. в Будииї на 5^гор- 
щинї, яка крім творів Шашкевіїча, Головаць- 
кого і Вагилевича містила богату збірку на- 
роднїх пісень. На жаль цензурна заборона не 
дала Русалцї Дністровій розійти ся так шіі- 



104 — 



роко серед галіщько-руської публіки, як вона 
на се засл^тувала, але все такії кількадесять 
примірників "розійшло ся по руках визначнїй- 
шііх Русинів, а решта аж по р. 1848 могла 
піти в "книгарський торг. 

Найталановитший член руської трійці", 
]\Іаркіян Шашкевич, умер молодо не вспівши 
розвинути як слід свого таланту, а найбільша 
часть його літературної спадщини побачила 
світ аж у першім томі „Вінка" 1846 р., та 
в пізнійшнх виданях. Як поет, оповідач, ко- 
респондент і проповідник Шашкевич людина 
наскрізь симпатична, щира і проста, огріта 
нелояшою любовв) до рідного народа і непо- 
хитно певна своєї дороги як у штуці, так і в 
житю. Зовсім іінша була доля двох його това- 
ришів. Вагіїлевич вчасно, ще в семінарських 
мурах, познайомившії ся з польськими пись- 
менниками, почав писати польською мовою 
і крім двох руських віршів „Мадей" та „Джу- 
лин і Калина" і прозової передмови до Ру- 
салки Дністрової, не друкував по руськи май- 
же нічого. Натомісь у польських часописях 
40-ііх років друкував цілий ряд віршів і нау- 
кових розвідок польською мовою, а в часописи 
чеського Музея декілька розвідок чеською мо- 
вою. В р. 1848 до нього підійшла покуса 
5 польського боку виступити в обороні поль- 
сько-руської згоди, і він почав видавати русь- 
кою мовою латинськими буквами часопись 
„Еи8ку^ Впелупук", якого одначе вийшло лише 
кілька нумерів. Окрім політичних статей Вагії- 
левич помістив у тих ну мерах декілька гумо- 
ристичних оповідань і ^ економічну розвідку 
„ЛУісІкіе лУ2Іа1у віа раиу ] Іапу". 

Ся коротка публіцистична діяльність мала 
фатальний наслідок у Яхитю Вагилевича, бо 
він висвячений 1844 р. на свяпіенника і маю- 



- 105 - 

^и адмшїстраців) у Ланівцях, покинув сю ад- 
міністрацію і переніс ся з родиною до Львова, 
л потім не можучи дістати парафії, переїішов 
на протестантизм і осів у Львові. Він дістав 
тіо великих клопотах дуже лихо платне місце 
при бібліотеці Осолїнських, де вложив велику 
силу працї в нове видане словника Лїнде, 
а надто порозпочинав богато наукових праць 
про початки Славянщини і Польщі, які ли- 
шили ся в рукописах. Пізнїйще дістав місце 
при міськім архіві у Львові. Його матеріяльні 
відносини, здавало ся, полїпшили ся на стільки, 
що закупив маленький міщанськиїі домик на 
одній із пустих тоді" вулиць, поперечних до 
Зеленої, яка тепер має назву вул. Вагилевича. 
На тій посадї він і вмер, ке вспівши видобутії 
ся з дуже прикрих матеріяльних відносин. Із 
його дуже богатої рукописної спадщини захо- 
вало ся дещо в біблїотецї Осолїнських, в тім 
чііслї фільольоґічний коментарій до Слова 
о полку ІІгорев'Ь (до сеї працї Вагилевича, на- 
писаної по польськи, прилоягена в тім самім 
рукописнім томі також польська праця Жеґоти 
Паулї про Слово о полку Нгорев-Ь), збірка ста- 
роруських грамот і збірка 33 колядок. Між ру- 
кописами Народного Дому заховали ся між 
ішшими уривки славянської демонольоґії і бо- 
гата збірка колядок, 280 нумерів, 

Третій член руської трійці, Яков Голо- 
вацькпй, здобув собі найвиднїйпіе становище, 
^0 пробувши до 1848 ]>. на парафії в Мики- 
тіпщях, був іменований першим професором 
руської мови на львівськім університеті, і про- 
був на тій посадї від р. 1849 - 1867. Змушений 
зрезиґнувати з сеї посади він еміґрував до 
Росії і дожив свого віку у Віільпі як голова 
тамошньої Археоґрафічноі" Комісії. В письмен- 
стві зазначив ся Головаиький перед своєю 



- 106 - 

університетською каріврою як видавець Русал- 
КІТ Дністрової 1837 р., приповідок Ількевича 
1841 р., і „В-Ьнка Руспнам на обжинки" 1846 
р. (оба остатні виданя були друковані у Відні, 
а другий том „Віьнка" 1847 р. був редаґований 
братом Якова, Іваном Головацьким). В обох то- 
мах „В-іьнка" Яков Головацький помістив зна- 
чне число етноґрафічних записок, надто в ча- 
сописі чеського Музея замітну статю „Подо- 
рож по Галицькій і Угорській Руси". Та най- 
важнїйша його праця з того часу, яка в своїм 
часі зробила велику сензацію серед галицько- 
руської суспільности, була простора статя 
„2и8іапс1е \іег Ки88іпеп", поміщена 1846 р. 
в Йорданових „ЛаЬгЬйсІїег іііг 81ауІ8СІіе Ьііега- 
іиг". Від р. 1849 Головацькиіі опублікував де- 
кілька наукових розвідок у Львові, в тім чи- 
слі „Три 'вступительні преподаваня", в яких 
виложено плян історії південноруської літера- 
тури та нарис її найважнїйших моментів, 
„Очерк основанія Галицко-руской Матицн", 
важний як документ про з'їзд руських уче- 
них в осени 1848 р. Третя його публікація 
„Хпг §а1І2І8с1іеп 8сЬгіі1- ипсі 8ргас1ііга^е" 
(1860 р.), викликала правдивий політичний 
скандал, скомиромітувавиїи тодішнього наміс- 
ника Ґолуховского через опубліковане офіціяль- 
них документів про наради анкети, ..скликаної 
з інїціятиви ґуберніяльного радника іречка і ін- 
спектора ЧеріГаського в справі примусового заве- 
деня латинських букв для руських видань. 
Публікація Головацького є її доси головним 

ЖереЛОМ для історії Т. ЗВ. азбучної війни, ІДО 

розгоріла ся була в східній Галичині в р. 
1858—60. Для студій староруської мови Голо- 
вацькиїї видав Хрестоматію староруського 
письменства, як на свіїі час досить богату 
і добре дібрану. П],е бувши в Галичині і піз- 



— 107 — 

яїїіше в Росії він публікував немало праць про 
галпцько-руські відноспнп, а також про пнші 
справи з обсягу славістики, російською мовоьз 
в ріжних російських часописах, а найважнїй- 
шими його науковими працями були „Допол- 
нптельннй очеркі) до бібліоґрафіи Ундольска- 
го", „Русскій географическіїі словарь" і чоти- 
ротомова збірка „ Народ ньія пізсни Галицкой и 
Угорской Руси" з просторою ґеоґрафічно-етно- 
ґрафічною передмовою, друкована з разу ча- 
стями в „Чтеніях общества псторіи и древно- 
стей" в Москві, а потім окремою від биткою. 



XXXVI. Тарас Шевченко. 

Поява Шевченкового „Кобзаря" 1840 р» 
в Петербурзі мусить уважати ся епохальною 
датою в розвою українського письменства^ 
другою після „Енеіди" Котляревського. Ся ма- 
ленька книжечка від разу відкрила немов но- 
вий світ поезії, вибухла мов жерело чистої^ 
холодної води, заяснїла невідомою доси 
в українськім письменстві ясністбз, простотою 
і поетичною ґраціею вислову. Були се немов 
народні піснї, та про те щось зовсім від них 
відмінне, на скрізь ін діві дуальне. Автор тої 
книжечки, перед двома роками викуплений 
кріпак, був тодї вільним слухачем Академії 
Художеств і кандидатом на маляра, мав уже 
27 лїт від уродженя і перебув дуже невеселу 
карієру сільського піколяра, хлопця приблуди, 
панського льокайчука, ученика італійськога 
маляра Лямиі у Варшаві, що 1830 р. по ви- 
буху польського повстаня у Варшаві змуше- 
ний був під салдатським конвоєм перебути 
пішки дорогу з Варшави до Петербурга і тут був 
відданий своїм паном на помічника покойо- 



108 



вого маляра. Молодий чоловік, викуплений на 
свободу старанем земляка Гребінки, протекцією 
поета Жуковського і пдедрістю маляра Брюло- 
ва, який на цїль викупленя Шевченка намалю- 
вав портрет Жуковського, закуплений цари- 
цею за 2.000 рублів, жив досить свобідно в то- 
варистві Сошенка на кавалерській квартирі 
і в хвилях свобідних від малярського занятя 
та товариських гулянок складав вірші, що 
плили йому свобідно з під пера, і не дбав 
з разу про їх опубліковане. Тілько приізжиіі 
молодий поміщик Мартос побачивши у нього 
на бюрку вірш „Тарасова ніч", дописаний до 
слів : 

Червоною гадюкою 

Несе Альта вісти — 

зацікавив ся поетом і його поезіями і видав 
своїм накладом томик, що став початком нової 
ери українського письменства. Яке вражіне 
зробив сей томик на Україні, бачимо найкраще 
з листу Квітки -Основяненка до Шевченка, що 
привитав недавно викупленого кріпака як рід- 
ного брата і творця нового слова. 

Поетична діяльність Шевченка, тісно звя- 
вана з ходом його дальшого житя, розпад ае 
ся на дві части, яких граничною лінією було 
його арештоване в початку 1847 р. Перша доба 
Шевченкової діяльности характеризує ся пе- 
ревалено епічними творами, взятими по части 
з житя сучасного народа, з української історії, 
козацьких і гайдамацьких часів. В поемах із 
народного житя, чи вони мають більш епічний, 
чи більше балядовий характер, Шевченка ціка- 
вить головно доля жінк'и, її радощі і горе. Поеми 
„Катерина", „Наймичка", „Черниця Маряна", 
„Відьма", так само, як баляди „Причинна", „То- 
поля", „Утоплена", обі „Хустини", „Русалка" ма- 



— 109 — 

лвзють звгічаїіно кохане дївчіїни ;і таким чи іін- 
шіім нещасливим наслідком. Історичні поеми 
такі, як „Тарасова ніч", і ,,Вибір Наливаїіка" 
основані на „ІІсторіи Русовь", коли натомісь 
„Гамалїя" і „Іван Підкова" були свобідними 
витворами авторової фантазії, основаними од- 
наче на козацькій традиції. В поемі „Гайда- 
маки", виданій 1841 р., Шевченко пробував 
зложити простору епопею народнього руху, 
найблизшого до його часу і доконаного в міс- 
цевости, недалекій від місця його вродженя, 
але сама вдача його таланту, в основі лірич- 
ного, і вироблена ним оріґінальна манера вір- 
шованя не позволили ііому виконати суціль- 
ний епічний твір, тим більше, що сама тради- 
ція про уманську різню 1768 р., яка лягла 
в основу поеми „ Гайдамаки '% була в народній 
памяти на стільки неясна і уривкова, що не 
могла дати йому тему для якоїсь одної психо- 
льоґічноі драми, яка могла бути двигачем 
епічної поеми. От тим то Шевченко здобув ся 
лише на те, що в основу своєї поеми поклав 
любовну історію між Яремою і Оксаною, яку 
зробив дочкою т^іліівського титаря Куш- 
ніра, якого смерть не мала ніякого звязку 
з уманською різнею, і якого побут Шевченко 
в першій редакції своєї поеми переніс до Віль- 
шани. В самім описі уманської різні разом 
з епізодами, які попереджають її у Шевченка, 
і зовсім не відповідають історичній дійсности, 
героями являють ся ватажки Залізняк і Ґонта, 
при чім Шевченко з Ґонти робить українського 
Брута, що невідомо для якої цїли мордує 
свої діти для того тілько, що вони католики. 
в р. 1843—4 Шевченко пробував довший 
час на Україні, вештаючи ся як маляр по ріж- 
них сторонах правого і лівого боку Дніпра,, 
і тут під невідомими нам близше вплішами у 



- 110 — 

нього являють ся радікальні політичні думки, 
що зазначують ся в поезії критичним відно- 
шенєм до козацтва і гетманщини. а далі та- 
кими поемами, як „Сон" і „Кавказ". Впливовп 
кружка „Кирило-]\1етодібвого братства" можна 
приписати поеми „Посланіе до живих і мер- 
твих" та „Гус" із посвятою Шафарику, в якій 
у перве і найкраиде сформуловано ідею сла- 
вянської федерації: 

Щоб усї Славяни стали 
Добрими братами. 

Арештоване членів „КирилоЛІетодієвого брат- 
-ства", до якого Шевченко фактично не налеяхав, 
дало одначе привід також до його арештоваия, 
а знайдені при нїм поезії, особливо поема 
„Сон", у якій цар Ннколай добачив особисту 
образу його жінки, дали причину до його до- 
животного засланя в салдати з місцем служби 
в Оренбурськім краю, без права вислуги і з за- 
бороною писати та малювати. Хоч як важкий 
був сей засуд, одначе на правду житє Шев- 
ченка в салдатах не було таке тяжке і без- 
плодне. Навпаки, він здужав у часї свойого 
побуту на тім засланю не тілько нарисувати 
і намалювати велику силу малюнків, в тім чи- 
слї богатий альбом видів і типів кірґізської пу- 
стині за Аралом, яку звидїв як учасник екс- 
педиції академіка Бера, приділений до неї як 
матрос, але також написати не мало поетичного 
добра та листів. Увязненє в Петропавловськії! 
кріпости в Петербурзі і дальший побут Шевченка 
на засланю зазначили ся рядом прекрасних лі- 
ричних поезій, у яких субєктивна лірика Шев- 
ченка доходить до найвисших вершин траґіч- 
ної простоти і звор^чпливої щирости. На за- 
сланю повстали також такі прекрасні епічні 



- 111 - 

твори, як „Чернець", „Титарівна", „Петрусь", 
і „Княжна", сї дві остатні' правдиві архптвори 
Шевченкової епіки. Крім того на засланю 
Шевченко, потішаючи себе надїею літературного 
заробітка, написав довгий ряд оповідань ро- 
сійською мовою, які одначе за його Ячптя не 
дочекали ся друку. 

Ще на засланю фантазія Шевченка поча- 
ла займати ся темами релїґійно-соціяльного 
змісту. Там була написана поемка „Царі", а по 
повороті з засланя дві більші поеми „Неофіти" 
і „Марія". В усіх сих поемах Шевченко являє 
ся вільнодумцем в роді старих христіян, 
у яких з основною релігійністю вяже ся про- 
тест проти царського деспотизму і соціяльноі 
несправедливости. Вернувши з засланя з кін- 
цем 1857 р. Шевченко по довшім побуті в Нов- 
городі і Москві був допущений до Петербурга, 
відси ихе раз 1859 р. іздпв на Украіну, де од- 
наче по короткім побуті був арестпваний і від- 
правлений назад до Петербурга, де вмер 10-го 
марта 1861 р. Його тіло перевезено пізнійше 
до Киіва, а відси до Канева, де над його до- 
мовиною висипано високу могилу. 

Шевченко займає в нашім письменстві 
чільне місце, як поет зовсім самостійний і одп- 
нокий у своїм роді, який не вважаючи на всі 
лихолітя його лаїтя, на всі хиби вихованя, зміг 
піднести ся до найвисших висот поетичного 
вітхненя і псіхольоґічноі обсерваціі, а також як 
маляр і рисовник займає видне місце в історіі 
урсраінськоі штуки. По нїм лишила ся також 
значна скількість листів і Дневник, ведений 
російськоБ) мовою, а також драма „Назар Сто- 
доля", яка доказує, що і в драматичній штуці 
він при кращих обставинах міг би був заняти 
видне ^іісце. Дві його поеми, писані російською 
мовою, „Сл1>пая" і „Тризна", лиш по декуди 



І 



— 112 - 

виявляють слїдії ПІевченкового таланту, а за- 
галом многословні і дальші від живої дійс- 
ності!, нїж його українські поеми. З рештоБЗ 
„Сліпая" являєть ся прототипом по части 
„Марини", по части „Відьми", і з сего погляду, 
як один із найперпіих творів Шевченка, являєть 
ся інтересним документом для псіхольоґії його 
поетичної творчости. 

Твори Шевченка за його житя терпіли 
богато від цензурних заборон, так що деякі 
з них були друковані з більшими або :^[еншими 
пропусками, а инші ходили по руках у відпи- 
сах і попадали инодї в друк за границею Ро- 
сії, в Ш'меччинї і Австрії. В р. 1860 вийшло 
в Петербурзї накладом Се,^шренка перше збірне 
видане „Кобзаря" під доглядом самого Шев- 
ченка. Значне число нових поезій Шевченка 
друковано в книжках українського вістника 
„Основи", а перше, скільки тодї молхна було, 
повне видане „Кобзаря, значно збогачене проти 
виданя з 1860 р., вийшло в Петербурзї 1867 р. 
накладом Кожанчикова. Рівночасно з тим вн- 
данем, по части з його копій, а по части 
з инших творів, що перед тим були друковані 
в „Вечерницях" і „Метї", надруковано у Львові 
двотомове видане п. з. „Поезії Тараса Шев- 
ченка" накладом львівської української гро- 
мади, під фірмою Корнила Сушкевича. З піз- 
нїїіших видань найважнїйше було двотомове 
видане в Празї 1876 — 7 р., поділене з утілї- 
тарного погляду на поезії дозволені і не 
дозволені в Росії. Нове повне видане своїм 
власним правописом і стереотішовпм друком 
задумав був видати М. Драгоманов у Женеві, 
але се видане не вважаючії на значні пріїго- 
тованя, якось не діїішло до діла. Натомісь у 
тій же Женеві 1876 р. вийшло малесеньке мі- 
пятурове видане „Кобзаря" заходом Сїрка 



І 



— 118 - 

і Кузьми, далї накладом Драгоманова вііїішла 
латинськими буквами з його інтересною перед- 
мовою „МагЦа таїу І8и80л\'а", тамже рівно- 
часно надрукована також у російськім пере- 
кладі", а 1889 р. вийшли їіогоях накладом „Пое- 
зі]і Т. Г. Шевченка, не дозволені в Россії", зі 
значними відмінами проти другого тому прась- 
кого виданя. 

Культ Шевченка в Галичині викликав 
значне число більших або менших видань ви- 
борів із поезій Шевченка, більше або менше 
кастрованих, відповідно до вимогів чи то 
шкільноі педаґоґіі, чи то в загалі „естетично- 
го" смаку „нашої публіки". Першим повним 
і науково обробленим виданем мало бути за- 
думане Товариством ім. Шевченка видане збір- 
ними силами, яке одначе фактично взяв у.своі 
руки сам проф. Омелян Огоновський. Ного 
двотолюве видане з р. 1893 не було одначе ані 
повне, ані науково оброблене, і своєю науко- 
вою вартістю що до тексту не стояло навіть на 
висоті праського „Кобзаря". Значно повнійше, 
але значно гірше упорядковане, популярне 
видане приготовив Юліян Романчук і видав 
коштом товариства „Просвіта" в однім томі. 

Нова доба для публікаціі Шевченка по- 
чала ся тілько з р. 1906, коли з констітуціею 
в Росіі явила ся можність викопати з Архіва 
Департамента Полїціі рукописну збірку поезій 
Шевченка з літ 1844—46, в якій між инпіим 
знайшов ся повний текст поеми „Гус". Рівно- 
часно украінський письменник Василь Дома- 
ницький заняв ся спеціяльно розшуканєм 
і простудіованем рукописів, чи то власноруч- 
них Шевченкових, чи то копій поправлюваних 
його рукою. Добутки сего досліду були богаті 
над усякі сподіваня. Вони поперед усього дали 
можність справдити хронольоґічно майлче день 

8 



— їй - 

за днем мало що не всі поезії Шевченка, а по 
друге, виявили масу варіянтів, дописуваних 
Шевченком ріжними часами чи то на власних 
рукописах, чи то на чужих копіях його творів, 
і дали дуже добре поняте про ту невтомну 
і довголїтну працю, яку прикладав Шевченко 
до шлїфованя своїх віршів, дбаючи про вияснене 
і заокруглене думок, точність і прецізію ви- 
слову і гармонійність вірша. На основі сих 
дослідів Доманицького, опублікованих у »,Кі- 
евск(»й Старпн-Ь*' 1907, вийшло в р. 1907—8 
з порученя Наукового Товариства ім. Шевчен- 
ка доконане мною перше, справді критичне 
видане п. 3. „Кобзарь Тараса Шевченка", від- 
мінне від усіх попередніх видань не тілько 
строго проведеним хронольоґічним упорядко- 
ванем, з деякими одначе відступленямп. осо- 
бливо в початку першого тома, де замісь хро- 
нольоґічного порядку задержано порядок вір- 
шів першого виданя „Кобзаря" з р. 1840. Дру- 
га характерна відміна мойого виданя, се ре- 
конструкція тексту на основі добору найкрас- 
ших варіянтів і пізнійших доповнень самого 
Шевченка. Богатиіі варіянтовий апарат, т. зн. 
варіянти, які не війшли в текст, а їх буває 
часом три або чотири, поміщено в нотках. 
Третя відміна мойого виданя від усїх поперед- 
ніх лежить у тім, що пропущено драму „На- 
зар Стодоля", а натомісь включено у видане 
Обі російські поеми, при чім видане „Тризни", 
опубліковане „Кіевскою Стариною", справлено 
і доповнено після Шевченкового перводрука 
з р. 1843. 

XXXVII. Костодіарів і Кулїш. 

Костомарів і Кулїш, оба разом із Воро- 
нїжчини, майя^е однолітці, се два визначні 



- 115 - 

таланти і діячі, що обік Шевченка розпочали 
нову добу українського літературного і зага- 
лом духового розвою. Оба високо освічені 
в противенстві до Шевченка, оба з разу вчи- 
телі впспіих шкіл, вони з разу приятелі, піз- 
нїйше пішли ріжними дорогами і в деяких 
точках розійшли ся діяметральпо. 

Микола Костомарів виступив на літера- 
турне поле ще перед Шевченком, видаючи під 
псевдонімом €'реміі Галки 1838 р. в Харкові 
українську драму „Сава Чалий", 1839 р. там- 
же збірку „Украиискія балладьі". а 181:0 р. 
тамже збірку „Вітка". Було в тих віршованих 
творах дещо відмінне від усїх инших сучас- 
них українських творів, щось енерґічне, хоч 
здержане, в усякім разі характерне, хоч не 
блискуче. Перейшовши з Харкова до Київа на 
ґімназіяльного вчителя Костомарів від поезії 
перейшов до науки, а власне до дослідів над. 
історією українського народа, яка від тоді 
стала ся головною темою його житввої працї. 
В сорокових роках Костомарів у Київі зробив 
ся осередком невеличпої тайної орґанїзацїї, 
відомої під іменем „Кирило-^Іетодієвого Брат- 
ства", якої метоБ) було підготоване української 
інтелїґенції до боротьби з царським автокра- 
тизмом, з кріпацтвмм народа і з пиши ми хи- 
бами суспільного устрою Росії. Із Харкова ви- 
ніс Костомарів славянські сімпатії, і для того 
в основу „Кирило-Методієвого братства" лягла 
також думка про федеральну злуку славяп- 
ських племен піл проводом Росії, в круячку 
горячої молодіжи, переважно синів україн- 
ських поміщиків, вели ся оживлені розмови 
про програму сего братства. Наслідком доноса 
студента Петрова, що підслухував ті розмови, 
трестовано всіх братчиків, в тім числі поперед 
усього такоік і Ілостомарова, і відвезено всіх 



— 116 — 

до Петербурга. По досить довгім слідстві Ко- 
стомарова без суду, т. зв. адмінїстратіївпим по- 
рядком, яким тоді рішали ся всї найважнїїіші 
політичні справи в Росіі, заслано до Вятки, 
де він пробув несповна три роки. Відси пере- 
несено його до Саратова, де він познайомив 
ся між инпіим з двома студентами, що мали 
пізнійше відіграти визначні ролі в російсрзкім 
письменстві, а власне з Данилом ^Іордовцем 
і Олександром Пипіном. До спілки з Мордов- 
цем він видав у Саратові 1859 р. ,,Малорусскій 
литературньїїг сборник^ь'', у якім помістив 00- 
гату збірку українських народніх пісень, зі- 
браних на Волині (усіх 202 нри) і чотири казки. 
Із Саратова його 1860 р. покликано до Петер- 
бурга на катедру російської історії, бо за час 
свойого побуту в Саратові він здулчав на основі 
пильних ст\^дій написати і видати двотомову 
моноґрафію про Богдана Хмельницького, яка 
від разу зробила їіому славу одного з наіїліп- 
ших істориків Росії. Разом із ним покликаний 
був на катедру такоік і Пипін, який рік перед 
тим виробив собі поважне імя своєю і доси не 
перестарілою працею „Очеркь лптературной 
исторіи древне-русских'ь пов1)Стей и сказокь", 
друкованою в Записках Петербурської Академії. 
Університетська карієра двох сих учених 
була дуже коротка, бо вже 1861 р., наслідком 
студентських розрухів вони оба разом з иіі- 
шими професорами ліберального напрямку по- 
кинули катедри, щоб ніколи більше не вер- 
тати до них. Костомарів заняв одно з чільних 
місць; у редакції „Основи", де помістив ряд 
статеїі, писаних росіїіською і українською мо- 
вою, із яких наііваяшїйші були „Мьісли о фе- 
деративпом-ь началі> исторіи древней Руси", 
„Христіянство і Ріріпацтво", та „Суд Чехів над 
собою", Обі остатн писані по" украінськи 



— 117 - 

Решту свойого жііїя Костомарів провів у Пе- 
тербурзі", де повидавав чи то в ріжних жур- 
налах, чп окремими книгами довший ряд цін- 
них моноґрафіїі. переважно з історії україн- 
€ького народа, не нехтуючи одначе також істо- 
рією великоруського народа, для якої дав мно- 
гоцїнпі причинки в своїх просторих книгах 
„С'Ьверно-русскія народоправства'', та „Смут- 
пое время московскаго государства". В остат- 
нїх роках свойого житя він присвятив дві про- 
сторі моноґрафії часам української Гетьман- 
щини після Хмельницького, а власне „Руїна", 
і „Мазепа і Мазепинцї". Із ііого російських 
праць згадати ще треба досить простору, але 
досить прімітівним способом роблену статю 
„Южнорусское козачество вь своііхі) піьсняхь 
и думахь". Важна з многих поглядів його 
„Русская исторія вь биографіяхь ея главинхі) 
ліьятелей'', одинокий твір Костомарова пере- 
кладений в повні на німецьку, а в виборі па 
українську мову. 

Від часу до часу Костомарів виступав 
також як публіцист, забираючи голос між 
иншим в обороні прав українського язика, 
особливо в часи тяжких цензурних пересліду- 
вань. Його відзиви відзначали ся уміркованим 
лібералізмом, який поперед усього старав ся 
відвернути підо^зреня про український сепара- 
тизм. Крім спеціяльно-історичних праць Косто- 
марів написав ряд коротших або довших опо- 
БІдань, деякі під псевдонімом Богучарського; 
иайвизначнійші з його оповідань „Кутеяр", 
повість із часів Івана Грізного, і „Чернигівка", 
обі, так само, як більша часть його історичних 
моноґрафій, переїсладені в Галичині на нашу 
мову. ^ 

Зовсім инша була літературна і політична 
каріера Куліша. Наділений великим талантом. 



- 118 - 

але ще більшою амбіцією, Кулїш протягом сво- 
його довгого Ячитя переходив найріжнїйші 
зміни, топтав найріжнїйші слїди, виступав у 
найріжнїїішпх ролях і полишив по собі богату 
літературну спадиишу, в якій обік цінного бу- 
ло богато схибленого, богато суперечностий, 
а майяіе ніщо не викінчене так, як би можна 
було надїяти ся від його великого таланту. 

Свого літературну діяльність розпочав Ку- 
ліш 1843 р. книжкого „Украіна", в якій вір- 
шами в стилю козацьких дум, або виривками 
з автентичних і фальшованих дум представ- 
лено ніби то історію, „од початку Украіни до 
батька Хмельницького". Ся книжка, тепер ве- 
лика бібліоґрафічна рідкість, має дуяге малий 
літературний інтерес. В сорокових роках Куліш 
помістив ще деякі праці про Украіну росііі- 
ською мовою в ріяших російських журналах, 
і передав Бодянському значну збірку народніх 
оповідань, не так моя\Є дословно записаних 
із уст народа, як радше стилізованих збира- 
чем. Ся збірка була тодїж надрукована для 
„Чтеніїі", але наслідком арестованя Куліша 
в початку 1847 р. разом з Костомаровом 
і Шевченком лишила ся в маґазині „Чтеній", 
і побачила світ тілько пів столітя пізнійше 
в тих же „Чтеніях". 

В лютім 1847 р. арестовано Куліша в Вар- 
шаві підчас його шлюбноі подорожі за грани- 
цю, за участь у Кирило-Методієвім братстві, 
і хоча сеі участи йому не доказано, його все 
таки вислано на засланє до Калуги. Вже 
в 1856 р. він був вільний і осів у Петербурзі, 
де в тім я^е році видав свою двотомову збірку 
„Записки о Юя^ноїі Руси", в яку війшла знач- 
на часть того матеріялу, що був переданий 
Бодянському, а надто инші за^писки автора 
і навіть Шевчепкова поема „Наймичка". Слї- 



- 119 - 

дуючого року Кулїш завів свовз власну дру- 
карню, в якій повидавав твори давнїііших 
українських письменників, Котляревського 
і Квітки, а з пізнїііших „Народні оповіданя" 
Марка Вовчка, а надто зі своїх „Граматку'' 
1857 і другу „Граматку" 1801 р., та просто- 
рпй історичний роман „Чорна Рада" 1859 р. 
Тодї/К задумав Кулїш видавати періодиче ви- 
дане українських творів ріжних авторів, і як 
першу пробу такого виданя випустив у р. 1860 
альманах „Хату", в якій крім самого видавця 
взяли участь Шевченко, Марко Вовчок, а у 
нерве виступили на літературне поле Кузь- 
менко, Ганна Барвінок (жінка Кулїша, Оле- 
ксандра Білозерська) і Номис. Тим часом шу- 
рин Кулїша Імлозерський одержав цензурний 
дозвіл на видаване українського вістника 
„Основа", і Куліш занехавши плян власного 
виданя пристав до редакції „Основи" як її го- 
ловний співробітник. Там він помістив ряд 
статеїі критичного змісту російською мовою 
про українського віршописа Рілиментія з 
ХУШ в., Котляревського і Гоголя, надто проби 
популярізації української історії : „Початки 
української історії од наіїдавпїйших часів", 
„Хмельнищина" і „Виговщина", які рівночасно 
повиходили окремими книжками, оповіданя 
„Орися" і „Циган" і ряд віршів та поем п. з. 
„Досвітки". В „Основі" вів Кулїш також огляд 
українських книжок і писав під ріжними псев- 
донімами, або безіменно принагідні кореспон- 
денції та редакційні статі. 

По упадку „Основи" при кінці 1862 р. 
Кулїш мусів також ліквідувати свовз друкарнвз 
і переїхав на Україну до" свойого хутора Мо- 
тронівки. Часи реакції після польського пов- 
станя 1863 р. захопили Кулїша в мутну течію 
обрусителів. Він одержав урядову посаду при 



120 



варшавськім ґенерал-ґубернаторі і зазначив своє 
офіціяльне становище сотрудництвом в обруси- 
тельнім „Візстник-Ь Е)го-Западноп Россіи" тапро- 
теґованєм галицько - руської еміґрації до Холм- 
щіпіи і Підляся з метою оправославленя тамош- 
ніх унїятів; та по кількох роках, під натиском 
обставин, уступив із сеї посади. Кілько- 
лїтнїіі побз'т у Варшаві мав великий і до- 
сить фатальнпїі вплив на погляди Кулїша. 
Він познайомив ся близше з польською арі- 
стократібю і йому заімпонувала ду/ке польська 
шляхотська традиція з її мнимою кулр>турноіо 
місією на Україні. 

Ще пробуваючи в Варшаві Кулїш навя- 
зав зносини з Галичанами і почав містити 
свої твори в галицьких українофільських вида- 
нях. У Галичині імя Кулїша здобуло собі 
з разу велику популярність, тим більше, що 
українофільські виданя приняли його право- 
пись, прозвану тут' кулішівкою. Та вже в поло- 
вині 70-тііх років Куліш, значно ско^^шроміто- 
ваиіій перед тим у Росії, скомпромітував себе 
також у Галичині не тілько своїми особистими 
зносинами з проводирями т. зв. народовців, 
із якими ніколи не міг дійти до ладу, але та- 
коя: своєю „^Іальованою Гайдамаччиною", дру- 
кованою і перерваною 1876 р. в „Правдї'Ч 
в якііі оспівану" і возвеличену Шевченком гай- 
дамаччипу назвав простим розбишацтвом і ни- 
щенем імпортованої з Польщі культури. 

Розвиваючи досить консеквентно ідею про 
ПОЛЬСЬКУ культурність і козацьку аитікульту])- 
пість на Україні Кулїш дііішов до запереченя 
також новійшого українського руху, і посунув 
ся навіть до того, що в своїй історичнії! пра- 
ці Исторія возсоедипенія Россіи", що мала 
бути опрокпненєм поглядів Костомарова, на- 
звав поезію Шевченка „пяноіо музою". Осо- 



- 121 — 

<)Л.иві)Ю ненавистю палав Кулїш до нового 
українофільстр>а 60-тих років, що купчпло ся 
біля осіб Антоновича, Рильського, Чубінського, 
еіоначевського, Лисенка, Русова, Вовка і Дра- 
гоманова. Були в тілі українофільстві з разу 
сильні козакофільські і гайдамацькі аллюри, 
що виявляли ся ношенем ніби козацької оде- 
жі, демонстраційним уячиванем народньої мови 
і співанем пісень кровавого, а ииодї цинічного 
змісту. Були в тім козакофільстві відгуки 
українсько - польського балаґульства 40-вих 
і 50-тих років, вле були такоях здорові зерна 
правдивої і щирої любови до народ а, до його 
племінної традиції і минувшини, які незабаром 
видали богаті плоди в розвою української істо- 
ріоґрафії, етноґрафії, археольоґії і беллетрис- 
тики. Всего того не хотів бачити Кулїш і до 
кінця житя лишив ся протестантом, глухим на 
голоси нової ґенерації. 

В початку 80-тих років він вибрав ся до 
Галичини, маючи в руках значний фонд на 
друковане творів ІДекспіра, із якого мав тоді 
перекладених 13 драм і намір підчас їх дру- 
кованя перекладати дальші. Та осівши у Львові 
і сторонячи від тутешніх народовців, він збли- 
зив ся з крл^жком польських арістократів 
і урядовців, і захопив ся думкою погодити 
Українців з Поляками на ґрунті буцім то поль- 
ської культуряости. Опублікувавши один том 
Шекспірових творів і розпочавши друк дру- 
гого він покинув сей плян і замісь „Короля 
Ліра" опублікував 1872 р. „Хуторну поезію", 
в якій основою було заперечене цівілізації 
столичної і потреба вернути до цівілізації ху- 
то])ної, а слідом за сим видав „Крашанку Ру- 
синам і Полякам на Великдень 1882 р.", в якііі 
взивав Русинів, щоб покинули своє козаколюб- 
•ство і гаїідамацтво і переймали ся польською 



_ 122 

культурністю. З політичного і національпога 
погляду брошура була зовсім неясна і непро- 
думана і свідчила тілько про повниіі брак зна- 
йомости галицьких польсько-руських відносин^ 
а надто глубоко вражала також національні 
почутя російських Украінців. Тож не диво, 
що поклик Куліша до польсько-руськоі згоди 
збудив тілько неґативні відгуки в украінській 
пресі. Тай сам Куліш виіхавши зі Львова до 
Відня швидко переконав ся, иш цупко дурпли 
його Поляки виявляючи своі наміри до згоди, 
а тим часом підготовляючи небезпечну для 
руськоі пародности, особливо в Галичині, езу- 
ітську реформу Василіян. Обурений сею ре- 
формою Куліш видав у Відні брошуру німець- 
кою мовою п. 3. „Віє Ееі'огш с1е8 Вазіїіапегог- 
СІЄП8 іп (іаіігіеп", а коли віденьська прокурато- 
рія сконфіскувала сю брошуру, виіхав із Відня 
до Липська і видав там свою брошуру другим 
накладом, і пропустивши отак гроші, зложені 
па друк ІПекспіра, вернув до Росіі доживати 
свого віку на хуторі. Остатні роки свойого дов- 
гого житя, як і загалом протягом миогих де- 
сятиліть він не покидав пера, працюючи тепер 
головно на ниві українського письменства. 
Одною із його улюблених ідеїі був переклад 
усеі Бібліі на українську мову. Ще 1868 р. в 
додатку до львівської „Правди" він опубліку- 
вав переклад .Мойсеевого „Пятикнижя", який 
одначе визначав ся дулге неприємпими язико- 
вими дивацтвами, що давали галицьким мос- 
квофілам сильне оруже в руки проти украї- 
нізму. З початку 70-тих років вийшли також 
у Львові переклад „ЇІова" і „Псалтирі", оба 
віршовані. Пізнїйше, познайомивши ся близше 
з Галичанином Пулюєм, що з разу був слуха- 
чем теольоґіі, а потім перейшов на фізико-ма- 
тематичний виділ, він разом із ним доконав 



— 123 — 

перекладу БСЇх книг „Нового Завіта", якіїіі був- 
вііланпіі у Відні, і якого примірники закупило, 
а потім другий раз видало льондонське Біблійне- 
товариство. Сидячії на хуторі і покинувшії 
перек'лади Шекспіра Кулїпі заняв ся знов пе- 
рекладом Імблїї, якого ії довершив перед сво- 
єю смертю. Обік того Кулїш перекладав деякг 
твори Баіірона, а власне цілого ,.Чайльд-Га- 
рольда" і кілька перших пісень „Дон-/Куана", 
ІІІіллєрового „Вільгельма Теля'', та дещо з по- 
езіїі Генріха Гайне, а також з Біблії віршо- 
вані „Пісню пісень" і „Товитові Словеса". Надта- 
друкував за Ягіїтя, або полишив у рукописах 
збірку поезііі „Дзвін", поему „Магомет і Ха- 
диза", друковану у Львові 1882 р., але не пу- 
щену в книгарський рух, драми „Байда" і „Цар 
Наливай", з яких перша була видана окремо,, 
а потім (1900 р.) разом з драмами „Петро Са- 
гайдачний" і „Северин Наливайко" під спіль- 
ним заголовком „Драмована трилогія". В ру- 
кописї лишила ся і була видана по його смерти 
в „Літературно -Науковім Вістнику" простора 
поема „Маруся Богу славка". Також по смерти 
Ріулїша з його рукописів були видані 10 Шек- 
спірових драм і Байронів „Чайльд-Гарольд", 
а лишила ся мабуть доси недрукована поема 
„Кулїш у пеклї". 

Кулїш мав у Ягіїтю великі амбіції, але 
його талант, хоч у всякім разї незвичаііний 
і плодючий, все таки не налеяхав до першо- 
рядних. Як поет він пнодї зраджував охоту 
перевисшіїти Шевченка, з разу, в „Досвітках" 
ідучи його слїдами і протиставляючи свої „Ве- 
ликі проводи" Шевченковим „Гайдамакам**" 
(у Шевченка Ріолїївщина, а в Кулїша Хмель- 
нищина), а в пізнїйшій поезії вступивши на- 
нову, більш європейську дорогу поезії т. зв. 

рефлективної. До чистої ЛЇрИКІі"вІН був ЗОВСЇМ! 



124 



нездібниіі і не дав тут анї одного твору, що 
міг би дорівняти Шевченкови. ІІого рефлексії 
мали звичайно національну тему і то не дуже 
глубоку. Де виходив на ширше поле загально- 
цівілїзаціґших питань, там у нього пробивала 
• ся більше доктріна і особиста сімпатія або 
антіпатія, ніж дійсне історичне знане і кри- 
тична оцінка явищ. Інтересна його сімпатія 
.до магометанїзму, виявлена в „Магометї і Ха- 
дизї", а по части в „Марусі Богуславцї". Со- 
ціяльно-економічниіі підклад культури Кулїш 
розумів менше від Костомарова, хоча у своїх 
історичних працях спл кував ся виставити 
образ старої української культури вірнїйше 
і докладнїйше, ніж Костомарів. Спільною обом 
сим історикам була слаба критика жерел. Як 
історик і популярізатор історії Кулїш стоїть 
взагалі не високо, хоча й силкував ся попри 
.друковані жерела опирати свої студії на руко- 
писах, ие доходячи одначе до архівних студій. 
Дуже видне місце в нашім письменстві 
треба признати Кулїшу як епікови. Його Чорна 
Рада лишаеть ся досп все таки найліпшою 
історичною повістю в нашій літературі, таїі 
дрібні оповіданя, такі як „Орися", „Дівоче 
серце" мають не малу літературну і язикову 
вартість. Із поетичних творів усе таки най- 
глубше задумана і найк])апіе, бодаїі в де- 
яких епізодах виконана „Маруся Богу славка", 
а обік неї варто згадати „Настусю" задля ін- 
тересної постати Насту синої матери. Із РСулі- 
шевих перекладів усе таки найважнііішими 
лишать ся переклади ІПекспіра, хоч вони до- 
конані не з анґлїйсрлхого оріґіналу, а тільки 
з російських перекладів. Як літературний кри- 
тик займав Куліпі у своїм часі видне стано- 
вище і викликав полеміки своїми, звичайно 
субективними осудами, особливо дулхе неґатив- 



- - 125 - 

ним осудом про літературну вартість Гоголя. 
Також в історії української етпоґрафії імя Ку- 
лїша тривко заппсане його „Записками о ¥)ж- 

НоЙ Р\'СИ". 



XXXVIII. 1848 рік у Галичині. 

Рік 1848 у Галичині був початком нової 
доби в економічнім побутї селянства через 
знесене панщини, і міщанства через бурливі 
рухи і автономістичні змаганя важнїйших міст 
цілого краю. Знесене панщини попередило ви- 
мушене на цїсарі <^1>ердинандї заведене кон- 
стітуції, яка одначе в р. 1849 була знов віді- 
брана, щоб воскреснути аж звиж по десятьох 
роках. Руськиіі рух у 1848 р. перший раз на- 
брав полгшчного характеру і розпочав ся засно- 
ванем „Руської Ради Головної", яка д. З мая,. 
в сам день (фактичного знесеня панщини, опублі- 
кувала свовз проґраму, де між иншим виразно 
зазначено відрубність Русинів від Поляків. За 
почином тої „Ради'' по всїх більших містах 
Східної Галичини позасновували ся руські 
Ради окружні, із яких деякі, за почином ста- 
нїславівської, поскликали народнї віча, де при 
многолюдній участи селян і духовенства бе-- 
сїдники пояснювали новонадану констітуцію, 
поучали народ про потребу свідомої, націо-- 
нальної дїяльности та освіти, і остерігали пе- 
ред ворохобними аґітаціями Поляків. Пізнїйше 
за прикладом Поляків і в противдїланю поль- 
ським ґвардіям народовим Руські Р.'їди почали 
орі'анїзувати також руські ґвардії народні. Від. 
д. З мая почала виходити у Львові перша 
руська полїтГіЧна часопись „Зоря Галивд^а",^ 
яку за її виразно признану льояльність Русинів 
супроти Габсбурської дінастії патронувало пра- 



— 126 - 

.вительство в протиставленю до сепаратітстпч- 
лих змагань польської „Касіу Хагосіолуе]*". Ви- 
бори до першої Еонстітуційної Ради Держав- 
ної, ведені в Галичині з завзятою польською 
аґітацією, випали в Східнїїі Галичині загалом 
дуже корисно для Русинів, але з огляду, що 
ся делеґація була зложена переважно з селян 
і духовенства, руські посли не відіграли в Радї 
Державній такої визначної ролї, як би можна 
було надїяти ся по їх числї. Найважнїйшою 
справою тої першої австрійської Ради Держав- 
,ної було знесене панщини і злучене з тим пи- 
тане про відшкодоване (індемнїзацію) панів за 
знесену панщину. В тій справі Русини стали 
на основі цісарського патенту з 19 цвітня, 
яким обіцяно індемнїзацію з фонду правитель- 
ства. Селянські посли ставили справу далеко 
радикальнїйше, що панам не належить ся ні- 
яка індемнїзація ; сей погляд в дуже досадній 
формі був висловлений німецькою мовою русь- 
ким селянином Іваном Капущаком. Із руських 
інтелїґентів найвизначнїйшою парляментарною 
силою оказав ся Григорій Шашкевич, брат 
^Іаркіяна Шашкевича і посол станїславівського 
селянського округа, який пізнїйше, по розвя- 
занБЗ Ради Державної лишив ся у Віднї і зро- 
бив урядову каріеру, ставши мінїстеріяльним 
совітником для галіщько-руських справ. 

На полї духового розвоіо 1848 рік у Га- 
личині зазначив ся скликанем з'їзду „руських 
учених" на наради над розвоєм письменства 
і науки і заспованєм товариства „Галицько- 
руської Матицї'' ііа взір инших славянськпх 
Матиць для плеканя письменства в рідній мо- 
ві. До 1848 р. налеяч^ать також початки русь- 
кого театру в Галичині, до якого інїціятиву 
дав коломийськиіі парох Іван Озаркевіїч, ви- 
ставивши в Коломиї „Наталку -Полтавку" Ко- 



І 



— 127 — 

тляревського в своїіі перерібцї. Руські теа- 
тральні вистави відбували ся тогож року та- 
кож у Перемишлі. До 1848 р. віднести треба 
також першу інїціятпву до закладаня публнч- 
иих бібліотек і читалень, про які думку підніс 
парох Соневицький. 

Руська справа в 1848 р. викликала дуже 
оживлену полемірсу в польських часописях. 
Поляки перестрашені пидїями 1840 р. і маючи 
надію при констітуційнім ладї опанувати ціл- 
ком Галичину, перелякали ся дуже новозбу- 
дженого руського руху, що виразно станув по 
стороні австрійської дінастії, хоч і в констіту- 
ціїїпім дусї, і не перебираючи в способах по- 
леміки силкували ся доказувати, що „Кия 
і Роїзка, 10 лузгузїко зесіио'', і що Русини не 
повинні творити анї окремої народностп, анї 
окремої літературної мови. Справа русько-поль- 
ської згоди була обговорювана кружком поль- 
ських арістократів у домі кн. Пузіши, де ухва- 
лено видавати руську часопись латинськими 
буквами, руською народною мовою, признаючи 
в основі Русинам їх мову, але з обовязком 
признавати ся до польської національности. 
До видаваня такої часописи приєднано Івана 
Вагилевича. якому полишено свободу національ- 
ного переконапя з тим тілько, щоб дневник 
не виступав ворожо проти Поляків, як се чи- 
нила „Зоря Галицка", і друкував ся латин- 
ськими буквами. Часопись, як ми вже згаду- 
вали, простояла дуже коротко, але думка про 
русько-польську згоду в Галичині далеко по- 
важнїііше виринула на першім славянськім 
з"їздї в Празї, скликанім чеськими патріотами 
Паляцким і Ріґером в тій цїли, щоби представ- 
ники всїх австріїіських славянських племен 
могли познаііомити ся зі собою близше і по 
змозї уладити міжплемінні ріжницї славян- 



128 



ських народів. Між ішшіїми була там тако/К 
зложена русько-польська секція, яка по дов-| 
гпх нарадах улоячила точки поеднаня між Ру- ' 
синами і Поляками в Галичині', із яких най- 
важнїйшою був подїл Галичини в культурнім 
відношенЕ) на руську і польську часть. Ся 
думка була в ширшій формі піднесена також 
в руській делеґації до віденського Сойму, яка 
постановила домагати ся в будущій констітуції 
не тілько культурного, але також політичного і 
поділу Галичини на руську і польску часть. 
Та сама думка про національну відрубність 
Русинів від Поляків лягла в основу тої кон- 
стігуціі, що була вироблена делєґаціею австріїі- 
ськоі констітуапти, але наслідком розвязаня' 
Соїіму не була ухвалена і не війшла в жпте. 
Б тім проекті констітуціі постановлено булО' 
розділити Галичину па три політичні і адмі- 
ністрацийні округи з окремими соїімами у Кра- 
кові, Львові і Станіславові. 

До важних культурних здобутків Галиць-( 
коі Руси осягнених у 1848 р. налеягить осно- 
ване катедри руськоі мови і літератури на 
львівськім університеті, і дароване розвалин] 
збомбардованого університету Русинам міста 
Львова на основане інстітуціі Народного Дому. 

Літературна творчість 1848 р. в Галичині 
була дуже вбога, бо увага всіх визначнійших 
людий занята була політичними справами. Із 
літературних появ того року згадаємо лише 
дві драми Івана Озаркевича „Кошесіуо-Орега. 
Вілука па луіскіапіи, аЬо: Ха шуІо\уапіе пеша 
8уІолуапіа" і „Котесіуо-Орега ^Vе8І1іе аЬо: ХасІ 
СуЬапа 8та1іау1а пета го2итпІ828201іо", обі 
перерібки, перша „Наталки-Полтавки" Котля- 
ревського, а друга „Стецька" Шерепері, обі 
представлювані в Коломиї 1848 р. і друковані 
латинськими буквами в Чернівцях 1849 р. 



І 



— 129 - 

Характерною появою літературного руху 
1848 р. треба вважати цілий ряд руських вір- 
шів, писаних Поляками, майя^е виключно полі- 
тичного змісту, друкованих чи то по ріжних 
польських часописах, чи то окремими свистка- 
ми. Найпільша часть тих вірпіів походить з під 
пера Бальтазара Шуцького, а на особливу увагу 
заслугу^ досить простора поема про мазурську 
різню "і846 р. п. 3. „На.ісіатасгупа їагшлубка'', 
друкована в часописі „Гггесіпік ргулуаТпу" і та- 
кояі окремою відбиткою. Із полемічних статей, що 
появили ся того року, зазначимо лише статю 
Касира Цєнґлєвича „Кхесг Сгеглуопогпзка", 
видану також рівночасно по руськії і по ні- 
мецькії, яку моясна вважати головним арсена- 
лом тодїшнїх доказів з польського боку проти 
руської народності!. Каспер Ценґлєвич, Поляк 
родом, заслугуе одначе на увагу в тім нарисі" 
як автор декількох руських віршів радікально- 
революційного змісту і такоїж руської брошу- 
ри, призначеної для аґітації між руським на- 
родом. У тих своїх творах, писаних у 30-ііх 
роках, Ценґлєвич обік ненависти до Нїмцїв ви- 
ступає також завзято проти панщини. Обік 
нього годить ся згадати також ^Іихайла По- 
пеля, спольонїзованого Русина родом із Сам- 
бора, автора аґітаційної поеми „Кпзуп па рга- 
гпукп", і також посла до першого австрійського 
Сойму 1848 р^ а пізнїйшого посла до галиць- 
кого Сойму. ГІого поема опублікована у перве 
Б „Жіітю і Слові" 1896 р., визначає ся так 
само, як і Ценґлевичові твори, острою антінї- 
мецькою і антіпанщизняною тенденцією і мі- 
шаною польсько-руською мовою. 

9 



— 130 - 



XXXIX. 50-ті роки в Галичині*. 

50-ті роки, час великої крізії східно-евро- 
пейського світа, характеризований кримською 
війною 1854 р., був і в Галичині і в російській 
Україні часом реакції, у якім одначе виростали, 
а в Росії вїке в другій половині того десяти- 
лїтя сильно розвили ся зароди нового, полі- 
тичного і суспільного, духового житя. Важ- 
нїйші дати для історії галицьких Русинів 
у тих часах починають ся скасованєм консти- 
туції 1849 р. і заснованем руського офіціяль- 
ного орґану, що виходив з разу у Львові и. з. 
„Галичо-рускій В-Ьстникь" під редакцією ^Ін- 
коли Устіяновича, а від р. 1850 у Відні під ре- 
дакцією Василя Зборовського, гесіе Вислобоць- 
кого, п. 3. „Рускій В'йстник'ь", а пізнїйпіе „В'Ьст- 
шть". Заснована в 1848 р. „Зоря Галицка*' 
з виключно політичного орґану перемінила ся 
1849 р. на орґан більше лїтературно-інформа- 
ційний, і продержала ся з ріжними змінами до 
1859 р., коли тим часом „Рускій В-Ьстник-ь'* 
з ріжними своїми прилогами держав ся аж до 
1866 р., бліднучи раз-у-раз що до свойого змі- 
сту до того ступня, що читачі його руську 
назву „В'Ьстник'ь" передавали німецькими сло- 
вами „^VеІ88 ПІХ". 

Між визначнїйшими письменниками 50-их 
років у Галичині назвемо поперед усього Ми- 
колу Устіяновича. В духовній семінарії у Льво- 
ві він був молодиіим товаришем Шашкевича 
і Головацького, а три роки по смерти Шашке- 
вича розпочав свою поетичну карієру віршем 
на спомин Шашкевича. В р. 1849 він із своєї 
гірської парафії Славсько перейшов на один 
рік до Львова, де був редактором „Галичо-рус- 
кого В-Ьстника", в якім тогож року опублїку- 



^ 131 - 

вав дві повісти „Месть Верховинця** і „Старий 
€фрем'*, а в „Зорі Галиикій"* 1852 ]). повість 
„Страстний Четвер". В тій же „Зорі Галицкій", 
він вернувши 1850 р. назад до Славська помі- 
стив ряд інтересних дописиїі із Верховини. 
Збірка його поезій виїїшла 1860 р. і містить 
у собі все те, ию написав Устіянович віршами 
в 40-вих і 50-тих роках. В р. 1861 вибраний 
послом до Сой му краевого, він мало коли за- 
бирав голос у Соймі, а пізнїйше перенесеииїі 
на парафію до Сучави, дожив там свойого віку. 
Крім трьох названих довших повістий він на- 
писав ряд дрібиїйших нарисів прозою і дешо 
зі своїх споминіп. Усї ті писаня свідчать про 
безсумнівний талант автора і писані досить 
чистою мовор) з відтїнк.'їми бойківського дія- 
лекту. в його поезіях видно ваганє мій; па- 
ро дньою і т. зв. тоді книжиьою мово»), що за- 
позичувала лєксіку і форми по части з цер- 
ковщини, по части з великорущини. В остат- 
ніх роках свойого житя під впливом паную- 
чого тодї в Буковині руху старав ся писати 
чисто російською мовов^. 

Другий визначний письменник тої доби, 
Антін Могильницький, розпочав свою поетичну 
ДІЯЛЬНІСТЬ у духовній семінарії ще при кінцї 
30-тих років принагідними, ґратуляційними 
віршами, і визначив ся в літературі головно 
своевз поемою „Скит Манявський", "яка не вва- 
жаючи на язик, густо підмішаний церковщиною, 
€відчііть все таки про немалий поетичнші 
талант. Не менше талановито написана неве- 
личка поема „Русин вояк", а видані по його 
смерти із рукописів дві версії оповіданя про 
„Конґруу о. Жегаловича" свідчать про нема- 
лий засіб гумористичного таланту у іМогпль- 
ницького. Як парох у Бабчу, богородчанського 



І 



— 132 — 

пов. він довгі літа був також послом краевпм 
і належав до найліпших руських бесідників. 

В р. 1848—9 виринають у галицько-русь- 
кім письменстві імена трьох письменників, що 
відіграли ріжні, а про те досить визначні ролі 
в тій нарости галицько-руського письменства, 
що називає ся москвофільством. Се були Іван 
Гушалевич, Іван Наумовпч і Богдан Дїдиць- 
кий. Імя Гугпалевича вже від перших днів 
констітуціїїного руху в мартї 1848 р. стало го- 
лосне через його пісню „Мир вам братя", що 
на довгі літа зробила ся неначе національним 
гимном галицької Руси. В р. 1849 Гушалевич 
видавав часописи „Новини" і „Пчола", перший 
політичного, другий літературного змісту. В обох 
сих часописах Гушалевич друкував своі поезіі, 
якими пізнійше наділяв маґике всі руські ча- 
сописи більше менше москвофільського напря- 
му. Заховуючи в 50-их роках у своіх віршах 
мову зближену до народньоі, він пізнійше у 
своіх многочисленних віршах і поемах сил- 
кував ся писати російською мовою. Деякі з його 
пізнійших поезій відзначали ся нечуваною 
ненавистю до українофільського руху. В почат- 
ку бО-тих років він написав також для ново- 
заснованого театру дві оперетки „Підгіряне" 
і „Сільскі плєніпотенти", із яких особливо 
перша завдяки музиці Вербицького здобула 
собі не малу популярність. Бувши з разу па- 
рохом у калуськім повіті Гупіалевич від 1861 
р. був довголітнім послом у Соймі, делєґатом 
до Ради Державної і прожив як катехит русь- 
кої ґімназії у Львові до смерти. 

Іван Наумовпч розпочав свою літературну 
діяльність 1849 р. в Гушалевичевій „Нчолї" 
перерібкою Молієрової комедії „Оеог^е Ьапсііп" 
під не дуже естетичним заголовком „Гриць 
Мазниця" на популярну оперетку. В 50-тих ро- 



І 



— 133 - 

ках він принагідно друкував вірші досить ба- 
нального змісту по ріжних руських ґазетах, 
але швидко почув у собі покликане популяр- 
ного письменника і розпочав свою діяльність 
на тім полї книжкою „Повіьсти кь ломашному 
читанью для оучащей ся молодежи'', виданою 
1858 р. Ставши священиком він зацікавив ся 
особливо пасічництвом, а власне вулїями си- 
стеми Дзержона, і написав у тій справі кілька 
польських брошур. Ставши послом до Сойму, 
а пізнїйше до Ради Державної, він був одним 
із визначних речників кождочасового руського 
клюбу, але не здобув ся ніколи на ведене са- 
мостійної політики, а його виступ у львівськім 
Соймі в р. 1866 по битві під Садововз з зая- 
вою, що галицькі Русини чують себе одним 
народом із Великорусами, був радше компре- 
мітацією як тріюмфом москвофільської політики. 
Під зиму 1871 р. Наумович розпочав ви- 
давати в Коломиї популярну часопись „Наука*', 
яка в перших роках видавана доволі чистою 
народньою мовою здобула собі велику популяр- 
ність серед народа і причинила ся не мало не 
тілько до розбудженя народнього духа, але та- 
кож до зацїкавленя селян політичними та го- 
сподарськими справами. Богатство і ріжнород- 
ність змісту „Науки" не все йшли в парі з пауко- 
вовз вартістю помішуваних у ній статей, а сам 
добір аж надто часто зраджував москвофіль- 
ські і царофільські сімпатії Наумовича. В „На- 
уці" помістив Наумович досить довгиїі ряд по- 
вістий і оповідань, писаних не без таланту, та 
все таки задля своєї аж надто виразної тен- 
денційности позбавлені літературної вартости. 
Його заслуги яг популярізатора, дуже високо 
ставлені його прихильниками задля партіїіноі 
політики, ждуть іще на відповідну оцінку і в 
усякім разі окаяа'ть ся прибільшени>иг. Як по- 



- 134 — 

лїтик він не відіграв такої ролі, яку міг би був 
відіграти при своїх ораторських здібностях, а 
його велика слабохарактерність довела його 
в кінцї до скандального процесу т. зв. „Ольги 
Грабар і товаришів", який потягнув за собою 
його перехід на православіє і еміґрацію до Росії, 
де він по кількох роках умер, не занявши такого 
визначного становища, якого може надїяв ся. 
Богдан Дїдицькиїі розпочав свою лїтера- 
турну діяльність також 1849 р. в Гуиіалеви- 
чевій „Пчолї", в яі-ай помістив віршований пе- 
реклад „Слова о полку Игорев-Ь", позбавлений 
усякоі літературної вартости. Від того часу він 
друкував численні поезії по ріжних галицько- 
руських часописах, перерібки чужоязичних 
повістий, а власне Ґольдсміта „Уекфільдський 
иарох" п. 3. „Отець Ігпатій", в „Зорі Галпцкій" 
1853 р. і окремою книжкою, і повісти чеського 
автора Хохолоушка „Зм1':)й Нотяйскій", друко- 
ваної тамже і в тім самім роцї. В тім же 1853 
р. він видав окрелюю брошурою свою пг»ему 
„Конюшій", яку старав ся написати чистою 
літературною, себто великоруською мовою, та 
яка про те не має анї язикової анї поетичної 
вартости. Язиком зближеним до великорусь- 
кого він видав також брошуру „О неудобности 
латинскоїї азбуки в-ь письменности русской"1859 
р. у Віднї, і в тім же роцї у Львові „Спорь 
о рускую азбуку". Взагалі в язикових чи аз- 
бучних справах 50-тих років Дідицький часто 
забирав голос, боронячи теорії т. зв. книжного 
язика, спільного для „Русів" усіх народностий, 
який одначе у нього самогЬ в практиці був 
оріґінальною мішаниною галицьких провінція- 

ЛІЗМІВ, ПОЛЬОНІЗМІВ, ЦерКОВЩИНИ і МОСКОВЩИНИ. 

В р. 1860 під його редакцією замісь остатньо- 
го річника часопису „Зорі Галицкої" вийшла 
„Зоря Галицкая яко альбумь", перший галиць- 



— 135 — 

кпїі літературний альманах на велику скалю, 
у якім обік менше важної белетристики помі- 
щений був ряд досить важних статей історич- 
них, літературно-історичних і етноґрафічних, 
задля яких ся книга має й доси свою вартість. 
Від р. 1861 Дїдицький став редактором полі- 
тичної часописи ,.Слово", яке з разу ведене 
було в дусі народнім, але від 1865 р. досить 
різко змінило фронт на сторону москвофіль- 
ства. В 1866 р. Дїдицький, немов для удоку- 
ментованя соймової заяви Наумовича про єд- 
ність Мало- і Велико-Русів, написав брошуру 
„Вь одинь чась научить ся малорусу по ве- 
ликорусски", яка одначе для самого автора ли^ 
шила ся несповненою утопією, бо він до смер- 
ти, не навчивши ся порядно малоруського 
язика, не навчив ся так само і великоруського. 
Із його літературних творів найбільшу попу- 
лярність у Галичині здобула собі поема „Буй- 
Тур Всеволод", яктиі одначе по нашим поня- 
тям не має ані літературної, ані язикової, ані 
історичної вартости. Так само і инши^г віршам 
Дідицького, чи то тим із 50-тих років, що були 
близші до галицько-руського нарічя, чи піз- 
нїйшим, що силкл^али ся наблизити ся до ве- 
ликорущини, не можна признати ніякої пое- 
тичної стійности. За те не можна відмовити 
деякої популярізаційної вартости його „ІІсто- 
ріи Руси", виданій у додатках до журнала 
„Галичашш-ь" 1867—70 р.,в якій не без таланту, 
хоч і з сумнівної вартости жерел (між иншими 
з „Исторіи Русовь) представлено історію пів- 
денно - руського народа від початків до кінця 
XVIII віку. 

Окремо від сих діячів стояли два галиць- 
ко-руські письменники, що хоч не фахові, здо- 
були собі славу істориків. Се були Денис Зу- 
брицький і Антін Петрушевич. Зубрицький, 



— 136 — 

з разу дрібний поміщик сяніцького пов. з поль- 
ським, шляхетським вихованєм, зацікавив ся 
в 20-тих роках руськими народнїми піснями, 
а в 30-тих роках перейшов до історичних сту- 
дій. Писав з разу по польськи „Куз ІіівШгуі 
пагосіи гизкіе^о", 1836 р. і „Нізіогуа шіазіа 
Ьлуолуа" 1841 р., перший у руськіїі історіоґра- 
фії твір опертий в значній части на архівних 
студіях. В 50-тих роках Зубрицький написав 
і опублікував тритомову „Исторію Галицко- 
русскаго княжества" язиком зближеним до ро- 
сійського і „Псторію Ставропигійскаго Брат- 
ства*', оперту на архівних документах того 
Братства. Прихильник арістократичних погля- 
дів він був батьком доктріни про єдність 
усього руського народа і на галицько-руське 
нарічє дивив ся з погордою, як на „язик па- 
сту хов", нездібний до висшого духового розвою. 
в публичнім житю 50-тих років Зубрлцький, за- 
нятті своєю науковою працею, не брав ніякого 
уділу. 

Антін Петрушевич, син письменника і зби- 
рача руських приповідок, Стефана Петруше- 
вича, пароха в Добрянах коло Стрия, виступив 
на доле публичної дїяльности в р. 1848 з брошу- 
рою по польськи писаною п. з. ..Яіблу кіііча л\' 
оЬгопіе гизкіе] пагосіолуозсі*', в якій з молодечим 
запалом і горячим серцем та з поважними нау- 
ковими доказами станув о обороні самостійности 
південноруськоі народности. З початком 50-тих 
років його погляд змінив ся, і він, не переходячи 
формально до табору галицького москвофіль- 
ства, виробіш собі теорію якогось праруського 
язика, який у практиці не далеко відбігав від 
типу російського язика, перемішаного з гали- 
цизмами. Петрз^шевич писав дуже богато по 
ріжних руських часописах аж до остатніх літ 
XIX в. (жие ще й доси), доторкав ся найрі/К- 



- 137 - 

нїйшіїх тем славістики, а навіть порівняної 
фільольоґії, та скрізь обік величезної начита- 
ности і нераз критичної бистроумностп вия- 
вляв брак наукової методи, повний брак льо- 
ґічної композиції, якій шкодила особливо суб- 
ектпвна вдача автора, на кождім кроцї всякого 
„разсужденія" зупиняти ся на наііріжнїйших 
дрібних деталях, і вдавати ся в полеміку за 
наіідрібнїйші річи. Більшу часть свого житя 
він присвятив працї над збиранєм і обробле- 
нем „'зтимологическаго словаря", якого мате- 
ріял поміщав ся в 50 паках, а з якого він 
здужав обробити ледво кілька слів. Весь сирий 
матеріял він передав до Публичної Імператор- 
ської біблїотеки в Петербурзї, де він мабуть 
ніколи не діжде ся обробленя. Наїіважнїйшов) 
з опублікованих праць Петрушевича треба вва- 
жати його „Сводную л-І^топись", що обіймав 
часи від р. 1500—1800, і як видно з сего пля- 
ну, мала бути продовженєм „Історії'' Зубриць- 
кого. Те, що опублікував Петр.}чпевич, се вла- 
стиво ніякий літопис, тілько досить принагідно 
нахапані, і сяк так хронольоґічно розміиіені 
соИесІапеа, виписки з друкованих книжок, 
брошур від найрідших і найщннїйших аж до 
популярних і безвартних, а надто з рукопис- 
них жерел, місцевих літописів, які він зви- 
чайно не друкував у цілости, тілько подавав 
роздроблені під ріжними літами, і з принагід- 
них записок на старих книжках і рукописах, 
і нарешті з документів публичного і приват- 
ного характеру. Із мноя^ества дрібнїїіших при- 
нагідних праць Петрушевича назвемо його 
статю „Про чеський Короледворський руко- 
пис", друковану в „Слові" 1879 р., в якій він 
доказував неавтентичність сего ніби старочесь- 
кого памятника, далі статі про Кирила і Ме- 
тодія та про Івана Федорова, першого русь- 



— 138 — 

кого друкаря. Найважпїйшою одначе памяткою 
жнтєвої ДІЯЛЬНОСТІ! Антона Петрушевпча ли- 
шить ся їіого бібліотека, сполучена з богатого 
збіркою рукописів, що при бібліотеці Народ- 
ного Дому у Львові творить „Музей Антона 
Петрушевпча". 

Із численних діячів галицько-руського від- 
родженя першої половини XIX в., и;о сяк чи 
так причиняли ся до будженя національної 
свідомости, назвемо тут Михайла Гарасевича, 
що написав цінну історичну працю „Аииаіев 
есс1е8іае КиїЬепае", яка одначе за Лхитя автора 
репробована цензурою, виіішла аж по його 
смерти з доданєм великої маси многоцїнних 
документів, зібраних ЛІ. Малпнивським. Той же 
і\Іалиновський, ию виступив на літературне 
поле такояг 1848 р. з польським летучим лист- 
ком про згоду Поляків з Русинами і поміщав 
у 50-тих роках численні статі теольоґічно-по- 
пулярного характеру в ріжних часописах, ви- 
дав у р. 1860 як доповнене до Гарасевичевих 
,,АпиаІе8", свою книгу „КігсЬеп- ип(1 8і:ааІ8- 
ваігпп^еп ЬехІі^ИсІї с1е8 ^гіесЬІ8сЬ-ка1:1іо1І8сЬеп 
Кііи8 (Іег КиІЬепеп іп Сгаїігіеп" 

МайЯчС рівночасно з Шашкевичем висту- 
пив на літературне поле ІІосиф Лозішський, 
якиіі крім „Ки8ко-го Л¥е8ІІ-а" видав 1846 р. 
учебник „(тгашаїука .іегука ги8кіе§:о", визна- 
чив ся як яівавий полеміст у справах руської 
мови і правопису в 30-тих і 50-тих роках, і хоча 
в обох тих періодах стояв на становищі га- 
лицько-руського язика, все таки в ПО-тих і 70-тих 
рр. пе пристав до нового народнього руху 
і лишив ся у т. зв. москвофільській партії. 

Старшим сучасником ПІашкевича, якиіі на 
пару десять літ пережив його, був ІІосиф Ле- 
віщький, автор цінної „Огаштайк сіег гиШе- 
ПІ8СІ1ЄП осІегк1еіпги88І8сЬеп 8ргасІіе іп Гтаїігіеп", 



І 



- 189 - 

виданої в Перемишлі 1834 р., яка крім грама- 
тичної части, де автор признає окреміш- 
ність південноруської мови, містить також 
інтересну хрестоматію з уступів російських, 
галицько-руських і угроруських письменників, 
а також із'^ народньої словесности. Левицький 
визначив ся як автор численних поздоровлень 
ріжшім високим особам, із яких деякі були 
писані доволї твердим язиком, а одно поздо- 
ровлене епископови Снїгурському з р. 1837 
чисто народнім язиком, навіть з ужитєм поль- 
ського .]. В р. 1843 він написав два „Ьіяіу, Іу- 
с2^се 8І^ рІ8тіеппісілуа ги^іуіе^^о л¥ Оаіісуі", із 
яких тілько один цензура пустила до друку. 
Він перекладав деякі баляди ІШллєра доволї 
дивоглядною мовою, так що серед інтелїґенції 
тих часів пішла поговірка: 

Стариїі Шіллєр зажурив ся. 

Що їіого „Дзвін" в Шклї розбив ся. 

Шкло, місцевість перемиського округа, 
було першою парафією Левицького. Пробувши 
якиїїсь час крилошанином у Перемишлї, Ле- 
вицький 1861 р. вмер у Нагуєвичах. 

Одним із молодших сучасників ІПашке- 
вича, наііпопулярнїїішим із його спадкоємців, 
був Рудольф АІох, що виявив крім немалого 
поетичного таланту також добре знанє галиць- 
кої народньої мови збіркою своїх віршів п. з. 
„Мотиль", виданою 1842 р. Найкрасше виявив 
ся його поетичний і гумористично-сатиричний 
талант у драматичнім творі „Спрайа в селіь 
Клекотиніь", надрукованім 1849 р. Мох уже 
в 1848 р. визначив ся як популярнпіі бесідник 
як делеґат „Головної Рускої Ради" тга вічу 
в Дрогобичи, а в 60-тих і 70-тих роках був 
одним із головних апостолів пропаґанди тве- 
резости міях народом. 



- 140 - 

До сучасників Шашрсевіїча, що пережили 
його на ціле півстолїтє, належить також ЇІоса- 
фат Ріобринський, що в р. 1842—3 виступив із 
дво^іа маленькими брошурками „Букварь" 
і „Способь борзо вьіучити читати", обі взірцеві 
з иедаґоґічного погляду, писані дуже гарною 
народньою мовою. До своєї смерти він живо 
займав ся народнїми справами, писав численні 
дописи в „Слові" і в коломиііських часописах, 
і присвятив значну часть свойого маєтку та бо- 
гато праці ііа фундоване „Народного Дому" в 
Коломиї. 

Із дїячів, що тілько принагідно доторк- 
нули ся східньої Галичини і руської справи 
в 50-тих роках, назвемо Плятона Костецького, 
що в р. 1856 був редактором „Зорі Галицкої" 
і помістив у нїй декілька оповідань із лемків- 
ського житя та декілька віршів, і видав томик 
віршів польськими буквами, та починаючи 
з 60-тих років зробив ся польским патріотом 
і публіцистом із шовінїсїично-польським харак- 
тером. 

Вельми оріґінальним явищем був Воло- 
димир Терлецькиїі, уніятський священник із 
російської України, що після 1831 р. еміґрував 
із Росії, довший час жив у Парижі, і там 1848 
р. опублікував брошуру „Зіолуо Кизіпа (1о л\82еі 
Ьгасі 82С2ери зіолуіаизкіе^'о", в якій з великим 
талантом розвивав думку про славянську фе- 
дерацію на основі католицизму, одначе" з за- 
хованем славянського обряду. Брошура півидко 
стала відома в Галичині і мусїла зробити вра- 
я^інє в кругах духовенства, а коли Терлецькиіі 
в^ р. 1867 приїхав особисто на Угорщину, а по- 
тім і в Галичину, його особа і ідея зробили 
великий вплив на значну часть духовенства, 
і зробили ся вихідною точкою т. зв. обрядової 
борби, що по втихомиреню азбучної заповнила 



— 141 - 

першу половину 60-тих років у духовім житю 
руської інтелїґенції в Галичині*. 



ХЬ. 50-"ТІ роки на Україні. 

Як уже було сказано, перша половина 
50-тих років на Вкраїні була часом застою 
і страху перед усякою полїтичнобз думкою на- 
слідком погрому Кирило-Методіевого братства. 
Українське слово або зовсім мовчить, або ту- 
лить ся по провінціяльпих російських часопи- 
сах. І так у „Черниговскихь Губернскпх'ь Из- 
в-Ьстіяхь" 1853—1858 р. друкують ся ся вірші 
і байки Леоніда Глібова, який від 1861 р. по- 
чав там же видавати „Черниговскій Листокь", 
і Огіевського, який 1854 р. видав також окремо 
в Чернигові „Думки на могилі". Тогож 1854дз. 
вийшли по довгих цензурних митарствах у Ки- 
їві А. Метлинського „Народньш южнорусскія 
п±.сни", збірка богата не тілько змістом (коло 
1000 нумерів пісень), але також повнотою і арти- 
стичним викінченєм текстів деяких пісень, у 
другій половині 50-тих років після кримської 
війни і с:мерти царя Миколая бачимо значне ду- 
хове розбуджене у всій російській суспільности, 
великий зріст лібералізму і радікалізму політич- 
ного, який характеризуеть ся особливо писа- 
нями Чернишевського, Добролюбова, Щедрина 
(Салтикова). Також на полі українського пись- 
менства виступають деякі нові сили, з яких 
найважнійша письменниця відома під назвою 
]^Іарко Вовчок. її „Народні оповіданя", видані 
Кулішем 1857 р., зробили велике вражіне в цілій 
російській суспільности і викликали між инши- 
ми інтересну критичну статю Добролюбова, та 
були найвиразнійшим" тоді українським проте- 
стом проти кріпацтва. Марко Вовчок (Марія Мар- 



- 142 — 

ісовичка), жінка Алексія Марковпча, бувшого 
члена Кирило-Методієвого братства, розвинула 
живу літературну діяльність у короткім часі (від 
1856—62 р.), а в часі „Основи" авторка також 
своєю особою викликала в Петербурзі чимале 
вражінє. їі „Народні оповіданя'Ч що до яких 
авторства тепер нема ніякого сумніву, визна- 
чають ся незрівняно оріґінальним і свіжим сти- 
лем, незвичайно кольоритним, та все таки дале- 
ким від сентіментальности, тонкою псіхольоґіч- 
ною обсервацією фактів буденного житя і незви- 
чайною, справді жіночою делікатністю в мальо- 
ваню подій. Найглубше в суть кріпацького ли- 
хо лїтя сягає маленьке оповідане „Ледащиця^ і 
ширше оповідане „Інститутка". Найпросторійше 
з іі украінських оповідань, „Три долі", має мен- 
ший соціяльний, але дуже великий псіхольоґіч- 
ний інтерес, в пізнійшнх роках свойого житя. про- 
ведених по части в Парижі, по части в Петер- 
бурзі, і докінчених таки на Вкраіні, вона пи- 
сала богато по російськи і переклала деякі по- 
вісти Жюль Верна на російську мову. З іі ро- 
сійських оповідань найкрасша і дуже гарно 
присвоєна нашій мові Василем Доманицьким 
„Маруся", історична новеля з часів Дорошенка, 
написана в Паршкі і мабуть первісно видана 
француською мовою 1875 р., а швидко потім 
перекладена також на анґлійську мову. Марія 
АІарковичка, з роду Вилинська, ні в якім разі 
не була родовитою Московкою, і вже в дитячих 
літах, як можна бачити з їі російського опові- 
даня „Записки Причетника", му сіла бути добре 
обзнайомлена з украінською мовою і з побутом 
украінського люду, хоча їі у такій місцевости, 
де Украінці творять між Великоросами мен- 
шість населеня. В іі посмертних паперах знай- 
іпов ся ще цілий ряд оповідань, писаних 



143 



українською мовою, а також богата збірка 
українських пісень з мельоліями. 

Із письменників, що виступили на поле 
літературної дїяльности ще в 40-вих роках, а 
продовжали її пізнїїіше, в 60-тих, 70-тих або 
й 80-тих роках, назвемо тут поперед усього 
Александра Афанасєва Чужбипського. якого 
вірші друкували ся в „Ластівцї" Гребінки і „Мо- 
лодику" Бецького, а більша збірка поезій п. з. 
„Що було на серцї", вийшла в Петербурзї 1855 
р. Декілька його віршів під псевдонїмом Не- 
відомий поміщено в „Основі" 1861—62 р. Афа- 
насєв-Чужбинський писав також по російськи, 
а власне простору книжку „Подорожі) по 
Дн1)Пру'\ що була частиною збірки „Морской 
СборникТ)", видаваної міністерством „Путей со- 
общенія". Для нас окрім його українських вір- 
шів важні так'ож його „Спомини про ПІев- 
ченка" друковані в російськім журналї „Рус- 
ское Слово" 1863 р. Надто він уложив частину 
„Словаря малороссійскаго нар'йчія". букви від 
А — З, що була друкована в „Изв1)Стіях'ь Импе- 
раторской Академій Наукт?" 1855 р. В поезіях 
Афанасєва Чужбипського бачимо не малий 
1 дуже гарний лїричний талант, про який мо- 
же свідчити хоч би те одно, що його вірш 
„Гарно твоя кобза грає" у деяких виданях, 
навіть у праськім, був помішуваний між тво- 
рами Шевченка. 

В другій половині 50-тих років виступа- 
ють деякі менше відомі письменники, що за- 
значили себе одним або двома творами, які 
пройшли якось безслідно. До таких зачислимо 
А. Ващенка-Захарченка, який 1857 р. видав у 
Київі чотири малі драматичні твори в стилвз 
„гопака і горілки" п. з. „Театрь". В тім лсе 
1857 р. виявив ся в Москві Українець Михайло 
Гатцук, який видав там збірку „Вжинок рід- 



- 144 - 

ного поля", в якій надруковано 150 пісень і 
віршів, 520 приказок і приповідок, і словарець. 
Той сам Гатцук видав тамже 1863 р. книжечку 
„Українська абетка", і тогож року збірку укра- 
їнських пісень з нотами п. з. „Девять струнь 
урфаінської бандури". Як властитель друкарні 
він видавав довгі лїта по російськи „Газету 
Гатцука". 

Годить ся тут згадати про українського 
священника Василя Гречулевича, який 1849 р. 
в Петербурзї видав „Пропові>ди на малороссій- 
скомь язнкі)". Ті проповіди так подобали ся 
Кулїшу, що він по троха обробивши, чи тілько 
„поповнивши" їх, видав у своїй петербурській 
друкарнї дрлте видане 1857 р. Понад се дру- 
рсував Гречулевич 1856 р. „Катехетичні бесїди 
на символ віри і молитву Господню", 1858 „Бесї- 
ди про сїм таїїн", а 1859 дві „Бесїди про обо- 
вязки родичів і дїтий" українською мовою. 

Із письменників, що почали і закінчили 
свою письменську дїяльність у 50-тих роках,, 
назвемо тут Думитрашка Райча, що 1858 р. 
видав у Київі думки і піснї п. з. „Бандура",. 
а 1859 р. в Петербурзї „Жабомишодраківку", 
перерібку нїби Гомерової Батрахоміомахії. Дру- 
гий такиїг український оріґінал 50-тих років,. 
Андрій Шишацький-Ілїч, видав 1857 р. в Чер- 
нигові „Сборник'ь малороссійских пословиць 
и поговорокь", а 1856 — 7 р. тамже збірку вір- 
шів „Українська квітка" в двох випусках. Про 
того Шпшацького - Ілїча заховала ся традиція, 
що він був автором деяких фальшованих дум 
про козацькі часи перед Хмельницьким, своїм 
змістом основаних на „Исторіи Русовь". 

В р. 1854 виїішла в Петербурзї збірка вір- 
шів Яцимірського п. 3. „Бенкеть для непро- 
шених-ь гостей и до земляківТ)". в р. 1858 вий- 
шла в Київі збірка 24 українських віршів С. 



- 145 - 

Родини п. 3. „.Мова зь України". В 1859 р. 
впїішла невідомо де збірка віршів М. Прибурп 
п. 3. „Прочпнок", і тогож року в Кпїві „Казки 
і байки зь сусідової хатки" якогось Приднї- 
прянця. Нотл'ємо сї появи тілько задля їх бі- 
блїоґрафічної рідкості!. 

В 40-вііх роках розпочав, а дуже пізно, 
бо аж у 80-тігх роках докінчив свов» поетичну 
ДІЯЛЬНІСТЬ Яків Щоголїв, якого перші вірші 
друковані були в „Молодику" ІЗецкого, потім 
дещо в „Хатї" Кулїша 1860 р,., а нарешті до- 
сить велика збірка віршів (усїх 75), досить 
значної поетичної вартости 1883 р. в Харкові 
п. 3. „Ворскло". Ще пізніпше, вже по його 
смерти, впїішла друга збірка його віршів п. з. 
„ Слобожанщина". 

ХЬІ. бО-ті роки на Україні. 

Початок 60-тііх років на Україні характе- 
ризуєть ся трьома памятнпмп фактами: знесе- 
нєм кріпацтва д. 16 лютого 1861, смертю Шев- 
ченка д. 7 марта тогож року, і повстанем ви- 
давництва „Основа" в Петербурзі'. Знесене 
кріпацтва розпочало новий період селянського 
житя, але сполучений з тим нераціональний 
викуп селян і розвій фабричного промислу 
причинив ся богато до підкопаня економічного 
побуту селян у деяких українських ґубернїях. 
Часи 1860 і 1861 р. були дуя:е оживлені діс- 
кусіямп про знесене кріпацтва і про сподіва- 
ні дальші реформи державного устрою Росії, 
і також часами зглядної прасової свободи. 
3_ тої свободи скористала українська суспіль- 
ність, одержуючії в перве' місячний жл-рнал 
„Основу", видавану на взір середніх, не\,тол- 
стих" російських журналів в родї „Современни- 

10 



- 146 - 

ка", ,,В'Ьстшіка Европн" і ,,Отечественньіх За- 
писок". ,, Основа" була, як на український орґан, 
досить інтересною і богатою змістом, а голов- 
ними оздобами її були друковані, зрештою 
дуже скуио поезії Шевченка і його „Дневник", 
виданий там з цензурних оглядів зі значними 
скороченями, писаня Костомарова, Кулїша та 
Марї:а Вовчка. „Основа" поміщала також деякі 

праці велико-руських письменників, в тім ЧИ- 
СЛІ цінну студію Сухомлїнова про найстарший 
руський лїтопис. Про те для пересічного Росія- 
нина, що привик до тодїшнїх російських сто- 
личних журналів, мала „Основа" в собі щось 
партикулярне, за мало європейське, і не могла 
здобути собі ширшої публїки, так що по дво- 
лїтнїм істнованю, сама собою без цензурної за- 
борони перестала виходити. В „Основі" поя- 
вляеть ся цілий ряд нових письменників, яких 
праця заповнює 60-ті і 70-ті роки. З них най- 
визначнїйші були: Антонович, що помістив 
там свою статю „Моя испові>дь", Руданський, 
Кониськиїі, Свидницький і инші. 

Володимир Антонович, Поляк з роду, що 
пізнїйше приняв православе, хоч писав майже 
виключно російською мовою, (по українськп 
писані тілько „Спомини", по части писані, по 
части діктовані в остатніх роках жптя), нале- 
жить про те до найвизначнїйших діячів укра- 
їнського духового розвитку, і не стілько" сво- 
їми писанями, як своїм учительським і осо- 
бистим впливом причинив ся дуже богато до 
уґрунтонаня того інтелїґентного руху, що 
з українофільського зробив ся справді україн- 
ським. Як історик визначаеть ся Антонович не 
тілько талановитістю і живістю викладу при 
всїй науковій точности змісту його праць, але 
був першим українським істориком, що біль- 
шість своїх праць, крім друкованих жерел, 



14" 



опирав такси; на архівних матеріялах. Як члеп 
київської Археоґрафічної комісії він видав 
кілька томів актів і документів про міста і мі- 
щанство, про козаків, про Гайдамаччину ХМІІ 
віка, про козацтво кінця ХМІ в. і про селян- 
ство Х\'П— Х\'Ш в., кождий том із відповід- 
ними вступними моноґра(|ііями. Історією старої, 
князівсько- дружинної Руси Антонович не зай- 
мав ся, але написав простору моноґраі|)ію про 
початки лптовсько-руської державної організа- 
ції. В ^Трудах" Нубійського він видав досить бо- 
гату збірку актів ,Лро чари" на Українї і написав 
також цїнну статю на підставі тих актів. Де- 
кілька цїнних праць, переважно опертих також 
на архівних матеріялах, помістив у ріжних річ- 
никах „Кібвскої Старини'', між якими важнїй- 
ші: „Грановщина", „Київські війти Балики". 
Сензаційна своїм змістом статя про Івана Ґонту, 
важна також архівними документами про житє 
і стан маєтковий Ґонти, але про його смерть 
і в загалі про Уманську різнБ^ подає зовсім 
фантастичні дані, оперті на польських споми- 
нах Кребсової, Лїпомана і Псевдо-Лїпомана. 
Як довголітній професор київського унїверсі- 
тета грав Антонович тиху, але благотворну 
ролю і серед молодїжп і серед київсько-укра- 
їнської громади. Як професор історії він дав 
імпульс своїм ученика:м до спеціяльного обро- 
блюваня поодиноких теріторій української землі, 
і ся його інїціятива принесла досить богаті 
плоди. Визначну ролю грав він у четвертім 
археольоґічнім з'їзді в КпІві 1874 р., в основа- 
нім кілька літ перед тим відділі „Русскаго Гео- 
графическаго Общества" для дослідів над етно- 
ґрафієБ^ і статистикою т. з. Югозападной Рос- 
сіи, і в основанім при київськім університеті 
„Обществ-Ь Нестора Л-Ьтописпа". Маїіже від 
початку своєї професорської карієри він обік 



- 148 - 

історії займав ся також археольоґією України, 
що вакації їздив у ріжні сторони розкопувати 
могили і збирати археольоґічні памятки, і на- 
писав про ті поїздки цілий ряд звітів і сиеці- 
яльних статей у ріжнпх російських спеціяль- 
нпх виданях. Остатні роки його житя, коли 
сиенсіонований покинув університет, він хору- 
вав і писав, а потім діктував згадані вже свої 
„Спомини з молодих лїт", які одначе не довів 
до часу свойого професорства. А(5и й того не 
бракувало — по нїм лишив ся один зовсїм не 
поганиїі український вірш про Гайдамаків, 
друкований п. 3. „З колишнего", під псевдо- 
німом В. Маринчук у ч. З галицької „]\1ети" 
з р. 1863. З його упїверсітетських викладів 
була перекладена на нашу мову і видана тілько 
по українськії досить простора популярна істо- 
рія козаків. Він мав звичай крім офіціяльних. 
унїверсітетських лекцій читати коротенькі курси 
в приватних кружках про ріжні цїкаві те:міі 
історичного і суспільного житя, про які годї 
було говорити з катедри. Знаю з устного опо- 
віданя, що один такий курс викладав історів) 
Ірляндії, а другий історію констітуціоналїзма 
в Швеції і Норвеґії ; сей остатній курс став 
основою статї Сергія Єфремова про констітуцію 
в Швеції і Норвеґії. 

В Степані Руданськім, що з першими сво- 
їми віршами виступив у „Основі", :має Україна 
одного з тих поетів, що за житя писали богато, 
а за злиднями приватного і публичного я^итя 
публїкували дуже мало, і яким аж пізно по смерти 
пощастило у читачів. Руданськійі, талановитий 
лїріїк, головно заслугує на увагу як незрівняиий 
анекдотист, автор т. зв. „Співомовок", т. є. корот- 
ких, гумористичних анекдот і оповідань, узятих 
із уст українського народа і переказаних віршами 
з незвичаїіною простотою, влучністю і ґрацією 



- 149 - 

вислову, так, що декотрі віїішли в уста народа 
як людові співанки. Таких співомовок Рудан- 
ськпй написав кілька сот. Надто переклав 12- 
складовим, неримованим віршем цілу Гомерову 
Ілїяду, з правдиво українським гумором пере- 
даючи грецькі гексаметри ктцими двапацяти- 
складовиками в і»олї співанки : 

,.Тиж думаєш, дурню, що я тебе люблю, 
А я тебе, дурню, словами голублю". 

Не вважаючи на те куце віршоване, Ру- 
дапського „Ільїіонянка'' читаеть ся дуже при- 
ємно, і Гомерові герої в тім куцім одязї явля- 
ють ся якимись близшими і ріднїйшими нам, 
ніж у Гомерових гексаметрах. Крім людових 
анекдот і гумористичних оповідань Руданського 
цікавили також людові лєґенди і людова 
мітольоґія, т. є. оповіланя про сотворенє світа, 
бунт ангелів, Адама і Еву і инші біблїїіні особи, 
основані по частії на відомих нам апокріфах, 
а по части на людовій фантазії. Захопила його 
троха такояг славяно(|)ільська ідея, і в поемі 
„Цар Соловей" він змалював алєґоричними фі- 
ґурами долю Славянства в боротьбі з лятинїза- 
цією і клерикалізмом. Таким самим розміром, 
як Ілїяду, переклав Руданський також припи- 
сувану Гомерови „Віїіну жаб з мишами", а в 
рядї більших або менших поем, дуже студент- 
ського складу, описав коломийковими віршами, 
мабуть на підставі „Історії" ^Іаркевича або 
Бантиша Каменського, подїї козацьких гетьма- 
нів Мазепи, Скоропадського, Полуботка, Веля- 
міна, Апостола, Мінїха. Не обійшлось у Рудан- 
ського і без невеличкої проби драматичного 
твору. Ще 1862 р. він написав оперетку „Чу- 
мак", яку переробив у друге 1871 р. В Степанї 
Руданськім бачимо великий поетичний талант, 



— 150 - 

обік Шевченка найвпзначнїйшіїїі в українськім 
письменстві XIX віка. Тілько ж сей талант 

основно рІЖНПТЬ ся від ШеВЧеНКОВОГО, бо КОЛІЇ 

Шевченко в кождім своїм творі дїйснпй, орі- 
ґінальний творець, Руданський являєть ся 
ТІЛЬКО незвичайно талановитим репродуктором 
чи то народнього традиційного матеріялу, чи 
історичних фактів (тут він, додамо, в загалї 
дуже слабий і без іскри Шевченкового живого 
огню), чи то в перекладах чужомовних творів. 
При всїй тужливости, властивій вдачі Українця 
Подолянина, поезія Руданського скрізь ясна 
і житерадісна. 

До письменників, що почали свою лїте- 
ратурну діяльність в ;, Основі", треба зачислити 
Анатоля Свидницького, який у тім журналї 
помістив просторий розбір книжки Шейков- 
ського „Бьіть ПодолянТ)". Головним літератур- 
ним твором Свидницького лишила ся простора 
повість „Люборадські", дуяхе талановитий ма- 
люнок із житя подільського духовенства поло- 
вини XIX в. Повість має в значній мірі авто- 
біоґрафічний характер, а при тім виявляє ду- 
и.е великий культурно-історичниїї інтерес, як 
образ з одного боку польонїзаційних, а з дру- 
гого боку русіфікаційних тенденцій, що підко- 
пували патріярхальний побут православного 
духовенства на правобережній Україні в 30-пх 
і 40-их роках XIX в. Повість не була друко- 
вана за житя автора і вийшла в скороченій 
формі ая^ 1885 р. у Львові, а 1904 р. в повнім 
тексті в Київі. Крім „Люборадських" Свидниць- 
кий написав цілий ряд дрібнійших оповідань 
російською мовою з українського побуту, помі- 
іцуваних у київській ґазетї „Кіевлянин'ь". 

При сїй нагоді треба згадати такояV про 
Шейковського, автора цінної етноґрафічної 
працї „Бьітт:» Подоляни", виданої в Київі 1860' 



І 



- 151 - 

року в двох випусках. Шейковськпіі так само 
як Руданськиїі і Свіїднпцькіїґі, був Подолянин, 
1 в роках 1860 і 1861 взяв жпвуЧ^часть у про- 
світнім руху київських Українців, видавши 
українською мовою дві популярні книжочки: 
„Домашня наука, початкп" 1860 р. і „Вищі по- 
чатки" 1861 р. Ставши ґі.мназіяльним учителем 
в Єлабузї, він займав ся працею над вели- 
ким толковим словником української мови, 
якого пробу опублікував 1862 р. п. з. „Оинть 
южнорусскаго словаря", букви А і Б. З тим 
словником Шепковськиїі якось не мав 
щастя, бо опублїкувавши пізнїїїше декілька 
букв із кінця азбуки і розпочавши друк пов- 
ного словника якось не здобув ся ^ на ці- 
лість. Плодом його зацїкавленя найстаршовз 
історією української землї була видана 1870 р. 
в Кшві українскою мовою брошура „Що таке 
Іон-Дастова Русь". 

До видних українських письменників, що 
розпочали свою діяльність в „Основі", нале- 
жить також Олександер Кониськип, якого го- 
ловна діяльність припадає на 70-ті до 90-тііх 
років і буде обговорена далї. Тут тілько зазна- 
чимо, що в „Основі" він опублїкував декілька 
віршів, яких не мале число помішував опісля 
в „Черниговскім Листку 1862—66 р., в галтщь- 
ких виданях „Слові", „Галичанинї" 1862-3 і 
,Л1равдї" 1867 р. З початку 60-ііх років він нале- 
жав також до тих, що зацікавили ся народньою 
просвітою на українській мові, і написав по- 
пулярну аритметику, що п. з. „Арихметика або 
щотниця" була 1863 р. видана в Петербурзї 
Костомаровим на громадські гроші, зібрані Чля 
народньої освіти. В р. 1863 Кониськиїі разом 
13 иншими ^^країнцями був арестований і ви- 
сланий до Тули, де пробув кілька лїт і навіть 
оженив ся. Вернувши з засланя і не одержав- 



— 152 - 

шіі мабуть крім ґі.мназіяльної науки ніякої 
впсшої освіти, він заняв ся адвокатською прак- 
тикою і в такім стані', як приватний адвокат, 
осів у Київі. 

Із другорядних українських письменників, 
яких діяльність почала ся в „Основі", і або 
скінчила ся на нїїі, або проявляла ся потім 
дуже слабо, назвемо Якова Кухаренка, Василя 
Кулика і Василя Ріоховського. Кухаренко, ота- 
ман козаків Кубанського віїіська, відомий за- 
гально як автор популярної оперетки „Чорно- 
морський побит'', яка в иерерібцї Старицького 
і завдяки музиці Лисенка п. з. „ Чорноморці '' 
і доси не сходить із української сцени. Крім 
ееї оперетки, друкованої в „Основі", він помі- 
стив там же три оповіданя: „Вівці і чабани 
в Чорноморії", „Пластуни" і „Вороний кінь". 
Всі ті твори видані були окремою збіркою 
в Київі 1880 р. п. 3. „Збірник творів Якова 
Кухаренка". 

Василь Кулик помістив декілька віршів 
у „Основі", а декілька в галицькії! „Правді" 
1868 р. і 1874 р. і дождав ся в тім самім ча- 
сописі в тім же році гарної біоґрафії, написа- 
ної Торчином. 

Василь Коховський помістив у „Основі" 
1862 р. „Лист до Основян" і просторе опові- 
дане „З народніх уст", а також популярний 
виклад „Устня мова з науки про дощ". В га- 
лицькій „Правді" 1870 р. було надруковане 
їіого оповідане „Пан Комарчук", яке пізнійше 
було передруковане в ЛСеневі п. з. „Пан Наро- 
долюбець". Се оповідане, не вважаючи на де- 
яке переборщене в сатиричнім тонї, має все 
таки тривку літературну вартість. 

З довгого ряду инпіих українських пись- 
менників і грамотних людий, що друкували свої 
первоцвіти в „Основі", назвемо тут іще Митра 



- 158 — 

Олельковича, що помістив у „Основі" своїх пять 
оповідань, передрукованих пізнїїіше в Галичині 
окремою книжечкою, і крім того написав ро- 
сійської) мовою цінну моноґрафію Остерського 
повіта. Далі назвемо Александра Навроцького, 
бувшого члена Кирило-Методієвого братства, 
що помістив у „Основі" деякі вірпіі, а в га- 
лицькій „Правді" переклади ЛИцкевичевої „Оди 
до юности" і „Фариса'*, але лишив по собі ве- 
личезну рукописну спадщину, писану україн- 
ською мовою, в якій містять ся також переклади 
Гомерових „Іліяди" й „Одисеї'' і инших творів 
світової літератури. Ся спадщина, яка дала би 
нам добре понятє про талант і трудолюбність 
Навроцького, досп, на жаль, не опублікована. 

В „Основі", а пізнїйше в „Черниговськім 
Листр.у" і в „Черниговских'ь Губернскихт> Віт 
домостяхь" друкував свої вірші згаданпіі уже 
Павло Кузьменко. Там же надрукував свої пер- 
ші твори Степан Ніс: „Хуртовина" і „Людська 
память про старовину". Ніс писав пізнїйше 
богато, друкував у „Кіевской Старині)", а по 
його смерти редакція того журнала видала 
збірку його оповідань окремою книжкою. 
В „Основі" розпочав свою діяльність також 
Борис Познанський („Листи з Дударів", Основа 
1862), який пізнїйше містив деякі інтересні 
праці украінською мовою в галицькій „Зорі", 
та „Кіевской Старині)". 

Із письменників, що в початку бО-тих ро- 
ків брали ся до популярізованя науки україн- 
ською мовою, назвемо ще Д. Мороза, що в 
„Основі" 1862 р. помістив оповідане „Безта- 
ланна", а в Київі того ж самого року видав 
учебник „Арихметика або щотниця". Згаданий 
уже висше М. Номис (Симонів) видав 1864 р. 
в Петербурзі богату збірку „Українські при- 
казки, прислІБья і таке '^инше" на підставі 



154 



збірників Опанаса Марковича і іінших. Не вва- 
жаючи на богатство матеріялу, яким розпоря- 
жав Номпс (сама збірка Опанаса Маркевича, 
містила, як знаємо, коло 30.000 приповідок), 
його збірка вийшла далеко скупійшою, бо мі- 
стить ледво 15.000 приповідок, тай то нумера- 
ція, поміщена в тексті, зовсім фантастична, бо 
з деяких десяток, якими понумеровано припо- 
відки, наслідком вимазок цензури полишало 
ся далеко менше ну мерів, не раз лише пять 
або шість. Надто порядковане приповідок, хоч 
на око раціоналістичне, уложене з метою по- 
дати з приповідок якиїісь суцільний світогляд 
народа, власне задля того не має ніякоі нау- 
ковоі вартости, так що збірка Номиса з мето- 
дичного погляду мояхЄ уважати ся найгіршою 
з усіх славянських збірок, упорядкованих по- 
дібним способом (назву тут лише російську 
збірку Даля і чеську Челяковського). Поміще- 
ний при кінці тома показчик, надрукований 
неможливим для людського ока петітом, де по- 
дано числа приповідок до поодиноких тем, 
з причини фантастичности основної нумерації 
в тексті, відсилаючи читача до ну мерів, яких 
у тексті дуже часто нема, позбавлений усякої 
наукової вартости. 



ХЬП. бО-ті роки в Галичині. 

Характерним явищем початку 60-тих ро- 
ків у Галичині був згаданий уже богатий аль- 
манах „Зоря Галицкая яко Альбумь на годь 
1860". Галицька Русь рекрутувала до того Аль- 
бума майже всі старші свої сили і значне чи- 
сло нових сил, що або тут у нерве виступили 
на світ, або лише тут з апроду кували свої тво- 
ри. Із таких однодневих авторів і авторок,. 



— 155 — 

яких імена появіїли ся в „Зорі Галицкій" і не 
появляли ся потому більше, назвемо тут Лр:)Д- 
мілу Головацьку, Марію Дїдіщьку, Кляв дію Але- 
ксевич, Климентину Попель, Катерину Цибик, 
що помістили по одному або більше віршів 
і виступили як репрезентантки яаноцтва, яке 
в 60-тих роках почало по троха будити ся до 
національного самопізнаня. Із однодневних ав- 
торів, яких імена стрічаємо в „Зорі Галицкій'% 
назвемо двох Бачинських, ІІосифа й Іляріона, 
далі Анатолія Бучинського, Е^лїяна Лужець- 
кого,^) Григорія Страхоцького, Владимира Товар- 
ницького, Іляріона Галицького, що помістили 
також по одному або по кілька віршів, щоб піз- 
нїйіпе не брати ся вже за перо. 

Із старої ґвардії 50-тііх років стрічаємо 
імена Івана Головацького, Івана Гушалевпча, 
Луки Данкевича, Івана Наумовича, Івана Озар- 
кевича, АІиколи Устіяновича і навіть імя АІаркі- 
яна Шашкевича, з якого літературної спадщини 
поміщено тут декілька недрукованпх творів у 
польській і руській мові. До тої старої ґвардії, що 
перед тим принагідно забирала голос у часопи- 
сах, а тут виступила з більше або менше поваж- 
ними науковими працями, належать крім Якова 
Головацького, Івана Гушалевпча, Михаїіла Мали- 
новського і Антона Петрушевича також Лука 



М Годить ся тут окремо нгадатп Антона Лужецько- 
го, пропущеного мною в огляді" 50-тпх років. Він впсту- 
ппв на літературне поле ще 1841 р., помістіївшп в поль- 
ськім часонпсї ..Ко2таі1:о8сі" руський віршик ,.Оо кту", 
і пізнїйше містив деякі вірші в руських часописах 50-тпх 
років, та заслугуе на память головно просторійшим стп- 
хотвором „Плачь вдовицьі'', виданим 1853 р. в Перемишлі 
власним коштом, у якім може перший звернув увагу на 
сріне положене вдови по священнику, і длятого може 
вважати ся одним із інїціяторів дузікп про засноване 
вдовичо - сирітського фонду для забезпеченя вдів і сиріт 
по руських священниках. 



- 156 - 

Ціібіік, що помістив тут статю про збірнпкп 
русько-народних пісень, Ігнатііі Галька, що 
гіомїстпв збірник гаївок із околиць із над 
Збруча, Олексій Торонський, що помістив гар- 
ну статю „Русини Лемки" з досить богатим 
збірником лемківських пісень, Василь Коваль- 
ський, що в 50-тих роках належав до дуже 
плодючих публіцистів і видав 1852 р. дуже 
цінну як на свій час ,,Руску читанку для 
низшої ґімназії", яка й доси ще задля знач- 
ного числа оріґінальних праць не стратила лї- 
тературного значіня ; в „Зорі Галицкій" 1860 р. 
він помістив опис околиці Станїславова. 

Із письменників що перший раз виступи- 
ли в .,Зорі Галицкій" 1860 р. і мали по тім біль- 
шу або меншу літературну карієру, назвемо 
тут Федора Заревича, що помістив тут два вірші, 
а пізнїйше здобув собі досить почесне місце 
як новеліст; Володимира Лз^чаківського, що 
помістив тут також один вірш, а пізнїйше в 
українофільських виданях друкував декілька вір- 
шів і оповідань, і зазначив ся також як збирач 
цінної збірки приповідок і загадок, що вій- 
шлп в мою збірку приповідок галицько-русь- 
кого народа із їіого рукопису. Із виднїйших 
діячів пізнїйшого українофільського напрямку 
в ,, Галицкій Зорі"" 1860 р. виступили у перве 
Омелян Огоновський, Омелян Партицький і Во- 
лодимир Шашкевпч, син Маркіяна Шашкеви- 
ча, всї три з віршами. Із істориків, що помі- 
стили тут перші свої працї, назвемо Іспдора 
Шараневича, Василя Ільницького і Антона До- 
брянського. Причинки до історії руської цер- 
кви подали др. Іван Ільницький про житє Ан- 
тонїя і Теодозія Печерських, Лука Ціібик про 
причини мирного і скорого розширеия віри 
Христової на Руси, Павло Ясеницькійі про 
стан церкви Христової на Руси під панованєм 



15' 



Володимира Великого, і Е^стип /Келехівськиіі 
про сліди часткового заведеня христіянства на 
Руси перед Володимиром Великим. Спеціяль- 
нїйпіі історичні працї подали Теодор Білоус 
про церков Успенія у Львові, Яко в Головаиь- 
кий про початок і значілє Ставропигійського 
Братства у Львові, Добрянський історичні за- 
писки про Самбір, Василь Ільшщкиїі „Алексан- 
дер, князь Белзкий" і Лев Корласевич про до- 
бродійства австрійських монархів і уряду для 
галицьких Русинів. Із пуГаїкаціїї документаль- 
ного характеру найважнїйша публікація Анто- 
на Петрушевича „Житв Іова Княгиницького, 
основателя Скиту Манявського, написане Ігна- 
том з Любарова". Пекучого тоді питаня обря- 
дового доторкали обі публікації Михайла Ма- 
линовського : „Грамоти до історії руської цер- 
кви в загалі, а особливо в справі зрівнаня 
обрядз^ грекокатолицького з латинським" і „Істо- 
ричний огляд руської митрополії Галігцької", 
витяг із просторої, невиданої працї Антона 
Петрушевича. Із етноґрафічних матеріялів і за- 
писок, крім згаданпх уже, подав ГІосиф Ло- 
зинський одну „Галагівку", Климентина Попе- 
лева „Казку про двох братів, богатого і бід- 
ного" зі вставленою в неї піснею обжинковою, 
а Посиф Літинський місцевий переказ про 
збудоване церкви в Кобильници Волоськії!. 

На особливу увагу в „Зорі Галицкій" за- 
слугує ґрупа угорських письменників, із яких 
тут виступили Олександер Духнович з рядом 
вірніів, Анатоль Кралицький з оиовіданєм 
„Пастир в полонинах" і Олександер Попович, 
що крім власних двох віршів подав також 
„Сиізвьі сельского дяка изь подь Карпать". 
Чисто літерат}^ший інтерес мають спомини 
Богдана Дідицького про Маркіяна ІПашкевича. 



— 158 — 

Я зупинив ся троха довше над сим аль- 
манахом з огляду на його не лише літератур- 
ну, але також культурну вартість. Він стрітив 
ся з досить острою критикою з боку Плятона 
Костецького за його нїби то москвофільські 
тенденції, хоч таких тенденцій у нїм не було, 
але була дуже виразно зазначена тенденція 
руського сепаратизму від традиції історичної 
Польщі. Російскі Українцї глянули також сим- 
патичним оком на „Зорю Галицку', і петер- 
бурська „Основа" передрукувала з неї збірку 
гаївок Ігнатія Гальки, та навязала кореспон- 
денцію з Яковом Головацьким. 

Глубокий розділ серед галицько-руської 
інтелїґенції, який зазначив ся вже в 30-тих ро- 
ках і троха затемнив ся в 50-тих роках, роздїл 
на прихильників і противників народньої мови 
в письменстві, в 60-тпх роках з настанем консті- 
туційної ери досить швидко заострюе ся і дово- 
дить протягом десятилїтя до утвореня двох окре- 
мих таборів чи партій, староруської з виразним 
москвофільським відтінком, і народньої з ви- 
разним українофільським відтінком. Кожда 
партія старае ся мати в своїх руках орґани 
друку та інстітуції, а також свою репрезента- 
цію в парляментарних тїлах краю і держави, 
щоб мати вплив на впорядковане найважнїй- 
ших національних і соціяльних справ, які на- 
стигли, а по части й дуже наболіли в часах 
бюрократичного правлїня 50-тих років. Судячи 
з „Зорі Галицкої яко Альбума" і з перших 
річників „Слова" (1861-63 р.) можна би було 
думати, що оба напрями підуть бодай де в "чо- 
му згідно на ґрунтї народньої мови, та вже 
польське повстане 1863 р. значно заострило 
національні противенства в Галичині, і зао- 
стрило також противенство між обома галиць- 
ко-руськими партіями. Погром польського пов- 



— і:)9 — 

отаня і розпочате російським урядом русіфіко- 
ваііе і оправос давлене підляськіїх унїятів ожи- 
вили дуже царофільські сімпатії у галицьких 
москвофілів і були причиною досить численної 
еміґрації та апостазії галицького унїятського 
духовенства до Росії і до православія. Висла- 
ний з інїціятиви Риму львівський крилошанин 
Куземський на унїятського епіскопа до Холма 
не міг запобігти оправославленю і деправації 
унїятського духовенства, і по двох роках без- 
плодної боротьби уступив із своєї епіскопської 
катедри і вернув до" Львова. Куземський на- 
лежав до найдїяльнїйших членів т. зв. старо- 
руської партії, і поклав великі заслуги коло 
фундованя і здвигненя „Народного Дому" у 
Львові. В історії письменства його імя зазна- 
чуєть ся тілько як досить талановитого бесід- 
ника. Він був також довголїтнїм послом до 
Сойму краєвого. 

Інстітуція „Народний Дім" у Львові, цїсар- 
ським фундаційним актом призначена для Ру- 
синів міста Львова, протягом 50-тих років уіа 
іасіі стала ся всенародньою інстітуціею галиць- 
ко-руською, на яку гроші, книжки, рукописи і 
всякі цїнні старинности складали Русини всїх 
відтінків. В 60-тих роках, знов таки уіа іасіі, ся 
інстітуція опиипла ся в руках москвофілів, які 
при помочи статута, з певною рестрікцією затвер- 
дженого Намісництвом, зробили її властністю то- 
вариства під зверхністю „Управляющаго Сов'Ь- 
та", який звільна, Шсіїе приняв певний ишпегиз 
сіаизпз для числа членів, який доси не може нїяк 
дійти до 300, і старає ся все на місце помер- 
ших членів добирати більше менше таке саме 
число нових членів, видни.х москвофілів. Таким 
самим способом в руках москвофілів опипила 
ся також друга важна руська інстітуція „Га- 
лицько-руська Матиця", "основана 1848 р., и|о 



160 - 



мала первісно стати ся огнищем просвітного 
і літературного руху, а головно народнього 
шкільництва для всього галицько-руського на- 
рода. В тім дусї вийшли деякі перші публіка- 
ції сеї інстітуції, головно видана 1850 р. „Чи- 
танка для малих дїтий", уложена Маркіяном 
Шашкевичем. Злим духом „^Іатицї", що може 
по неволі* причинив ся до її омертвленя^ 
став Антін Петрушевич, який від 1853 р., про- 
тягом трьох літ загатив її своїм „Галидкимі) 
Историческпмт> Сборнпко:мь", а пізнїйше довгі 
літа гатив своєю „Сводною лїьтоппсю" і инши- 
ми своїми „разсул^деніями". 

Цікавим явищем у житю львівської русь- 
кої інтелігенції бл^то засноване товариства 
„Рускої Бесіди" в р. 1861. „Руска Бесіда" мі- 
стила ся з разу в „Народнім Домі", і до неї 
належали в суміш москвофіли і народовці. Та 
коли члени народовці зложили з себе теа- 
тральну трупу і дали початок постіїіному русь- 
кому театрови на основі народньої мови, в ло- 
ні „Бесіди" счинив ся роздор і її викиш^лп з 
„Народного Дому". Се був рішучий момент, 
який змусив народовців подумати про свої 
власні, окремі орґанїзації та окремі орґани 
преси. Сего з рештою домагали ся й пнші, да- 
леко важнійші обставини. 

Найваяшїйшою з тих справ, що наболіли 
в народньому житю галицької людности початку 
60-тих років, була справа сервітутова, тоді за- 
гально відома під популярним окликом „лісп 
і пасовпска", тїсно звязана зі справою знесеня 
панщини і відшкодованя панів за втрату пан- 
щизняних тягарів. Ся справа проволокла ся, 
особливо в східній Галичині, дуже довго і ви- 
пала для людности як найфатальнійше, голов- 
но для того, що з руської інтеліґенціі тоді ні- 
хто не мав про неї докладного понятя. 



— 161 - 

Друга справа, яка по втпшеню боротьби 
за азбу?:у займала найбільше уми руського 
священства, була справа реформи русько-унї- 
ятського обряду від т. зв. Іасіпвкісії паїесіа- 
І08СІ, до яких належали заведені декуди по 
руських церквах, особливо по містах, орґани, 
святковане деяких латинських свят, пр. Божо- 
го Тїла і Івана Непомука і т. и. Згодом поста- 
влено питане далеко виразнїйше в напрямі 
зближеня унїятського обряду до російського 
православія, при чім виринули такі інтересні 
питаня, чи слід попам носити бороди, чи тре- 
ба конче голити їх, чи слї'д у церкві підчас бо- 
гослуженя в певних моментах дзвонити і кля- 
кати і т. и. Ся обрядова боротьба, на якої днї 
лежала значна міра байдужности, а то й демо- 
ралїзації руського духовенства, зазначила ся 
в нашім письменстві дуже характерною дра- 
матичною сатирою п. 3. „Будятинцї", написа- 
ною невідомим нам автором 1861 р. Вона з де- 
якими поясненями була опублікована мною з 
двох рукописів у фелєтонах ^Дїла" з кінця. 
1907 р. 

Безпосередно з питанем про азбуку звя- 
зало ся друге пекуче питане для галицько- 
руської інтелїґенції, що й доси не перестало 
займати її уваги, а власне питане про право- 
пис. Се питане дискутовано живо в 50-тих ро- 
ках, поки з урядового боку не виникла думка 
залагодити його заведенем латинської азбуки 
для руської мови. Руській інтелїґенції удало 
ся усунути сей урядовий проект, та про те 
думка ужити латинських букв для руської мови 
виринула з иншого боку в досить оріґінальній 
формі. В початку 1861 р., по виданю кількох 
перших ну мерів ґазетп „Слово" у Львові, віпі- 
шла в Чернівцях брошура „81оуо па 8Іол^о (1о 
Ее(іакіога Віота", написана народньою мовою 

11 



- 162 



і латинськими буквами з чеським правописом, 
у якій піднесено можність ужити власне сеїі 
правопис для руської мови, і як приклад того, 
о скілько сей правопис надаеть ся до руських 
творів, поміщено між иншим декілька поезій 
нововідкритого народнього поета, Осипа Федь- 
ковича. Автором брошури був Антін Кобилян- 
ський, що ТОДІ власне скінчивши духовну 
семінарію, в Чернівцях займав ся пропаґандою 
веґетаріянства, і познайомив ся з Галичанином 
Костем Горбалем та з офіцером Юрієм Гор- 
динським, у якім він відкрив поетичний талант 
і якого заохотив від німецького віршованя пе- 
рейти до руського. Антін Кобилянський, якому 
судило ся відіграти роліо інїціятора в житю 
<&едьковича, приписує собі заслугу, що звер- 
нув також увагу Румунів на латинську азбуку 
і був одним із тих, що причинили ся до за- 
міни кириліщї в румунськім язицї на латин- 
€ькі букви. Талановитий дивак, він у своїм 
житю перейшов найріжнїйші колії, був у ні- 
мецьких і американських громадах проповід- 
ником якогось досить наівного вільнодумства, 
уже в старших літах займав ся студіями меди- 
цини в Кракові, Празі і Відні, і не вважаючи 
на те, що має досить численну родину, сам 
доси не добив ся ніякого виразного становища, 
та не вважаючи на свій докторат медицини на- 
віть прімітІЕної лікарської практики. 

„81оуо" Кобилянського, адресоване до ре- 
дактора львівського „Слова", не мало в Гали- 
чині практичного наслідка крім того одного, 
що від разу зробило популярним імя Федько- 
вича. Редактор „Слова" Дїдицький навязав із 
ним кореспонденцію, передрукував у своїй ґа- 
зетї вірші Федьковича з брошури Кобилян- 
ського, а діставши від автора ще значний ряд 
нових віршів, видав 1862 р. досить богату збір- 



— 163 - 

ку його поезій зі своєю передмовою, в якій 
дуже щпро привптав новий, щиронароднїй та- 
лант, прирівняв його до німецького Улянда і 
польського Вінкентія Поля, і тим поклав осно- 
ву до великої популярности, якою тішило ся 
в Галичині імя Федьковича протягом 60-тих 
років. * 

Черновецький товариш Кобилянського, 
Кость Горбаль, видав як доповнене до брошу- 
ри Кобилянського в тих же Чернівцях 1861 
р. „Но108 па Ьо108 (іііа Наїусупу", брошуру, 
в якій виступив з досгіть острою крити- 
кою галицько - руських відносин і особливо 
галицько-руського духовенства. Кобилянськпй 
помістив у тій брошурі лише кілька своїх ма- 
лозначучпх віршів; Федьковича віршів у ній 
уже не було. Сі дві черновецькі брошури були 
немов першими ластівками нової весни, наро- 
довецького руху з чисто народнім язиком у 
письменстві і з радикально-фонетичним, чесь- 
ким правописом для руської мови, а також із 
зародками фільософічного і соціяльного раді- 
калїзму в відзивах Кобилянського і Горбаля. 
Дещо з того війшло в дальший нар о донець- 
кий рух, що в 60-тих роках характеризуєть ся 
•особливо повстанем і значним розвоєм учениць- 
ких громад у важнїйших ґімназіях східньої 
Галичини, із яких найважнїйші і наіірухли- 
війші були громади в Тернополі і Станіславові. 

Першим виразним осередком народовець- 
кого руху в Галичині з виразним українофіль- 
ським відтінком був часопис „Вечерниці", що 
виходив протягом двох літ 1862 — 63 р., і від 
разу зробив ся орґаном молодої українофіль- 
ської громади. „Вечершщ'Ь" протягом двох літ 
•опублікували значне число поезіії Шевченка, 
в тім числі деякі невидані до того часу або 
відомі тілько з липського виданя Ґергарда 



- 164 — 

1859 р. Обік Шевченка найплодовптїїішпм по- 
етом у „Вечернпцях'' був Федькович, а з Га- 
личан Володимир Шашкевич. У віддїлї пові- 
стий і оповідань визначив ся особливо співре- 
дактор „Вечерниць" Федір Заревич, що під 
псевдонїмвм Юрко Ворона помістив у першім 
році б коротких оповідань і повість „Хлопська 
дитина", в якій у первев нашім письменстві ви- 
ведено мужицького сина, що добиваеть сяунївер- 
сітетської освіти і незалежного інтелїґентного 
становища адвоката. Для доповненя белетристич- 
ного відділу не щфали ся редактори передрукову- 
вати дещо з „Основи" або иншпх українських ви- 
дань. Між публіцистами „Вечерниць" стрічає- 
мо у перве імя Ксенофонта Климковича, що 
пізнїйше відіграв досить визначну ролю в на- 
родовецькім руху, але зіпсував свою літера- 
турну карієру наглим переходом до москво- 
фільського табору. Климкович потрудив ся та- 
кож над перекладами деяких творів Українців 
із російської мови, а власне Гоголя і Кулїша, 
а з його віршованих проб найцїннїйшим ли- 
шив ся гексаметровий переклад першої рапсо- 
дії Ілїяди. Між його посмертними паперами 
знайшли ся проби німецьких перекладів дея- 
ких творів Шевченка і Марка Вовчка. Вони не 
варті друку, та все таки характерні для того, 
що показують уже між тодішніми галицькими 
українофілами змаганє бути посередниками між 
російською Україною і Західньою Европою. 

Друга характерна постать галицького 
українофільсього табору, що .виринає на поле 
літературної дїяльности у перве в „Вечерни- 
цях" 1862 р., се Данило Танячкевич, що під 
псевдонїном Будеволя помістив тут „Слбвце 
правдн Бгіеппік-ови Шегаск-ому про нашого 
батька Тараса Шевченка". Танячкевич писав 
на своїм віцї дуже богато про наііріжнїйші 



— 165 — 

справи, але визначаючи ся скрізь надміром 
запалу і браком основного знаня, не здобув 
собі визначного місця в письменстві, а в орґа- 
нїзаціях х'чешщькпх громад, на які він у 60-их 
роках мав дуже великий вплив, тоїі вплив 
власне задля ііого ентузія стичної і пустої па- 
тріотичної фразеольоґії і повної безкритичностп 
треба признати більпіе пікідливим, нїж пожи- 
точним. І пізнїйше у всїх народовецьких орґа- 
нїзаціях він любив виступати в ролї пророка 
і патріота, але анї в одну справу не вмів вгля- 
нути розумно і фахово, і був визначним чин- 
ником радше забагненя, нїж розвою галицько- 
го українофільства. 

Із поетів, іцо виступили тодї в Галичині 
і збудили з разу великі надїї, треба згадати 
поперед усього Володимира Шашкевича, сина 
Маркіяна Шашкевича. Виступивши на літера- 
турне поле в „Зорі Галицкій" 1860 р. він був 
співредактором „Вечерниць" у першім, а го- 
ловним співробітником у другім їх річнику, 
а пізнїйше, 1866 р., був редактором літератур- 
ного часопису „Русалка". Окремо, за свойого 
житя, видав він тілько „Зїльник'', збірку вір- 
шів, у Львові 1863 р., в якім окрім власних 
поезій помістив також ряд удачних перекладів 
із Генріха Гайне. Володимир Шашкевич як по- 
ет виявив дуже гарний і симпатичний талант, 
гідний стати обік свойого батька, але житє йо- 
го склало ся так, що не позволило йому роз- 
вити той талант так, як можна було на діяти 
ся. У Львові він попав у кружок т, зв. літе- 
ратурної богелпі') руської молодіжи, в якій він 
сам, Заревич і РСлимкович були верховодами. 



^) Богемою, з француського Воііете. Циган або ци- 
ганська компанія, називано в Парижі, і називають ся та- 
кож де інде кружки веселих лїтератів і артистів, що обік 
своєї піт^^ки в вільних хвп,лях. яких у них звичайно бу- 



— 166 — 

Кільколїтнє Яхііте в такій атмосфері підкопала 
його здоровле, ослабило його пильність в уні- 
верситетських студіях, і замісь стати визнач- 
ним і популярним адвокатом, він був змуше- 
ний вибрати собі лекшу судейську каріеру, яка 
одначе не завела його далі від ранґи адюнкта. 
Відбувши судову практику у Львові він одер- 
жав дуже низько платну посаду в Мостах Ве- 
ликих, на якій і закінчив своє я^ите. З Мостів 
Великих він написав ряд інтересних допнсий 
до ґазети „Русь", видаваної Горбалем і Заре- 
вичем, які, хоч би задля самого імени автора, вар- 
то би було разом із його поезіями передрукувати. 

Видне місце в кружку тої „богеми" зай- 
мав Остап Левицький, який 1863 р. виявив не 
малий сатиричний талант у польсьр:ій поемі 
.Хсіекіпіегу", підписаній псевдонімом Остап 
Ковбасюк'). Руською мовою Остап Левицький 
написав декілька гарних поезій, із яких остатні 
друкували ся в „Житю і Слові" 1895 р. Більшу 
часть свойого житя він провів у Станіславові 
як професор реальної школи. 

Ксенофонт Климкович по упадку „Вечер- 
ниць" почав за підмогою ученицьких громад 
видавати „Мету", лїтературно-полїтичний віст- 
ник, який продержав ся лише о місяців і в 
якім, окрім перекладів і передруків українських 
письменників, найцїннїіішими були все таки 
вірші Федьковича. В р. 1865 Климкович від- 
новив „Мету", але вже з переважно політич- 
ним змістом, таїі ся друга „]\1ета" продержала 
ся всего 8 місяців, не давши для літератури 



вав аж занадто иогато, займають ся Оільше-меише цїло- 
нічними гулянками та поспдїлкамп по піпнках. каварнях і ин. 
*) ІСовбасюк було імя популярного тоді в руськім 
клюбі соймового посла селянина, завзятого противника 
польських поііядків. Від його імени польські уличники 
у Львові і по иншпх містах Галичини всіх Русинів по- 
чали прозивати „Ковбасюками*". 



- 167 - 

НІЧОГО ЦІННОГО. Незалежно від ЇСлпмковича по- 
чав 1865 р. Кость Горбаль видавати „Ніів}^", 
науково-лїтературніїй часопис, що продержав ся 
також лиш один рік. Із літерат^фного мате- 
ріялу, поміщеного в тім часописі', крім пере- 
друків деяких творів Шевченка, Стороженка 
та Марка Вовчка валші тут у перве опубліко- 
вані вірші Михайла Старицького, друковані під 
псевдонімом Гетьманець, деякі оповіданя і одна 
драматична фрашка Федьковича та згадані 
вже два твори Міцкевича „Ода до юности" 
і ,,Фарпс" у перекладі В. Навроцького. Інте- 
ресним співробітником „Нивіг' виявив ся з разу 
Павло Свій, псевдонім польського еміґранта 
і бувшого студента кпівського унїверсітета, 
Павлина Свєнціцкого, який у „Ниві" почав 
від разу друкувати переклад ІПекспірового „Гам- 
лета" і повість „Колись було", але який игвидко 
задля якогось непорозуміня покинув редакцію 
„Ниви", не докінчивши ані одноі з тих праць. 
В р. 1866 він почав на власну руку за підмо- 
гою львівських Поляків видавати" літературно- 
наукову збірку „8І0І0", присвячену спеціяльно 
„Г2ес2от Іисіолуут пкгаіизко-гизкіш". Сеі збір- 
ки вийшли в 1866 р. три випуски, а в 1867 р. 
четвертий. їі метою було поєднане Русинів 
з Поляками на літературно - науковім ґрунті, 
а особливо знайомлене Поляків з красшимн 
творами украінсько-руського письменства. Скіль- 
ки знаємо, власне Свенціцкому належить пер- 
шому термін „украінсько-руський". В „§іо1е" 
друковано латинськими буквами поезіі Шев- 
ченка і Федьковича, „]^1арусю*' Квітки, і навіть 
початок перекладу т. зв. Несторового літопису 
на українську народню мову. Сам редактор під 
псевдонімом П. Стахурський помістив частину 
своеі повісти „Рг2Є(1 Іаіу" в перекладі на укра- 
їнське, під псевдонімом Д. Лозовський пере- 



- 168 - 

рібку француської комедії „Міщанка'' в трьох 
дїях, а під псевдонімом Павло Свій драматич- 
ний образ „Катерина", в У дїях, перерібку 
з поеми Шевченка. Шзнїйпіе надрукував той 
сам Свєнцїцкий під псевдонімом Д. Лозовський 
гарну перерібку Молїєрової комедії „Оеог^е 
Вап(1іп" п. 3. „Гаврило Бамбула", а під псев- 
донімом Павло Свій видав збірку байок, яка 
опісля була спопулярізована в виданях „Про- 
світи". Павлин Свєнцїцкий закінчив своє жите 
як учитель академічної, тепер руської (тоді ще 
польської) ґімназії у Львові, і написав богато 
повістий та драм польською мовою, та і в на- 
шім письменстві йому належить ся місце як од- 
ному з немногих Поляків, що вміли глядїти на 
українську справу без національного упере- 
дженя. Для характеристики його памяти важ- 
ний буде також факт, що він переробив з ро- 
сійського на польську мову відому соціялї- 
стичну повість Чернишевського „Что д'Ьлать" 
п. 3. ^,Ьи(І2Іе", і що найінтереснїйше, місце її 
акції з Петербурга переніс до Київа. 

Ще раз спробували народовці, а властиво 
знов таки студентські громади, щастя з періо- 
дичною публїкаціею, і з початком 1866 р. по- 
чала виходити у Львові „Русалка", лїтератур- 
ний часопис, під редакцією Володимира Шаш- 
кевича. Сим разом мав се бути тижневник, та 
він видержав тілько від 1 сїчня до 25 марта. 
Замітною в ньому була хиба досить богата 
збірка віршів Кописького, що виступив тут від 
разу під двома псевдонімами, Верниволя і Пе- 
ребендя. У нерве в „Ниві", потім у „Русалцї" 
появило ся таїсож перший раз імя Данила 
Млаки, нового буковинського поета, властиво 
Ізидора Воробкевича, в якому молоді ентузія- 
сти 60-их ])оків побачили великий талант, гід- 
ний стати обік Федьковича, та який одначе 



— 160 — 

своїми пі.знїйшіїміг численними працями, лі- 
ричними її епічними віршами, оповіданими й 
драмами не справдив покладаних у ньому на- 
дШ, і виявив більший талант як музикальний 
композитор, ніж як поет, хоча й музикальні ііого 
композиції держать ся більше німецької шко- 
ли, ніж українського народнього стилю. 

Від часу видаваня першої Климковичевої 
„ЛІети^ розгоріла ся в Галичині серед інтелі- 
ґенції нова завзята сварка за правопис, т. зв. 
кулішівку. „Мета", а за нею й дальші украіно- 
фільські часописи в Галичині приняли' приду- 
маний Кулішем фонетичний правопис, хоча 
з деякими упрощенями (Куліш пр. задержував 
ь). На той новий правопис і в загалі на весь 
молодий українофільський рух, який серед мо- 
лодіжи проявляв ся також модою на т. зв. ко- 
зацькі костюми, накидали ся члени старших 
партій, чи. то виразно москвофільської, чи 
т. зв. старої галичо-руської, яка рада була дер- 
жати ся австрійської держави і творити народ 
окремий від російської України. Питане про 
кулішівку було більше домашньою і товарись- 
кою сварнею, нїж питанєм поважно, чи то пу- 
бліцистично чи науково трактованим. Насміхи, 
передразнюваня і особисті сплетні були най- 
звичайнійшими оружями в тій боротьбґ. В чпслї 
найпопулярнійших сплетень, ширених поміж 
противниками українофільства, була голошена 
тоді думка, що весь той новий рух, се тілько 
польська інтриґа. Сильне оруже в руки про- 
тивників дали Горбаль і Заревич, ''обнявши 
186г р. редаїсцію газети „Русь", яку оснував 
1 піддержував намісник, ґраф Аґенор Ґо- 
луховський, головний стовп і творець по- 
льонізаційної системи на галицькій Руси. 
„Русь" виходила тілько один рік, і з літера- 
турного погляду не дала нічого замітного, на- 



— 170 - 

віть передруків українських творів у фелето- 
нах, а найцїннїйші в ній були оріґінальні до- 
гаїсп Володимира Шашкевнча з Мостів Вели- 
ютх про ріжні біжучі політичні й соціяльні 
справи. 

Ся недовговічність українофільських ви- 
дань, що в значній мірі була спричинена не- 
дбальством самих видавців і браком партійної 
орґанїзації, була також сильним оружєм у ру- 
ках противників, які все могли говорити про 
фантастичність українських мрій і про те, що 
ті мрії серед галицької молодїжи піддержують 
ся ворогами руського народа. Супроти того 
стара партія, якої ріжні відтінки все таки 
в практичній політиці йшли солідарно, маючи 
в руках три богаті інстітуції. Народний Дім, ^Іа- 
тицю і Ставропигійський Інстітут, могла під- 
держувати також соліднійші орґани друку^ 
якими були від 1861 р. „Слово", що виходило 
з разу два рази, потім три рази, а далі шість 
раз на тиждень, далі видаваний від 1862 р. 
Яковом Головацьким і Б. Дїдицьким „ Галич а- 
нинТ)", літературний журнал, що виходив книж- 
ками 1862 і 63 р, (4 книжки, що разом творять 
один том), і „Науковий Сборникь", видаваний 
Матицею під редакцією Головацького в роках 
1865 і 1866 (2 томи, кождий по чотири випус- 
ки). По виїзді Головацького до Росії 1867 р. 
видав Дідицький другий том „Галичанина" як 
додаток до „Слова" за рік 1868, а від р. 1869 
почала Галицко-руска Матиця видавати „Ли- 
тературньїй Сбт^никТ)", знов річно том по чо- 
тири випуски. Надто виходили етімольоґічним 
правописом, більше або менше народньою мо- 
вою редаґовані, та все таки з маркою старої 
партії, ось які важнїйші публікації : „Львовя- 
нинь, ириручннйи господарскійМ'Ьсяцослов'ь"^ 
уложений Яковом Величком і виданий накла- 



- 171 — 

дом Мііхаііла Косака, віі^ішли два томи за ро- 
ки 1862 і 63, видані в роках 1861 і 62. Ся пу- 
блікація на свій час була дуже цінна, бо по- 
давала крім богатих господарських ін(})ормацій 
також літературні твори, в тім числі иередру- 
ки з українських письменників Глїбова, Шев- 
ченка, Руданського, Стороженка, а в другім 
річнику передрук Квітчиної „Конотопської 
відьми". Від 1868 р, почав Ставропигійський 
Інстітут видавати свій щорічний календар з на- 
уковим характером п. з. „Временніїк^ь ІІнсти- 
тута Ставропигийского сь М^сяцословом-ь", 
у якім друкували ся численні працї Петруше- 
вича, Головацького і инших учених старої 
партії. В роках 1863—64 видавав Іван Гушале- 
вііч часопис „Домь и школа", присвячений 
школам і сільському народови. В р. 1864 і 65 
видавав Северин Шехович політичне „Письмо 
до Громадьі" ; яі' додаток до сего „Письма" 
в 1865 р. він видав також кілька нумерів ча- 
сописи „Школа". Северин Шехович виступив 
на літературне поле ще 1850 р. в „Зорі Га- 
лицкіїі", в якій помішував вірші, рецензії і пе- 
рерібки чужоязичних оповідань. Б р. 1853 він 
видавав мовою зближеною до російської „Ла- 
ду, письмо поучптельное русскіїмті д'Ьвицам'ь 
п молодпцамь вь забаву п поученіе", часопис^ 
який для наших часів має хиба значінє літе- 
ратурного куріоза. В роках 1855 і 56 він вида- 
вав „Семейную Бипліотеку", в якої першім річ- 
нику інтересний передрук Квітчиної „Сердеш- 
ної Оксани" в росіїїськім перекладі, і статя Ан- 
дрія Дешка „О карпатской Руси" з увагами 
Дениса 8убрицького, яку ще пів столітя піз- 
нійше уважала відповідним передрукувати 
„Кіевская Старина". В другім річнику знов 
тілько й інтересного, що передрук Квітчиної 
повісти „Божія д-Ьти", писаної російською мо- 



— 172 - 

вою. в р. 1862 Шеховіїч, досп, здавало ся, за- 
взятий москвофіл, впступпв з повістю „Попа- 
дянка і попадеґрафянка", опертою на подіях 
1848 р. (з рештою дз^же поверхово), написаною 
язиком досить близьким до народнього, і не 
позбавленою, як на свій час, літературної вар- 
тости. 

Від р. 1865 почала виходити під редак- 
цією Маркела Попеля „Нед-Ьля, письмо народ- 
не для науки и забавн, господарства, промьі- 
слу и торговл-Ь", — виходила два роки. В р. 
1867 видавала редакція „Слова'' при співучас- 
ти Северина Шеховича продовжене „Письма 
до Громадьг' п. з. „Додатокь Слова для Гро- 
мадн'', та окремо Шеховігч видав ще 20 ну ме- 
рів свойого „Письма до Громадн". Той сам 
часопис виходив також 1868 р., але вийшло 
тілько 19 чисел. Понад се при урядовім „Візст- 
нику" у Відні виходив 1862 р. „Отечественннй 
Сборникі)" під редакцією Василя Зборовсько- 
го, і тамже. у Відні від 1864 р. почав виходи- 
ти гумористично - сатиричний, ілюстрований 
часопис „Страхопудь", видаваний Иосифом 
Ливчаком, з разу в неозначених речинцях за- 
для цензурних перешкод, а пізнїйше, до по- 
чатку 1868 р. два рази на місяць. Майже кож- 
де число того часопису робило велику сенза- 
цію в Галичині, і помішувані в нім дотепи та 
сатиричні концепти передавали ся з уст до 
уст і служили темою товариських розговорів. 
Головний матеріял до своеі сатири „Страхо- 
пуд" черпав із українофільського руху, але не 
щадив також заскорузлости та обскурантизму 
своїх власних сопартіііників. Можна сказати, 
що віденський „Страхопуд" під редакцією Лив- 
чака був найліпшим гумористично-сатиричним 
часописом, на який досп здобула ся галицька 
Русь. Ливчак був з переконаня „общерусом" 



— 173 — 

і в роках 1865 і 1866 видавав як додаток до 
„Страхопуда" російською мовою часопис „Зо- 
лотая Грамота", а в р. 1867 і 68 часопис „Сла- 
вянская Заря'Ч з додатком ,,Славянской Би- 
бліотеки", якої вийшов тілько один том з пе- 
редруком Пушкінового „Евгенія Он'Ьгина''. Ті 
виданя Ливчака були держані в дусі поєднаня 
всіх руських племен під російським проводом. 
До них пристав із галицьких українофілів 
Климкович, а з виднїйших російських діячів 
у них від гукнули ся Костомарів, Куліш і 
Ламанський. 

Із публичних діячів, що виступили в 
60-их роках на поле публичної дїяльности^ 
треба згадати тут Степана Ріачалу, що своєю 
статею „Що нас губить, а що нам помочи мо- 
же", друкованою первісно в „Нед'Ьл'Ь" 1865 р., 
а потім кілька разів окремими виданями, між 
иншим і в виданях „Просвіти*', перший звер- 
нув увагу на потребу народніх орґанізаиій 
в роді громадських кас позичкових і шпіхлї- 
рів. Хоч старшігй віком, Качала, так само як 
його сучасник ҐІосиф Заячківський, пристали 
душею до нового народнього руху. Качала 
присвятив тому рухови в ріжних фазах його 
розвою не мало праці і досить значний капі- 
тал, а в його політичній каріері варто зазна- 
чити такий курйоз, що він, Русин-народовець 
і явний противник польського панованя на 
Руси, був одинокий Русин, якого в р. 1872 чисто 
польський округ бохенський вибрав послом до 
Ради Державної. Качала був визначний пар- 
ляментарний бесідник і визначно талановитий 
публіцист. Більш публіцистичний, як науко- 
вий характер має також його головний твір, 
написаний польською мовою і переважно опер- 
тий на польських жерелах. „РоШука Ро1ак6л\' 
луг^і^сіеш Ризі'*. В його соймовій діяльносте 



174 



було кілька моментів, що викликали загальну 
сензацію, особливо його смілий виступ протії 
краевої субвенції для ордена Змартвихвстанцїв. 
Витревалий і консеквентний оборонець уяїї 
і руської народностії протії забаганок лятінїз- 
му,і польонїзму, він у критичних випадках, коли 
руська власть церковна була занадто податлива 
супроти тих забаганок, не бояв ся навіть цер- 
ковних цензур, і виступав сміло в оборонї то- 
го, що признавав справедливим. 

До р. 1867 Куліш, пробуваючи тодї в Вар- 
шаві, держав ся осторонь від галицького укра- 
їнофільського руху, і з Галичан піддержував 
листові зносини, здаєть ся, тілько з одним Го- 
ловацьким. Коли в однім листї Головацькиїі 
жалував ся йому на буцїм то надуживане на- 
родньої мови і кулїшівки для польонофільських 
змагань, Кулїш відписав йому в хвилі отвер- 
тостії, що він готов відректи ся від своїіого 
правопису, коли галицькі народовці мають 
надуживати його для розбратаня руських пле- 
мен. Головацький опублікував виривки з того 
листу, і се послужило молодому адептові! га- 
лицького москвофільства, Володимирови Сте- 
бельському на те, що в заснованім ним у цвітнї 
1867 р. письмі „Боянь" візвав Куліша, аби 
отверто відрік ся від своїх українофільських 
симпатій. Кулїш запротестував проти публіка- 
ції Головацького в ґазетї „Варшавскій Днев- 
никь", а против Стебельського і „Бояна" ви- 
ступив шурин Куліша, Василь Білозерський, 
з просторим отвертим листом, писаним росіїі- 
ською мовою і виданим у Львові, в якім вияс- 
нено становище Кулїша і ііого близьких су- 
проти польонїзаційних і русіфікаційних захо- 
дів. Се був початок близших зносин Кулїша 
з Галичанами, із яких першого він пізнав Оме- 
ляна Партицького, тодї ґімназіяльного учите- 



(О — 



-ЛЯ в Тернополі, що власне в ту пору докін- 
чував свіїі „Нїмецько-руськпїі словарь". Ма- 
буть за інїціятивою Кулїпіа, в усякім разї прп 
участи Партицького і"^ Вахняппна, засновано у 
Львові новиїї українофільський часопис „Прав- 
да", що поча,іа виходити в цвітні 18В7 р. 
В перших роках сего виданя з огляду на те, 
що головні редактори не жили у Львові, за 
редакцію відповідали фіґуранти Льонґін Лука- 
шевич, урядник асекурацііінпй 1867 р., а Іван 
Микита," адюнкт судовий 1868 р. 

Зближене Кулїша до галицьких народов- 
ців було з разу досить благотворне. Куліш, 
хоч наскрізь Росіянин і в многому доктрин 
пер, все таки вмів внести дещо своє і нове 
в убоге духове житє галицьких українофілів. 
Його ідеєю треба вважати засноване літератур- 
ного фонду, з якого проектом вист^шила 
„Правда". Хоча той перший, правдянський 
проект не довів нї до чого практичного, то все 
таки ідея приняла ся на Вкраїні, де заходом 
Кониського і Пильчикова узискано в української 
поміщиці і українофілки, пані Милорадович, 
^значний фонд, що став пізнійше підставою до 
заснованя „Товариства імени Шевченка" у 
Львові. 

Не в дусї Кулїша, але в дусі більше Ка- 
чали, Залчківського і инших молодших га- 
лицьких українофілів було засноване першої 
тривкої народовецької орґанїзації, „Товариства 
Просвіти" у Львові. Основателї пробували при- 
тягти до сеї орґанїзації також Івана Наумови- 
ча, який справді для перших книжечок „Про- 
світи" дав кілька своїх дрібних статей, але 
на перші загальні збори не прибув, і потім від- 
сунув ся рішучо від народовців та розпочав 
заходи над заснованем конкуренційного това- 
риства з москвофільською тенденцією. Засно- 



— 176 - 

ване „Просвіти" було немов би довершенем 
орґанїзаційних змагань галицььліх народовців 
60-их років, переходом від ефемерних ґруп до 
постійної орґанїчної працї, хоч треба призна- 
ти, то ся праця довгий час іще вела ся до- 
сить слабо, без пляну і по ділетантськи, та 
помимо значного розвою товариства і величез- 
ного розвою инших руських орґанїзацій і до- 
си не виходить із того маловтішного стану. 

Як характерну появу кінця 60-их років 
мусимо тут зазначити Кулїшеву пробу виданя 
перекладу Письма Святого на українську мову. 
В „Правдї" 1869 р. і окремою книжкою тогож 
року він під псевдонімом Павла Ратая видав 
віршований переклад книги Іова, а окремо до- 
датком і в форматі „Правди" (велике 4*^) видав 
„Святе Письмо або вся Библїя старого і ново- 
го завіту. Русько-українською мовою перело- 
жена". Одначе замісь усеї Біблії там надруко- 
вано тілько т. зв. Пятикниже Мойсееве. Ку- 
лїш привязував загалом до перекладу святого 
письма, а спеціяльно до свойого перекладу ве- 
ликі надїї не тілько з релїґійно-морального, 
але також з язикового і літературного огляду. 
Про вартість перекладу „Іова" не скажу поки 
що нічого, хоча декуди він робить досить до- 
бре вражіне. Але про переклад „Пятикнижя" 
і в загалі про весь переклад Біблії Куліша, 
треба сказати, що він не здібний був дати до- 
брий переклад св. письма, не знаючи ані одної 
європейської мови, не говорячи вже про грець- 
ку і латинську, крім російської. Надто Куліш, 
перекладаючи святе письмо на українську мо- 
ву, не вмів ніколи знайти границі між народ- 
ньою і церковною мовою, і скрізь уживав такі 
славянізми, як рече, глагола і т. и. А поруч 
із тим ішла справді чудернацька українізація 
імен власних, таких, як Мусіїі замісто Мойсей, 



— 177 — 

Оврам замісь Авраам і Сруль замісь Ізраїль, 
що доводило до таких куріозів, як переклад бі- 
блійного „да уповаеть Пзрапль на Господа'% 
на архпукраїнське „Хай дуфає Сруль на пана". 



ХЬПІ. ?0-ті роки на Україні. 

Початок 70-тпх років у російській Україні' 
зазначив ся досить важним фактом офіціяль- 
ного характеру, а власне зорґанїзованєм через 
петербурське „Пмператорское Русское Геогра- 
фическое Общество" наукової експедиції в т. 
зв. „Югозападньїй край", т. зн. більше менше 
на правобережну Україну, задля зібраня ґео- 
ґрафічних, статистичних, язикових і етноґра- 
фічних матеріялів. Ся експедиція під проводом 
Павла Нубійського протягом двох лїт зібрала 
велику масу матеріялу, переважно етноґрафіч- 
ного, '^який потім під редакціями ріжних спе- 
ціялїстів у Петербурзі в роках 1873—78 опублі- 
ковано в'^сімох великих томах. В першім томі 
крім ґеоґрафічного нарису краю подано на- 
родні віруваня, в другім казки і оповіданя, 
в третім народній дневник, в четвертім пісні 
обрядові, в пятім пісні побутові, в шестім акти 
про чари на Україні, зібрані Антоновичем, 
а в семім студії над язиком і діялектамп, та ста- 
тистику людности з долученєм декількох мап. 
В звязку з тою експедицією стояло засноване 
в р. 1872 київського відділу „Русскаго Геогра- 
фическаго Обиіества", якого секретарем зробив 
ся той же Чубінський. Сей відділ став від разу 
центром кружка визначних українофілів, що 
на його засіданях обговорювали ріжні теми 
з української фільольоґії й етноґрафії, і видали 
в р. 1873—4 по одному томови „Записокь ЕЗго- 
западного отд-Ьла Р." И. . Географическаго 06- 

12 



- 178 - 

щества" та причинили ся головно до значного 
успіху третього археольоґічного з'їзду, що 
відбув ся в Київі лїтом 1874 р. 

Між членами того кружка назвемо попе- 
ред усього згаданого вже Павла Чубінського, 
що був орґанїзатором згаданої вя^е наукової 
експедиції, але сам з рештою анї як письмен- 
ник, анї як збирач не заняв визначного місця 
в нашім письменстві. Одиноким його літера- 
турним твором була „Сопілка", збірка дуже 
слабих віршів, видана 1871 р. в Київі під ди- 
тячим іменем Павлусь, немов як іронїя над 
величезним ростом самого автора. Між вірша- 
ми зазначимо хиба досить недотепну пародію 
на Шевченкову поезію „Садок вишневий коло 
хати". Із членів київського відділу „Географи- 
ческаго Общества-*, що й пізнїйше відгравали 
досить визначну ролю в українськім національ- 
нім житю, треба тут назвати поперед усього 
Александра Русова, що помістив у однім томі 
„Записок" відділу цінну працю про історичні 
тракти на Україні, і пізнїйше богато працював 
у ріжних земствах лівобережної України як 
земський статистик. Його жінка здобула собі 
пізнїйше також досить голосне імя статями 
з обсягу літературної критики, поміщуваними 
в російських журналах. 

Визначного становища в науці і в загалі 
в українськім письменстві добили ся пізнїйше 
два члени ґеоґрафічного відділу „Р. Геогр. 
Общества", Федір Вовк і Михайло Драгоманів. 
Вовк (по російськи підписував ся Волковь), 
учитель ґімназії в Київі, помістив у „Запис- 
ках" відділу статю про ярмарки в українських 
місточках, і виготовив для археольоґічного 
з'їзду дуже цінну збірку народніх вишивок із 
лівобережної України. Пізнїйше еміґрувавши 
з Росії і пробувши декілька літ в Румунії та 



І 



179 



Болгарії, друкував у російських журналах статі 
про економічний побут Болгарії, а в „Кіевской 
Старин'Ь'* дуже інтересну працю про задунай- 
ську Сїч у Добруджі. Осівши в Парижі він 
написав дуже цінну працю про славянські ве- 
сільні обряди і пісні, друковану рівночасно 
в парижській „Кетие (і' Апітороіо^іе" і в бол- 
гарськім ,,Сборнику Мпнпстерства Народного 
Просв-Ьщенія". В Парижі він заняв ся спеці- 
яльно студіями над доісторичною археольоґіею, 
антропольоґіею і антропометрією під проводом 
проф. МогШІеІ (Мортіе), і за написане цінної 
моноґрафії про ногу в орґанїзмі хребовців 
(УегіеЬгаіа) одержав степень доктора. 

Українською мовою він для „Літературно- 
Наукового Вістника" написав дуже інтересні 
спомини про свою гостину в Басків, а від часу 
зреорґанізованя „Наукового Товариства імеші 
Шевченка у Львові" став не тілько його чле- 
ном, але також редактором періодичної публі- 
кації „ДІатеріяли для украінсько-руської етно- 
льоґії", в якій помістив ряд своїх праць про 
т. зв. передмікенську культуру на Україні та 
про антропольоґічні поміри Бойків і Гуцулів. 
Від р. 1906 він пробував в Петербурзі як член 
дирекції археольоґічного Музея імени Алексан- 
дра Ш. На тім становищі він має нагоду і змогу 
займати ся етнольоґічними дослідами україн- 
ського народа, і збіграти для Музея найріжно- 
роднійші памяткп його богатої культури. 

Далеко важнійшою для всеї української 
нації була діяльність Михайла Драгоманова, 
якої тілько початок припадає на російську 
Україну і на 70-ті роки, а якої головна частина 
пройшла пізнійше, від 1876 р. за границею 
Росії. Михайло Драгоманів, родом із Гадяча, 
кінчив ґімназію в Полтаві, а університет в Ки- 
їві, і здобувши на університеті степень маґі- 



- 180 - 

стра, став 1873 р. приватним доцентом для за- 
гальної історії при тім же унїверситетї. В тім 
часі' він спільно з Антоновичем видав цін- 
ну збірку „Нсторическія п'Ьсни Малорусскаго 
народ а", якої перший том вийшов 1873 р., 
а перша половина другого тома 1874 р. Друга 
половина не вийшла зовсім. Се була перша 
проба систематичного зводу і критичного вп- 
даня історичних пісень українського народа. 
Видавці поділили перший том на дві части, 
містячи в першій ті пісні, переваяшо обрядо- 
вого характеру (колядки, веснянки і т. и.), що 
носять на собі слїдп найстарших, до-христіян- 
ських і князівсько-дружинних часів ; далі в тім 
самім відділі поміщено досить богату збірку 
пісень про турецькі й татарські напади ХМ — 
ХЛЧІ віку. Друга часть першого тома містить 
козацькі думи з часів перед Хмельницьким, 
головно думи про бурю на Чорнім морі, про 
Марусю Богуславку, про втеку трьох братів із 
Азова, про Самійла Кушку, про козака Байду 
і инші поменші, деякі в дуже численних варі- 
янтах. До текстів додано подекудп більше або 
менше просторі екскурси прозою, по части істо- 
ричного характеру (писані правдоподібно Ан- 
тоновичем), по части порівняно-літературного 
(писані Драгомановом). В першій половині 
другого тома зібрали видавці всі думи і пісні, 
що дотикають ся часів Хмельницького, додав- 
ши до них також передрук школярських вір- 
шів про Хмельницького, взятих із хроніки 
Єрліча, і передрук драми „Мил ость Божія", 
писаної в початку ХЛ'^ІП віку, що величає по- 
біду Хмельницького над Ляхами досить ша- 
бльоновим реторичним способом. Критичний 
апарат у тім томі майже ніякий. Докладнійше 
порівнане змісту дум про Хмельницького 
з оповіданями козацьких літописців кінця XVII 



— 181 - 

і ХЛШ віка могло було показати повну неісто- 
рпчність тих дум. В усякім разі видане, як на 
свій час, в порівнаню пр. до анальоґічного ви- 
даня Безсонова збірки пісень Киреевського-, 
було світлою пробою історичної систематики 
і критики, що ярко відбивала від пустого фан- 
тазованя російського вченого. Оттим то не ди- 
во, пдо видане одержало від петербурської Акаг 
демії Наук уварівську премію, 1000 рублів, по 
500 р. на кождого видавця. 

Друге важне видане етноґрафічного ха- 
рактеру, доконане самим Драгомановом із ма- 
теріялів, зібраних Київським відділом Р. Геогр. 
Обидества, була богата збірка народнїх оповів 
дань п. 3. „}^Іалорусскія иреданія і разсказьі". 
На жаль редактор наслідком хибної, ніби фі- 
льософічної систематики, помішав у тій збірці 
ріжні роди народнїх устніїх традицій, казки 
з новелями, сатирами, віруванями і анекдота- 
ми, піо одначе, хоч утрудняє орієнтацію,, не 
вменшає вартості! самого матеріялу. Між зби- 
рачами, яких записи стрічаємо в тім томі, ви- 
значають ся особливо Степан Руданський, 
якоі'о деякі записи поміщено також у другім 
томі „Трудів*' Чубінського, Іван Манжура, що 
полишив по собі також память досить талано- 
витого поета обік заслуги дуже пильного 
і совісного збирача етноґрафічних матеріялів, 
далї Володимир Менчиц і Іван Новицький,. із 
яких другий опублікував пізнїйше свою збірку 
етноґрафічних :^іатеріялів окремою книжкою. 

Крім сих праць Драгоманів видав також 
популярну брошз'ру „Про козаків, Татар і Тур- 
ків", а на третім археольоґічнім з'їзді зро- 
бив сензацію своїм рефератом „Рьщарскіе от- 
голосьі вь уіфаинской народної! поззіи", що 
викликав жваву діскусію на відповідній секції 



- 182 — 

і потім у пресі*. Рівночасно з тими науковимж 
працями Драгоманів писав також публіци- 
стичні статї для петербурського „В'Ьстника. 
Европн", в яких заняв ся спеціяльно Галичи- 
ною. Ще від своєї заграничної подорожі в р. 
1871—2 Драгоманів познайомив ся з деякими: 
Галичанами, особливо з АІелїтоном Бучин- 
ським, що кінчив тоді університет у Віднї^ 
і провадив із ним живу переписку, знайомлячи 
ся також иншпми способами з галицько-русь- 
ким письменством і з галицько-руськими пар- 
тійними відносинами. Його статї „Русскіе вь- 
Галиціи" і „Литературння стремленія Русских'ь 
вь Галиціи" відкривали для російської публіки, 
що доси привикла була до односторонніх ін- 
формацій москвофілів, зовсім новий світ, і рів- 
ночасно в Галичині викликали досить живий 
фермент. Із заграничної подорожі, а особливо 
з довшого побуту в Гайдельберзї, де він успі& 
познайомити ся з німецькою політичною літера- 
турою, Драгоманів набрав ся антіцентралїстич- 
ного духу, і помістив у тімже „Віьстникіь Европн"- 
простору працю „Восточная политика Германій 
і обрусеніе", в якій з богатим фактичним ма- 
теріялом виступив проти централістичної полі- 
тики Німеччини і Росії, і вказав рівночасно- 
інтересний факт, що Німеччина систематично, 
при помочи своєї кольонізації в Польщі і в Пів- 
денній Росії, підкопує державне становище Росії 
в тих краях, де Росія сама рівночасно ослаблює 
його своєю нераціональною русіфікаційною си- 
стемою. ІЦе з иншого боку вдарив Драгоманів 
у тім самім „В'Ьстник'Ь Европн" на централі^ 
заційну і русіфікаційну систему російського 
правительства, помістивши там же простору 
статю „Ново-кельтское і провансальское дви- 
женіе вь современной Францій", де на основі, 
богатої сучасної літератури показав зріст і зма* 



— 183 — 

ганя західно-європейських дрібних, недержав- 
них народностпй супроти централістичних зма- 
гань констітуційних правительств. Приклада- 
ючи міру тих дрібних народностий до україн- 
ського народ а Драгоманів помістив у „ГІравдї" 
1874 р. статю „Література російська, велико- 
руська, українська і галицька", де снлкував 
ся доказати можність окремого розвою ріжних 
льокальних літератур руської нації під одним 
спільним, російським дахом. 

В р. 1875 підчас лїтнїх ферій Драгоманов 
був у Галичинї, при чім мав нагоду бути на 
першім народнім вічу в Галичи, що було за- 
разом першим загальним зібранем Общества 
ім. Михайла Качковського, яке заснував Іван 
Наумович, щоб зробити конкуренцію „Просві- 
ті". Винісши досить невеселиіі образ галицьких 
народніх відносин із того віча, він обіхав та- 
кож одну часть Угорської Руси, щоб доочне 
познайомити ся також і з сею частиною укра- 
їнської землі. Наслідком такого зацікавленя 
Драгоманова Галичиною було також доконане 
ним у Київі видане повістий Федьковича 
з цінною передмовою про галицько-руське 
письменство, що була написана українською 
мовою і заходом АІихайла Павлика 1876 р. пе- 
редрукована окремим виданем у Львові. 

Сі поїздки, а також оживлена публіци- 
стична діяльність і не менше оживлена корес- 
понденція Драгоманова, що звігчайно була їд- 
кою полемікою проти всяких обскурних звичаїв 
і інституцій, викликали пильну увагу галиць- 
ких москвофілів, а далі й російської поліції на 
особу Драгоманова, і з кінцем 1875 р. його 
усунено з посади на університеті. В повітрі 
чуло ся наближене далеко тяжшоі катастрофи. 
В Київі розвязано Відділ Ґеоґрафічного Това- 
риства, а 16 мая 1876 р. виїшіов памятний 



184 



царський указ, яким заборонено українську лї- 
тературу, з виїмком публїкацій історичних доку- 
ментів. Хоча Драгоманову з сего приводу, крім 
усуненя з доцентури, не грозила ніяка урядова 
репресія, то про те він по виданю маєвого \чса- 
зу за порадою київської українофільської гро- 
мади і за лєґальним паспортом виїхав із Росії, 
щоб не вертати д© неї більше. 

Побувши короткий час у Львові він заї- 
хав до Відня, де пробув кілька місяців і опу- 
блїкував інтересну брошуру „По вопросу о ма- 
лорусской литературіь". Несподіваний інцідент 
з публікацією чотирьох анархістично-револю- 
ційних брошурок, виданих друкарнею Болга- 
рина Янка РіОвачева під авторською фірмою 
В. Кістки (псевдонім Остапа Терлецького), із 
яких одну,, п. 3. „Правдиве слово хлібороба до 
своїх земляків" як стій сконфіскувала віден- 
ська прокураторія і видала обом видавцям, 
Ковачеву і Терлецькому, прасовпй процес, мав 
важний вилив на дальше жите Драгоманова. 
Було-б дуже добре для української справи 
і для нього самого, як би він був міг постійно 
осїсти в Відні. Хоча три брошури пройшли 
прокураторську цензуру у Відні (вони тілько 
пізнїйше були сконфісковані в Галичині) і хоча 
Драгоманов не був причасний до тої публіка- 
ції, а навіть знаючи про неї, остерігав видавців, 
яби не провокували австрійського суду, то все 
таки він по конфіскатї брошури, не дожидаючи 
вислїду прасового процесу, виїхав із Відня 
і осїв у Женеві, куди швидко потім спровадив 
також "свою родину з Росії. Від тепер, т. зн. від 
кінця 1876 р. Женева зробила ся центром коли 
не українського руху, то української думки на 
протяг цілих 20-тьох"лїт. Тут написав Драгома- 
дів найбільшу часть того, що запевнило йом^^ 



- 185 — 

визначне місце в українськім письменстві, 
а також довгий ряд писань публіцистичного 
характеру російською, француською та італій- 
ською мовою, що запевнили йому місце між 
визначнилпг публіцистами XIX віку. 

З тих писань, що припадають на 70-ті 
роки, треба назвати поперед усього друковану 
в Фльоренції італїііською. мовою в де-1убернаг 
тісовій „Кіуіяїа Еигореа" статю „II тотітепіо 
1і1;1егагі( » Еиіепо (іеііа Ки88Іа є ОаІігіа'Ч в якій 
подано короткий огляд українського, письмен- 
ства в Росії і Галичині протягом XIX віка. 
Російсько-турецька війна, що вибухла 1876 р. 
і розбудила в Росії великий внутрішній рух 
і завзяту реакцію правительства проти нього, 
-була для Драгоманова предметом найживій- 
шого зацїкавленя,, і викликала довгий ряд йо- 
го статей писаних росіііською мовою, з яких 
деякі в просторих рефератах оббігли чільнїй- 
шу пресу Европп й Америки. Ще перед виїз- 
дом із Росії він написав простору статю „Чи- 
стое діьло требу етТ) чистьіхі) средстві}", ЩО' по- 
міщена в петербурськім тижневнику „Молва", 
який ТОДІ виходив без цензури, стала ся при- 
чиною заборони того тижневника. У Відні він 
написав і видав брошурою в формі отвертого 
листу до Суворіна, редактора петербурської 
ґазети „Новое Время", статю „Турки внутрен- 
ніе і вн'Ьшніе", де з цілим натиском підніс 
потребу російської преси поруч із патріотич- 
лими окликами до освободженя балканських 
€лавян домагати ся освободженя власного на- 
рода від панованя російської бюрократії. 
Докладнїйше те саме, з нарисом проґрами^кон- 
стітуційної акції, виложив Драгоманів у бро- 
шурі, виданій зараз по приїзді до Женеви п. 
■3. „Внутреннее рабство и война за рсвобі)жде- 



- 186 — 

Метою побуту Драгоманова в Женеві^ 
згідно з ухвалою київської української грома- 
ди, та мабуть такоях у порозуміню з нншими 
громадами, спеціяльно з одеською, було вида- 
ване українською мовою публікації, яка з од- 
ного боку заступала б інтереси України перед 
иншими освіченими народами, а поперед усього 
причиняла ся б у самих Українців до виробленя 
горожанського почутя і свободолюбного духа. 
Не знаємо спеціяльно, які були умови, чи мо- 
же ухвали українських громад із Драгомано- 
вом, але з його кореспонденції зн'аємо тілько,, 
що він робив гіркі докори Українцям за те,, 
що не додержали анї одної зі своїх обіцянок.. 
Та все таки можемо догадувати ся, що Драго- 
манів по своїм оселеню в Женеві мав на стіль- 
ко фондів, що міг не тілько чути себе обез- 
печеним на сподіваний кільколїтнїй побут, 
але надто міг завести свою власну друкарню, 
хоч і на стілько прімітівну, що складала ся 
тілько з одної невеликої зецернї, а наскладані 
сторінки друковано в друкарні Ельпідіна. В ве- 
ликій пригоді став тут Драгоманову одинокий 
у своїм роді чоловік, Кузьма Ляхоцький, ро- 
дом Київлянин, що емігрувавши з Росії і пе- 
ребувши маленький політичний процес у Льво- 
ві, бл^ по відсидженю тримісячної кари від- 
ставлений до швайцарської границі, і осівши 
в Женеві, став у Драгоманова домашньою 
людиною і майже одиноким складачем. Хоч 
малограмотний чоловік (він був якимось су- 
довим чи маґістратським писарем у Київі і по- 
пав на еміґрацію зовсім припадковим спосо- 
бом), Кузьма Ляхоцький має запевнене імя 
в історії нашого письменства не тілько як 
складач женевських Драгоманівських видань, 
але також як співвидавець мінятурового же- 
невського „Кобзаря" 1878 р., якого видавці 



— 187 — 

підписані іменами Кузьма і Сірко, себ то Кузь- 
ма Ляхоцький і Федір Вовк. Сей мінятуровий 
„Кобзарик" зробив свого часу велику сензацію 
в Галичині" і певно тисячами примірників був 
перевезений до Росіі, бо його примірник мо- 
жна було сховати в кишені камізельки. 

В р. 1877 Драгоманів у Женеві розпочав 
приготованя до видаваня українського орґана, 
що мав називати ся „Громада". Які були ті 
приготованя, про те не маємо звісток ; се тілько 
певно, що Драгоманів від разу почув брак 
співробітників, і замісь легкого, періодично-ча- 
стого виданя, пр. тижневника або місячника, 
зважив ся видавати „Громаду" неперіодич- 
ними книжками або альманахами (збірками), 
зложеними зі статей ріжних авторів і з дода- 
ної на кінці хроніки та бібліоґрафії, щоб сяк- 
так заховати подобу періодичного виданя. Од- 
наче й сей плян не був переведений консе- 
квентно. Зараз перша книжка „Громади" скла- 
дала ся тілько з одної статі самого Драгома- 
нова, а власне з переднього слова Драгомано- 
ва, що замісь програми до виданя розросло 
ся в програму цілого перестрою України, з де- 
тальним поданєм її ґеоґрафічного обширу 
і з вивішеною фляґою анархізму, як найвис- 
шого ідеалу, до якого має змагати розвій 
української "нації. Можна собі подумати, яке 
вражі не му сіла викликати ся книжка серед 
російських Українців, що жили тоді в нена- 
станній трівозі перед воєнним ентузіязмом 
темної маси і адмінїстраційним терором пра- 
вительства, що арестами та адмінїстраційними 
висилками силкувало ся пригнобити всяку 
свобіднїйшу думку російської інтелїґенції. 
Кілька лїт перед війною серед російської мо- 
лодїжи, розпаленої не гаразд зрозумілими со- 
ціялїстичними теоріями, виникнув рух ї. зв. 



— 188 - 

хожденія в народ, оснований на тій наївній 
вірі, що можна самим горячим словом двиг- 
нути народні маси до перестрою соціяльного 
порядку. Російській адміністрації не кошту- 
вало богато труду повиловлювати сотки тих 
„апостолів нового слова", роками держати 
і морити їх у тюрмах, та доводити делїкатнїй- 
ших із них, особливо дівчата, до самовбійства 
або божевіля, а решту ставити перед суд. 
Власне коли в Болгарії лила ся кров росій- 
ських вояків, у Москві суджено процес т. зв, 
19Я-0Х, може найскандальнїйший із усіх полі- 
тичних процесів, які бачила Росія в другій 
половині XIX віку, і який Драгоманів у спе- 
ціяльній брошурі справедливо наклеймив на- 
звою „Д'Ьтоубійство совершаемое русскимь 
правительством'ь " . 

Друга книжка „Громади" в протиставленю 
до першоі вийшла грубезним томом поверх 
600 сторін, із чого цілих 119 сторін припадає на 
матеріял, зложений із українських кореспон- 
денцій, присиланих для „Громади" протягом 
1876 — 78 р. Ті кореспонденції розложені не- 
підписаним впорядчиком, Яковом Шульгіном, 
що пробував тоді в Женеві, на три розділи, 
а власне 1) здирство (богатирі і бідні), 2) на- 
чальство і 3) темнота. Як додаток до сего кор- 
пуса кореспонденцій надруковано дуже інте- 
ресну статю С-ого „ІЦо нового по ґазетах?" 
Решта книжки — се праці самого Драго мано- 
ва, а власне на перших 14 сторонах нове пе- 
реднє слово „Од впорядчика'', на 160 сторо- 
нах простора, але дуже хаотично написана 
праця „Народні школи на Україні", а на даль- 
ших 150 сторонах щось в роді фелетона і бі- 
блїоґрафії, або радше назвати француським 
терміном „саизегіе" п. з. „Україна і центри", 
в в тій статі богато цінних уступів, але 



- 189 - 

все таки цілість, як на фелетоп, занадто довга 
і неорґанїчна. Колп додати до того, що замісь 
третьої книжки ,, Громади" вийшла одна, навіть 
без титулу ,, Громади" і без порядкового ну- 
мера видана, повість Мирного „Лихі люде", то 
можна було від разу подумати собі, що Укра- 
їнці мусїлп розчарувати ся в тім видапю, і ща 
воно, навіть при богатих фондах, не могло бути 
анї довговічне анї впливове. Коли де в кого 
з Українців в 1876 р. була надїя, що Драго- 
манів у Женеві поставить українською мовою 
щось подібне до Герценового „Колокола", то 
вЯіЄ по тих пергних трьох книжках всї надїї 
мусїлп видати ся неоправданими. До того ще 
треба додати, що в Галичині женевські виданя 
систематично були конфісковані, так що й тут 
їх безпосередній вплив міг бути дуже малий, 
а голошені в них нові, проґресівні ідеї могли 
входити в Галичині в маси нарола й інтелїґен- 
ції тілько в відповідній перерібцї і практич- 
нім приложеню місцевих людий. 

Із українських письменників, що розпо- 
чали свою літературну діяльність при кінцї 
60-тих років, та яких головна діяльність при- 
падає на 70-ті, 80-ті або й пізнійші роки, на- 
звемо тут поперед усього згаданого вже в по- 
переднім розділі Михайла Старицького, що 
розпочавши свою літературну діяльність вір- 
шами, друкованими в галицькій „Русалці", ви- 
ступив у 70-тих роках як талановитий драма-^ 
турґ і перекладач чужомовних поетичних тво- 
рів. Із його драматичних продукцій на 70-ті 
роки припадають „Різдвяна ніч", оперета по- 
Гоголю, видавана в Київі 1874, 1876, 1882 
і 1883 р. і „Чорноморці", оперета по Кухарен- 
ку, видана в Київі 1878 р. Обі сі оперети здо- 
були тобі велику популярність на сцені голов- 
но завдяки музиці Миколи Лисенка. В р. 1882: 



- 190 - 

Старицький видав у Київі свій переклад Шекс- 
пірового „Гамлета", але сей переклад задля 
самовільної зміни розміру і занадто многих 
язикових вільно стий не можна назвати вдат- 
ним. В р. 1883 в першім томі редаґованої ним 
збірки „Рада" вийшла його драма „Не суди- 
лось", основана по троха на тогочаснім посту- 
повім руху молодїжи, прозванім „хожденіе ві> 
народі)", без сумніву найкрасший драматичний 
твір Старицького. Недрукованою доси липшла 
ся його драматична перерібка Гоголевого „Та- 
раса Бульби" як лїбретто для опери Лисенка. 
Бід половини 80-тих років Старицький, зробив- 
ши ся директором українського театру, був 
одним із творців найкрасшої театральної трупи, 
яку доси мала Україна, а з його драматичної 
продукції, що в значній части полягала на 
перероблюваню чужих штук, назвемо тут тіль- 
ко надзвичайно ефектовне драматизоване Го- 
го л свої „Сорочинської ярмарки", досить наівну 
з історичного погляду драму „Богдан Хмель- 
ницький", і дуже інтересну з історичного і по- 
етичного погляду драматичну студію „Остання 
ніч", в якій зі значною ідеалізацією представ- 
лено смерть польського шляхтича Братков- 
ського за його гайдамацькі напади в половині 
ХУІІІ в. 

Як перекладач чужомовних поетичних 
творів Старицький прислужив ся нашому пись- 
менству головно перекладом значної збірки 
сербських народнїх пісень і дум (усїх 52), ви- 
даних у Київі 1876 р. з призначенем доходу на 
■запомоговий фонд для Червоного Хреста для 
герцоґовинських повстанців. Ще перед тим, 
1874 р. вийшов його переклад маленької ви- 
бірки байок Крилова, а в 1875 р. переклад по- 
еми Лєрмонтова „Пісня про царя Івана Васи- 
льовича та молодого крамаренка Калашникова". 



— 191 — 

В роках 1881 і 1882 він видав у Кііїві п. з. 
„З давнього зшитку" піснї і думи, як власні, 
так і переісладані ; в числі перекладів були 
твори Байрона (Мазепа), Міцкевича, Сирокомлї, 
Лєрмонтова (Демон) і Некрасова (Мороз), а та- 
кож у першім томику невеличка збірка серб- 
ських жіночих пісень. В остатніх роках житя 
Старицький відсунувши ся від театру заняв ся, 
по троха до спілки зі своєю дочкою Людмілою, 
писанем просторих історичних повістий з ча- 
•сів Хмельниччини, „Богдан Хмельницький" 
1 „Облога Буші". Сї повісти, писані російською 
мовою, мають дуже малу літературну вартість 
-задля слабого обзнайомленя автора з відно- 
синами і людьми України з половини ХУІІ 
віка. 

Обік Старицького треба тут згадати також 
його шурина і близького приятеля Миколу 
Лисенка, славного українського музика і ком- 
позитора, якому належить ся місце не тілько 
в історії української культури другої половини 
XIX віка, але також в історії української ет- 
ноґрафії, як збирачеви і впорядчикови та ком- 
позиторови чотиротомової збірки українських 
народнїх пісень, положених на ноти з дода- 
ним до них фортепяновнм акомпанїяментом. 
Надто списав Лисенко також весь музикаль- 
ний репертуар кобзаря Остапа Вересая, видав 
крім чотиротомової збірки ще кількадесять 
українських пісень окремими випусками і при- 
чинив ся богато до розвою музикальної куль- 
тури на Україні не тілько як впорядчик хорів 
і концертів, але також як приватний учитель 
музики і нарешті як основатель школи музики 
й деклямації в Київі. Між власними компози- 
ціями Лисенка обік його опер і опереток най- 
красші і найталановитїйші його композиції до 
многих поезій Шевченка, в яких музикальність 



- 192 - 

він вдумав ся глубше і зумів віддати її крас- 
ше від усїх инших многочисленних компози- 
торів, яких манила до себе Шевченкова муза. 
При кінці 60-тих років, а власне 1868—69 
року у львівській „Правдї" розпочав свою 
письменську діяльність Іван Левицький, відо- 
домий з разу під псевдонімом Івана Нечуя. В 
,;Правдї" 1868 р. надруковані були дві його 
повістки, „Гориславська ніч або рибалка Па- 
нас Круть" і „Дві московки", а в 1869 р. там- 
же його простора повість „Причепа". В тій же 
„Правді" 1873 р. надрукований був уривок 
його нової повісти п. 3. „Новий чоловік"; ціла 
та повість п. 3. „Хліари" з додатком дрібнїй- 
ших оповідань „Запорожці" і „Не можна бабі 
Палажці вдержатись на селі", надруковані бу- 
ли 1874 р. окремою книжкою в Киіві п. з. „По- 
вісті Івана Левіцького". У львівській „Правдї"^ 
1878 р. була надрукована його повість „Міщо- 
ла Джеря", а 1879 р. тамже „Кайдашева сімя". 
В. р. 1881 вийшла в Киіві окремою книжкою 
його повість „Бурлачка", а в „Кіевской Стари- 
н'Ь" була надрукована найпросторійша що до 
обему його повість „Старосвіцькі батюшки і ма- 
тушки". Лшпаючи характеристику Івана Ле- 
вицького до одного з пізнійших розділів, за- 
значу тут, що в 70-тих роках окрім белетриста 
він почув у собі покликане популярізатора 
української історії, і видав у Киіві 1875 р. три 
популярні брошури: „Перші київські князі", 
„Татари і Литва на Україні" і „Унія і Петро 
Могила". Головною заслугою тих брошур була 
популярізація історичних праць і поглядів 
Костомарова й Антоновича. На основі просто- 
рої російської праці Афанасєва „Позтнческія 
воззр'Ьнія Славян'ь на природу" Левицький 
написав досить простору працю п. з. „Світо- 
гляд українського народу" як ескіз у країн- 



— 193 — 

' ької ііародньої мітольоґії. В р. 1878 накладом 
іліївської громади була видана у Львові його 
фостора популярна брошура „Український 
іетьман Богдан Хмельнпцькиіі" як продовже- 
не трьох брошур друкованих у Київі. Сї три 
'•рошури були в роках 1878—81 передруковані 
львівською „Просвітою" п. 3. ,Дсїорія Гуси". 
/Ік дальше продовікенє популярної історії Укра- 
пи, знов таки на основі праць Ріостомарова, 
іпідано у Львові 1881 р. його брошуру „Геть- 
іанп Виговський та Юрій Хмельницький". 

Ненароком пропущено при оглядї 60-их 
років імя Олекси Стороженка, що розпочав 
свою письменську діяльність також у „Основі" 
1861—2 р., та перервав її иівпдко потім на- 
слідком острої критики Пипіна. Його „Україн- 
ські оповіданя" вийшли в Петербурзі 1868 р. 
у двох томах, а тільки пять лїт по його смерти, 
1879 р. вийшов його найбільший твір „Марко 
Проклятий", повість основана на подіях Хмель- 
пищини 1648 р. Стороженко без сумніву тала- 
новитий оповідач і добре володіє українською 
мовою, але брак висшої освіти і житеві обста- 
вини не позволили йо:му виробити собі на 
стілько ідейного способу думаня і на стілько 
глубокого розуміня людського житя, щоб із та- 
лановитого анекдотиста він міг зробити ся 
дійсним художником. Всіх оповідань Сторо- 
женка. обнятих двома томами петербурського 
виданя, додавши до них „Марка Проклятого", 
маємо 25. До них треба додати ще З невеличкі 
анекдоти опубліковані М. Комаровом із його 
паперів у першім річнику Літературно -Науко- 
вого Вістника 1898 р. 

При сій нагоді не від річи буде подати 
декілька звісток про Андрія Яковлевича Сто- 
роженка, якого імя доси не стрічало ся в історії 
нашого письменства, а який про те займав 

13 



194 



свого часу визначне місце в духовім житю росій- 
ської, а по части також з'країнської суспільности. 
Андрій Стороженко вродив ся в р. 1790, слу- 
жив довгий час при війську, а в роках 1843— 
1850 займав становище головного діректора 
урядової комісії внутрішніх і духовних справ 
Царства Польського у Варшаві з титулом се- 
натора і тайного совітника, і вмер 1858 р. Він 
написав крім многих поменших праць трито- 
мову „Исторію ІІолуденной Россіи", яка одначе 
піе за житя автора десь пропала з його рук. 
На місце в нашім письменстві він заслугує як 
автор української оперетки „Запорозська Сїч", 
написаної українською мовою, віршами і прозою, 
з якої двох актів тілько один був надрукований 
у „Кіевской Старині." 1886 р. т. ХУ', ст. 672 
до 685. 

Ще один Стороженко, Микола Іванович, 
заслугує на згадку в історії нашого письмен- 
ства, хоча своєю діяльністю як професор мос- 
ковського унїверсітета і всїми своїми писанями 
він належить до росіііського письменства. Зга- 
дую про нього тут лише як про автора статї 
„Первьіе четьіре года сснлки Т. Г. Шевченка", 
друкованої в „Кіевской Старині)" 1888 р. і як 
про автора дуяче гарно уложеного „Нарису 
історії західно-європейської літератури до кінця 
ХУИІ віку", що опублїкованпїі по російськи 
тілько лїтоґрафічним способом, був у нерве 
друком виданий нашою мовою у Львові 1905 р. 

Із українських письменників, що висту- 
пили з лїтератл^рними творами в 70-их роках, 
назвемо тут поперед усего Володимира Але- 
ксандрова, що в р. 1872 видав у Харкові опе- 
ретку в двох діях п. 3. „За Немань іду", а в 
1873 оперетку в 4-ох діях „Не ходи Грицю на 
вечерницї", обі з нотами мабуть власної компо- 
зиції. Другу з них переробив Старицький на 



- 195 - 

ііятпактову драму зо співами, що мала успіх 
не тілько в українськім, але також в галицько- 
руськім театрі. В р. 1880 видав він у Харкові 
маленьку книжечку „Малоруські співанки", 
в якій обік його власних віршів були не по- 
гані переклади з Лєрмонтова і Козлова. У 80- 
их роках, в часі цензурних строгостий у Росії, 
він друкував деякі свої вірші, в тім числї 
довшу, гумористичну поему на тлї народньої 
піснї п. 3. „Гарбузове весілля", в галицькій 
,Зорі". 

В р. 1871 видано нараз у публїку три книягки 
Павла Білецького -Носепка. Найбільша з них 
<5ула „Приказки" в чотирьох частинах, 530 сто- 
рін в обємі, іцо містила 810 віршованих приказок, 
по части народнїх, по части наслідуваних із 
ріжних чужомовних байкарів. Друга книжка п. з. 
„Гостинець Землякам" вист^шає як „Казки слї- 
пого бандуриста чи співи" об ріжних річах", 
і містить 14 казок віршами, 4 віршовані баляди 
і 10 байок. Третя найменша книжечка містила 
жартливу поему „Горпинида чи вхопленная Про- 
зерпипа". Білецький-Носенко належить до най- 
старших українських письменників. Він родив 
ся коло 1770 р. В р. 1788, скінчивши столичннїі 
пансіон, він був ул^е у військовій службі, брав 
участь у Очаківській війнї зимою того року, 
а 1794 р. у штурмі Праги, передмістя Варшави. 
Дослуживши ся ранґи капітана він 1798 р. по- 
кинув воєнну службу і осїв у своїм ріднім 
місті Прилуках, де довгі лїта, від початку XIX 
віку аж до р. 1840 був „смотрителем" місцевої 
повітової школи, а обік неї удержував свій 
приватний пансіон, у якім сам учив усїх пред- 
метів. Одержавши енцпкльопедичну освіту по 
понятям ХУПІ в. він мав ріжнородне, але по- 
верхове знане, і обік своєї педаґоґічної дїяль- 
ности весь свій він писав пайріжнїйші твори, 



196 - 



з якими даремно напрошував ся до рілхних то- 
вариств і академій, і з яких анї один за його 
Ягитя не вдостоїв ся друку. Петров у своїх 
„Очеркахь исторіи украинской литературьі XIX 
стол'ішя", Кіевт:) 1884, ст. 36 — 56 присвячує 
сену авторови богато місця і вичисляе 22 його 
твори, хоча всіх написаних ним було коло 50. 
Він умер мб. 1855 р. З огляду, що три твори, 
написані ним українською мовою, були друко- 
вані аж 1871 р. і до того часу були невідомі 
ширшій публїцї, я згадую про нього при огляді 
70-пх років. Мені лишили ся невідомі „Казки", 
а ш;о до двох иниіих книжок треба сказати, 
ш,о їх літературна і язикова вартість дуя:е не- 
велика. „Горпинида", написана ще в 1818 р. 
як наслідуване „Енеїди" Котляревського, тай 
то не з оріґінального концепту автора, а тілько 
як перерібка російської поеми Котельницького 
„Похищеніе Прозерпиньї", виданої 1795 р. Пе- 
рерібка Білецького-Носенка, се радше карика- 
тура, ніж пародія. Так само збірка байок, зло- 
жена з чотирьох частий, виявляє дуже слабий 
поетичний талант. До того треба додати дуже 
неправильну і нечисту мову, недбалу віршову 
форму і препоганий " спосіб виданя з лихою 
коректою в роді російських „лубочних" ви- 
дань. 

В р. 1872 вийшла в Полтаві досить велика 
книжка Івана Бублїя п. з. „Веремія малороссій- 
скаго гевала", збірка віршів, як видно з ти- 
тулу, гумористичних, про які зрештою в су- 
часній літературі не було ніякого відгуку. 

В р. 1872 вийшло в Чернигові друге до- 
повнене видане „Байок" Глібова (усіх 50), яке 
являеть ся головним титулом заслуги сего та- 
лановитого поета. Глїбів обік Гребінки най- 
красший український байкопис, визначив ся 



11Г 



також деякими ліричними віршами, що пале- 
/кать до правдивих перлин української лірики 
(„Стоїть гора високая"). В остатніх роках сво- 
його житя Глїбів віїіиіов у луже приязні зно- 
сини з деякими Галичанами і помістив не малпїі 
ряд віршів у часописі для дїтий „Дзвінок". 

Визначне місце в українськім письменстві 
заняли брати Іван і Опанас Рудченки, перший 
відомий під псевдонїмом Іван Біліік, а другий 
Панас Мирний. Іван Рз^'дченко займає визначне 
місце між українськими етноґра())ами; він зібрав 
і видав у Київі 1864 і 1870 р. двотомову збірку 
казок п. 3. „Народння южнорусскія сказки", 
всіх 137 чисел, із яких майже всі визначають 
ся дуже і'арною мовою і артистичним заокругле- 
нбм "оповіданя. В р. 1874 він видав у Київі піе 
цїннїПшу збірку „Чумацкія народньїя піьсни", 
всіх пісень 72 ; збірка попереджена просторою 
студією в російській мові „Чумакь вь народ- 
ннхь п'Ьснях'ь", яка рівночасно була друкована 
в „В'ЬстникІ^ Европьі". В р. 1873 він помістив 
у галицькій „Правді" дуже гарні переклади 
двох оповідань Турґенєва „Біжин Луг" і „Тхір 
і Калинович". До спілки з братом Панасом 
вони написали десь коло 1874 р. простору по- 
вість „Хиба воли ревуть, як ясла повні", ндо 
мала бути надрукована в Кпїві і вже пройшла 
цензуру, та через якесь опізненє її захопив 
маєвий указ 1876 р., наслідком чого вона аж 
1878 р. появила ся в Женеві. З огляду, що 
найважнїйші частини сеї повісти були без 
сумніву твором Панаса, а співробітництво Івана 
доси докладно не вияснене, скажу про сю по- 
вість дещо докладнїйше при обговореню творів 
Панаса Мирного. Осягнувши досить високу 
урядову карієру Іван Рудченко згодом занедбав 
письменство і виступив раз тілько у „Кіевской 



- 198 — 

Старин'Ь" з інтересною статею „Трівога над 
свіжою могилою Шевченка", опертою на тайних 
актах київського ґенерал-ґубернаторства. 

Мія^ його посмертними паперами мала ли- 
шити ся його власна повість „Слідом за людьми", 
про яку доси нічого близше невідомо. 

Панас Мирний (Афанасій Рудченко) нале- 
жить до найвизначнїйших українських повістя- 
рів і визначаєть ся особливо влучною характе- 
ристикою .дієвих осіб та поглубленем їх псі- 
хольоґії. Його талант досить широкий і обіймав 
з однаковою силою типи людові, як і типи 
з інтелїґенції. Композиція ііого коротших опо- 
відань буває іноді дуже майстерна, але в обох 
більших оповіданях „Хиба воли ревуть" і „По- 
вія", вона далеко слабша. За те він незрівня- 
ний майстер у мальованю поодиноких сцен, 
чи то одиничного чи громадського житя. Свою 
письменницьку діяльність він розпочав у га- 
лицькій „Правді" 1872 р. оповіданєм „Лихий 
попутав" і 1874 оповіданєм „Пяпиця". Перше 
з тих оповідань малює житє сільської дівчини, 
яку баламутить панич, а друге інтеліґентного 
чоловіка, якого доля зводить між духовий про- 
летаріят. В обох оповіданях видно було свіжиіі 
і сильний талант, і вони від разу корисно ви- 
ріжнили ся серед тодішньої української бе- 
летристики. Невеселі житєві обставини, стано- 
виш,е підрядного урядника в невеликім ґубер- 
нїяльнім місті Полтаві, було мабуть причиною, 
що Мирний писав дуже не богато і часто мовчав 
цілими роками. В р. 1876 вийшло в Женеві 
накладом Драгоманова безіменно його опові- 
дане „Лихі люде", компоноване трохи стилізо- 
вано, більше ряд живих сцен, як одноцільна 
акція, але про те майстерне з погляду на ха- 
рактеристику осіб і важне з культурного погляду 



~ 199 — • 

як причинок до исіхольоґії української унї- 
версітетської молодїіки початку 70-их років, 
серед якої бороли ся два напрями, а власне 
еґоістичний реалїзм і шукане карієри з більш 
або менше ясним ідеалїзмом таких одиниць. 
що бажали служити такій чи иншій визволь- 
ній ідеї. Там же, в Женеві, вийшла два роки 
пізнїйше згадана вже повість „Хиба ревуть 
воли, як ясла повні", у якій обік історії голов- 
ного героя Чіпки, якіШ наслідком нещасливих 
обставин по знесеню кріпацтва із порядного 
господаря з неясними бажанями справедливих 
порядків між людьми робить ся розбишакою 
і палїем, в рядї ріжнородних відступів від го- 
ловного пляну змальовано майже столїтню 
історію українського села лівобережної України. 
В київській збірці „Рада" 1883 — 81 р. були 
надруковані дві перші части просторої повісти 
„Повія", якої обіцяна третя часть доси ще не 
ипублїкована. Повість па мою думку не вдала 
ся авторови. Основна ідея — показати, як но- 
вочасні сільські злиднї зводять чесну і не зо- 
всім убогу сільську дївчипу на міську прости- 
тутку, в своїй основі не зовсім вірна, вп міські 
проститутки тілько в найменшій ^іірі рекруту- 
ють ся із сільських дївчат. Надто ся ідея пе- 
реведена при помочи занадто штучної і навіть 
по троха наівної машинерії : треба було бать- 
кови дівчини замерзнути в зимі вертаючи 
з ярмарку, а сільському богачеви сфальшувати 
угоду з міським крамарем, буцїм то заключену 
батьком дівчини на те, щоб вона для відробленя 
не затягненої ним пятирублевої позички була 
через громадську власть змушена покинути 
матїр і хазяйство і йти на пів року до крамаря 
на службу. Так само і переведене сеї інтриги 
в автора не дулче щасливе, а реалїзм деталїв. 



200 



такий яркий і гарний у повісти „Хиба воли 
ревуть", тут аж надто часто переходить у ма- 
неру і мальоване настроїв, зовсїм не властивих 
сїльскій людині в даній хвилї. Друга часть 
повісти, в якій оповідано перехід дївчини із 
села до города і початок її служби у міського 
крамаря Загнибіди, ще слабпіа від першої части, 
натикана зайвими уступами, а просторий опис 
великодної гостини у Загнибіди, яка в кінцї 
переходить у несуразну галаб^фду, робить не 
естетичне, а просто огидливе враяинє, так як 
і весь тип Загнибіди мені видаеть ся, як на 
українські відносини, зовсїм не вірним і не про- 
думаним автором, як слїд. 

В др5'гім томі ,,Ради" за 1884 рік розпо- 
чато також друкувати просторе оповідане Мир- 
ного „Як ведеть ця, так і живеть ця", а власне 
надруковано два перші роздїли, що б}' ли готові 
у автора ще 1878 р. і тодїж прислані до Львова 
до редакції „Громадського Друга", де одначе 
не були надруковані. У обох роздїлах малює 
автор яркий контраст двох братів, селянських 
синів, із яких одии, сильний характер, ще 
малим хлопцем кладе собі метою свойого житя 
зробити ся великим богатирем, властителем 
панських дібр Батіевщини. Два роздїли сеї 
повісти, опубліковані в „Радї", оброблені дуже 
гарно і осо"блпво другий робить сильне вра- 
жінє. 

У 80-их роках Мирний продукував дуже 
мало. В р. 1885 вийшла в Київі в двох ви- 
пусках збірка його творів п. з. „Збираниця 
з рідного поля". В першім випуску передру- 
ковано оповіданя поміщені в галицькій „Правдї", 
а в другім комедію „Перемудрив". У тій коме- 
дії Мирний, ідучи слїдом за Нечуем-Левицьким 
і Старицьким (пор. його „Не судилось"), про- 
бував такояг змалювати тип нового чоловіка, 



і>иі 



інтелїґента-українофіла і народника в боротьбі 
з батьком, типом старовіра і матеріялїста. Ко- 
медія Мирного не вийшла понад рівень се- 
редньої міри. Більше драматичного таланту 
він проявив в драмі „Лимерівна", що у перве 
була друкована в Галичині', де також ставлено 
її на сценї, але в репертуарі нового україн- 
ського театру не здобула собі тривкого місця. 
Драма основана на невеличкім непорозуміню. 
Відома в устах українського народ а пісня про 
дівчину Немирівну. т. є дївчину :з Немирова, 
яку мати, немирівська міщанка, десь у поло- 
винї XVIII віку, в пянім станї продає вель- 
можному пану.'^ Пай посилає своїх гайдуків 
і велить узяти дївчину до свойого палацу, 
з якого вока по якімось часї тїкае. Пан зі сво- 
їми гайдуками біжить за нею в погоню, доганяє 
її і пострілену чи шаблею порубану завозить 
назад до свого палацу. Сю тему, близьку до 
теми „Боднарівни", яка у XVIII віцї на тлї 
тодїшнїх обставин була зовсім можливою, Мир- 
ний перенїс у половину XIX віку, зробив із 
польського пана богатого українського міща- 
нина, а продажу дівчини матїрю зробив темою 
і нтриґи богатої міщанки, що бажає одружити 
свойого придурковатого сина. 

Перлиною між дрібними оповіданями Мир- 
ного треба вважати новельку „Лови", що такояс 
у перве була друкована в Галичині, а власне 
в стрийськім альманаху „Ватра". Новелька 
в дусї Бокаччієвого „Декамерона" малює за- 
бавний епізод із житя полїційного чиновника 
в малім місточку, який понижуючи небезпечного 
політичного злочинця з цілим жандармським 
апаратом, застає в готелевім покою серед ночи 
Богу духа винного, але вродливого офіцера 
в обіймах своєї Ячінки. 



— 202 - 

Із иншіїх літературних проб Мирного 
зазначимо тут іще його пробу перекладу „Слова 
о полку Игореві^" на новочасну українську 
мову, в формі зближеній до форми козацьких 
дум. Ся проба основана на тій без сумніву 
вірній думці, що як „Слово о полку Игорев-Ь". 
так са:мо й козацькі думи були поезією не ці- 
лого народа, але одного лицарського стану. 

Тз инпіих українських діячів, що висту- 
пили також на літературне поле в 70-их роках, 
назвемо тут поперед усього Марка Кропив- 
ницького, що ще 1871 р. дав себе знати в пись- 
менстві одноактівкою „За сиротою і Бог з кали- 
тою", а 1877 р. помістив у фелєтонї „Одесскаго 
В-Ьстника" оповідане „Турецька війна з Сла- 
вянами". Які були сї літературні початки Кро- 
пивницького, не можу знати, бо оба ті його 
твори, зазначені в „Покажчику" Комарова, не 
війшли в пїби повне, двотомове видане його 
творів із р. 18{^)5 і 1903. (Оба томи в Харкові). 
В 70-их роках розпочала ся також акторська 
карієра Кропивницького, якЩі дебютував з разу 
в російських, а потім польських провінціяльних 
театрах, поки доля на якийсь час не завела 
його до Галичини до трупи з разу Бачинського, 
а потім Романовичевої. В Галичині він пробув 
ледви чи повний рік, і тілько в 80-их роках, 
коли обставини зложили ся виїмково корисно 
для утвореня окремої української трупи, він 
разом із Старицьким стає на чолї сеї першої 
української трупи, для якої також продовжує 
свою лїтературну працю , пише ряд драма- 
тичних творів, що запевняють йому в історії 
українського театру не тілько імя одного з його 
батьків, але такол^ в історії нашого письмен- 
ства імя визначного драматичного автора. Про 
сю його діяльність ширше поговоримо в огляді 
80-их років па Вкраїні. 



— 203 - 

Для доповненя сего огляду українського 
письменства в ТО-нх роках згадаємо ще про 
Михайла Комарова, тепер нотаря в Одесі, 
що в р. 1874 видав перерібку російської попу- 
лярної працї Іванова „Розмова про небо та 
землю'', а в р. 1875 перерібку другої працї то- 
гоях автора „Розмова про земні сили". Обі сї 
працї, друковані в Київі. в початку 80-их років 
булп передруковані у Львові накладом това- 
риства „Просвіти" і дождали ся в Галичині 
кожда кількох видань. Комарів писав деякі 
цїнні рецензії в галицькій ,,Зорі" під псевдо- 
німом М. Уманець, а перебравшії ся в Одесу 
заняв ся спеціяльнїйше біблїоґрафією нового 
українського письменства. Першим плодом того 
їіого занятя був „Библісграфичниїі покажчика 
ііовоі украінськоі літератури" (1798 — 1883 р.) 
друкований у першім томі київської „Ради" 
1883 р. Не вважаючи на свою неповноту і не- 
точности сей „Покажчик" і дпси одинокий ін- 
формаційний засіб для нового українського 
письменства. Пізнїііше Ріомарів присвятив дві 
спеціяльні працї памяти Шевченка, а власне 
одну, що була розшіїренєм тої біблїоґрафії 
Шевченка, яка війшла в „Покажчик" 1883 р. 
і надрукована в „Кіевской Старин-Ь" 1885, кн. 
5 (ст. 448 — 457), а той новий Покажчик роз- 
ріс ся в цілу книжку „Т. Шевченко вт> лите- 
ратурі» и иекуств'Ь. Библіографическій ука- 
затель для пзученія Яхизни и произведеній Т. 
Шевченка". Одесса, 1903. 8*^, стор. 140-1-3. Крім 
спеціяльних біблїоґрафій Котляревського і Ли- 
сенка(1904 р.) він видав також окремою книжкою 
працю „Українська драматурґія. Збірка библіо- 
ґрафічних знадобів до історії української драми 
і театра українського (1815—1906)". Одесса, 1906, 
8", стр. Л1-І-229Ч-2. В сїїі працї йому трафила 
ся немила помилка, що моє „Зівяле листе" за- 



— 204 - 

•числив до драматичної літератури на тій основі, 
що в титулі" стоїть „лірична драма". 

Історичні події на півдні Славянщинп в р. 
1875—78, а власне повстане Сербів у Боснії і Гер- 
цоґовинї, якого посереднім наслідком була росіїі- 
сько-турецька війна 1876—8 р., викликали не 
мале зацікавлене не тілько в цілій Росії, але 
особливо з разу спеціяльно на Україні в крузі 
тамошніх українофілів. Зараз при початках 
герцоґовинського повстаня ^І. Старицький, як 
ми вяге згадали, видав свій переклад „Серб- 
ських дум і пісень" зі знаком червоного хреста 
на облоя^цї, призначуючи дохід із розпродажі 
книягки на запомогу братам Славянам. Дехто 
з молодих Українців не задоволив ся горячим 
висловот^г сімпатії, але не чекаючи на урядову 
заохоту вибрав ся особисто до поневолених 
славянських країв, щоб узяти участь у боротьбі 
з турецьким панованвм. Була думка в Кніві 
зложити цілий відділ таких українських добро- 
вольців і наділити їх як найкрасшим ново- 
часним оружєм. Ся думка якось не вигоріла, 
та тим часом деякі горячіїіші люди в розбрід 
поспішали на місце повстаня. Назву з них для 
памяти трьох, а власне Жида-украінофіла Гер- 
ценштайна (забув його імя), що погпб в одній 
битві, здаеть ся в сербо-турецькій війні, Івана 
Манджуру, що пізнійше дав себе знати як 
український етноґраф і поет, і якого росіііськиіі 
ґенерал Черняєв, що прибув також як добро- 
волець і обняв команду над сербською армією, 
велів „за неспособность кь военной служб'Ь'' 
висікти різками і прогнати з армії. Третій із 
тих добровольців, що полишив по собі па- 
мять у нашім письменстві спеціяльно звязану 
з подіями серед придунайських Славян, був 
Василевський, відомий у письменстві під псев- 
донімом Софрон Круть." Як Софрон Круть він 



- 20Г) — 



належить до українських письменників другої 
половини 70-их років, а як Василевський, бан- 
ковий урядник десь у південній Росії, живе 
собі благополучно й доси. Бажаючи дістати ся 
на поле повстаня і запізнивши ся до Боснії, 
він через Чорногору пробрав ся до Герцоґо- 
впни і пробув там кілька місяців. Здаєть ся, 
ию прожив потім довший час у Білгородї, бо 
за час свойого пробутку над долїшиїм Дунаєм 
успів досить добре познайомити ся з відноси- 
нами прпдунайських Славян. Із його писань, 
сь:ладаних тодїж під свіжими вражінями, назвемо 
тут „Війна Славян з Турками 1875—1878", дру- 
кована в „Молотї" 1878 р.; там же поміщена 
була його статя „Де що про Сербію", а в „Прав- 
дї" 1880 р. не докінчені, на жаль, записки укра- 
їнського добровольця „Чорногорці в Герцоґо- 
винї". Нарешті в часописі „Сьвіт" 1881 р. на- 
друковано його статю „Сербське царство і Тур- 
ки", ию була написана як передмова до доко- 
наного ним перекладу книжечки сербського 
ученого Светозара Марковича „Србдіа на Исто- 
ку". Сей переклад лишив ся доси в рукоппсї 
в моїм посїданю. В „Сьвітї" надруковано також 
дуже гарну його статейку „В Люблянї, з подо- 
рожніх записок". У всіх своїх українських пи- 
санях, із яких у Росії доси мабуть нічого не 
було передрзт^овано, Софрон Круть виявляє не 
аби який талант інтелїґентного спостерігача 
з д.уже критичним поглядом на людий, при 
всій прихильности до поневолених Славян. До 
того треба додати гарну мову та іноді кольо- 
ритніїй, живий спосіб оповіданя. 

ХЬІУ. ?0-і роки в Галичині. 

70-1 роки в Галичині були в значній мірі 
часом затиші, перехідною добою між оживле-. 



20(з 



ними сварами за елементарні річи духового 
житя, такі як язик, обряд, правопис і букви, 
до доби ширшого і глубшого розвою націо- 
нального житя. Теоретичне українофільство 60- 
их років почало робити перші кроки на дорозі' 
практичного здїйсненя своїх ідеалів, але на 
разї показало ся, що й ідеалів властиво у нього 
не було ніяких поза тими чисто формальними 
святощами, за які можна було сперечати ся не 
роблячи для них нічого реального. Москво- 
фільство не потребувало виробляти ніяких іде- 
алів і ніякої програми, жиючи надїею на близьке 
прилучене Галичини до Росії, ворожнечею до 
Поляків і українофілів і тим святим перекона- 
нем, що прихід російського царя і російського 
чиновника зробить копець усїй галицько-русь- 
кій мізерії. Тілько немногі одиниці в однім 
і другім таборі гляділи яснїйше і дальше, але 
не могли ще виробити собі анї ясної програми 
дїланя, анї значнїйшого числа прихильників, 
потрібного для дїланя. 

Мені доводить ся тут оглянути цілий ряд 
людий, що так чи инакше брали участь у пу- 
бличнім і літературнім житю того часу. Мол^емо 
розріжнити мілг ними три ґенерації : ґенерацію 
найстарших, що затямили ще 40-ві і 50-ті роки, 
ґенерацію 60-их років, що тепер була в повнііі 
силї віку, і нову ґенерацію, що в 70-их роках 
почала ставити перші кроки. 

До найстаршої ґенерації належали най- 
висші ерархи : митрополит Литвинович і пере- 
миський епіскоп Ступницький, та оба вони не 
брали живійшої участи в національнім житю. 
Ступницький заіімав ся нумізматикою, а Литви- 
нович уживав житя і з цілої політики задержав 
лиш одно : „сііе Ке^іегип^ \¥Іг(і !ііг ип8 а11е8 
N51] ^е Іип". Такої політики держала ся такоя^ 
мало що не вся найстарша інтелїґенція, про- 



— 207 — 

водпрі галицько - руського попівства, і з тим 
було їм добре. Деякі з них, як пр. о. Ничай, 
4займали ся пптанями високої фільософії в дусї 
Шеллїнґа та Геґеля, але старанно викурювали 
хату, коли в ній кілька годин гостив який 
Поляк, та пускали з огнем або з водою книжки, 
шісані фонетикою. Найважнїйша діяльність ду- 
ховенства в 70-их роках, се була проповідь 
тверезости, до якої інїціятиву дав новий митро- 
полїт Ііосиф Сембратович, наступник Литвино- 
вича. Він розпочав своє .урядоване просторою 
курендою, можна сказати цілим теольоґічним 
трактатом ,,0 вьісокомь достоинств'Ь человіька", 
що була початком орґанїзації численних місій 
для проповідуваня тверезости і більше-менпіе 
систематичної акції духовенства в тім напрямі, 
щоб приводити до присяги на тверезість коли 
не загалом усїх парафіян, то принаймні тих, 
що приступають до шлюбу. 

Властиве письменство москвофільської 
партії в 70-их роках було дуже вбоге. За ціле 
десятилїтє 1870—79 р. не вийшла з москво- 
фільського табору анї одна окрема кнпжка, що 
мала би якусь літературну вартість. Письмен- 
€ька діяльність москвофілів скупляла ся біля 
часописий, таких як „Слово", „Рускій Сіонь", 
„Ластівка" (для дітий), „Учитель" (Клемерто- 
вича) та „Временники" Ставропигійського інсті- 
тута. Старі ветерани, як Петрушевич і Лепкий, 
задоволяють ся публїкованем старих актів і па- 
мяток, звичайно друр:ованих уже перед тим де 
інде. Петрушевич випустив за тих 10 літ тілько 
одну значнїйшу публікацію в фелєтонах „Сло- 
ва" 1873 р. під троха нельоґічним титулом 
„Отвізтн и вопросн", де між иншим є статя 
про Филипа Орлика і про Зельмана, а дві статі, 
чи то власне поміщені в них документи дотикають 



- 208 - 

зносин Угорської Русії з Афоном у першій по- 
ловині' XVI віку. 

Иншіїй ветеран галіщько-руського москво- 
фільства, Богдан Дїдіщьраїн, усунувши ся 1871 
р. від редакції „Слова", мовчав кілька літ, алі 
1876 р. виступив із першим випуском просто- 
рої біоґрафії Михайла Качковського ^), якої одначе 
не докінчив, мабуть задля вбоя-іества матеріялу. 
Ся праця, хоч убога фактами, не позбавлена 
одначе вартости як причинок до історії га- 
лицького суспільного житя. Ціннїйша від сеї 
недокінченої була написана Дїдицьким 1881 р. 
біоґрафія Антона Добряньского. В другій по- 
ловиш 70-их років Дїдицький написав також 
свій популярний курс п. 3. „Народная исторія 
Русії отт> начала до новіізйшихь времень" 
(1875 р.), якої видане було повторене 1885 р. 
з додатками, іцо стягли па себе конфіскату 
книжки. 

По Дїдицькім редактором „Слова" від 
року Д871 до 1880 став Венедикт Площан- 



') ^Іпхаїіло Качкоьсі,ілш, судовий совітнпк у Сам- 
бо])і, була людпна мало заслужена і ліало симпатична. Він 
опікував ся ^іастпною руської молодїжп радше з метою 
навертагп и на москвофільство і шиіонптп противну пар- 
тію, нї;к для патріотизму аПо для дійсної педаґоґії. В щт- 
ватнім лситю великий скупар, був скупий також для мо- 
лодїжп, яі>у нїби то удер:кував своїм коштом. На старости 
лїт вій впбрав ся в подорож по західній і північній Европі. 
опублїкував у „Слові" 1871 і 1872 р. декілька своїх „Пу- 
тевьгх'ь ппсемт.", в тім чпслї листи з Ліюпдона і Гельґо- 
лянда, а літом 1872 р. вмер у І^ронштатї біля Петербурга 
на холеру. Він полнппів досить знамнпй .ліавтокч одначе 
переважно з.тоженпй в таких пїнних паперах, що по його 
смсртн сильно вналп в цїпї, і коли ;і і)азу говорено про 
200.000 зол. полпнишого ним каиіта.гу, по кільтсох чи кілька- 
напятьох ])оьах, які тягла ся спадкова пертрактація, дуисе 
заплутана наслїдісом неясного тсстаменту, ся суіма зма- 
ліла щось до 40.000. Сю суму по довгпх клопотах одер:кав 
„На]юдньій Домть" і відсотками ї"ї.підпомага(-: що року 
.лгосі,в()(|»ільськ-их нпсьменнпків та їх виданя. 



20У 



ськпй, чоловік без сумпїву доброї волї, пильниїі 
збирач цінних топоґрафічнпх матеріялів для 
топоґрафії східної Галичини, але як редактор 
слабохарактерний, що спокійно полишав своїм 
співробітникам, із яких головними були Осип 
Марків, якого за російські симпатії ще в 60-их 
роках прогоняли із дрогобицької та самбірської 
ґімназії, Клемертович, Орест Авдиковський 
і в остатніх літах найзавзятійший москвофіл 
Мончаловський, надавати часописи напрям, 
який їм хотіло ся. Дуже пильним і впливовим 
співробітником був також Іван Наумович, який 
протягом 70-их років чим раз виразнїйше із 
прихильника всеруської едности робив ся аґен- 
том російського правительства. В усякім разі 
Венедикту Площанському треба признати не 
малу заслугу на полі галицько-руської топо- 
ґрафії, а його мало що не сто статей про ріяші 
місцевости східної Галичини варті того, щоб 
зібрати їх і видати окремою книгою. Наслідком 
процесу Ольги Грабар і тов. 1882 р. Площан- 
ський, продержавши ся ще кілька літ у Львові 
і продавши тут свою каменицю, 1886 р. виїхав 
до Росії доживати свойого віку в Вильні, як 
член тамошньої Археоґрафічної комісії. 

На роз дорожу між обома партіями, хоч 
в основі все народолюбець, стояв Евгеній Згар- 
ський, що розпочав свою літературну діяльність 
ще в 50-их роках у „Зорі Галицькій" (1854 р.), 
а в початку 60-их років дав себе знати як ви- 
значний епічний поет двома поемами, писаними 
майже чистим народнім язиком на теми, взяті 
з народнього житя і народньої традиції. Се була 
поема „Святий вечер", основана на панщпзня- 
них відносинах у Галичині, і „Маруся Богу- 
славка", основана на відомій козацькій думі, 
обі видані 1862 р. Коли в першій поет ішов 
слідом давнійшої галицько-руської епікті, иш 

14 



210 



виробила ся на польських і російських взірцях, 
то в другій бачимо досить виразні слїди впливу 
Шевченка. В 60-их роках він досить рішучо 
пристає до тодішніх народовців і друкує свої 
статї в „Меті" 1865 р. і в „Правді" 1867 — 70 
років. Із тих статей найважнїйші: „Народня 
философія, списана по народнім пословицям 
і приповідкам" друкована в „Правді" 1867 р. 
і видана також окремою відбиткою, і розбір 
„Неофітів" Шевченка, друкований у „Правді" 
1868 р., ліпший від пізнійше написаного роз- 
бору Омеляна Огоновського. Там же була надру- 
кована його статя „Сліди поганської просвіти 
на Русп ведля народніх пісень, повірок, сказок 
і історичних записок". Обі статї етноґрафічного 
характеру треба вважати серіозними, як на 
той час, пробами наукового використаня укра- 
їнської народньої традиції на виключно націо- 
нальнім ґрунті. 

В початку 70-их років він дав до „Чи- 
танки рускої для низших кляс середних шкіл", 
уложеної Романчуком і Лучаківським, три статі 
під спільним заголовком „Деякі віруваня ру- 
ского народ а в давнїйшпх і теперішнпх часах". 
Від р. 1877 бачимо його вже формально в москво- 
фільськім таборі як редактора „Изданій об- 
щества имени М. Качковского", при яких він 
працював до р. 1879. Тяжка болість (божевіллє) 
зробила копець його літературній діяльности. 

В ряді заслужених педаґоґів, іцо формаль- 
но належачи до москвофільського табору, душею 
все були прихильниками рідного народа і його 
національної самостійности, треба назвати Ми- 
хайла Полянського, довголітнього вчителя ака- 
демічної (руської) ґімназії у Львові. В нашім 
педаґоґічнім письменстві він займає місце як 
автор учебників: „Зоольоґія з образками для 
низших кляс середних шкіл, сочинив др. Алой- 



І 

г 



— 211 - 

зій Покорний, перевів на рускіїй язпк М. По- 
ляньский", видана 1874 р. в Празі* ; „Мінера- 
логія для ніізших кляс середнпх шкіл, з нї- 
мецкііх учебнпків Зіігм. Фелл екера і І. Лейнпса 
перевів на рускпй язпк М. Поляньскпй", дру- 
кована у Львові 1875 р., і нарешті „Фізика для 
низшпх" кляс середнпх шкіл, з нїмецкого дра 
Фр. І. Піска, перевів на рускпй язпк М. По- 
ляньскпїі", друкована у Львові 1876 р. Як 
у своїй педаґоґічній дїяльностп, так і в тих 
перекладах Полянський був чоловік надзви- 
чайно совісний і дбалий про ясність та точність 
вислову і чистоту язика. 

Окремо від москвофілів, але також не 
пристаючи до українофільського гурту, стояли 
такі мужі, як Омелян Калужняцький, що якийсь 
час жив у Кракові як учитель при ґімназії св. 
Анни, а потім став професором церковно-сла- 
вянської мови на унїверситетї в Чернівцях. 
Далекий від усякого українофільства він 1874 р. 
для археольоґічного зїзду в Київі приготовив 
цінну працю „Обзорь славенорусских'ь памятни- 
ковт) язьїка и письма, находящихся вт> библіо- 
текахь и архивахі) Львовскихг", шіо вийшла 
друком у другім томі „Трудов'ь" сего конґреса 
аж 1876 р. Пізнїйше видав Калужняцький з не- 
величким критичним апаратом тексти двох па- 
мяток старого південно-руського письменства, 
а власне Путнянського Євангелія і Кристино- 
польського Апостола, обох із ХИ віку. 

Подібне було становище священника Михай- 
ла Осадци, що бувши катехитом при академічній 
(тепер руській) ґімназії, написав ще 1862 р. досить 
простору граматику руського язика, яка 1864 р. 
дочекала ся другого виданя з характерною змі- 
ною правопису: бо коли в першім видапю 
в самім титулі стояло „написалт>", то в другім 



212 — 



уже було „написав'ь", і ся зміна очевидно систе- 
матично була переведена в цілій граматиці. 
В р. 1876 вийшло трете видане граматики 
Осадци, „пересмотрене 0. Лепкимі) і И. Онишке- 
вичомТ)", де вже в титулі не було нї „напи- 
салт)" нї „написані)", але фактично привер- 
нено москвофільське „ль". Ся граматика дала 
привід Ф. Н. Дячану до острої критики, 
друкованої в часописі „Домі» п Школа" 1864 
р. Сам ^Іячан ще в кінцї 60-их років емі- 
ґрував до Росії, де здобув собі місце про- 
фесора клясичної фільольоґії при варгпавськім 
університеті. 

Таке саме посереднє становище між обома 
партіями займав також Ігнатій Онишкевич, 
учитель при німецькій ґімназії у Львові, що 
дав тут своїм ученикам привід до виданя 
„Рускої Бібліотеки", яка пізнійше названа була 
„Рускою Бібліотекою Онишкевича". Під його 
доглядом вийшли два перші томи, що містять 
т. І. Писаня Котляревського (1877 р.) і том II. 
Писаня Григорія Квітки (1878 р.). Третій том 
тої „Бібліотеки", що містить писаня Шашке- 
вича, Вагилевича і Головацького, виданий під 
редакцією Володимира Коцовського аж 1884 р. 
з далеко поважнійшим науковим апаратом, як 
два перші томи. Онишкевич зі Львова перей- 
шов також на катедру українсько-руської мови 
і літератури в Чернівцях, але й там він не по- 
важив ся супроти всесильного москвофільства 
заняти виразне становище. Аж його ученик 
і наступник Степан Смаль-Стоцький заняв 
рішуче і ясне становище, ставши від разу 
на народнім українсько - руськім ґрунті, і його 
заходам треба завдячити, що москвофільство 
на Буковині стратило всяке значіне, що фоне- 
тичний правопис побідив перестарілу етімо- 



213 



льоґію не ТІЛЬКО в книжковім письменстві 
і в більшій части преси, але також у школах, 
і пю наслідком такого проясненя культурна 
сила Русинів на Буковині і в Галичині змогла 
ся дуже значно. 

На полї белетристики визначає ся серед 
москвофілів постать Володимира Стебельського, 
який із ґімназіяста українофіла зробив ся за- 
взятим москвофілом, щоб швидко опісля, вже 
в половині 70-их років, перейти в службу По- 
ляків, в р. 1870 він опублікував ніби то мо- 
дерну, але в основі зовсім несуразну повелю 
„^Іонахь", а в р, 1873 віршо-вапу „Молитву", 
в якій з неясними бажанями і сумнівами звертає 
ся до „Бога Фавста і Гамлєта". Іван Наумович зо- 
середжує свою діяльність на видаваню „Науки", 
з разу в Коломиї, потім у Львові, в якій публі- 
кує між иншим ряд популярних віршів, по- 
вістий і драматичних штук дуже низької проби. 
Гушалевич тілько в р. 1879 видає другий томик 
своїх поезій, що до вартости безмірно низших 
від першої части. Ізидор Шараневич. ставши 
професором університету, друкує свої наїілїпші 
праці по нїмецьки або по польськи. До га- 
лицьких москвофілів присусїджуєть ся рухли- 
вий Буковинець Григорій Купчанко, публікуючи 
в ріжпих виданях дешевої фабрики вірші*^ по- 
вістки та популярні статейки, поки нарешті 
осівши постійно в Відні не затягнув ся в ряди між- 
народньої шпіонажі, публікуючи при тім в ряди- 
годи німецькою мовою брошури про Русинів, 
повні найфальшивійших інформацій. Одинокою 
цінною працею, звязаною з його іменем, була 
збірка пісень буковинського народа, разом 
з інформаційною передмовою, опублікована в Ки- 
іві тамошнім відділом Р. Г. Общества у другім 
томі його „Записок" 1875 р. 



- 214 - 

Із старших народовців поколїня 40-их 
років один тілько Качала зазначив ся в 70-их 
роках більшою, тай то лиш на половину нау- 
ковою працею, друкованою також у польській 
мові п. 3. „РоИіука Роїакблу луг^І^сіеш Еи8І". Ся 
праця, се властиво компіляція уступів ріжних 
польських істориків для ілБ^страції тої тези, що 
польські історики тверезїйше дивили ся на 
хиби Польщі і на руську справу, як загал те- 
перішньої польської публіки. 

Із українофілів доби 60-пх років найвид- 
нїйші позаймали в 70-их роках місця вчителів 
ґімназіяльних і кинули ся на одиноко тоді 
поплатну продукцію шкільних книжок. Перед 
веде тут Омелян Огоновський, що ставиш про- 
фесором львівського унїверсітету опублікував 
1871 р. книжечку „ЬІБо^иае раїаеовіол^епісае 8ре- 
сітіпа сіиаесіаш є топптепіів аЬ А. Уозіокоу 
еі Рг. .\ІікІ08ІсІі соїіесіів іп изит зіисііозогит 
0(1і(1і1 АешіИапив 0^опол\^8Іа". Се був простий 
передрук кількох на похапци вибраних уступів 
із чужих публікацій, якими впрочім ученики 
Огоновського ніколи не користували ся. Тай 
сам він зараз же в слідуючім році перейшов 
до фабрикованя руських книжок для ґімназі- 
яльних студій, видавши 1872 р. „Книжку для 
вправи в язицї латиньскім Фердинанда ПІуль- 
ца", перекладену з німецького. Аж у р. 1876 
він видав працю більш наукового характеру, 
а власне „Слово о полку Игорев-Ь", поетич- 
ний памятнпк руської письменности XII ві- 
ку, текст з перекладом і поясненями". Видане 
Огоновського не належить до иайліппиїх уже 
хоч би для того, що він не держав ся першого 
видапя, яке доси заступає утрачений оріґінал, 
а в своїх власних конектурах був звичайно 
досить нещасливий. Ставши головою „Просві- 
ти" він узяв ся також до фабрикованя попу- 



- 215 — 

ляршіх брошур, тай тут продукував товар дуже 
не високої вартості!. 

Другий ветеран, що виступив на літера- 
турне поле ще в „Зорі Галицкій яко Альбумі" 
1850 р., Омелян Партицький, дебютував у р. 
1872 дуже радикальною книжкою „Провідні 
ідеї в письмах Тараса Шевченка", в якій між 
инніим з натиском піднїс протест Шевченка 
проти православної церкви, витолкувавши в те- 
ольоґічнім змислї Шевченкові слова: 
„Церква домовина 
Розвалить ся, а з під неї 
Встане Україна". 

Пізнїйше одначе Партицький згубив той 
свій радикалїзм і в своїх многочисленних ру- 
ських читанках та инших підручниках, які 
видавав накладом Ради Шкільної Краєвої, за- 
взято кастрував не лише Шевченкові вірші, 
але також твори инших письменників, які не 
підходили під його дуяіе обмежений естетичний 
смак. 

В р. 1873 він видав першу часть збірки 
своїх поезій п. 3. „Поезиї Омеляна Партицкого". 
Випустивши в світ се видане він добачив, чи 
може хтось звернув його увагу на те, що 
у вірші „Сільський аптикар" стояли на кінцї 
слова, що той аптикар „усю свою аптику носив 
у штанах". Се так заженувало автора, що він, 
як подає біблїоґраф, знипцш усю решту нероз- 
проданого виданя і пробував навіть скуповувати 
продані вже примірники. Тверджене біблїоґра- 
фа (И. Б. Л евицкій, Галицко-русская Библіо- 
ґрафіяХІХ-го стол-Ьтя, т. II, ст. 199), що „авторь 
уничтожиль ц'^лое изданіе", неправдиве, бо 
примірники ще й доси попадають ся в анти- 
кварській торговлї. Партицький до самої смерти 
не цурав ся віршованя і ше в 80-их роках 
у видаваній ним „Зорі" друкував свої вірші 



216 



під псевдонімом Ом. Один. Про остатні роки 
їіого дїяльностп і останні праці буде мова при 
огляді' 80-их років. 

Досить визначне місце в галицько-руській 
суспільности, а навіть і в письменстві 70-их 
р оків заіімав Василь Ільницький. Ще в 60-их 
р оках він був директором ґімназії в Тернополі", 
а потім став директором т. зв. академічної 
ґімназії у Львові, що під його проводом у 70-их 
роках ступнево із польської перемінила ся 
в руську. Ільницький в ґімназії викладав зви- 
чайно початки льоґіки і психольоґії в семій 
і осьмііі клясї, і належав, особливо ставши 
членом Ради шкільної краєвої, до пильних 
фабрикантів дешевих шкільних підручників, не 
лише в руськіїі, але також і в польськії! мові. 
Як на ті часи він подорожував досить богато 
і лишив по собі декілька описів своїх подоро- 
жий; знав богато ліодий і вмів не про одну 
подію оповісти досить інтересно, з фаху історик, 
він полишив по собі цілий ряд популярно- 
історичних статей, особливо основаних ' на га- 
лицько-волипськім літописі. („Василько, князь 
Теребовельскій і Володар, князь Перемискій", 
„Князь Роман Данилович і його жінка Ґертру- 
да", „Король Данило", „Перші напади Татар 
на Русь", „Русь Галицка за князя Володи- 
мирка", „Звенигород", „Теребовля", „Ярослав 
Осмомисл", „Е)рій Львович і Ґедимин"). На 
основі принагідних публікації! він писав такі 
річи, як „Дві облоги міста Львова через Хмель- 
ницького 1648 і 1655", „Марія Тереса", „Мо])(' 
і його чудеса", „З ріжних країв і народів" 
і т. и. З власних споминів згадав про „/Кидів- 
ську ґвардію народну 1848 р." Для науки в ґімна- 
зіях переічлав надто „Історію біблійну" Тіца 
і „Історію церічви" Дорфлєра. Під псевдонімом 
„Денис із над Серета" він видав 1872 р. драму 



- 217 — 

„Настася", основану на літописнім оповіданю 
про ПОДІЇ Галицької Руси з другої половини 
XII віку. Хоча сам автор дуже високо цінив 
сю свою драму, то про те її історична й арти- 
стична вартість дуже не велика. 

В довгім ряді народовцїв-педаґоґів, яких 
просвітна діяльність заповняє головно книжкову 
продукцію 70-их років, назвемо тут далі Оле- 
ксандра Барвінського, якиїі у р. 1870 видав 
першу часть „Руської чптанки для висшої 
ґімназії*', що обіймала т. зв. устну словесність. 
Сей невеличкий томик тілько рег пе!а8 можна 
назвати працею Барвінського, бо він майже 
весь був зредагований Кулїшем. В р. 1871 
вийшла друга часть тої читанки, що містила 
хрестоматію українських і галицьких письмен- 
шпав від Котляревського аж до найновійших 
часів ; ся друга часть була видана в двох від- 
ділах, із яких перший обіймав час більше- 
менше до смерти ІПевченка, а другий новійшу 
добу. Сї три томи мали служити як учебники 
руської мови і письменства в клясах шестій, 
семій і осьмій. в порівнаню до у/киваної перед 
тим читанки Торонського, якої редактор, хоч 
і не зовсім виразно, хилив ся до москвофіль- 
ства (досить буде згадати, що з творів Косто- 
марова він дав цілу, дуже слабу їіого драму 
„Кремуцій Корд'', писану російською мовою, 
яку редактор від біди троха підогнав під га- 
лицький виговір), читанка Барвінського творила 
дуже значний поступ, а фонетика захована 
в писаиях Українців приготовлювала побіду 
фонетичного правопису в цілім письменстві. 

Досить оживлену письменську діяльність 
у 70-их роках проявив Іван Верхратський, роз- 
почавши її ще в кінці 60-их років у „Вргалуо- 
2(іаиіасіі 1<:отІ8уі йгуоесгаіісгпе] с. к. Толуаггузілуа 
Хаиколуея:о Кгако^уякіе^^о" по польськи писа- 



- 218 - 

ніімн причинками до східно-галицької фавни^ 
Руською мовою видав у Львові ще 1864 р/ 
один, а 1869 р. два зошити „Початків до уло- 
женя поменклятури і термінольоґії ириродо- 
писньої народньої", що поклали добру основу для 
руського викладу природ описних наук. В р. 1873 
він видав переклад „Ботаніки" Гікля, профе- 
сора дрогобицької ґімназії, з польської на руську 
мову. У польських і руських часописах він 
помістив довгий ряд спеціяльних моноґрафій 
про ріжні роди звірів, птахів і комах, оперті 
головно на власних спостереженях. Деякими 
своїми спостереженями, важними для оцінки 
широко розповсюджених народніх вірувань, пр. 
про те, що вуж висисає молоко у коров, він 
дїлив ся також з німецьким ученим світом. 
Не малу заслугу придбав собі Верхратський 
також як збирач матеріялів язикових із уст 
народа і як дослідник карпаторуських діялектів. 
Його слабою стороною все була і лишила ся 
й доси поезія та літературна критика, в якій 
він поза самим собою не бачить нічого. 

Між руськими педаґоґами, що в 70-их ро- 
ках займали ся укладанєм шкільних книжок, 
видне місце займає Юліян Романчук. У перве 
до письменства він приткнув ся ще в початку 
60-их років як університетський студент, бувши 
анонімним співробітником „Слова". Ставши 
учителем ґімназіяльним він вчасно посивів, 
і від коли я пізнав його, видавав ся все стар- 
шим над свої літа. Літом 1874 р. я ще бачив 
його батька, пенсіонованого народнього учителя, 
живого в Дулібах біля Стрия. В 70-их роках 
він не займав видного місця серед руської 
суспільности, окрім свойого професорського 
становища при руській ґімназії. Тілько 1877 р. 
він вист^шив у перве на поле письменства, 
опублікувавши між книжочками „Просвіти" 



— 219 — 

популярну перерібку повісти Дзержковского 
„у пропасть дорога ховзка". В р. 1879 він ви- 
дав дві части „Рускої читанки для низппіх 
кляс середних шкіл", Обі уложені як на свій 
час досить старанно, з перевагоь» вибору га- 
лицьких письменників над українськими. Того 
самого року вийшла також його „Руска чи- 
танка для четвертої кляси шкіл народних". Се 
були письменські початки чоловіка, и;о в піз- 
нїйших десятилїтях відіграв визначну ролн> 
в полїтичнім житіо Галицької Руси. 

Досить видне місце міях руськими педа- 
ґоґами-українофілами тої самої ґенерації зай- 
має Олександер Борковський, довголітній про- 
фесор академічної ґімназії у Львові і кілько- 
лїтнїй директор дрогобицької ґімназії. Свою 
літературну карієру він розпочав критикою 
„Читанки" Торонського, поміщеною в „Правді"" 
1868 р. В р. 1877 він видав „Грецьку грамати?;у 
Курція для шкіл ґімназіяльних". Вийшовши на 
пенсію він осів у Львові і вже кільканацять 
літ працює при редакції „Діла", а для вида- 
ваної ним „Бібліотеки найзнаменитших по- 
вістий" вистачив ще 1883 р. переклад най- 
красшої повісти Альфонса До де „Фромонт мо- 
лодшій і Ріслєр старшій". 

Талановитий історик і також педаґоґ, ЕЗліян 
Целевич, розпочав свою письменську карієру 
1868 р. в „Правді" розвідкою „Дещо "про посе- 
лене угорської України Русинами і про унію 
православної церкви угорських Русинів з Ри- 
мом". В 70-их роках" він писав і публікував 
дуже мало. Зазначимо тілько поміщене в „Зорі"^ 
книжечці „Просвіти" , виданій Партицьким 
1870 р., коротке оповідане „Всюда добре, дома 
найліпше". Слідуючого року він помістив у Ка- 
лендарі „ Просвіти " на р. 1872 коротеньку 
розвідку „Гетьман Пол.уботок". Головна сума 



- 220 — 

його письменської дїяльности припадав на 80- 
ті роки. 

Між педаґоґами старшої ґенерації, ию 
в 70-их роках працювали над руськими учебни- 
ками, годить ся назвати також Омеляна Дей- 
ніщького, що в р. 1872 видав „Аритметику до 
ужитку низшої ґімназії галицької після 18-го 
виданя Фр. Мочника", яка протягом кількох 
лїт дочекала ся чотирьох видань, а 1873 р. 
„Науку ґеометрії з погляду для низшої ґімназії 
після" 10-го виданя Мочника", яка протягом 
70-их лїт мала три виданя. Сам Дейницький 
якось схибив свою учительську каріеру ; мабуть 
не спроміг ся зробити екзамен і по довголїтніїі 
суплєнтурі в Бучачи відправлений опинив ся 
без занятя і прибув до Львова шукати хлїба 
між своїми колишнїми товаришами - українофі- 
лами. Якийсь час він займав дуяхс підрядне ста- 
новище при „Просвітї", і тут також умер. 

Одною з найвизначнїйших фіґур у тій 
українофільській друя^инї старшої ґенерації був 
Наталь Вахнянин, чоловік без сумніву показний 
і талановитий, але з троха пересадними ґене- 
ральськими та діріл^орськими претенсіями. Хоча 
сам він уважав себе одним із головних стовпів 
і представників галицького українофільства, то 
про те не заняв він у його історії таїсого ви- 
значного місця, яке міг би був заняти при 
своїх талантах, але також при більшій пиль- 
ности і сумлїнности в трактованю своєї справи. 
Він розпочав свою лїтературну діяльність иіе 
в „Вечерницях" 1862—3 р., де між иншим по- 
містив оповідане з лемківського житя „Три 
недолї", основане на народнім оповіданю про 
похід барських конфедератів через лемківські 
гори при кінці XVIII в. Оповідане написане 
дуиге гарно і заповідало в авторі визначного 
белетриста, яким одначе він не зробив ся. 



221 



В р. 1869—70 він був редактором ,,ІІравдіг% 
в якій окрім деяких рефератів із чужих праць 
надрукував також значний уривок тексту „Лю- 
ді дарія" з рукопису, який опісля десь затратив 
ся. В 70-их роках і він не занедбав шукати 
заробітку в фабрикованіо шкільних учебників, 
і переложив 1873 р. ґеоґрафію Беллінґера для 
низшої Гімназії, а 1881: р. спроміг ся на власний 
„Учебник ґеоґрафії для шкіл середних''. В спра- 
возданях ґімназіяльних він надрукував деякі 
свої працї лїтературно-історичного або ґеоґра- 
фічного змісту, а власне 1879 р. „О докторі 
Францїску Скоринї і його літературній дїяль- 
ностп'Ч а рік перед тим „Фізіоґрафічний на- 
черк поздовжної долини горішного Сяну". Про 
його політичну каріеру і остатні літературні 
працї буде мова в дальших розділах. 

Не з титулу літературної заслуги, але задля 
самої вартости як чоловіка годить ся тут зга- 
дати ще про одного члена українофільської 
дружини старшої ґенерації, Дамяна Гладило- 
вича. Хоч був професором клясичної фільо- 
льоґіі, він не полишив по собі ніякої літера- 
турної ані наукової праці, але серед громади 
львівських українофілів був завсіди голосом 
тверезого і критичного розуму, в ріжних това- 
риствах совісним і дбайливим адміністратором, 
а в остатніх роках житя двигав на собі увесь 
тягар адміністрації „Діла" в самих критичних 
його моментах. 

Досить незвичайну ролю серед громади 
львівських українофілів грав у 70-пх роках 
і пізнійше 0. Олександер Стефанович, якиїї 
в історії нашого письменства зазначив ся уло- 
женем бібліоґрафічних оглядів українсько - 
руського письменства за роки 1877 і 1879. 
а також перекладом Ваплєрової „Історії церкви 
для ґімназій''. Стефанович був маїіже одиноким 



- 222 — 

українофілом, що якимось способом був вибраниіі 
у члени „Народного Дому" і на загальних зборах 
€еї раг ехсеїіепсе москвофільської інституції не 
раз підносив голос, критикуючи її адміністра- 
цію і домагаючи ся для народовців права на- 
лежати до неї. Серед українофільської громади 
він виступав інодї, особливо за часів митропо- 
лїтованя обох Сембратовичів, як посередник між 
народовцями і „святим Юром", або радше як 
конфідент „святого Юра", остерігаючи перед 
вибриками всяких новочасних ізмів, коли вони 
починали проявляти ся в партії. 

В культурній історії 70-их років перша 
половина десятилїтя ріжнить ся де в чому від 
другої; у другій виринають такі явища, яких 
не було в першій. В першій половині зроблена 
була з українофільського боку ще раз проба 
запевнити спокійний розвій руського люду в Га- 
личині в порозуміню з Поляками, т. зн. фак- 
тично на основі добровільних польських кон- 
цесій. Бож Поляки фактично, витворивши із 
€ебе майже всю краєву бюрократію державну 
і автономічну, були панами краю. В початку 
1870 р. трапило ся так, що заступником крає- 
вого маршалка в галицькім Соймі вибрано Ру- 
сина, судового радника Юлїяна Лаврівського. 
Часть зарівно польської як і руської суспіль- 
ности бачила в тім доказ можливости згідного 
і мирного розвою обох народностий в Галичині. 
Відгребано пункти згоди обох народів, ухва- 
лені 1848 р. в Празі польсько-руською комісією, 
і доставлено Лаврівському можність оснувати 
щоденне письмо „Основу", в якої програмі 
обік національної самостійности Русинів і заяви 
їх вірно сти для Австрії як третя точка стояла 
заява, що галицькі Русини „признають конеч- 
ність прямувати на підставі нинішніх державно- 
правних відносин до забезпечепя свого на- 



родно-полїтпчного биту і уладженя своїх вза- 
ємин з Поляками яко співобивателями сего 
краю в ВИДІ повної, законом установити ся 
маючої автономії обох народностий, руської 
і польської в зглядї народнім, полїтнчнім 
і церковнім, передовсїм же до відповідного 
засадам справедливости рівноуправненя свого 
язика народного у всїх паростях житя на- 
родного, іменно в школї, судї і урядї". Се 
остатнїй раз відригнув ся старий панслявістич- 
ний романтизм, що житє можна уладити по 
„установити ся маючим" законам на підставі 
повної справедливости. Галицько-руська су- 
спільність обох визначних таборів була вже 
на стілько провчена досвідом, що поставила 
€я досить скептично супроти сеї нової проби. 
Редактором „Основи" , а швидко потім і її 
властителем став Теодор Леонтовпч, а голов- 
ними співробітниками були Ксенофонт Клим- 
кович і Володимир Шашкевич. Як принагідні 
співробітники являють ся Вахнянин і Качала. 
„Основа" не простояла навіть повного року ; 
за її руським народництвом завше добачувано 
польський хвіст, а враз зі смертю Юлїяна 
Лаврівського розвіяв ся зовсім привид партії 
„Основи". 

Майже рівночасно з упадком „Основи", ^) 
а властиво від початку 1871 р. повстає у 
Львові „Рускій СіонТ)" під редакцією Силь- 
вестра Сембратовича, братанка митрополїта Йо- 



') Основа виходила ось якгог способом: В р. 1870 
вийшло 2/ чисел у формі ґазети; 1871 р. вийшли дальші 
числа 28—112, а потім у падолисті два півмісячні зошити, 
видані вже самим Климковичем. В р. 1872 Клпмкович про- 
бував сам тягти далї „Основу" в формі ґазети видаваної 
два рази на тиждень, та дотяг тілько до кінця серпня 
(64 числа). 



І 



— 224 - 

спфа, і Юлїяна Пелеша, тоді' ректора львівської 
духовної семінарії, обох тодї професорів на те- 
ольоґічнім видїлї львівського унїверсітету, що 
пізнїйше зробили ся один львівським митроио- 
лїтом, а другий першим станїславівським, а по- 
тім перемиським епіскопом. „Рускій Сіонь" 
видавав ся старим правописом, що вважав ся 
тодї одною зі святощів руської церкви, з ие- 
зовсїм ясно вивішеним прапором, але все таки 
з виразно чутною тенденцією, заступати інте- 
реси руської церкви не в оборонї її якоїсь 
самостійности, але в дусї римського католи- 
цизму. Часопис видаваний був етімольоґіею 
і мовою не чисто народньою, але зі значними 
примішками церковщини, і незабаром показали 
ся в ньому Острі напади не проти латинізації 
Русинів, але проти раціоналізму і маловіря 
руських народовців, спеціяльно за їх культ 
Шевченка. З нагоди якогось львівського ви- 
даня творів Шевченка, і без того вже кастро- 
ваних, почула ся з „Руского Сіона" така лайка 
на українського поета і на все українофільство, 
що кождому видючому мусіло стати ясним, 
що українофільству в галицько - руськім духо- 
венстві, коли б воно пішло за проводом „Рус- 
кого Сіона", виросте дуже небезпечний ворог. 
В р. 1870 „Правда", редаґована Вахняни- 
ном, не дотягла далї як пів року, і з шестим 
випуском перестала виходити на цілого півтора 
року. Аж з початком 1872 р. явила ся можність 
за підмогою Українців відновити „Правду", що 
почала виходити випусками по З аркуші раз 
на місяць, починаючи від кінця цвітня. Ре- 
дактором являєть ся Олександер Огоновський, 
доктор прав і професор львівського універсі- 
тета, що фіґурував як редактор „Правди" до 
1876 р., не сповняючи фактично ніякого ре- 



— 225 -- 

дакторського обовязку. Одіїнокиіі талановитий 
з помІуК „фамілії" Огоновських, занятий лшї- 
версітетськими викладами і своїми правничими 
студіями \), він раз-у-раз відпрошував ся від ре- 
дакторства, почуваючи добре, що „Правда" не 
вдоволяє анї Українців, анї Галичан. В річнику 
1872, що почав ся з днем 15 січня, замітнїйші 
працї були: „Боднарівна", триактова драма 
Заревича, переклад першої пісні Ілїяди Ру- 
данського, „Пімста і великодушіє", оповідане 
Володимира Шашкевича, написане на підставі 
устного оповіданя його батька Ліаркіяна Шаш- 
кевича, а з писань Федьковича крім трьох по- 
езій дуже свобідна перерібка Шекспірової ко- 
медії „Усмирене непокірної" п. 3. „Як пурявих 
уговкують". Ся фарса чи фрашка, яку зробив 
Федькович із Шекспірової комедії, викликала 
значний соблазн, особливо на Україні. Не 
в нерве виступив тут зі своїми віршами Кор- 



^) Олександер ОгоновськиГі крім лїтоґрафованих унї- 
вррсітетськпх викладів з поля цівільного права полпшпв 
по собі дві цінні юридичні студії, ппсані німецькою мовою, 
а власне: ,.Віе 6е8с1іа1;1:8Ііі1ігші§- оіше АпЙга^ пасії оевіег- 
геіс1іІ8с1іет Кес1і1:е", (вид. 1877 р. у Львові) і „Оезіеїтеісіїі- 
8сЬез Еііе^йіеггесіїї:" (вид. в Липську 1880 р.). В остатніх 
іюках свойого жптя він щш помочи кружка своїх слухачів, 
якими був надзвичайно люблений, почав збирати мате- 
ріяли для руської юридичної термінольоґії. По його перед- 
часній смерти ті матеріяли щезли десь; за те швидко потілг 
появив ся юридичний словар дра Костя Левицького, зятя 
професора Омеляна Огоновського. До речі завважимо, що 
в 70-их роках у руських українофільських товариствах 
у Львові засідали чотири брати Огоновські : Омелян, довго- 
літній голова „Просвіти", Олександер, Петро й Іляріон, сей 
остатній укінченпй богослов, який одначе не святивши ся 
скінчив також фільософію і зробив екзамен на ґімназіяль- 
ного учителя. До сеї фамілїї пристав також др. Кость Ле- 
вицький, визначний иравник, який швидко зробив ся 
головною актівною силою в „Просвіті" та в політичній 
організації народовців, скрізь піддержуючи, так би сказати, 
консерватизм вій §епегій. 

15 



226 



нило Устіяновпч, син Миколи Устіяновича: 
перші його вірші були друковані ще в „Галп- 
чанинї" 1867 р. та в ,, Основі" 1870 р. В р. 187Г) 
він видав у Львові накладом Володислава Фе- 
доровича першу часть своїх писань (Письма 
К. Н. Устіяновича ч. І, Поеми історичні), в якій 
окрім поетичного вступу були поміщені поеми 
„Вадим'' і „Іскоростень", ся остатня дуже довга, 
основана на літописнім оповіданіо про месть 
Ольги над Деревлянами, з одинокою тенденцією 
— розвінчати Ольгу з титулу святої. В р. 1876 
вийшла друга часть його писань, що містить 
траґедію „Олег Святослав річ Овруцький", з ду- 
мою „Святослав Хоробрий" вмісто прольоґа. 
В р. 1877 вийшла третя часть, що містить 
шестиактову траґедію „Ярополк І Святосла- 
вич, великий князь київський", преміовану 
товариством „Руська Бесіда" у Львові. Сю тра- 
ґедію пробувано ставити на сценї, та з неї 
переіїшла в уста ширших мас лиш одна „пісня 
Норманів", що зачинає ся словами „По морю, 
по морю", з музикою Вахнянина. Корнило 
Устіяновпч, з фаху більше маляр як поет, 
і в однім і в другім фаху був не без таланту, 
та все таки без того внутрішнього виробленя, 
що дає талантови оріґінальність і свіжість, 
пому не бракувало ())антазії, але всі його по- 
мисли і в малярстві і в поезії були якісь те- 
атральні й шабльонові. В 80-их роках він якийсь 
час видавав гумористично-сатиричні часописи 
„Зеркало" і „Нове Зеркало". Найцїннїйшою 
його письменською спадщиною я вваяхаю його 
спомини п. 3. „М. 6. Раєвскій і російскій пан- 
славізм", видані у Львові 1884 р. 

В „Правдї" 1873 р. белєтристична часть, 
особливо^ та, яку дали Галичани, була дуже 
слаба. Українці мали досить нагоди сердити 
ся на редаґоване „їх орґану" в Галичині, а ще 



^ 227 - 

<)ільше на політику, яку нїби то іменем наро- 
довців, а навіть іменем цілого українського 
народу почав був вести Ст. Качала, іцо в імя 
клєрпкально-({)едералїстичної програми в р. 1871 
був вибраний послом до Ради Державної в чисто 
польськім бохеньськім повіті, а в р. 1878 під 
псевдонімом Николай Загіринїі видав дві полі- 
тичні брошури: „Беспосередні вибори до Ради 
Дерялавної і Русини", і другу ,, Політика Ру- 
синів", видану як додаток до 16-ого числа 
„Прсівди". Проти основних думок тих брошур 
і проти цілого напряму галицько-руської бе- 
летристики та журналістики виступив у „Правді" 
}»1. Драгоманів під кріптонїмом Українець з про- 
сторою працею, написаною у <1>льоренції п. з. 
„Література російська, великоруська, україн- 
ська й галицька", що тягла ся через 9 книжок 
„Правди" 1873 р. і О в 1874 р. і вийшла окремою 
брошурою. Підіймаючи погляд Пипіна, який 
у своїй ,Л Історій славянских'ь литературт?" істо- 
рію нового українського письменства трактував 
як ґрупу трьох письменств, українського, га- 
лицько-руського й угорсько-руського, М. Драго- 
манів розширив сей погляд також на велико- 
руське письменство, допускаючи в ньому обік 
т. зв. російського, так сказати загально-руського 
письменства, писаного мовою виробленою на 
основі староруської мови під впливом усіх ру- 
ських діялєктів нової російської імперії, також ці- 
лий ряд більше менше окремих великоруських 
письменств на ріжних великоруських діялектах. 
Виступаючи як §'еп1:е ^1^:гаіпи8, паїіопе Киззив, 
Драгоманів стояв на тім, що російська літера- 
тура, вироблена російською державою при спів- 
участи всіх руських племен, повинна бути 
і фактично є в російській імперії духовою 
власністю всіх племен, та обік неї кожде племя 
і коягдий діялєкт повинні мати право свобідного 



228 



розвою в письменстві, що найменше для т. зв.. 
„домашняго обьіхода". За сею думкою в РосіҐ 
стояв досить консеквентно ]\І. Костомарів у своїх 
публіцистичних статях ; сю думку признав Дра- 
гоманів можливим приложити також до Гали- 
чини й Угорської Руси, настоюючи поперед 
усього на потреб? інтелїґенції тих країв зна- 
йомити ся з російським письменством і з його 
чільними представниками та орґанами. 

Проти народовецької політики, а властиво- 
політики самого Качали прислали за почином 
Лі. Драгоманова 31 Українців „Одкритиїї лист 
з України до редакції „Правди", в якім „як 
граждани Росії і як Українці'' протестують 
проти політики і програми галицької (москво- 
фільської) „Руської Ради", що держала з ні- 
мецькими централістами, ворогами Росії і всіх 
Славян, але рівночасно протестують також проти 
партії галицьких федералістів, якої думки ба- 
чуть ся їм вилоя^ені в брошурі М. Загірного, 
і яка „називаючи себе партією консервативної^, 
подає голос за конкордат, за конфесійні школи, 
за прівілєґіі католицької церкви, проти граж- 
данського шлюбу, проти шлюбу між іновірцями, 
проти переносу торгів на празники і т. и. 
Яко Славяне й Українці ми признаємо себе 
друзями федеральної системи, с. в. не стілько 
федералізму коронних країв Австрії, скілько 
федералізму народностий і широкої самоуправи 
земської та громадської.' Ми бачимо підставу 
щастя Славян у загалі і малоруського народу 
по части тільки в основах проґресівних, котрі 
не мають нічого спільного з конкордатом 
і ультрамонтанством". („Правда", 1873, ст. 66(1 
до 661). і 

В „Правді" 1874 р. знов усе визначнїйше 
було писане Урфаінцями. В відділі поезії наїї- 
більше дав М. Старицький, друкуючи тут свої 



229 



переклади з Некрасова, що вийшли потім у Росії 
окремою книжкою аж 1883 р. В відділі опові- 
дань світив ся тілько один Левицький - Печуй 
•своїм ескізом „Екзамен", що мав бути частиною 
повісти „Чорні Хмари", але не війшов у по- 
вість „Хмари", видану в Київі тогож 1874 р. 
Гумореска „Не можна Парасці вдержатись на 
-селї" являеть ся тут передруком із „Кіевля- 
нина". В віддїлї лїтературної критики крім 
згаданої вже працї Драгоманова замітна статя 
В. Торчина про Василя Степановича Кулика, 
якого чотири вірші були також поміщені в сьому 
річнику „Правди". Із писань Галичан, поміще- 
них у „Правдї" того року, замітна була хиба 
і'татя Остапа Терлецького „Галищжо - руський 
нарід і галицько-руські народовці". 

В р. 1875 зміст „Правди" ще блїдійший. 
З віршів визначають ся хиба Лєрмонтова „Де- 
мон", перекладений Руд анським з доповненями 
Отарицького та дві піснї Ілїяди, третя й шеста, 
в перекладї Руданського. В віддїлї оповідань 
найзамітнїйша повість Яковенка (Кониського) 
^, Семен Жук і його родичі", ще одна, тай то 
недокінчена проба представити інтелїґента- 
українофіла як тип „нового чоловіка". Того ж 
автора три ескізи п. з. „Мої давні знайомі" 
вийиїли радше карикатурами, нїж портретами 
дїйсних людий. У віддїлї науковім головне 
місце заняли переклади деяких біоґрафій із 
виданої тодї працї Костомарова „Русская исто- 
рія в Ячизнеописаніяхт) ея главньїх'ь д'Ьятелей", 
доконані Олександром Барвінським. В. Навроць- 
кий подав тут критичну оцінку „Псторическихь 
піьсень" Антоновича й Драгоманова, а О. Ко- 
ниський під псевдонімом 0. Кошовий оцінку 
повісти Левицького „Хмари" п. з. „Коли ж ви- 
яснить ся?" — слабе наслідуване „Темного 
царства" Добролюбова. 



— 280 — 

В р. 1876 не було в „ПраБдї'' в белетри- 
стичнім ВІДДІЛІ НІЧОГО визначнїйшого крім 
гарної вірші Лиманського „Козачий кістяк" 
та пятої пісні Гомерової Ілїяди в перекладі 
Руданського. За те із пражського виданя 
„Кобзаря", що саме тоді побачило світ божий, 
передруковано тут під іменем Шевченка пое- 
зію Афанасьева-Чужбінського „Гарно твоя кобза 
грає". У відділі оповідань оріґінальні тілько 
два малі оповіданя Кониського, а за те одно 
оповідане Коховського і одно Стороженка пе- 
редруковані з „Основи". У відділі науковім 
важна тілько праця В. Навроцького „Руська 
народність в школах галицьких". 

В р. 1877 сензацією в „Правді'' мали бути 
поезіі Федьковича „Дикі думи". Одержавши іх 
повний зошит, редакція почала була навіть 
друкувати оздобне окреме видане як відбитку 
з „Правди", але сей початок чомусь не дове- 
дено до реінця, і з просторої збірки Федьковича 
надруковано тілько 12 поезій. За те з „Ілїяди" 
в перекладі Руданського тут надруковано пісні 
сему, осьму і девяту. Простора повість Володи- 
мира Барвінського „Скошений цвіт", шіо про- 
тягла ся через 17 нумерів, не задоволила надій 
навіть ііого прихильників. У відділі критики 
зазначимо хиба досить остру критику „Из даній 
общества Качковского", написану Харком Тар- 
ганом (псевдонім Антона Дольницького). На 
новоявлениії тоді соціялістичний рух між Ру- 
синами накинули ся в „Правді" досить остро 
Будеволя („Прояви соціялістичні мія^ Україн- 
цями і іх значіне") і Федір Чорногора („Лже- 
пророки") — оба мабуть псевдоніми Данила 
Танячкевича. Розумне, і як на свій час сміле 
слово в іх обороні сказав Володимир Навроць- 
кий у своїй статі „Нагінка за соціялістами 
і польська преса". 



231 



В р. 1878 ,,Правду" розділено на дві части: 
чпсто політичне иисьмо, що виходило великими 
аркушами ио два рази на місяць, з разу під 
редакцією Володимира Барвінського, а почина- 
ючи від ч. 7 Маркила Желехівського, і лїтера- 
турно-наукову збірку якої виїішли два томики, 
під редакцією Володимира Барвінського. Тілько 
ся друга часть мав літературне значінє. В ній 
між инпіим появила ся повість Івана Левиць- 
кого „Микола Джеря" та його ж статя „Сього- 
часне літературне прямовання". Більш рефе- 
ратами, як оріґінальними науковими працями 
були дві статі І. Григоровича, поміш;ені перша 
в „Правді" 1877 р. п. з. „Дунав— Дунай в сла- 
вянській поезіі народній", а друга п. з. „'Іи§'о- 
8Іоуеп8ка Акас1еті)а гпаповіі і ищіеіиовіі, її 
почин і діяльність" у „Правді" 1878 р. Часть 
політична не має ніякого літературного зна- 
чіня. Пробу з політичним органом покинено, 
і в 1879 році „Правда^' почала знов виходити 
в давнім книжковім форматі. Сим разом ій 
пощастило опублікувати найкрасший твір Івана 
Левицького-Нечуя „Кайдашева сімя", що хоч 
писаний з досить прозорою аптісоціялістичною 
тенденцією, все таки з погляду на високо арти- 
стичне змальоване селянського житя і добру 
композицію належить до найкрасших оздоб 
українського письменства. Володимир Барвін- 
ський помістив у сьому річнику також най- 
ліпше своє оповіданє „Сонні мари молодого пп- 
томця". Із статей з обсягу народовіданя зазна- 
чимо досить цікавий опис „Глухе Поділє", на- 
писаний Зеноном Грушкевичем. 

Як уже було сказано, редактором „Правди", 
хоч тілько номінальним, був протягом чоти- 
рьох літ Олександер Огоновський. В р. 1876 
по виданю трьох нумерів він таки рішучо зрік 
ся редакторства, і його тимчасово обняв Лон- 



232 



ПІН Лукашевич, урядник асекураціііного това- 
риства, чоловік до ніякого письменства не- 
прнчасний, а з кінцем того року (числа 13 — 24) 
обняв одвічальне редакторство той, иш доси 
під полою Огоновського був фактичним ре- 
дактором, Володимир Барвінський. 

Із трьох братів Барвінських, Осипа, Оле- 
ксандра і Володимира, сей остатній, найменший 
ростом і до того горбатий, був найталанови- 
тїйпіий, головно як публіцист ; як белетрист 
та популяризатор він не переходив міри се- 
реднього таланту. З фаху правник, він не визна- 
чив ся ніякою фаховою працею, присвятивши 
найбільшу часть свойого короткого житя реда- 
ґованю „Правди", а потім „Діла". Коли вірити 
біблїоґрафови Е. Левицькому (ор. сії. т. П, ст. 
600), то Володимир Барвінський розпочав свою 
ппсьменську діяльність ще 1868 р., помістивши 
в „Правді" переклад Огляду украінськоі літе- 
ратури із твору Пипіна і Спасовича „Исторія 
славянскихь литературь", першого виданя. 
В „Правді" пізнійших літ, а також і в .,Д'Ьл'Ь" 
перших років він помістив декілька статей лі- 
тературно-критичного змісту, із яких найцїка- 
війші „Непрпзнана украінська повість", обго- 
ворене виданоі в Яіеневі повісти Мирного 
і Білика „Хиба воли ревуть", з просторими 
виписками, що творять усю сіль статі, „Памяти 
найліпшого друга" Володимира Навроцького, 
і розбір траґедіі Омеляна Огоновського „Федько 
Острожський", за який автор траґедіі назвав 
автора критики зраднико:\[ рідного краю. 

Белетристичні проби Барвінського, такі 
як „Безталанне сватане", „Скошений цвіт" та 
„Химерні любощі" свідчать аж надто часто не 
про талант, а про брак таланту, який від біди 
надштук'овуе ся публіцистични>пі або мнимо 
сатиричними екскурсами. Наіікрасшою з тих 



— 238 — 

проб, хоч усе таки ие високої вартости, треба 
признати „Сонні мари молодого питомця". Як 
юрист він був автором згаданої вже популярної 
книжки „Вексель і лихва — наша біда", і дру- 
гої, далеко довшої, але менше стінної „Трицять 
лїт тверезости". Із його публіцистичних статей 
наїіважнїйшою могла бути статя „По ироцесї 

головну зраду'', колиб автор мав був цівільну 
відвагу використати против галицького москво- 
фільства все те оружє, яке дав той процес. 
Барвінськиїі одначе не знайшов у тіїі хвилї 
рішучого і смілого слова, щоб розгромити га- 
лицьке москвофільство, безпощадно розкрива- 
ючи його моральну гнилизну, натомісь сам 
перший протягнув йому руку до згоди при 
скликаню першого всенароднього віча, і про- 
мовчуючи в „Дізлї)" систематично всї най- 
паскуднїйші штучки скомпро:мітованих москво- 
*|)ілів, якими вони почали регабілїтувати себе 
в очах народ а, видаючи себе за мучеників 
якоїсь „святоруської" справи, довів до того, що 
його довжезні і вбогі змістом промови на вічу, 
які він повиробляв ріжним референтам і собі 
•самому, зібраний народ слухав з уприкренєм 
і нудотою, а добре підготована москвофілами 
надирограмова поява Наумовича і його горяча 
промова викликала величезний ентузіязм і дала 
привід до нечуваних овацій для сего нїби му- 
ченика, якого добре поінформована публіка 
повинна була не о свистати, а оплювати. Із 
1ШШИХ принагідних статей Володимира Бар- 
віиського назву тут ряд кореспонденцій до 
„Д^ла" із Праги про чеське народне відроджене, 

1 пробу статистичної праці „З поля статистики", 
в якій освітлено статистичними ци(()рами дій- 
сну, національну і с}' спільну ріжницю між 
<іхідною і західною ГаличиновІ 



- 234 — 

Досить простору і ріжнородну письмен- 
€ьку діяльність розвпн^^в др. Клим Ганкевич, 
(|)іґура характеристична тим, що присусїджу- 
вала ся до коя^дої партії, аби та тілько друку- 
вала ііого писаня. Ще в р. 1869 він виступив 
на поле письменства з двома випусками праці 
,.0гии(І2І1о'е (іег 8ІалІ8с1іеп Р1ііІ080р1ііе'', з яких 
один був друкований у Кракові, а другий 
у Львові. Оба випуски з доповненем були пе- 
редруковані 1873 р. у Львові. Того ж року Ган- 
кевич габілїтував ся на доцента черновецького 
унїверсітету і помістив пару німецьких розвідок 
у тамошній „Сгегиолуіігег Хеііпи^". В 187-1 р. 
він видав у Чернівцях „Короткий начерк пси- 
хольоґії для ужитку в школах середних", якиіі 
одначе в Галичині не був принятий. В р. 1875 
він розпочав на черновецькім унїверсітетї ви- 
клади історії руської літератури і опублікував 
своє „Вступне слово" окремою брошурою, з ви- 
кладами одначе йому не пощастило, бо швидко 
показало ся, що на його докторськім дипльомі 
пув сфальшований підпис про()). Шляйхера. 

Ще 1871 р. бувши суплентом ґімназіяль- 
ним у Станіславові він надрукував по польськи 
розвідку „глУсіе, рійша і «узіепі і'ііохоі'ісхпу Ві\ 
Тгепіолу^кіеот)''. Дві його розвідки і одна рецен- 
зія, написані по нїмецьки, були надруковані 
1877 р. в берлінськім „АгсЬіу Мг 8Іал І8сЬ.е Ркі- 
Іоіпціе", а власне: „Еіп ІМіга»^ гиг Геііге уош 
к1еіпги88І8сЬеи Ассепі" і „ГеЬег сіеи Ассеиі: (Іег 
\>і'Ьа іт К]еіпги88І8с1іеп'', обі розвідки дулче 
не високої наукової вартости. В „Правді" І868 
р. друкувала ся його розвідка „Кілька :^пIСлей 
із фільософії", а 1875 р. він видав у Чернівцях 
окремою брошурою свою розвідку „Системь 
гласоударенія в'ь язьїкахь санскрицкомь, гре- 
ческом'ь и рускомь, додаток^ до поровнатель- 
ного язьїкословія", силкуючи ся, як бачимо. 



- 235 - 

писати чисто російським язиком. Видалениіі і;з^ 
черновецького унїверсітету він жив якийсь час 
у Львові і часто гостював у Федоровича в Вікнї, 
як якийсь його далекий свояк. 

К'онстітуційна ера з початком (іО-их років 
принесла з собою між иншими благами дївіль 
зації також приріст руської молодїжи на унї- 
версітетах і в середніх школах, а природним 
наступством сего була поява студентських 
організацій по ріжних унїверсітетах, чи то 
з членами Русинами, чи вик'лючно руських, а 
далі поява, що правда, таїіних ученицьк'их 
орґанїзацій, т. зв. громад, при східно-галицьких 
ґімназіях. Із унїверсітетських орґанїзацій, щ<» 
повставали в 60-их і істпували ще в 70-их 
роках, назвемо поперед усього „Русскій Ріру- 
жок'' у Ціріху, в якім обік Росіян, студентів. 
і студенток полїтехнїки та упїверсітету, знайпіов 
ся також Поляк-україно(|)іл Лев Сирочинський. 
родом із України, иі,о в 60-их і 70-их роках під 
псевдонімом Левко Чорний писав із Ціріху до- 
писи до „Правди" і видав 1865 р. окремою бро- 
шу]зою „8іолуо сіо 81олуа", а иізнїпше, осівши 
у Львові, був професором і якийсь час ректо- 
ром полїтехнїки. в Ціріху „Русскій Кружок" 
одного року здобув ся навіть на прилюдне 
святкованє па:мяти Шевченк'а, і там же при 
участи згаданого вяіе Сирочинського видано 
кілька чисел руської ґазети „КоЬіІпуІу" латин- 
ськими буквами. В тім самім круиа:у в 70-их 
роках обік молодого індійського вченого Нісі- 
канта Чаттопаддіяйя знайшов ся також син 
руського селянина із села Гірного недалеко 
Стрпя, як студент ціріхської полїтехнїки иа 
відлїлї архітектури, Василь Нагірниіі, що вер- 
нувши до краю заняв ся не тільк'о будованвм 
мурованих руських церков досить невиразного 
і шабльонового стилю, але також загалом еко- 



236 



Н0М1ЧНІІМИ справами, і належав до основателїв 
„Народної Торговлї", а пізнїйше також асеку- 
раїшіного товариства „Дністер". 

У Відні в другій половині 60-пх років 
заснувало ся переважно з галицько - руських 
студентів руське товариство „Січ", що відіграло 
досить важну ролю в евроиеізації галицької 
Руси і видало не мало членів, що заняли по- 
важні становища чи то в руськім народнім 
житю, чи то серед инших народів. Назвемо тут 
лише Івана Горбачевського, знаменитого хеміка, 
тепер професора чеського універсітету в Празі, 
Борисікевича, знаменитого окуліста, що вмер 
у Ґрацу, Івана Пулюя, знаменитого електро- 
техніка і визначного письменника, тепер про- 
фесора на німецькій політехніці в Празі. За- 
приязнивши ся ще в 60-их роках з Кулішем 
і о ставши й по його смерти його найвірнійшим 
прихильником, Пулюй 1871 р. дав себе знати 
в руськім письменстві як дуже талановитиїі 
полеміст у дуже делікатній справі — вжпваня 
народнього язика в церковних книжках. Він 
уложив, певно не без впливу Куліша, молитовник 
народньою мовою і подав його до духовної 
цензури при митрополітальній катедрі у Львові. 
'Одержавши від архідіецезального канцлера Ми- 
хайла Малиновського відповідь, що його „і\іо- 
литвослов" не тілько не допустить ся до друку, 
але також руі;опис не буде йому звернений, 
він написав і видав у Відні „Лист без коверти 
яко одповідь Впр. крилошанину Малиновському 
на ре(|>ерат Молитовника", в якім дуже зручно 
і делікатно збиває всі уваги і закиди референ- 
та. Слідячи пильно за новими винаходами на 
полі .електротехніки він 1877 р. помістив у 
..Правді" популярну статейку „Про радіометер 
або світляїіиїі млинок" , 1871) р. надрукував 
^ „Правді" і окремою відбиткою ширшу попу- 



— 237 - 

лярну працю „Иепропаща сила", а 1881 р. на- 
друкував у „Сьвітї" і такоях окремою брошурою- 
розвідку „Нові і перемінні звіздп". Сам і на 
спілку з Кулїшем він довгі літа працював над 
перекладом святого письма на українську мову, 
їх спільний переклад святого письма нового 
завіта вийшов у Відні 1871 р. і був передру- 
кований у Львові коштом льондонського Бі- 
блійного Товариства в р. 1880. Передруком іа 
віденського виданя, але в маленькім форматі, 
вийшли у Відні 18^3 р. чотири євангелія, кожде 
окремою книжечкою. Аж 1903 р. вийшов у Відні, 
знов накладом льондонського Біблійного това- 
риства, головно за старанєм Пулюя, повнпіі 
переклад святого письма старого й нового за- 
віта, доконапий Кулішем, Пулюєм і Іваном Ле- 
вицьким-Нечуєм. 

Із Січовиків молодшоі Генерації, якої 
діяльність припадає на сімдесяті роки, назвемо 
тут Мелітона Бучинського, що в р. 18.72— -З 
провадив дуже оживлену кореспонденцію з ]\І.. 
Драго:^іановом, і полишив по собі цінну збірку 
етноґрафічного матеріялу, а головно пісень, 
а за житя крім популярної брошури „Лихва 
і закони против неї" та принагідних кореспон- 
денцій не публікував майже нічого. Членом 
„Січи" був також '^ Григорій Цеглинський, піз- 
нійший професор ґімназіяльний і діректор 
руської ґімназії в Перемишлі, автор декількох 
оповідань і комедій, із яких одну „Шляхта 
ходачкова" можна назвати талановитою, а инші 
не доростають до сеї міри. 

Третій визначний Січовик, що в початку 
70-их років мав значний моральний і інтелєкту- 
альний вплив на розвій „Січи", був Остап 
Терлецький, що через російських революціо- 
нерів втягнений у політичний процес у Відні, 
а потім зовсім безпідставно иритягнегіий до 
процесу львівських соціялістів 1877 р., стра- 



тивши урядову посаду при унїверсітетській 
-бібліотеці у Відні, серед тяжких злиднів, уже 
в старшім віці мусів кінчити права і закінчив 
•своє житє у Львові адвокатським кандидатом. 
Володіючи не малим письменським талантом 
він про те писав дуягс не радо, все забираючи 
-ся написати якиїїсь великий твір, що був би 
гідниїі його імени. з широким розмахом напи- 
сана була вже перша його статя „Галицько- 
руський нарід і галицько - руські народовці", 
друкована в „Правді" 1874 р. і написана, як 
завважив сам автор у титулі, „замісь справо- 
зданя з кпівськоі археольоґічноі подорожі", 
властиво з подорожі автора на киівський архе- 
ольоґічний з'ізд. про який він одначе не Міг 
нічого сказати. Титул статі був на стілько ши- 
рокий, що піл ним мояша було писати сіє ошпі- 
Ьи8 ГЄІШ8 е1 (|иіЬияс1ат аііів. Розуміеть ся, статя 
виїішла недокінчена. Так само й другій своій 
праці, що мала бути головним ділом його житя, 
автор дав зовсім необмежений титул „Літера- 
турні стремліня галицьких Русинів від 1772 р.". 
З того великого твору надруковано в „Житю 
і Слові" початок, але протягом друку автор 
змінив свіїі плян і присвятив остатні з надру- 
кованих розділів своеі праці докладнійшому 
представленю історіі панщиии, яку збув ко- 
ротко в перших розділах. Отак повстала його 
головна праця, видана окремою книжкою під 
псевдонімом Івана Заневича „Історія панщини", 
доведена одначе тілько до 1846 р. Написана 
ним перед тим вступна статя до першого тому 
творів В. Навроцького грішить тим, и;о автор 
узяв на увагу тілько приватне жите Навроцького, 
а полишив його публичну й письменську ді- 
яльність на боці. 

Зовсім иншого розбору чоловік був ґімна- 
-зіяльний товарши Остапа Терлецького, вихо- 



~ 2аі) — 

ванець станїславівської ґімназії, Володимир 
Навроцькпй, шкільними товаришами прозваний 
„Бузько", мабуть задля того острого критичного 
таланту, з яким він оцінював, чи може „пожи- 
рав" їх молодечі літературні проби та ідеальні, 
чи радше ідеалістичні змаганя. Супроти патріо- 
тичної фразеольоґії, якою жили тодїшнї уче- 
ніщькі громади, Навроцькиїі вчасно привик 
ставити тверезі вимоги основного пізнаня житя 
і його насуидних потреб. Записавши ся у Львові 
на правничі студії він основно, на скілько се тодї 
було можливо, познайомив ся з суспільною еконо- 
мівю і статистичною методою студіованя явищ на- 
роднього житя, і ставши фінансовим урядником 
дав руській громадї уперве ряд основних нау- 
кових праць, що з рі/кних боків вияснювали за- 
гадку народньої нуждп і темноти. Свою письмен- 
€ьку діяльність він розпочав 1867 р. у „Правді", 
де помістив коротку, але дуже гарно і прозоро 
написану статю „Руська родина, ґеоґрафічніїй 
обзір землі заселеної Русинами". Далі сліду- 
вали коротенькі статі „Про козаків", „Руський 
їірай", „Про Запорожців" у книжечках „Про- 
світи" п. 3. „Зоря", видаваних 1869—71 р., і ко- 
ротенькі критичні статі в „Правді" 1870 р. під 
псевдонімом Онисим. В тій же „Правді" в р. 
1875 під буквами Н. 3. Ж. він помістив юри- 
дично-суспільну студію „Реформа домового по- 
датку і „Слово", та безіменно сатиричний нарис 
„Уіяит герегиті", а під кріптонімом Н. Вас. 
розбір недавно виданого першого тому „Псто- 
рическихі) п'Ьсень малорусскаго народа" Анто- 
новича й Драгоманова. В сатирі „Мзиш герег- 
іиш" він виявив дуже значний белетристичний 
талант, а в статі „Про реформу домового по- 
датку" дав удачну пробу критикованя податко- 
вих реформ не на юридичній, а на суспільній 
основі. В „Правді" 1876 р. ^т дав'^ основну 



240 



статіо „Що нас коштує пропінація", видану 
такояч окремою брошурою, і того ж самого року 
там же простору статистичну розвідку „Руська 
народність в школах галицьких", яка ще й доси 
не стратила своєї вартости тому, що на основі 
урядових цифер ілюструє вандальську госпо- 
дарку ц. к. Ради шкільної краєвої з руськими 
народнїми школами в перших роках по її за- 
веденю. В р. 1877 він був одинокий з поміж 
народовців, що сміло підняв голос у „Правдї*' 
проти урядової нагінки на перших руських 
соціялїстів, яку польська преса піддержувала 
всїми силами, проти чого не важили ся про- 
тестувати анї москвофіли, анї народовці. Від- 
вага Навроцького тим більше варта признаня. 
що й його самого постигла тодї судова секату])а 
в формі судово-полїційної ревізії, при якії! 
у нього забрано богато зовсім невинних паперів. 
Надто постигла його тоді з боку фінансової 
власти висилка на дуже небезпечну комісію до 
пограничного місточка Улянова, на якій він 
потратив богато здоровля і часу. В „Правді" 1878 
р. стрічаємо тілько одну його маленьку статю, 
а 1879 р. він мовчить зовсім: Аж від р. 1880, 
коли почало ся видаванє „Д'Ьла", до самої 
своєї смерти в р. 1882 він бере живу участь 
у тім часописі, друкуючи тут капітальні свої 
праці „Подвійна крейдка, студія над податком 
ґрунтовим", „Герої подвійної крейдки" і „Ре- 
ставрація економічна", а також ряд визначних 
політичних статей, в яких немилосерно демаску- 
вав польські забаганки — будувати шляхетсько- 
польське пановане на руській землі. В остатніх 
роках свойого жптя Наві)Оцький відновив також 
кореспонденцію з Драгомановом, що жіш толї 
в Женеві, і прислав йому для видаваної ним 
„Громади" цінну статю „Пянство і пропінапія 
в Галичині", що була основною перерібков> 



І 



— 241 - 

їіого статі „Що нас коштує пропінація", на 
основі нових статистичних матеріялів, і була 
надрукована в пятім томі „Громади'*, на якого 
кінцевих сторінках появив ся також некрольоґ 
Навроцького, написаний Драгомановом. 

З початком 70-их років настав виразний 
партійний розлад також серед львівського 
руського студентства. Аіосквофільське това- 
риство „Академическій Кружокть" стояло під 
патронатом Народного Дому і мало в їіого ка- 
меницї дешеве помешканє та досить значну бі- 
бліотеку. Українофільське товариство наслідком 
якоїсь дивної фантазії від разу зрезіґнувало 
з усяких духових інтересів, біблїотеки і відчитів, 
і назвало себе „Дружнїй Лихварь", немов би 
його метою була тілько якась грошева підмога 
студентам. Се товариство тулило ся біля „Про- 
світи" і „Руської Бесїди", і всї троє разом, ще 
в половині 70-их років, коли я прибув до Львова, 
представляли ся досить мізерно. 

Найвизначнїйші особи в „Дружнім Лих- 
варі" були: Володимир Ганкевич, укінченійї 
правник і голова товариства, який швидко по 
скінченю правничих студій умер,^) і Леонід 
Заклішський, студент клясіїчної фільольоґії, 
властива душа товариства. Вічно занятий то- 
вариством і громадою він не пршсладав ся до 
ніяких студій, але раз-у-раз, як то кажуть, під- 
держував Д5^ха у всіх, розмовляв то з сим, то 
з тим, лагодив усякі спори і кваси, у всіх 
людях бачучи тілько добрі сторони, а не бачучи 



') Володимир Ганкевич писав дещо. В „Правді" 
1869 р. було надруковане його оповідане „Федір Смик" 
(ПІД псевдонімом Непогода), а в „Правді"' 1876 переклад 
новелї Павла Гайзе „Дївчина з Треппі". і того ж року 
тамже італійська іділля того ж Павла Гайзе п. з. ,.Цїса- 
рева Спіпетська". 

16 



242 — 

ніяких хиб. в історії злуки „Дружнього Лихваря" 
з „Акад. РСружком", про яку буде мова далі, 
він відіграв дуже визначну, але не зовсім чисту 
ролю, бо не завагав ся на критичні загальні 
збори запросити на поміч полїційного аґента. 
По скінченю унїверсітету він дістав місце су- 
плєнта ґімназіяльного в Кракові при ґімназії 
св. Анни, і вмер по кількох лїтах на сухоти. 
„Акад. Круяіок" від р. 1874 почав вида- 
вати щомісячне письмо „Другь", редаґоване 
зовсім по ділєтантськи, в звичайнім москво- 
фільськім дусї. „Друпз" виходив від цвітня 
1874 до липня 1877 р. В нїм виступили на лі- 
тературне поле між иніпими Михайло Ваги- 
левич, братанок члена „Руської трійці" з 30-их 
років, Івана Вагилевича, Михайло Йавліік, Антін 
Дольницький, що підписував ся псевдонімом 
Антін Переплис, я під псевдонімом Джеджалик, 
Степан Лабаш під псевдонімом Ст. Сміьлковт), 
Петро Кумановський, Василь Давидяк^) і Іван 
Белей під псевдонімом Роман Розмарин. Із 
троха старшої ґенерації брали участь у перших 
рочниках Орест Авдиковський, Осип Марків, 
Ізидор Пасїчинський і Володимир Стебельський. 
Михайло Вагилевич помістив у першім річнику 
оповідане „Домна Розанда, господаровна во- 
лоска", історична повість із часів Хмельниць- 
кого, мабуть на основі польської моиоґрафії 
Кароля Шайнохи, а в р. 1876 недокінчене про- 
сторе оповідане „Денис" із житя сучасного 
галицького інтелїґента. Павлик розпочав свою 



^) Василь Давпдяк, тоді питомець духовної семі- 
нарії, помістив у перших річниках „Друга" переклади 
двох оповідань: ,,Первая ліобовТ)", перерібка з німецької 
письліснпицї паннп Баер, що підписувала ся псевдонімом 
Кагі Веііоі'. і переклад недокіпченої повістп Лермонтоі^а. 
■опублїкованої 1875 р. у „В'іістнпкіі Европьі" п. з. ,,Повт>сть 
оезь надппсп", якої тема взята з часу Пугачівіцини. 



243 



-літературну діяльність кількома віршами та 
-біоґрафією Мпколп Гоголя, поміщеною в першім 
річнику „Друга". Антін Дольнпцький, що був 
фактичним редактором „Друга" до кінця 1876 р., 
помістив у нїм крім деяких перерібок із чужих 
письменників своє ширше оповідане „На по- 
темки" із сучасного житя, яке одначе не можна 
назвати вдатним. Я помістив крім деяких віршів 
у двох перших річниках „Друга" ширшу по- 
вість „Петрії і Добощуки", а в р. 1877 розпочав 
серію оповідань „Борислав, картини з житя 
підгірського народа". В р. 1876 я видав надто 
окремою книжкою перший випуск збірки „Пись- 
ма Івана Франка", що містив „Баляди і роз- 
кази", всіх 11 поезій, які не війшли в пізнїйше 
збірне видане моїх поезій п. з. „З вершин і ни- 
зин". Другий випуск тої збірки, виданий 1877 
р. містив передруком із „Друга" три оповіданя 
з серії „Борислав", із яких найпросторійше 
^уло „Навернений грішник". Белей помістив 
у „Друзі" 1876 р. свої переклади двох опові- 
дань Еркмана - Шатріяна „Бесідники нашого 
села" і „Добрі давні часи", а в 1877 р. переклад 
третього і найкрасшого оповіданя „Виховане 
феодала". Всі три ті оповіданя вийшли 1878 р. 
окремою книжкою як перший випуск „Дрібної 
бібліотеки". В „Друзї" 1877 р. Белей помістив 
надто переклад гарного оповіданя „Труба" 
еспанського автора Недра Антонїя де Аляр- 
кона. Із публіцистичних статей у „Друзї" най- 
важніїіші були три листи Драгоманова до ре- 
дакції „Друга" і його ж статя „Опізнаймо ся" 
— полеміка з „Правдою", на яку Володимир 
Барвінський відповів у „Правді" 1877 р. про- 
сторою статею „Слівце до опізнаня", в якій 
між иншим вивів проти арґументації Драгома- 
нова видані 1876 р. у Відні три соціялїстичні 
-брошз'ри, і опираючи "ся головно на розборі бро- 



244 



шурії „Парова машина", подав дуже влучнг 
критику тодішнього наївного, так сказати, на- 
родновольського соціялїзму, що лежав у основі 
віденьських публікацій, але ніяким способом 
у соціялїзмі Драгоманова. 

Деяку пертурбацію в ред акціі „ Друга" , а далі 
і в самім товаристві зробили згадані вже листи 
Українця М. Драгоманова, писані російською 
мовою, в яких досить остро ставлено питане : 
чого властиво хоче редакція від своїх читачів, 
і Ш.0 думає давати їм. Редакція пробувала 
відповідати; відповідь на перший лист ви- 
кликала другий, далеко просторійший і смі- 
лїйший, а відповідь на другий лист викликала 
третій, іце горячійший від обох перших. Два 
остатні листи, писані 1875— б р., застали в „ Акад. 
Кружку" вже ґрупу молодших людий, іцо по- 
приходили з ріжних ґімназій, і з яких кождий 
приносив піось свойого, в тім числі був ^Іи- 
хайло Павлпк, бувший ученик руської ґімназії 
у Львові (вона ще тоді б^^ла фактично поль- 
ською, і тілько в низших клясах ступнево по- 
чинала ся рутенізація), був я з Дрогобича, Белей 
зі Станіславова, Володимир Левицький із Тер- 
нополя, три чи чотири брати Дольницькі, з яких 
один, Антін, був фактичним редактором „Дру- 
га", технік Кордасевич, одвічальний редактор 
„Друга", два Охримовичі, а із старших вете- 
ранів - товаришів Степан Лабаш, Плешкевич, 
Зафійовський, Нановський і Голейко, два 
остатні техніки. В тій компанії, що часто зби- 
рала ся в комнатах товариства, почали ся 
з ріжних причин оживлені розмови. 

Вже на перших загальних зборах в осени 
1875 р. прийшло до інтересного конфлікту. Один 
із присутних членів, здаеть ся, Михайло Оме- 
лянович Левицький, брат пізнійшого біблїо- 
ґрафа Івана Омеляновича, виступив з промовою 



І 

І 

І 



в російськім язиці. На то повстав Іван Белей, 
що тілько що прибув із станїславівської ґімназії, 
і протестуючи проти російського балаканя 
в руськім товаристві, відіслав бесідника до 
Москви або Саратова. Загальні збори одначе 
значною більшістю ухвалили зараз же виклю- 
чити Белея з товариства. Та про те справа 
язика й народности не переставала дратувати 
молодих умів, а опубліковане в р. 1876 у Празі 
двотомове видане Шевченкового „Кобзаря'', 
а особливо другий том, що містив вірші забо- 
ронені в І^осії, в тім числі такі новости, як 
„Марію", „Царів", „Гимн чернечий", „Як би ви 
знали, паничі" (ся вірша була ще перед вихо- 
дом праського „Кобзаря" з коректурної картки 
передрукована в „Правді"), піддало тим спорам 
•богато радікального духа. До того причинила 
ся обставина, що найсвідомійший прихильник 
москвофільства, Степан Лабаш який був не- 
наче і'асїпПіт у товаристві, стягнув на себе 
підозріня деяких товаришів за якісь адмінї- 
страційні надужитя. І ось почала ся в ріжних 
гуртках товариства оживлена аґітація, склику- 
вано раз по раз загальні збори, із яких на однім 
виключено Лабаша з товариства. Рівночасно ви- 
ринула думка злучити товариство з „Дружнім 
Лихварем". Сю думку підхопила українофіль- 
ська :молодіж, і почала гуртами вписувати ся 
в члени „Лкад. Кружка". Коли число україно- 
філів, до яких пристала також значна часть 
давнїйших членів „Кружка", в тім числі ми 
оба з Павлпком, дійшло до переваги, скликано 
загальні збори „Кружка", на яких українофіли, 
не вважаючи на страшну галабурду зроблену 
мостсвофілами, переперли вибір свойого виділу. 
Але сей тріюмф українофільства в „Акад. Круж- 
ку" був лиш позірний, бо давній касієр товари- 



- 246 — 

ства Плешкевіїч задерікав касу у себе і не явля& 
ся па новий видїл, так що сей по кільком!- 
сячнім пустім урядованю новими загальними 
зборами "^був скинений і всі українофіли ви- 
ключені. 

Рівночасно з тим рухом у товаристві в ре- 
дакції „Друга" почала брати верх народня 
мова і реальнїйший зміст. В р. 1876 обік „Дру- 
га" коштом товариства видано альманах ,,Дні- 
стрянку", в якій між иншим були поміщені два 
мої оиовіданя, що війіили потім у збірку 
,,В потї чола", і мій переклад оиовіданя Еміля 
Золя „Повінь". В тім самім 1876 р. М. Павлик 
помістив у „Друзї" свій відчит, читаний ним 
у товаристві, а потім також у духовній семі- 
нарії п. 3. „Потреба етноґрафічно-статистичної 
роботи в Галичині". Не вважаючи на те, що 
анї про етноґрафію, анї про статистику Павлик 
не мав докладного понятя, і тим самим не міг 
сказати нічого ясного, відчит зробив значне 
вралсіне своєю основною тенденцією, що треба 
інтелїґенції зближати ся до хлопа і поводити 
ся з ним людяно. 

в р. 1877 у „Друзї" почали друкувати ся 
мої „Бориславські оиовіданя", початок мойого 
перекладу „Что д'Ьлать?" Чернишевського , 
а в попереднім річнику, за наставанєм Драго- 
манова, надруковано російською мовою опові- 
данє Глїба Успенського (Іванова) п. з. „Отравлен- 
ньій двяконь", як зразок того, які теми і яким 
способом обробляє новійша великоруська_ бе- 
лєтристика. В тім же першім півроцї 1877 р. 
я переклав одно з бурсацьких оповідань Помя- 
ловського, попередивши свій переклад короткою 
статейкою про російськаго автора, і написав 
також автобіографічне оповідане „Оловеиь", та 
передав усе те в редакцію „Правди". Дня 13 
липня того року мене арестовано і продерлчано 



247 



левяїь місяців у Бязпіщї, і в тім часі' редакція 
„Правди" не побояла ся надрукувати у себе 
обі мої річи. За те видаване „Друга" липневим 
нумером скінчило ся. 

По виході з вязницї 1878 р. ми оба з Пав- 
ликом за підмогою М. Драгоманова, який на 
се на руки М. Павлика переслав, здаєть ся, 
місячними ратами 500 рублів, одержаних ним 
як пай із уварівської премії, призначеної ви- 
давцям „Псторических-ь п'Ьсень Малор. народа'% 
почали видавати місячник „Громад ськи] Друг", 
радікальною Драгоманівською фонетикою і з до- 
волі о стрим, свіжим і ярко соціялїстичшім 
змістом. Що правда, соціялістична теорія за- 
ступлена була не зовсім щасливо. На перший 
раз вибрано свіжо видану тоді брошуру Шеф- 
флє „0шпі:е88еп2 СІЄ8 8о2Іа1І8ти8", у якій автор 
доволі важким і непрозорим способом викла- 
дає головні теорії соціялїзму з основною тен- 
денцією показати його неможливість. Далеко 
більше для пропаґанди соціялїстичнпх ідей 
могла причинити ся книжка Альберта Лянґе 
„Віє АгЬеіІегі'га^е", але ми оба з Павликом 
здужали перекласти з неї ледво два перші 
розділи. „Громад ськи і Друг" н^^мер за нумером 
конфіскувала прокурато^ля, забираючи звичайно 
майже всї примірники, а коли по тім за моєю 
порадою періодичне видане перемінено на не- 
періодичні збірки ,, Дзвін" і „Молот", їх при 
чуйности поліції постигала такаж сама кон- 
фіската. Та все таки я вя\Є без участи Павлика, 
який відсиджував тоді тримісячний арест, до- 
кінчив видане „Молота" таким способом, що 
подокінчувано всї статі і для цілого виданя. 
се б то двох випусків „Громадського Друга", 
„Дзвона" і „Молота", надруковано спільний 
титул і покал^чик змісту при одноцїльно пере- 
веденій паґінації. 



— 248 - 

Із змісту тої збірки піднесу тілько най- 
важнїйше. ]М. Павлик дав один свій вірш і три 
оиовіданя: „ЕЗрко Куликів", „Ребенщукова Те- 
тяна" і „Пропащий чоловік", всї три дуже орі- 
ґінальні і при всіх хибах композиції дуже цінні 
з літературного боку. Я дав два менші оиовіданя : 
„Патріотичні пориви", „Моя стріча з Олексою" 
і більше оповідане „Боа Сопвйісіог", четверте 
в рядї „Бориславських оповідань". З моїх вір- 
шів тут були поміщені між иншими „Каменярі" 
і сатирична поемка „Дума про Наума Безумо- 
вича", репсіапі: до виданої мною в тім же роцї 
окремо „Думи про Маледикта Плосколоба". Обі 
сї думи не війшли в пізнїйше видану збірку 
моїх віршів. Із иостороннїх письменників най- 
важнїйші причинки дали : згаданий уже Софрон 
Круть і Поляк Болеслав Лїмановськиїі , що 
опублікував тут у моїм перекладі з польського 
рукопису свою студію „Мореллі, Руссо і Маблі, 
соціялїстичні писателї ХУІИ віку". В відділі 
поезііі па особливу увагу заслугуе „Гриць 
Турчин, пісня про рекрутське житв", зложена 
руським вояком Романом Ґудзманом в дусі 
народ ньоі пісні і на стілько талановито, що 
своєю вартістю не уступає найліпшим народнім 
пісням. Сего не можна сказати про сатиричні 
вірші Анни Павлик, із яких одна и. з. „Попів- 
ське сумліне" була надрукована в „Громадськім 
Друзі" буцім то із уст народа. Далеко ціннїйше 
і з етноґрафічного і з літературного погляду 
було надруковане в „Молоті" оповідане Михай- 
лини Рошкевпчівни п. 3. „Кума з кумою", що 
дає дуже цікавий образок із житя жінок у Ло- 
лині. У відділі кореспонденцій важні деякі 
дописи Евгена Борисова з Росії, Андрія Коса 
з Комарна, Хведора Вовка з Київа. Перу Дра- 
гоманова належить статя „Пригода д. Іловай- 
ського в Галичині, маленька картинка із сла- 



- 249 — 

Бянської патольоґії^', що з підписом К. в. була 
надрукована у „В'^стнпк'Ь Европьі" 1877 р. 
і відси з тим самим підписом перекладена 
Павликом. 

Відсиджуючи свою кару з процесу 1877—8 
р. М. Павлик нарвав ся на другий прасовий 
процес за своє оповідане „Ребенщукова Тетя- 
на", надруковане в другій книжцї „Гром. Дру- 
га*', і задля своєї дуже наівної оборони в точцї 
подружого права був судом присяжних призна- 
ний винним, а трибуналом засуджений на 6 
місяців вязницї. Не бажаючи по відсиджених 
трьох місяцях іти ще на 6 місяців до Іванової 
хати, він зібрав ся і виїхав до Женеви, де про- 
оув маііже два роки. 

В р. 1878, а властиво ще в початку 1877 р. 
перед процесом, почала з інїціятиви Івана Бе- 
лея, в порозуміню зо мною виходити „Дрібна 
бібліотека" фонетикою, для якої Белей (під 
псевдонімом Ром. Розмарин) дав переклад 
трьох оповідань Еркмана-Шатріяна, а я переклад 
оповід^ня Г. Успенського „Війна за волю", 
що вийпіло 1878 р. перед серією. В р. 1879 — 81 
се видавництво тягло ся до 14 нумеру, і за- 
кінчило ся моїм оповіданєм „На дні". З моїх 
річий поміщено тут „Каіна", переклад драми 
Байрона, і переклади деяких свіжих тоді на- 
укових творів. 

Із инших молодих галицьких письменників 
тут у перве виступив Евген Олесницький, пе- 
ре?;лавши з російського статю Добролюбова 
„Значінє авторітету в вихованю", а також Ва- 
силь Полянський, син професора Михайла По- 
лянського, що опублікував тут переклад сати- 
ри чного ескізу Писарева „Пчоли". Василь По- 
лянський перейшовши на віденський лшїверсі- 
тет і прослухавши там кілька літ медицини, 
щоб у хилити ся від військової служби, еміґрував 



250 



до Сербії, жпв довший час як військовий лїкаі> 
у Нїшу, де й оя^енив ся з Сербкою, а від кіль- 
кох ЛІТ живе в Білградї, не перестаючи й досн 
цікавити ся нашими народнїмп справами й на- 
шим письменством. 

Хоч як широко розійшов ся сей розділ 
мойого „Нарису", про те не можу скінчити 
його не згадавши ще про трьох моїх, так ска- 
зати, шкільних товаришів по дрогобицькій Гім- 
назії: Апольона Ничая, Дмитра Вінцковського 
й Ізидора Пасїчинського. Ничай кінчив дрого- 
бицьку ґімназію тодї, коли я вступив до неї, 
і був, згадуеть ся, дірііґентом ученицького хору. 
Якийсь час він був ґімназіяльним учителем, 
але вчасно займало його господарство далеко 
більше, як школа. В р. 1879 він опублікував 
у впданях Обпхества Качковського свою кни- 
жечку „Бараболя", а від р. 1879—1883 видавав 
у Станіславові, не перестаючи вчителювати, 
часопис „Господарь і Промьппленникь, письмо 
посвячене господарц'Ь сельской і промьіслу". 
В р. 1883 він переніс ся до Львова і видавав 
тут се письмо до 1885 р., в якім полишив ре- 
дакцію, ставши одним із діректорів „Народної 
Торговлї". 

Діпітро Вінцковський ходив до дрого- 
бицької ґімназії значно висше від мене; в Дро- 
гобичі його прозвище вимовляли Вінцкович. 
Свою письменську діяльність він розпочав ще 
на шкільній лаві, помістивши в часописі „Не- 
д-Ьля" 1865 р. своє перше оповідане „Памятай 
на смерть, а не согрішаіі". Від того часу аж 
до тепер він публікував богато популярних ста- 
тей, оповідань!^ віршів по найріжнїйших виданих 
переважно москвофільської партії, а деколи ^1 
окремими кния^ечками. Не мояша сказати, щоб він 
був чоловік зовсім без таланту, але знов тяялчО- 
вказати між його многочисленними писапями 



- 251 — 

хоч одно таке, що досягло би міри середнього- 
таланту. Та все таїси йому налеяаїть місце в ряді* 
тих срфомних літературних робітників, що го- 
дують маси народні найріжнїїішими потрібними 
відомостями, браними хоч би й з других або 
третіх рук. Усунувши ся від урядової служби 
як ґімназіяльний учитель, Вінцковськип живе 
у Львові як банковий урядник досить низької 
ранґи. 

З Ізидором Пасїчинським я товаришував 
безпосередно протягом усеї низшої ґімназії 
в Дрогобичі. Скінчивши четверту ґімназіяльну 
клясу з недостаточним успіхом він покинув 
школу і осїв на сільськім господарстві, яке 
купив для нього батько, священник у Краснім 
турчанського повіта. Якийсь час він служив 
у війську, відки одначе його увільнено задля 
епілептичних нападів. Він живе й доси як ма- 
ючий господар у Краснім - Задільську. Свою 
шісьменську діяльність він розпочав іще в р. 
1870 у „Ластівці'', видаванії! Климертовиче^і. 
і від того часу друкував богато віршів, опові- 
дань, кореспонденцій і инших статей, переважно 
по популярних часописах та календарях, держачи 
ся переважно видань москвофільської партії, не 
цураючи ся й народовецьких популярних ви- 
дань, друкованих етімольоґією, але оминаБ:>чи 
всі виданя фонетичні. Із його віршованя одна 
тілько поема „Бозталанний", видана в Коломиї 
1872 р., виявляє сліди поетичного таланту, що 
міг був розвити ся красше, як розвив ся в дій- 
сности. 

На закінчене сего розділу згадаю ще про 
дві наукові праці, видані при кінці 70-пх років, 
а власне в р. 1878. Маю тут на думці простору 
книгу Юлїяна ІІелеша „Сгезсіїісіїіе сіег Спіоіі 
сіег гиШепівсІїеп КігсЬе тії Кош топ сіеп ііііе- 
8ІЄП Хеііеп ЬІ8 аи£ (ііе Ое^ешуаті:", твір писаний 



в противенстві до давнїйших руських праць 
на тім ПОЛІ в строго католицькім дусї, так що 
в ньому не згадано навіть імени Петра Могили. 
Друга праця, про котру тут годить ся згадати, 
се простора розвідка А. Петрушевича „О под- 
ложньїхТ) старочешскихь письменннхь памят- 
никахь : Суд^Ь Любугпи, Евангельскомі) отрьівк-Ь 
св. Іоанпа, Краледворской рукописи и под- 
ло/кннхі) чешскпх'ь глоссахТ) вь пражской ру- 
кописи Маіег ^^е^Ьогит". Розвідка друкувала 
€я первісно в „Слові" і вийшла також окремою 
від биткою, якої однак дуже тяжко дістати. 
Ідучи за слідами чеських учених, але також 
своїми власними, головно фільольоґічнимп до- 
казами о. Петрушевич виказує неавтентичність 
тих старочеських памяток, які ще тодї всї 
чеські патріоти уважали найдорожшим скарбом 
чеської старовини. Пізнїйші досліди над руко- 
писами тих памяток вповнї оправдали скеп- 
тицизм о. Петрушевича, особливо, коли на 
Краледворськім рукописї в однім, досить не- 
виднім місці віднайдено перевернений до гори 
ногами підпис: Папка їесіі:. 



ХЬУ. 80-і роки на ^країні. 

80-ті роки на Вкраїні па літературнім полї 
можна назвати роками затиші, спричиненої не- 
чуваним тиском цензури. Українських книжок 
появляєть ся дуже мало, про періодичні виданя 
нема анї мови, а одинока світла сторінка в тім 
десятилїтю, се наглрій і надзвичайний розвій 
українського театру і української драматичної 
літератури. 

Окремі виданя українською мовою, друко- 
вані в Росії протягом 80-их лїт, можна б, так 
сказати, почислити на пальцях. І так у р. 1881 



- 253 - 

вийшов заходом Кониського у Кііїві україїг- 
ськіїй альманах „Луна", часть перша, в якім 
окрім деяких віршів Шевченка, Кониського, 
Старицького, Щоголева та Лтіманського на- 
друковано одно оповідане Левпцькогого „При- 
ятелі" та водевіль Старицького „Як ковбаса та 
чарка, то минеть ся й сварка". В роках 1883—4 
вийшов у двох томах згаданий уже альманах 
„Рада" під редакцією М. Старицького. Знае^іо, 
що Старицький бажав „Раду" зробити хоч по 
троха періодичним виданєм, але вже порівнане 
першого тому з другим показує, що цензура 
в 1884 р. пропустила літературного матеріялу 
майже о половину менше, як у попереднім 
році. Із досить богатого змісту „Ради" дещо 
було вже згадано, а тут додамо тілько, що в ній 
появила ся повість Нечуя-Левицького „Микола 
Джеря", спершу друкована в Галичині, далі 
драма Старицького „Не судилось" і значне 
число його віршів. У перве на украінськім 
ґрунті тут появляють ся поезіі Грінченка, що 
виступив на літературне поле в р. 1881 з рядом 
поезій, друкованих у львівськім „Світі" під 
псевдонімом Іван Перекотиполе. Три гарні вірші 
дав до першого тому Куліш під псевдонімом 
П. Ратай. З відомих імен стрічаємо тут де- 
кілька віршів Щоголева і одно поетичне опо- 
відане Данила Мордовця. З менше відомих 
один вірш і одно оповідане Бабенка, одно опо- 
відане Гната Карого, одно оповідане Лопуха, 
два вірші Хруща і один вірш „Шибка" М. Са- 
довського, псевдонім Миколи Тобилевича, що 
швидко опісля під тим псевдонімом здобув 
собі славу першорядного украінського актора. 
В „Раді" також виступила зі своіми поезіями 
у перве пані Ольга Косачева під псевдонімом 
Олена Пчілка, помістивши в першім томі віршо- 
вані „Волинські спогади", а в другім про- 



254 



€тору поему „Козачка Олена". Ся поема осно- 
вана на традиції ХУІІІ в., малює долю козачки, 
яка по страті мужа віддає свій маєток на за- 
снованє шпиталю , а свою особу присвячує 
пильнованю в нїм хорих. Не вважаючи на 
гуманну тенденцію поема з історично-побуто- 
вого боку досить блїда, а з поетичного досить 
€лаба. 

В р. 1885 вийшов в Одесі альманах „Ни- 
ва", в якім знов обік відомих уже імен стрі- 
чаємо нові. І так Іван Левицький, що тодї був 
Гімназіяльним учителем у Кишиневі, дав до 
одеського збірника своє гумористичне опові- 
дане „Чортяча спокуса". Старпцький помістив 
тут свою оперету „5>оплена", а Б. Грінченко 
одну поезію під псевдонімом в. Чайченко. Із 
нових імен, идо появи ли ся в „Ниві", най- 
важнійше імя Петра Нїщинського, що вже 
перед тим, 1884 р. дав себе знати гарним, хоч 
дуже свобідним перекладом Софоклевої „Анті- 
ґони". В „Ниві" він помістив переклад шестої 
пісні Гомеровоі „Одпсеі" і свій вірш „Порада" 
з нотами. Тут же появило ся у перве імя Дні- 
провоі Чайки, тодї ще панни Березиної, що 
пізнїйше стала жінкою Василевського (Софрона 
Крутя). Вона помістила тут дві поезії і одно 
оповіданє. Ще одна дама виступила тут під 
кріптонїмом Антонїни В., подавши невеличкі 
спимини „З старої памяти Подолянки". У перве 
появляють ся тут також три поети : Панченко, 
Бобенко і Кость^хач-Охорович, із яких остатній 
швидко потім умер, а ні перший нї другий не 
заняли пізнїйше виднійшого місця в літературі. 
Гарним придбанєм сего альманаха мояша вва- 
жати збірочку 13 народніх пісень і чотири на- 
родні оповіданя, записані Тишковським у селі 
Любомилі (Біляївцї) одеського повіту. 

В р. 1886 сиромогли ся Херсонці на бе- 
летристичну збірку „Степ", що вийшла одначе 



255 



не в Херсоні" і не в Одесі, а в Петербурзі. 
Збірка виіішла мішана що до мови. Обік укра- 
їнських були тут також російські ирацї. Із ві- 
домих імен стрічаємо тут знов Данила Мор- 
довця оповідане „Будяк", та Івана Левпцького- 
Нечуя оповідане „Невинна". Дніпрова Чайка 
дала також дві поезії. Пані Олена Марковпч 
помістила тут весільні пісні, записані в елиса- 
ветградськім повіті, а ^Іарія Ганенко розвідку 
про семейно - маєткові відносини селянської 
людности єлисаветградськоію повіту : обі праці 
сих дам писані, розуміеть ся, окрім текстів 
пісень, російською мовою, у нерве виступає 
тут на літературне поле Іван Карпенко, псев- 
донім Івана Тобилевича, що під сим псевдо- 
німом опісля здобув собі славу не тілько доброго 
актора, але також найкрасшого українського дра- 
матурґа. В „Степу" він помістив свою драму „Бон- 
дарівна", слабу з історичного і драматичного 
погляду. Гарним придбанем „Степу" були чотири 
оповіданя Дмитра Марковича „Изт» Уголовщп- 
нн", писані одначе українською мовою, в яких 
автор виявив не аби який белетристичний та- 
лант. Фіґурують у збірці ще три невідомі мені 
близше оповідачі, а власне А. Браунер, що 
помістив там три маленькі оповіданя, з яких 
ЛИПІ одно „Тирса" українською мовою; далі 
Пенчуківець, очевидно псевдонім, що помістив 
оповідане „Тарасенко" і ЛІ. Заволока (чи не 
псевдонім Михайла Грушевського ?), що дав 
оповідане „Бідна дівчина". Згадаю ще про дві 
наукові праці, писані російською мовою, а власне 
А. Русова „Областное начало земской ста- 
тистики" і К. Шрам а „Украинская деревня 
по произведеніямі) Старицкаго и Кропив- 
нпцкаго". Автор сеї останньої розвідки, зло- 
живши з виписок із драм обох названих 
письменників малюнок українського села, кін- 



256 



чить його увагою : „а на скілько сей малюнок 
відповідає дїйсности, не можемо сказати". 

За Херсонцями пішли п Харківці", які 
в р. 1887 здобули ся на невеличкий альманах 
„Складку", видану під редакцією Володимира 
Александрова. „Складка" зложена переважно 
з віршів, і знов окрім відомих давнїйше імен 
виявляє цілий ряд нових. Старша ґенерація 
українських письменників заступлена лише 
трьома іменами, а власне самого редактора 
Володимира Александрова, А. Навроцьреого, ко- 
лись члена Кирило-Методіевого Братства, який 
тут подав вірш „На вічну память Костомарову", 
і Ганни Барвінок (Олександри Кулїшевої), що 
помістила тут оповідане „Пяниця". Б. Грін- 
ченко, знов під псевдонімом В. Чайченко, дав 
одно оповідане, одно зі слабших. Із молодих 
поетів особливо два щедро наділили альманах, 
а власне Цезар Білиловський, помимо клясично- 
шляхотської назви родовитий Жид, і Володимир 
Самійленко, який крім декількох дуже талано- 
витих поезій се^зйозного і гумористичного змісту 
помістив тут дуже гарний переклад першої 
пісні „Гомерової Іліяди" українськими гекса- 
метрами. Була мабуть думка продовж ати видане 
„Складки" рік за роком, але й тут стали в до- 
розі цензурні тиски, так що другий річник сеі 
збірки вийшов аж у 1897 р. у Петербурзі. 

Із самостійних видань українською мовою, 
що в 80-их роках здужали пройти через тиски 
росіііської цензури, назвемо поперед усього дві 
гарні книжечки Данила Мордовця, обі видані 
в Петербурзі, а власне одна „Писанка за кра- 
шанку П. Куліша", видана 1882 р., і збірка 
„Оповідання", видана 1885 р. Що до першої 
треба сказати, що вона має публіцистичниіі 
характер і визначає ся незвичайно поважним, 
а при тім о стрим тоном, яким автор осуджує 



- 257 — 

виступ Кулїша в польонофільськім і антіукра- 
їнськім дусї. Се без сумніву найкрасша публї- 
цістіїчна праця Мордовця. В збірці „Опові- 
дання" властивих оповідань тілько два, відомі 
ще з „Основи", („Дзвонарь" і „Салдатка"), 
а дальші три — статї п. з. „Сон не сон", 
„Скажи місяченьку" й „Із уст младепцїв"; се 
не оповіданя, а якісь лірично - автобіоґрафічні 
прелюдії на літературні теми. Чому ^^Іордо- 
вець не помістив у тій збірцї свойого третього 
оповіданя „Старці", написаного також іиде в 
60-их роках, невідомо ; воно було майже рівно- 
часно опубліковане в Галичині в „Зорі" того ж 
1885 р. Мордовець на своїм віцї писав дуже 
богато російською мовою, з разу історичні мо- 
ноґрафії в дусї Костомарова, із яких назвемо 
тут тілько дві „Низовая вольница" і „Гайда- 
маччина" ; ся остатня подає на підставі не- 
автентичного жерела фантастичний опис уман- 
ської різні 1768 р. Потім написав довгиіі ряд 
історичних повістий із української та російської 
історії, скрізь одначе трактуючи історію дуже 
легкомисно. Б пізнім віці він відбув кілька по- 
дорожий по ріжних східнїх і західнїх краях, 
між иншпм на гору Арарат і до Еспанїї, і по- 
дав також просторі описи тих подорпжий, 
звичайно закрашені масою особистих рефлєк- 
сій та своєрідної лірики. В галицькій „Зорі" 
80-их років він друкував кілька дрібних на- 
рисів у тім самім своїм ліричнім тоні, а при 
кінці 90-их років здобув ся на написанє біль- 
шого історичного оповіданя українською мовоЮ' 
п. 3. „Дві долї", що було опубліковане в пер- 
шім річнику „Лїтературно-наукового Вістника" 
1898 р. З нагоди тої публікації автор зложив 
у касї Наукового Товариства ім. ІПевченка 
у Львові 1000 зол. на утворенє запомогового 

17 



258 



фонду імені! Данила Мордовця для незасібнпх 
українських письменників. 

В р. 1880 вийшло в Київі накладом Н. Г. 
Волинського (исевдонїм Ольги Косачевої) ма- 
леньке видане вибору поезій Степана Рудаи- 
ського п. 3. „Співомовки". Властивих співо- 
мовок у значіню Руданського т. є. народнїх 
анекдотів, переповіданих дотепними віршами, 
тут подано лише 16, а початок книжечки тво- 
рять ліричні поезії Руданського. 

В роках 1881 і 83 вийшли в Київі дві 
книжечки віршів М. Старицького п. з. ,,3ь дав- 
няго зшитку. Піснї і думи". Перший томик 
складає ся на половину з перекладів поезіїі 
Байрона, Гайне, ?^Ііцкевича п Сирокомлї, а другу 
половину творять переклади сербських народнїх 
жіночих пісень (усїх 48). Другий томик роз- 
починає ся віршою „До Славян", що була 
властиво перерібкою такоїж вірші М. Драгоманова 
(сего автор не зазначив), і містить крім неве- 
личкого числа оріґінальних, епічних та лїричних 
віршів Старицького, значне число перекладів, 
особливо з Некрасова, Лєрмонтова, Жуковського, 
та по одному з Пушкіна, Байрона й Гребінки. 
Між перекладами з Некрасова визначають ся 
переклади його поем „?^Іарииа, салдатська мати" 
та „Мороз'' ; між перекладами з Лєрмонтова 
є також переклад поеми „Демон". В р. 1882 
вийшла також у Київі „Різдвяна ніч", опера 
в IV дїях і .") картинах М. Старицького, лїбрето 
до музики М. Лисенка, улоя^ене на основі 
повісти М. Гоголя. 

В р. 1882 вийшов надто його „Гамлеті>, 
принць Данський, перекладть трагедіі ПІексиіра, 
зь передмовою, примітками і прилогою музики 
М. Лисенка", переклад на стілько свобідний, 
иіо змінено навіть драматичний розмір віршів. 



- 259 — 

Сеїі переклад дав російським Яхартунам привід 
до кепкованя, що Шекспірові слова: „Бути, чи 
не бути, ось питане" СтарицькиП переклав: 
„Жити чи не яаїти, ось в чім закавпка'^. 

В р. 1886 вийшло в Петербурзі" видане 
Шевченкових „Гайдамаків", ілюстроване укра- 
їнським художником Сластьоном. Ілюстрації ви- 
пали не зовсїм у дачно. Досить буде зазначити, 
що відомі Шевченкові вірші : 

Оттак ходя попід гаєм 

Ярема співає — 
ткраїнськиїі х^^доячник ілюстрував не на основі 
оріґіналу, а очевидно на основі російського 
перекладу, в якім Шевченкові слова передано 
ось якими росіііськими: 

Так-ь поеть себіь Я])ема 

П по роид'Ь брОДИТТ). 
1 справдї на рисунку бачимо Ярему в корчах. 
В роках 1881 і'^ 2 вийшли в. Київі надто 
три книясечки Олени Пчілки, а власне „Пере- 
клади з Гоголя", де поміщено переклад опо- 
віданя „Весняної ночи", яке рівночасно видано 
було також окремою книягечкою, а разом з ним пе- 
реклад монольоґа „Записки причинного", з до- 
данєм „Передньої мови про писання і перекла- 
дання по українськи", очевидно в обороні сво- 
боди українського слова. Друга кьшжечка мі- 
стила драматичний твір „Суя^ена не огуже- 
на", комедія жарт в одній дїї, а третя п. з, 
„Українським дїтям" містила 5 перекладів ло- 
езій Лєрмонтова (Мцирі), Козлова й Сирокомлї. 
Чому як раз авторка придумала подати. ті по- 
езії „українським дїтям", святий знає. 

В р. 1885 Кулїш видав у Петербурзі свою 
.Д])аму „Байда, князь Вишневецький"; в р. 188/ 
цензура пропустила в Київі повість Івана Ле- 
вицького „Кайдашева сїмя" ; в р. 1886 заходом 
.Василя Горленка видано в Київі два випуски 



260 



П. Мирного „Збираниці з рідного поля", а в р. 
1888 вийпіов перший збірник творів Карпенка 
Карого. 

З характером „лубочних", популярних 
видань вийшли в Кріїві три книжечки Василя 
Чайченка (Бориса Грінченка), а власне 1886 р. 
„Під сільською стріхою", збірник пісень і опо- 
відань, при якому зазначено : „Випуск перший",, 
але лише на те мабуть, щоб випуска другого^ 
цензура не пропустила. Замісь нього вийшла. 
1888 р. друга збірка „З народнього поля" і тогоях 
року „Василь, з згадок про дитячі літа". Коли 
додати до сього принагідні популярні брошури 
„Про обкладки" (діфтеріт), та „Про холеру",, 
викликані страшними епідеміями серед укра- 
їнської людности, то будемо мати все важнїйше 
з того, ш,о за цілих десять літ пропустила ро- 
сійська цензура українською мовою на широкій 
теріторії російської імперії. 

Розуміеть ся, що богато Українців працю- 
вало в тих часах при ріжних державних інсті- 
туціях та приватних видавництвах, публікуючи 
більш або менше просторі та цінні працї, також 
з обсягу українознавства. В р. 1882 засновано 
в Київі спеціяльний орґан для українознавства 
п. 3. „Кіевская Старина", який „по нужд-Ь вре- 
мени" мусів видавати ся російською мовою. 
„Кіевская Старина" продержала ся мало що 
не ЗО літ, бо аж до р. 1907, і опублікувала за 
той час велику масу матеріялу й праць, що на- 
лежать до головних підвалин нової української 
науки. Протягом 80-их років у ній замітні були 
головно працї Антоновича, Багалія, Житецького,. 
Каманіна, Лазаревського , Драгоманова (під 
псевдонімом Кузьмичевського), Ореста Левиць- 
кого, Нау:менка, Івана Новицького, Цезара Неїі- 
мана, Миколи Сумцова й инших, не згадуючи 
про те, що в ній за той час у перве опублі- 



^ 261 - 

ковано повісти і поеми Шевченка, писані ро- 
сіїіською мовою. 

Досить впдне місце в „Кіевской СтарипіЬ" 
•^аїімала також белетристика. Протягом 80-их років 
опуолїк-овано в нїй звиш 100 причинків до бе- 
летристики старших і новійших часів. Розу- 
міеть ся, белетристика новійших часів, крім 
віршів, майже вся подавала ся в перекладах 
на росіїіську мову, або в такій язиковій міша- 
нині, що розмови Українців давано україн- 
ською мовою, а авторське оповідане російською. 
В такій гибрідній формі була в р. 1884—5 на- 
друкована простора повість Івана Левицького 
„Старосв-Ьтскіе батюшки и матушки, ловіьсть 
изТ) бнта украинскаго духовенства 20-ьіх'ь го- 
лова ХІХ'ст.". В перекладі на російську мову 
<'ули помішені також три мої оповіданя : „Ґава" 
{В російськім: „Слава Богу, для начала и 8то 
хорошо") 1888, „Чума" 1889 і „Милліонерь" 
1890. В роках 1888 і 9 поміи^ено тут три опо- 
віданя Ганни Барвінок: „Молотники", „Поло- 
винщик'ь" і „Ганна". В роках 1889 і 91 помі- 
щено два оновіданя Дмитра Маркевича „На 
Вовчому хуторіь" і „ОнТ) присягаль"; в роках 
1882 і З подано було кілька недрукованих вір- 
шів Руданського, а в роках 1887 і 8 значнїйше 
число недрукованих віршів Гулака - Артемов- 
-ськ'ого. В роках 1886 і 90 поміщено два опові- 
даня Федьковича „Довбушів скарб" і „Над 
Дніпром", оба в перекладі на російську мову. 
Із ваяшїйших памяток нашого давнїйшого 
письменства опубсіїковано тут деякі твори Івана 
Вишенського в додатку до моєї статі 1889 р., 
дві руські інтермедії з початку ХЛЧІІ в., по- 
дані Драгомановом, „Пекельний Марко", віршо- 
вану леґенду з кінця XVIII в. подану Зуй- 
ченком. й „Разговорь Великорос сій сь Мало- 
россіей", віршовану памятку з половини ХМІІ в., 



— 262 



і досить значце число українських різдвяних 
і пасхальних вірш та сатир із Х\7ІІ в. 

Обік „Кіевскоіі Стариньт" важним для 
українознавства орґаном були „Чтенія вь 06- 
ществіь нреиодобнаго Нестора - ліітописца" ^ 
яких редакторами були професори київськога 
унїверсітету М. Дашкевич і Владимірський- 
Буданов. Третій важний для українознавства 
орґан, публікований у Київі, були „Трудьі 
Кіевской Духовной Академій", в яких го- 
ловну участь брали професори тої ж Академії, 
византінїст Ф. Терновський, Малншевськ'ий, 
Петров і Голубев. Проф. Петров опублікував 
у „ТрудахТ)" 1883 р. „Очеркь исторіи лчфаин- 
ской литературьі ХД'ІІІ в.", а 188^: р. окремою- 
книжкою „Очерки исторіи украинской литера- 
турн XIX в.". Із праць проф. Голубєва най- 
важнїйші для нас: двотомова моноґрафія про 
Петра Могилу і друкована в „Университетскихь 
ІІзв'Іістіях'ь" кріївського унїверсітета праця 
„Кіевская Духовная Академія вь до-^Іогилян- 
скій періодь". Із праць учеників „Риевской 
Академій", публікованих у її .Друдахь", на го- 
ловну увагу заслугуб праця передчасно помер- 
піого А. Воронова „ГлавніЬйшіе источники 
для_ исторіи свв. Ріирилла и ^Іеиодія", Кіевь 
1877, без сумнїву найлїпша критична праця 
про славянських первовчителїв із цілої вели- 
чезної літератури, яка появила ся про них до 
того часу і до кінця XIX віку. „Очеркії" Пе- 
трова викликали простору рецензію проф. Даш- 
кевича, опубліковану 1885 р. в „Присужденіяхь 
наградь гр. Уварова", видаваних петербурськ'ою 
Академією Наук. Ся рецензія, найкрасша і наіі- 
основнїйиіа з усіх рецензій, які були опублі- 
ковані петербурською Академією, ставлячи по- 
рушене проф. Петровом питпнєістнованяіуправ- 
пеня української літератури на широкім, міях- 



- 263 — 

народнім і культурно-історпчнім грунті, про- 
речисто доказує цілим своїм змістом і много- 
разовими заявами самого автора, що україн- 
ська література XIX в., розпочата Котляревським, 
не була явищем припадковим, анї примхою 
диваків та аматорів, анї польською чи якою 
иншою інтригою, тілько природним і пемпнуче 
конечним випливом історичного розвою та 
місцевих обставин. Про те одначе автор прії 
кінцї своєї працї, невідомо для чиїх гарних 
ичіій, висловив зовсїм голословну думку, що 
українська література таки не має ніякої бу- 
дуччини. 

Із инпіііх центрів просвіти на Україні 
треба піднести поперед усього Харків із ііого 
універсітетом, де в числі професорів знаїішли 
ся Українці родом і сімпатіями Потебня, Сум- 
цов і Багалій. Протягом 80-их літ Потебня 
опублікував у варшавськім „Русском'ь (Г)Илог()- 
гическомт. Ві=)Стнпк1ь" свою капітальну працю 
„Обьясненія малорусскнх и сродньїх народ- 
ньіх п'Ьсень" (Варпіава 1887), якої друга часть, 
що в окремій відбитці творить величезний том 
у обємі 809 сторін, присвячена спеціяльно ко- 
лядка:м і щедрівкам. Потебня головно фільо- 
льоґ і псіхольоґ. Із значного ряду його фі- 
льольоґічних праць назвемо тілько простору 
книжку „ІІзь записокь по русской граматикіз", 
видану в Харкові 1888 р., яку можна назвати 
'І^ундаментом для студій над мало досі в науці 
обробленою склад нею. Головна сила Потебні 
і заразом його слабість при студіованю чи то 
иародніх пісень, чи язика, се псіхольоґічна 
аналіза, що дуже часто переходить у гру сим- 
волів і більше менше прішадковпх зближень. 
При тім він звичайно ігнорує етнографічні, 
історичні та ґеоґрафічні ріжниці і взаємини, 
що спричинює звичайнші в його дослідах брак 



— 264 — 

наукової сінтези й позітівнпх висновків, з ус'ім 
ТІШ не можна не згодити ся з висловом Яґіча, 
якиїі назвав Потебню „еіпеп (Іег Мп8іеп РМіо- 

ІОс^еИ «іег 8ІаУІ8СІ1ЄП ЛУеІі". 

Проф. Сумцов був ученпком Потебнї. 
Він опублікував у р. 1885 в Харкові свою 
дісертаідію „Лазарь Барановичі)", що мала 
бути початком серії праць „Кь псторіи южно- 
русской литературьі семнадцатаго стол'Ьтія", 
але дальші розвідки сеї серії, а також і з по- 
переднього віку друкував, по части вчас- 
нїйше, в „Кіевской Старині^". І так днем 20 
жовтня 1884 р. датована коротка статя „Ха- 
рактеристика Южнорусской литературьі XVII в.", 
що по словам автора в увазї до неї мала бути 
переднім словом до трьох студій про Барановича. 
ґалятовського й Ґізеля. Студії про Ґалятов- 
€ького п Ґізеля були надруковані в „Кіевской 
Старини" 1884 р. "^Там же 1885 р. була надру- 
кована його студія про Івана Вишенського, 
1887 „Очерки псторіи южнорусскихт? апокри- 
фическихь сказаній и п1)Сень", а 1880 „Исто- 
рическій очеркТ) иоинтокі) католикові ввести 
ЬТ) южную и западную Россію григоріанскііі 
календарь", Пізнїйше проф. Сумцов перейшов 
до студій більше фолькльористичних, і дав 
у „Кіевской Старині^" та в видаванім у ]^Іоскві 
„Зтнографическомь Обозр'Ьніи" довгий ряд 
праць про найріжнїйші теми загального, а осо- 
бливо славянського фолькльору, пісень і на- 
род нїх вірувань, із яких найзамітнїйшою була 
простора збірка пояснень найріжнороднїйшої 
української старовини, друкована в „Кіевской 
Старинііь" 1889—90 р. п. з. „Культурньш пере- 
живанія". У своїх дослїдах Сумцов звичайно 
розпоряжає богатим матеріялом, друкованим, 
а по части й рукописним, не вдаючи ся в ширші 
узагальпеия або смілі гіпотези. 



— 265 - 

Третїії культурніїіі центр >'країни, Одеса 
зі своїм новоросійським унїверсітетом дала в тім 
десятилїтю зглядно найменше для наукп укра- 
їнознавства. Із одеських світил науки, що дали 
імпульси або цінні причинки до українського 
письменства, згадаємо тут Григоровича, що 
^ув тут професором славянознавства, в своїх 
подорожах по південній Славянищнї зібрав 
^значне число дуже цінних рукописів, але за 
свойого житя не опублікував із них майже ні- 
чого. По їіого смерти вони перейшли на влас- 
ність Румянцївського музея в Москві, в Одесі 
професорував також якийсь час Владимир 
Яковлвв, що бувши з разу в Варшаві видав 
там 1875 р. цінну книжку „Древнє -кіевскія 
религіозння сказанія" , а в Одесі 1893 р. 
„Опьігь изсл'Ьдованія древнерусскихь сборни- 
ковт. І. ИзсліЬдованіе о ІІзмарагд'Ь". Яковлеву 
завдячуємо такоя; досить добре, хоч не всім 
вимогам науки відповідне видане старого тексту 
київо-печерського Патерика п. з. „Памятники 
русской литературьі ХП и ХП[ в-Ьков-ь'*, С. Пе- 
тербурга 1872. 

В р. 1881, а власне в грудні того року, 
можна класти дату початку нового театру на 
Укргїінї. Інїціятором його " треба вважати АІи- 
колу Садовського (Тобилевича), що в р. 1907, 
в память двацятипятилїтя того театру, написав 
дуже гарну статю „Мої театральні згадки", 
друковану в „Літературно -Науковім Вістнику" 
в числах від червня до грудня. Відсилаючи 
цікавих до сеї статі, яку треба вважати основою 
історії початків нового українського театру, 
я подаю з неї тілько головні дати. Українські 
вистави за спеціяльним дозволом тодішнього 
міністра внутрішніх справ Льоріс-АІелїкова роз- 
почали ся в Кременчузї російською трупою 
Ашкаренка, при якій служив тодї Марко Кро- 



— 266 — 

піівніщькіїй. Перша, виставлена була при участи 
Кропивнпцького й Садовського „Наталка-Пол- 
тавка" ; окрі]\г неї в Кременчузї в осени були 
виставлені „Сватане на Гончарівцї" Квітки, 
„Дай серцю волю, заведе в неволю" Кропив- 
ницького, „Шельменко-деньщик" і „Щира любов'^ 
Квітки, „Гаркуша" Стороженка і фарса ,.Кум 
мірошник". Перед Різдвом трупа переїхала до 
Харкова, а від Різдва почала"^ давати вистави 
в Київі. Українські вистави скрізь будили ве- 
личезний захват і стягали до театр\' нечувану 
силу публїки та давали дуже великий дохід. 
В Київі скінчила ся гостина українських арти- 
стів у трупі Ашкаренка. В ча'сї великого посту 
театральні вистави в Росії загалом заборонені, 
і толї то, в часї примусових ферій, в Єлисавет- 
градї, де пробував М. Садовський і гостював 
також М. Кропивницький, зложила ся перша 
українська трупа, якої пайвизначнїйшими му- 
жеськими силами стали М. Кропивницький, ]ІІ. 
Садовський, а иізпїйше також А. Саксаганський 
(третій брат Тобилевича), а жіночими Марія Зань- 
ковецька, Александра Маркова, Александра Ві- 
рина і Надїя Лх аркова. Лїтом 1882 р. ся 
трупа давала вистави в Полтаві, а потім пе- 
реїхала до Київа, з Київа до Чернигова, 
аз Чернигова до Харкова , де закінчила 
зимовий сезон. Орудником (діректором) трупи 
був з разу Крошівницький, а зимою в початку 
1883 р. дірекцію обняв ]\І. Старицький. В тім 
роцї артистичні сили трупи збільшили ся ви- 
значними талантами Карпеика Карого, Сакса- 
ганського і панї Затиркевич. Трупа розпочала 
свій сезон 8-ого серпня в Одесі, лїтом і в осени 
давала вистави в Миколаєві, (г'Лисаветградї, 
Київі та Житомірі, а перед Різдвом вернула 
знов до Одеси. З приводу виступу і поводженя 
трупи в Кїіїві в осеші 1883 р. її'^ постигло ве- 



І 



2()7 



лпке неіцаств: кпївськіїїі ґенерал-ґубернатор 
Дрентельн заборонив українськії! трупі грати 
в ЦІЛІМ київськім ґенералґубернаторстві, отясе 
в ґубернїях київській, подільській і волинській. 
Ся заборона, як каже ЛІ. Садовський, „тяжким 
гнітом лежала на українськім театрі цілих- де- 
сять літ". Із української теріторії для неї лишали 
ся тільки ґубернїї харківська, полтавська та хер- 
сонська з головними містами Харків та Одеса, 

Під дірекціею Старицького літом 1883 р. 
трупа переїхала до Новочеркаська, а відси до 
Ростова над Доном. Тут вона розділила ся на 
двоє; одна часть під проводом Садовського 
поїхала до Таганрога, а друга зі Старицьким 
і Кропивницьким до Вороніжа. На осінь обі 
трупи з'їхали ся в Харкові, а від Різдва до 
великого посту 1884 р. грали в Одесі. Тут 
уперве українська трупа попробувала виставити 
також оперу, „Утоплена", лібрето Старицького 
з музикою Лисенка. 

В Одесі зимою 1884 р. трупа Старицького 
розбила ся через виступлене майже всіх тала- 
новитійших акторів, і сам він, доповнивши її 
сяк так молодшими силами, з Одеси переїхав 
до Севастополя. Тим часом Кропивницький 
з Садовським зорганізували нову трупу, до 
якої пристали також пані Заньковецька й Затпр- 
кевпч і артисти Максимович та Саксаганськиїі, 
і почали давати вистави в ]\Іиколабві, по чім 
на зимовий сезон переїхали в Одесу. Тут Кро- 
пивницький зрік ся діректорства, а на його 
місце трупа вибрала діректором Садовського: 
Літом 1886 року ся трупа давала вистави в ^Іи- 
колаеві та влисаветградї, а потім у Новочер- 
каську та Ростові. Тут у Ростові перший раз 
виставлена була ,. Наймичка" Карпенка-Карого 
з величезним успіхом. З Ростова трупа пере- 
їхала знов до Миколаєва, а вІдси до Херсона. 



- 268 - 

Тут наступило порозумінє міях Садовським 
і Кроппвніщьким, яке зробило можливим укра- 
їнській труні на ряд вистав переїхати до 
Петербурга. Гостина української трупи в Пе- 
тербурзї з кінцем 1886 і в початку 1887 р. була 
великим тріумфом українського слова й укра- 
їнської культури саме в десятилїтє варварського 
указу 1876 р., яким вони були засуджені на 
смерть. Вінцем тої гостини були дві вистави 
української трупи, давані в присутности царя, 
і авдіенція українських артистів у царя, в якій 
цар відіграв зовсім не блискучу, а подекуди 
навіть комічну ролю. 

Оповіданєм про сю периіу гостину укра- 
їнської трупи в Петербурзї кінчать ся на разї 
спомини М. Садовського. Тріумф сеї трупи в Пе- 
тербурзї спокусив М. Старицького попробувати 
й собі іцастя в другій столиці російського 
царства, і в груднї 1888 р. він зі своєю трупою 
приїхав до Москви. І ся гостина української 
трупи в старій столиці російських царів тішила 
ся не малим иоводженєм. Крім старого, випро- 
буваного репертуару тут виставлено уперве дві 
комедії Янчука ,, Пилип музика" і „Вихованець" 
та драму Старицького „Юрко Довбуш", осно- 
вану на гуцульській традиції, та на жаль на 
скрізь фантастичну, починаючи з самої назви 
героя, бож відомий ватажок справді називав 
ся Олекса Довбуш. Про те драма задля своїх 
сценічних ефектів мала значний успіх. 

Про стан українського театру при кінці 
80-пх років інформує добре безіменна статя 
„Українськ'ий театр в Росії", поміщена в „Зорі" 
1890 р. на ст. 266—267, на жаль недокінчена. 
Подаю з неї дещо важнїйше в скоро ченю. „Між 
нашими акторами звісно, що „русско-малору- 
ских-ь" труп, то є граючих наші твори, в Росії 
нараховують до 16-ти. Але їх більше, та нї від- 



- 269 — 

кіля напевно про них довідатись, бо в Росії 
московські й наші трупи завязз^ють ся двічп 
на рік : на лїтнїй сезон, від Великодня до 
серпня, і зимовий від вересня до посту; в піст 
заборонено грати, а в осени актори для від- 
диху самі роблять канїкули на пів місяця, на 
місяць або й на два. З кінцем сезону усїх 
розраховують, а на другиїї сезон завязувзть ся 
нові товариства, або антрепренери набирають 
нові трупи. В чотирьох головних українських 
трупах, Кропивницького, Старицького, Садов- 
ського й Саксаганського троха инакше: важ- 
нїїіші артисти й артистки остають ся в това- 
риствах і на слїдуючиїі сезон, а переміняють 
тільки менших артистів та хор. Через такі по- 
рядки приходить ся пнодї почути про нову 
русско-малоруску трупу тоді, як вона вже роз- 
вязалась. Не всі 16 труп родились на світ як 
законні діти України; таких тільки чотири 
названі, що пішли з першої трупи Кропив- 
ницького - Садовського-Старицького ; останні ж 
12 народились так : після звісного успіху арти- 
стичного й матеріяльного першої трупи настала 
на Вкраїні і в Московщині мода на українські 
спектаклі та піснї. Одна трупа не могла задо- 
вольнити всіх ; розділивши ся на дві вони все 
таки не в силі були не то що обіздити всї 
міста Росії, але хоч би лише частїйше побувати 
в більших українських містах. Українські спек- 
таклі скрізь давали повні збори : всї місця 
в театрі постійно випродувались, пнодї й по 
підвисшених цінах. Московські ж звичайні 
трупи й до того часу часто голодували, 
а після гостювання в якім будь українськім 
місті там їм приходилось цілі місяці грати пе- 
ред мало що не пустим театром. Вихід із тої 
мізерії був такий, що з тих московських труп 
з невеличкою домішкою справдішніх україн- 



- 270 - 

ськіїх акторів робітли ся „русско-малорусскі" 
трупи. Так повсталії трупи Василева, Деркача, 
Марова, Бідяха, Соколова, Копилова (в Діна- 
бурзї), Ліобова (в Ростові), Василенка (в Пол- 
тавщинї), Ашкаренка й Скарбінського. Кояіда 
з чотирі.ох великих труп складаєть ся не менше, 
як із 40 осіб, без музик, а менші бувають і із 
15. Природних Українців буває в Групах не 
оільше третьої частії ; останні або Москалі, що 
родились і вирослії на Вкраїні, або Урфаїнцї, 
що виросли на чужіїнї і українську мову ана- 
іоть тільки з книжки, а бувають такоя: Поляки, 
Жиди їі Німці. В репертуарі чотирьох головних 
труп є до 50 драматичних творів, а власне 
в репертуарі трупи Старіщького 36, Кропив- 
ницького 27, Садовського 26, а Саксаганського 
24. В кождій трупі грають найбільше своїх 
авторів, а Карпенко-Карий крім того не позволяє 
ііншіїм трупам грати його творів, навіть брату 
свойому Садовському, і то тілько тому, щоб із 
своєю трупою можна бувати і в тих містах, 
відки перед тим виїхала українська трупа". 

До сього треба додати, гцо утворене ще, 
здаєть ся, в 60-их роках всеросійське „товариство 
запомоги для сценічних діячів" звільна роз- 
тягнуло свою контролю такояч на українські 
трупи та на всю драматичну продукцію в Росії, 
і дбає про те, щоб підприємці не "визискували 
акторів та драматичних ^авторів. 

Не диво, що при такім розрості драматичних 
труп та їх конкуренції му сіла такоя. розрости ся, 
і то задля російських цензурних обставин роз- 
рости ся зовсім ненормально, такояг драматична 
продукція. Російська власть, не моя^учи сиинити 
елементарного розросту української сцени; все 
таки старала ся обкроіти можність її розвою 
до крайньої крайностп. З репертуару української 
драми виключено всякі • переклади, найпаче 



271 



росіііських драматичних творів, але також усеї 
європейської драми, далі пробувано виключити 
;з української драматичної продукції всї істо.- 
ри'^чні теми, ба навіть заперти для української 
драматичної творчости сферу Ячитя української 
інтелїґенції, з тої простої рації, ию „украинскоіі 
интеллигенціи н^ііть и бьіть не должно". Ли- 
шала ся тілько С(|)ера селянського Лхитя, таіі 
тут цензура обкроювала все, иіо хоч троха 
глубиіе захапувало соціяльні та громадскі інте- 
реси українського села. За те цензура залюбки 
пропускала найпліхші і наїіиаскудпїїіші воде- 
вілї/де пахло горілкою, брудною лайкою та 
явною деморалїзацією, і особливо при кінцї 
80-их років власне такі виданя українських 
драматичних штук стали оживляти сцену зга- 
даних уже дрібних мандровапих театриків та 
засипати кншккову торговлю. І щонайсумнійше, 
навіть чільні репрезентанти української драма- 
турґії, такі як Кроппвницьк-ий і Старицький, 
не цурали ся писати й ставити на сценї вся- 
кого рода драматичні карікатури та пасквілі. 
Один тілько Карпенко Карий не дав себе аиї 
разу збити з дорогії серіозної драматичної 
творчості!, завойовуючи при тім своїми лїпшими 
драмами ширший ґрл-нт для історичної, соці- 
яльної і навіть політичної драми. 

Скаясемо тут дещо докладнїйше тілько 
про твори двох коріфеїв української драматичної 
лїтературії й штуки, Марка Кропивнішького та 
Івана Тобплевича (Кариепка Карого). Кропив- 
ницький розпочав свою ппсьменську діяльність 
ще в 60-ііх роках. Перша його драма „Дай 
серцеві волю, заведе в неволю" була написана 
ще 1863 р. в місточку Бобрпнцї. де Кропив- 
ницький був в урядовій службі. Автор одначе 
держав свій твір у рукописї аж до р. 1882, 
і опублікував його "то дї в „Збірнику" своїх тво- 



- 272 - 

рів у новій перерібцї. Темою драми була історія 
щасливого коханя між сільською дївчішоїо 
і парубком. Драма в цїлости слаба. Експозіція 
в двох перших ДІЯХ, що вяжеть ся з народнїмп 
звичаями вибору „берези" парубками і вечер- 
ниць, переведена досить добре. Але зазначена 
в ній драма заздрости переведена в дальших 
діях зовсім слабо. Введений у третю дію зовсім 
без потреби сіеиз ех шасМпа — рекрутськиіг 
набір, який трафляе як раз жонатого чоловіка, 
якого мусить виручати його нежонатий при- 
ятель, на те тілько, аби в четвертій діі досить 
просторо оповісти про свій похід на Турків, 
не посуває головноі акції на перед, а втека па- 
рубка, що мав бути героєм драми, зовсім уриває 
драматичну нитку. Поворот утікача ,,по етапу" 
і його приняте в домі його колишньої любки, 
що вийшла за його супірника, представлені 
в четвертії! діі театрально, але не натурально, 
а пята дія, в якій утікач у ночп після довгого- 
монольоґу хоче вбити свойого щасливого су- 
пірника, а коли йому з рук відібрано сокиру, 
по кількох мало значучих репліках ні з сього 
ні з того вмирає, зовсім неприродна і зайва. 
Написана в р. 1869 у тім же Бобринцї 
одноактівка „Помирились" може бути названа 
родптелькою незлічених українських фарс із ка- 
рікатурами селян, баб, писарів та Жидів та з не- 
відлучними реквізитами — гопаком і горілкою. 
В комедії „Помирились" замісь придурковатого 
селянина виведений навіть богатий міщанин, 
ніби то святоша, при тім лихвар і пяниця, 
і при тім на стілько глупий, що наслідком 
пустої погрози, буцім то за побитє знайомого- 
в шинку його можуть вислати в Сибір, готов 
Жидови дати коровз^ а покутному аблакатови 
свою дочку. 



- 273 — 

Не (Загато висше від сеї одноактівки 
ставлю також перехвалену критикою одноактівку 
„По ревізії", в якій уся сіль у тім, що вічно 
ияний волосний старшина замісЕ> їхати на ре- 
візію околичних сіл, належних до його волости, 
вислухує недоладну суперечку двох жінок, які 
остаточно при чариї мирять ся, а ияний стар- 
шина засипає на сцені. 

Висше від сих обох поставив би я одно- 
актівку „Лихо не кояиому лихо, — иншому 
іі талан", яку красше було би назвати „Пала- 
мар". Дівчина любить паламаря, вродливого 
і приємного парубка, але не моя^е знести його 
паламарської одеяа та коси, як^^ він задля 
своєї ириналежности до духовного чину мусить 
носити. Вона сама себе хоче всилувати полю- 
бити иншого парубка, що залицяючи ся до неї 
найдужше допікає їй паламарством. Та коли 
молодий паламар з дозволу духовної власти 
позбуває ся паламарської одежі й коси, вона 
прихи.пяє ся до нього. 

В р. 1872 в Одесї написаний був „Неволь- 
ник", драматична перерібка Шевченкової поеми 
під тим же титулом, а 1882 р. в Київі три- 
актова „шутка-оперетка" п. з. „Пошились у 
дурнї", досить дотепне і в помислі самостійне 
наслїдуванє Шекспірової „Комедії помилок", 
а властиво прастарої теми, що лежить в основі 
тої комедії. Поважну пробу написати комедію 
висшого стилю з побуту українських поміщиків 
перед-реформових часів зробив Крошівницький 
у своїй чотироактовій комедії „Вуси", в якій 
досить зручно драматизовано оповідане Сторо- 
роженка під тим самим титулом. Замісь ко- 
роткої Стороженкової анекдоти Кропивницький 
дав одначе досить широкий малюнок побуту 
лївобереяших українських поміщиків сорокових 
років, певно не без деякого театрального шаржу, 

18 



- 274 - 

та все таки першпіі його драматичний твір, 
де обходить ся без любовної інтриґп та гопака, 
хоч, звісно, не обходить ся без чарки. 

Памяткою його побуту в Галичині в ТО-нх 
роках треба вважати його перерібку Гушале- 
вичевих „Підгірян", драми з галицького се- 
лянського житя, яку Кропивницький троха пе- 
реробив головно задля вміщених у ній пісень, 
із гарною музикою Вербицького. 

До найкрасших творів Кропивницького, 
таких, де драматурґ-творець перемагає актора, 
треба зачислити пятиактову драму „Зайдиго- 
лова", талановито написану студію з народнього 
житя, де театральну інтриґу заступає дійсний 
конфлікт ріжнородних характерів мужеських 
і жіночих і де акція без штучної підмоги роз- 
виваєть ся натурально від початку до кінця, 
творячи при тім ряд театрально ефектовних 
сцен. „Зайдиголова" написана була, здаеть ся. 
ще в початку 80-их років, але з її опублїкова- 
нєм автор чомусь отягав ся аж до 1895 р., 
коли вона війшла в перший том харківського 
виданя т. зв. повної збірки його творів. 

Також у початках 80-их років була напи- 
сана найпоиулярнїйша драма Кропивницького 
„Глитай абож Павук", по троха на тій самій 
основі, що й Карпенкова „Наймичка", а зі 
значно меншим талантом. Постать сільського 
глитая, селянина - лихваря, що повстала на 
Україні незабаром по знесеню кріпацтва на 
взір великоруського кулака, сама собою напро- 
шувала ся до драматичного обробленя, особливо, 
коли в серцї такого субєкта крім всемогучого 
доси бажаня „наживи" прокинеть ся не менше 
сильне бажане покористувати ся економічними 
клопотами визисканих людий для задово- 
леня тілесної жадоби. Ріжниця в тім, що коли 
у Карпенка багатир заходить собі з жидівською 



— 2/0 — 

наймичкою і автор в повні вичерпує весь тра- 
-ґізм положеня дїєвих осіб, у Кропившщького 
глитай лакомить ся на замужню жінку, тра- 
ґічне пололхЄнє зовсім слабо мотивоване, а роз- 
вязка полягає на такім аж надто вже наівнім 
непорозуміню, що грамотний чоловік із неда- 
лекої чужини пише і посилає листи через 
руки свойого найгіршого ворога, який через 
те має нагоду затаювати їх. 

Найкрасше скомпонованим і найліпше ви- 
конаним із усїх творів Кропивницького, напи- 
сашіх від початку його дїяльности до кінця 
80-их ЛІТ, я вваясаю чотироактову драму „Дві 
семї". Без театральної інтриґи розвиваєть ся 
акція драми дуже природно і з поетичною прав- 
дою, основаною на ріжнородности характерів. 
Вражінє псує тілько остатня сценка, в якій на 
відомість, ш;о одна з героїнь драми, Зїнька, 
тілько що повісила ся в коморі, дїєві особи 
починають охати та каяти ся, хто тому винен, 
замісь ухопити холодної води та оцту і відтерти 
повішену, як се дуже часто буває в подібних се- 
лянських траґедіях. 

Подібний малюнок селянських типів з но- 
вочасного села подає чотироактова комедія 
„Чмирь", тілько що тут композіція не обдумана, 
і розвязка — очевидне обграбованє сільського 
ремесника, несподівано збогаченого спадком 
по помершім братї, сільським шинкарем — аж 
надто неправдоподібна. 

Досить дешевою, а декуди навіть легко- 
мисно накиданою концесією загальній модї 
на „гопак і горілку" на сценї треба вважати 
триактову оперетку Кропивницького „Сватане 
Мусїя або піснї в лицях". Се властиво досить 
ріжноманїтна саламаха народнїх пісень із влас- 
ними віршованими складанями автора, нани- 
заних на дуже невибагливу нитку драматичної 



276 



фарси, обчислена очевидно на дуже невибагли- 
вий смак публіки. Сим і кінчу сей троха може 
занадто по дрібний огляд драматичної дїяль- 
ности Кроиивницького до кінця 80-их років. 

Драматичній дїяльности Івана Тобилевича 
(Карпенка Карого) я присвятив ширший некро- 
льоґ, друкований в „Лїтературно-Науковім Віст- 
нику" з р. 1907, том XI ст. 235 — 240, а тут 
зазначу лише, що на 80-ті роки припадає 
6 його творів, а власне „Бурлака" (1883), 
„Бондарівна" (1884), „Розумний і дурень" (1885), 
„Наймичка" (1885), „]\Іартин Бору ля" (1886) 
і „Безталанна" (тогож року). 

Вже перша драматична проба Тобилевича, 
з разу затитулована „Чабан", а в пізнїйшій 
перерібцї „Бурлака", показує в нїм драматич- 
ного автора великого таланту, що потрафить 
у житєві явища вдумувати ся далеко глубше 
і освітлювати житєву боротьбу в її контрастах 
далеко яркійше, нїж Кропивницький. Енерґічна 
одиниця, що самою срілою своєї волї зупиняє 
бодай моментально хід поганої машини сіль- 
ської деморалізації і спричинює остаточно її 
прочищенє, отеє справді драматична тема пер- 
шого твору Тобилевича. Варто зазначити, що 
ся драма і в першій і в другій редакції натра- 
фила на опір російської цензури, а в другій 
редакції прислана на конкурс галицького Ви- 
ділу Краєвого у Львові, не вдостоїла ся навіть 
третьої премії, коли першу премію одержала 
зовсім недоладно скомпонована драма панї 
Кибальчич „Катря Чайківна", а другої вдосто- 
їла ся досить шабльонова драма Манька „Не- 
щасне коханнє", про яку ніхто з членів комісії 
не знав, що се не оріґінальний твір, а пере- 
рібка драми Островського. 

Друга драматична праця Тобилевича була 
смілою пробою сягнути в минувшість і драма- 



9 



і ( — 



тіізувати відому народнь> пісню про бондарівну. 
Проба не вдала ся, бо Тобплевич за мало знав 
відноспнп правобережної, тоді ще польської 
України в XVIII віцї, і з драми хвилевої при- 
етрасти та примхи вельможного пана зробив 
драму розбіїіницької інтриґи з фіґурамп більше 
в дусї Рінальдо-Рінальдінї, ніж у дусї польсько- 
руських відносин кінця ХМІІ віку. 

В дальшій драмі „Розумний і Дурень" 
Карпенко сягнув знов у глуб народнього житя, 
змалювавши типовий у ньому контраст між 
двома братами, нїби то непрактичним ідеалїстом 
і нїби то практичним матеріялїстом. В рядї 
драматичних образів автор показує, як вузкий 
матеріялїзм доводить чоловіка до морального 
і матеріяльного банкротства, а розумний іде- 
алїзм являєть ся опорою дальшого житя ро- 
дини. 

Найтраґічнїйшою драмою Карпенка моя; на 
назвати „Наймичку", в якій в основі лежить 
варіянт теми траґічної історії Едіпа. Сільського 
богатиря тягне щось до бідної, але вродливої 
жидівської наймички. Рядом зовсім природних 
і легких при його становищі заходів він пере- 
тягає її до свойого дому і робить її своєю лю- 
бовницею, але при тім житє в його домі стає 
чим раз більше незносним, поки нарешті в самій 
траґічніїі хвилі він не дізнаєть ся, що знаси- 
лувана ним дівчина — його власна дочка. 

КомедІБ) „Мартин Борз'ля" можна назвати 
комедією ісіее £іхе: богатий селянин забажав 
бути шляхтичем, т. є. удокументувати своє 
буцім то старе шляхетство, і таким способом 
із селянського стану вийти в „пани". Розча- 
рованє, яке стрічає його в ріжних заходах для 
сеї мети, доводить його до розуму і до поки- 



І 



- 278 - 

неня тої улюбленої фальшивої амбіції, що при- 
чинила йому не мало коштів та ирикростий. 

В драмі „Безталанна", що в другій ре- 
дакції має титул „Хто винен ?" траґічний мотів- 
— муж убиває жінку, з якою оженив ся з лю- 
бови, але з якою яаїтє затроює йому мати, і до 
якої любов звільна гасить у ньому її слїпота. 
та ревність її супірницї, що перетягає чоловіка 
до себе, — затемнений головно обставиною слі- 
поти, що являєть ся не драматичним, а при- 
падковим аксесуаром. Очевидно драма не за- 
довольняла самого автора, коли він перероблю- 
вав її другий раз, але на мою думку титул 
„Безталанна" відповіднїйший від титулу „Хто 
винен?", бо ж про вину вбійцї, хоч би й як 
слабохарактерного, не може бути ніякого сум- 
ніву. 

В р. 1888 вийшов у Львові „Збірник дра- 
матичних творів Г. ^І. Бораковського", в якому 
поміщено драми „Лихом щастя не добудеш", 
„Маруся Чурай", „Із моря житейського", „Як 
долї немає, то й щастя минає" і комедію „Як 
жінки чоловіків морочуть". В передмові автор ка- 
Я\е, що хотїв ті твори рік перед тим видати Б Кпїві, 
та видане унеможливила цензура. Драма „Як 
долї не має, то й щастя минає" була перед тим 
друкована в катеринославській ґазетї „Степь" 
(1886, ч. 49, 50 і 51). Автор признає собі „ма- 
ленький талантець", якого він пробував у біль- 
шім числї драматичних творів „беручи для них 
такі правдиві случаї, котрі приходило ся ба- 
чити своїми очима". Так само зазначує автор, 
що мова в тих творах „не чиста українська, 
а помішана, як тепер уже говорить у нас 
простий люд на старих сїдовищах запорожських 
біля Дніпрових порогів і у Старій Самарі". 

„Талантець" Бораковського зовсім уже не 
такий малий. Перша його драма „Лихом щастя 



- 279 — 

не добудеш", не вважаючи на дуже просту 
композицію, досить добре драматизує не дуже 
незвичаііну в селянськім побуті подїю, що 
жінка віддана замуж за нелюбого чоловіка, не 
можучи знайти з ним щастя в подружнім житю, 
при помочи, а властиво за почином свойого 
давнїйшого милого вбиває ненависного мужа. 
Злочин викриває ся швидко, і обоє в тюрмі, 
а потім певно і в каторзі знаходять те спільне 
пожитє, якого не дав їм леґальний стан. При- 
гадую просторе і досить гарне оповідане ро- 
сійської письменниці Дмитрієвої на сю саму 
тему п. 3. „Злая воля", поміщене десь у по- 
чатку 80-их років у петербурськім журналі 
„Д'Ьло". Чи твір Бораковського написаний під 
впливом сего оповіданя, чи самостійно на під- 
ставі якоїсь місцевої події, не беру ся рішати. 
Шестиактовою драмою „Маруся Чурай" 
Бораковський доказав, що в нього не „талан- 
тець'', а справжній драматичний талант. Йому 
вдала ся тут така річ, яка не вдала ся прим. М, 
Старицькому — викроїти з історії Хмельнич- 
чини драму, яка б окрім чисто псіхольоґічного 
інтересу анї разу не грішила проти історичного 
кольориту. Се могло вдати ся тілько тоді, коли 
автор зважив ся обминути особу Хмельниць- 
кого і зазначити історичне тло тілько загаль- 
ними, не многими, але певними рисами. Для 
сього йому добре придала ся полтавська тра- 
диція про козачку Марусю Чураївну, в котрій 
бачено авторку деяких народнїх пісень і до 
котрої приложено переказ, що вона отроївши 
свойого коханця, який зрадив її та хотів женпти 
ся з иншою, була засуджена на смерть і ула- 
скавлена гетьманом Хмельницьким та провела 
решту свойого житя в манастирі. Драма Бора- 
ковського, скомпонована дуже просто, а.те при 
тім зовсім льоґічно, без погоні за театральними 



- 280 - 

ефектами, має про те к])ім літературної також 
велику сценічну вартість і може вваисати ся 
одною з найліпших драм українського репер- 
туару. -Зазначу тілько тогі анахронізм, що автор 
робить також Хмельницького складачем на- 
род нїх пісень і між инпіим приписує йому 
авторство пісні про чаііку, якої, в пишім тексті, 
ніж поданий у Бораковського, автором ува- 
жають гетьмана ^Іазеиу. 

Су 

Що можна написати веселу комедію без 
гопака і без чарки, доказав Бораковський своєю 
двоактовою „видумкою" п. з. „Як жінки чоло- 
віків морочуть". Се комедія з типу т. зв. „ко- 
медії! з перевдяганєм". Салдат відучує двох 
хазяїнів від пянства передягаючи їх у пяному 
стані в салдатськиїі мундур і проходячи з ними 
по проспаню салдатську муштру. Жінки обох 
хазяїнів, то були в змові з салдатом для пе- 
реведеня сеї комедії, за одним заходом позбу- 
вають ся його з постою, оскарживши його перед 
фельдфебелем, що розпоює їх чоловіків і під- 
лабузнюе ся до них. 

Не вдала ся Бораковському на :мою д\'Мку 
триактова драма „Із моря житейського", в якій 
замісь розвинути відповідио мотів силуваного 
подружя, якому опирає ся дівчина, яку по за- 
кону ніхто не може присилувати брати шлюб 
із нелюбим їй чоловіком, автор без потреби на- 
копичив одно скалічене, одну смерть, одно 
самовбійство і одно бо:кевілле. 

Невдатним молша назвати також кінець 
не зле зрештою скомпонованої драми „Як долі 
немає, то її щастя минає". Тема дра:^пI така: 
щасливому иодружю парубка й дівчини стає 
на перешкоді несподіване покликанє парубка 
як ополченця на війну з Турками. Кілька мі- 
сяців по його відході земський фельчер Телї- 
ґин, що й собі ж залицяв ся до тої дівчини, 



— 1>8І - 

доручав її родичам лист Оуцїм то віл товариша 
військового парубка, що їх сина в битві перед 
його очима розірвала турецька бомба. Сей лист 
був фальсіфікат самого фельчера. та півидко 
по тім родичі парубка одержали урядове пові- 
домлене, що їх син по одпіії битві з Турками 
пропав безслідно. Наслідком сего фельчер по- 
новляє свої заходи біля дівчини, а коли вона, 
ведена вірним жіночим інстіиктом, з ненавистю 
відкидає його, їй предкладає свою руку батько 
парубка, старий одинокий вдовець, щоб по 
страті сина мати при кім доялівати віку. Пару 
місяців по шлв^бі, протягом яких між старим 
мужем і молодою жінкою не було пїяких по- 
дружніх зносин, вертає з віііська син. иіо в часі 
битви полонениіі Турками, по замиреню був 
пуиіений на волю. В хатї свойого батька він 
застає свою к<»лишню сужену як жінку свойого 
батька. Автор робить із сего траґічну катастрафу: 
жінка-дївчпна з розпуки кидаеть ся в криницю 
і гине, а син-вояк збираєть ся ііти в манастіф. 
На мою думку ся катастрофа зовсім непотрібна, 
бо таке подружє, як «рактично недоконане (пои 
сопяиштаШт), здаєть ся, навіть після росій- 
ських законів дає право до розводу, і син та 
•батько порадивши ся з попом замісь фельчера 
могли без великих клопотів поладити се діло 
миром. 

Із драм Бораковського, здаєть ся, анї одна 
в 80-их роках не була допущена на сцену. Із 
допущених па сцену назвемо дві драми актора 
Л. Манька „Краще своє латане, як чуже хва- 
тане" і „Нещасне кохання", про яке згадано 

вже ВИСШе — Обі ПеребІбКИ з російського. МІЯч 

операми треба згадати „Різдвяну ніч", лібрето 
Старицького з музикою Лисенка, і „Запорожець 
за Дунаєм", лібрето й музика Артемовського. 
Між оперетами крім згаданих уже треба назвати 



282 



^Вечерніщї", музикальну перерібку четвертого 
акту Шевченкового „Назара Стодолі", текст 
і музику Петра Нїщинського, „За Шмань іду", 
перерібку драми Александрова, доконану Ста- 
рицьким з музикою Лпсенка, „Сорочинська 
ярмарка", перерібку Гоголевої повісти, доко- 
нану Старицькпм з музикою Лисенка, „Цигани", 
перерібку польської драми Корженьовського, 
доконану також Старицькпм. Із водевілів, крім 
згаданих уже були допущені на сцену „Кум 
мірошник" Дмитренка, „Бувальщина" Устенка 
і „По модному" Старицького. Із жінок авторок 
пробували своїх сил у драматичній штуці і до- 
били ся допущеня на сцену Олена Пчілка 
з комедією „Світова річ" і Ольга Шабельська 
з мельодрамою „Під Івана Купала". 

Як уже сказано було висше, одна і то, 
можна сказати, головна частина українського 
руху в другій половині 70-их літ перенесла ся 
до Женеви. В початку 80-их літ могло здавати 
ся, що довкола особи М. Драгоманова згуртує 
ся стілько тямучих людий, що здужають під- 
держати правильне періодичне виданє. З Га- 
личини прибув до Женеви Михайло Павлик, 
а з Росії молодий лікар Сергій Подолінський, 
ие еміґрант, син досить богатих родичів. Зда- 
єть ся, що він обіцяв ся своїми фондами під- 
держати періодичне видавництво, і ось ЗИлМОЮ 

1880 р. появила ся в Женеві перша книжка 
журнала „Громада, українська часопись", за 
місяці падолист і грудень 1880 р. Журнал 
виступив як періодичне продовженє неперіодич- 
ної збірки „Громада", а власне як її пятий 
річник. На чолі першої книжки поміщено про- 
граму підписану Драгомановом, Павликом і По- 
долінським, у якій по зазначеню обєму й окре- 
мішностп української землі та національности 
виставлено провідні ідеї, „бажаня" редакції 



— 283 — 

в трьох мотивованих точках, із яких перша 
жадала повної рівноправности всіх людий, 
повної автономії всїх громад і повної свободи 
слова, друку, зборів, товариств і навчаня та 
повної самостіґі пости федерації всіх громад на 
всій Україні. В справах господарср>ких поста- 
влено основні жаданя спільної власности землі 
та продукційних знарядів і кооперації свобідних 
робітників. В справах освітнпх (культурних) 
виставлено жадане зросту „позітівної науки 
про речі природні і громадські", одначе з повною 
толеранціею всїх ві]) і релїґійних корпорацій. 
Виставлено також бажане .,при першім случаю 
скасувати державне військо і позаводити гро- 
мадське козацтво (міліцію), в котрому б кождиіі 
громадянин мав оружа і знав з ним обертати 
ся". На жаль часопис „Громада" простояв 
дуже не довго. В р. 1881 вийшло тілько одно 
число і на тім видане перервало ся. Оба числа 
заповнили всі три співробітники і крім них 
тілько дві особи. Подолінський дав дві просторі 
статі: „Громадівство (соціялізм) і теорія Дарві- 
на". якою розпочала ся перша книжка, і рефе- 
рат „Громадівський рух в Анґлїї і Ірляндіі", 
що розпочатий у першій книжці скінчив ся 
в другій, в другій книжці надто він дав ко- 
роткий „Перегляд громадівського руху в За- 
хідній Европі". Драгоманів у обох книяшах 
дав тілько хронікарські та редакціііні статі, 
а власне збірку дописів з України про му- 
ишцькі бунти і письменних бунтарів у р. 1880, 
про перше народне віче Русинів у Львові і пра 
найновійші появи робітницького руху в західній 
Европі. в другій книжці з приводу поміщеної 
там просторої статї Анни Павлик „Мої і люд- 
ські гріхи, а панська та попівська правда"- 
і доданої до неї статї ^1. Павлика „От хто ро- 
бить порядки межи людьми", Драгоманів додав 



- 284 — 

свої уваги п. 3. „Наука з попередніх оповідань". 
.Друга книжка кінчить ся його ж короткою за- 
пискою „Полякам-громадівцям у Росії". М. Пав- 
лик подав у першії! кнпжцї початок своєї по- 
вісти „і]ихора" і хронїкарську статю п. з. „Укра- 
їна австрійська", а в другій книжцї крім згаданої 
вже дописки до статї своєї сестри другу хронї- 
карську статю ,^Новинп з австрійської України". 
Коли додамо до сего поміщений у першій книжпї 
під буквами С. К. допис із російської України 
,',Салдатська служба", то вичерпаємо весь зміст 
сего інтересного часопису. Наііцїннїйші в нїм 
окрім програми були без сумніву працї С. По- 
долїнського, із яких перша була тодїж у нї- 
мецьрсім перекладі опублікована в будапештен- 
ській робітницькій ґазетї п. з. „8о2Іа1І8піи8 писі 
]^а^^VІпІ8ти8". 

В тім самім 1880 р. Подолїнськиії ллівучи 
в Женеві опублікував своїм коштом дві досить 
великі популярно -наукові книжки, написані 
дуже талановито і фахово: „Здоровлє і житя 
людий на Україні" і „Ремесла і фабрики на 
^^країнї". 'Здаєть ся. що в 1881 р. обіцяні По- 
долїнському з дому грошеві присилки не до- 
писали, видане часопису „Громади" перервало ся, 
і сам вій, покинувши Женеву, переїхав до Мон- 
пелїє у південній Франції. З ним разом поїхав 
і Павлик і прожив там кілька місяців, доки 
Подолїнського наслідком нервового розстрою 
не поміщено в домі божевільних. 

Тим часом Драгоманів сам працював не 
покладаючи рук. В р. 1881 він опублїкз^вав 
книжечрсу „Нові українські пісні про громадські 
справи (1764—1880)", історичну студію великої 
наукової вартости, в якій на основі народнїх 
пісень та друкованих жерел оглянув історичну 
еволюцію українського народа за час майже пів- 
тора остатнього столітя, скрізь зазпачуючи гу- 



- 285 — 



манний і свободолюбний дух того народа,. 
на скілько він проявляє ся в його пісенній 
творчости. 

в р. 1882 Драгоманів, поминаючи зовсім 
виданий перед тим часопис, що фіґурував як 
пятий річник „Громади", видав пятий том не- 
періодичної збірки „Громада''. Крім двох ста- 
теїі. а власне якогось Л. Л. „Дорога по Пол- 
тавщині в р. 1876" і Володимира Навроцького 
„Пянство і пропінація в Галичині" (се була 
зовсім нова робота супроти тої, що в р. 1872 
була друкована в „Правдї" п. з. „Що нас 
коштує пропінація"), вся регата сього тому 
була чи то редакторською, чи авторською пра- 
цею самого Драгоманова. Головну часть місця 
заняли тут, як і в другім томі, „Звістки з Укра- 
їни", а спеціяльно „Житє по селах". Звістки 
впорядковані були, подібно як і в другім томі, 
на ось яких 5 ґруп : 1) здирства, 2) темнота. 
а) учптелї : школа, церква, суди, б) темні люди, 
3) усяке лихо в купі, 4) марні надії (виселки. 
мрії), 5) проби повстаня і товариських порядків. 
Окремо немов додаток до сего зводу Драгома- 
нів помістив тут же статБ^ „Українські селяне 
в неспокііїні роки 1880 — 82". Більше льокальне 
значінє мала його там же поміщена статя „Ко- 
зацькі спомини й громадські потреби в Кубан- 
щинї". За те статя „Українські громадівцї перед 
польським соціялїзмом і польським патріотиз- 
мом" являєть ся немов прелюдією до капіталь- 
ної полїтичнпї працї Драгоманова ДІстори- 
ческая Польша и великорусская демократія", 
що писала ся мабуть в тім самім часі для 
часопису російських констітуціоналїстів „Воль- 
ное Слово", який у другій половині 1881 р. по- 
чав виходити в Женеві. Пятий і остатнїй том 
„Громади" кінчить ся коротеньким некрольоґом 
Навроцького, в якім Драгоманів зі щирим 



286 



жалем споминає „покійного товариша, який 
не в усьому згожував ся з нами, та все таки 
щиро помагав нашій праці, чим міг, найбільше 
своїм знаттям статистики краєвої. Так він до- 
слав нам замітки про поділ землі" між станами 
в Галичині', котрими ми скористувались по- 
рядкуючи до друку книжку „Про хліборобство", 
— а далі написав для „Громади" згадану 
працю. Навроцький був один з найчестнїщих 
галицьких „молодих" народовців або україно- 
любцїв, котрі появились в 60-ті роки, один 
з тих, котрі найбільше вдержали в собі вільних 
думок молодих часів, а в купі з тим один 
з найбільше працьовитих людий свого гурту". 
Від серпня 1881 р. почало в Женеві ви- 
ходити „Вольное Слово", іцотижневий часопис, 
оснований російськими констітуціоналїстами, 
що з нагоди замордованя царя Александра II 
і в надїї зміни сістеми під новим царем зло- 
жили значний фонд на засноване друкованого 
орґана для пропаґанди своїх думок. В Женеві 
вони справили собі свою власну друкарню і за- 
певнили впданю дуже численну, розгалужену 
і впливову кореспонденцію. Редактором, хоч 
не гласним (непідписуваним на числах часо- 
пису, річ можлива тілько в вільній Швайцарії) 
став Севастіян Семенович Мальшинський. Перші 
два нумери вийшли без участи Драгоманова. 
Від третього почала друкувати ся в „Вольномг 
Слово" його простора праця „Историческая Поль- 
ща и великорусская демократія", що тягла ся 
аж до ч. 20 і вийшла також окремою книжкою. 
Се була найважнїйша публїцістпчна праця, 
яка появила ся у „Вольпомі) Слов'Ь" і через неї 
Драгоманів ір80 Іасіо став головним співро- 
бітником „Вольного Слова". Що правда, в пер- 
шім півроцї він крім сеї головної статї дав 
тілько два малі відзиви в числах 9 і 18. Се 



- 287 — 

значно змінило ся в р. 1882, в якім Драгоманів 
маїіже в кождім числі містив одну, дві або 
й більше статей та публїцістичних уваг, поки 
з початком р. 1883 (з числом 52) задля виїзду 
Мальпіинського до Росії не почав підписувати 
,. Вольного Слова" як його редактор. Під його 
редакцією вийшло одначе тілько 10 чисел, бо 
в маю 1883 р. подвійним числом 61—62 закін- 
чено се видане, а властиво „отложено на нео- 
пред'Ьленное время". Се було перед самою ко- 
ронацією Александра III, при якій деякі кон- 
стітуціоналїсти надїяли ся проголошеня кон- 
стітуції. Ся надїя одначе не справдила ся. 
і цїле пановане Александра III було ча- 
сом найтяжшої реакції, перед якою констіту- 
ційні пляяи мусїли бути відложені до ліпших 
часів. Із публїцістичних праць Драгоманова, 
друкованих у „Вольномі) Слов'Ь" 1882—3 р. на- 
звемо тут тілько важнїйші : „Германство на 
Востокіь и Запад-Ь" (ч. ЗО і 31), „Пянство, 
искусство и свобода** (ч. 33), „Народная воля 
о централизаціп революціонной борьбьі вт» 
Россіи" (ч. 37 і 38), „Кь біографій А. II. Же- 
лябова" (ч. 39 і 40), „Еврейскій вопрось на 
Украйни" (ч. 41), „Процесст:> постьідньїй во всЬхт» 
отношеніяхь" (ч. 43), „Война сь памятю о Шев- 
ченки)" (ч. 46) і „Учащаяся молодежь и поли- 
тичиская агитація" (ч. 50). Майже всї ті статї 
і поминені нами численні редакційні уваги 
просто чи посередно дотикали українських 
справ, а деякі займали ся ними спеціяльно. 

Женевське „Вольное Слово" мало значний 
вплив у Росії, особливо в кругах ліберальних 
дїдичів, т. зв. земцїв, що творили тодї головну, 
красшу часть російської інтелїґенції, на скілько 
можна незалежну від всевладної бюрократії. 
В крузї тих людий почав у початку 80-их років 
творити ся широко розгалужений звязок, що 



- 288 — 

прибрав собі назву „Земський союз" і видав 
у Женеві свою програму, якої основою було 
заведене політичної свободи в Росії. Се дало 
привід Драгоманову взяти ся до дуже трудної 
працї уложеня спеціяльної політичної та со- 
ціяльної програми для всеї Росії, якій він дав 
титул „Свободньїй Союзь" (Вільна Спілка). Щоб 
зробити таку програму хоч би в приближеню прак- 
тичною, треба було перебороти деякі великі труд- 
ности, а в першім рядї ту трудність, яку насувало 
в Росії національне питане. Драгоманів, здаеть 
ся, не підозрівав усеї трудности сего завданя, 
і старав ся оминути її проектом подїлу Росії 
на більше менше національно одноцїльні тері- 
торії, при чім одначе кожда більша національ- 
ність відповідно до свойого ґеоґрафічного по- 
ложеня розпадалась би на кілька таких тері- 
торій. Легко зрозуміти, що при признаню таким 
теріторіям широкої автономії і при присутности 
в кождій із них сильної партії централізаторів 
та обєдпнителїв, така орґанїзація в Росії вела 
би швидше до заглади, як до розвою недер- 
жавних національностий. 

Рівночасно з працею при „Вольному Сло- 
в"^", при якім якийсь час заробляв також Пав лик 
коректорською роботою, Драгоманів заняв ся 
працею над виданем т. зв. політичних, т. є. 
історичних пісень українського народа, яких 
видане в науковім обробленю мало бути про- 
довженем згаданого нами висше виданя істо- 
ричних пісень Антоновича й Драгоманова з р. 
1874. В р. 1883 і 85 він випустив двома книж- 
ками два розділи першої части своєї публі- 
кації, із яких перший розділ загально обго- 
ворює кінець ьгозацтва в початках ХМІІ віку, 
а другий гетьманщину і слобідщину в р. 1709 
до 1765, т. є. майже в тім самім часі. В обох 
сих випусках історичні екскурси та уваги автора 



— 28Н — 

значно переважають пісенний матерія л. Друга 
частина сеї праці мала займати ся подіями 
з другої половини ХМИ віку. Драгоманів в 
остатніх роках свойого жптя в Женеві, а також 
іще в Софії присвятив їй богато працї, але не 
встиг опублікувати. В Женеві 1889 р. він для 
видаваного там кружком російських революціо- 
нерів часопису „Свободная Россія" написав 
ще одну простору статю п. з. „Либерализм-ь и 
земство вь Россіи", що була перекладена мнов> 
на польську мову і видана в ,,Кигуег-іЬлуол\'8кі-м" 
і окремою бропіурою п. 3. „2 с12Іе^6лV 1іЬега1І2ти 
лу Козуі". 

Остатні роки побуту Драгоманова в Же- 
неві ставали для нього чим раз тяжшими. Ре- 
акція в Росії зробила йому неможливим публі- 
кувати там свої працї, а навіть утруднювала 
найзвичайнїйшу пересилку гроший. Женевські 
виданя, особливо українські, заборонені не тілько 
в Росії, але також і в Австрії, ішли слабо і не 
оплачували ся зовсім. До того йому прийшла 
думка видати в Женеві стереотипове видане 
поезій Шевченка, і хоч як принадними видавали 
ся обчисленя Драгоманова що до коштів такого 
виданя, то все таки приготовлене стереотипів 
пожерло кілька тисяч франків і фактично не 
було докінчене, а брак фондів спричинив те, 
що до їх надрукованя не приступлено зовсім, 
З одинокою підмогою Драгоманову в його тяжкім 
положеню поспішив Микола Ковалевський , 
предложивши їіому присилати що року досить 
значну суму запомоги, яку він брав ся збирати 
на Україні, з тим, щоб Драгоманів заняв ся 
написанєм історії української літератури. Дра- 
гоманів був змушений обставинами приняти 
запомогу, яка з рештою не доходила його так 
справно, як він міг того бажати, але обставини 
не позволили йому заняти ся працею над істо- 

19 



- 290 — 

ріею літератури, особливо старої доби, про яку 
він мав скупі відомости і пде скупійпіі жерела. 
З принагідних праць, таких як статя „Віє Ко- 
8акеп" в енцікльопедії Брпіа і Ґрубера, або 
співробітництво з Елїзе Реклю при пятім томі 
його „Оео^таріїіе шііл^ег8е11е", в якім Драго- 
манів поміг йому дуже добре обробити ґеоґрафію 
України, не можна було ждати богато доходу. 
При тім він.що раз частїйше почав занепадати на 
здоровлю. Йому й його родинї при кінцї 80-их 
років трафив ся досить несподїваний вихід: 
його найстарша дочка Лїдія вийшла замуж за 
молодого болгарського вченого Івана Шішма- 
нова, ш;о прибув до Женеви як стіпендіят бол- 
гарського правительства і швидко по тім дістав 
місце професора на першім болгарськім унївер- 
сітетї в Софії. За його впливом болгарський 
князь покликав також Драгоманова на катедру 
всесвітної історії в Софії з річною платою 12.000 
франків. Се був, здавало ся, щасливий вихід, 
та доля позавидїла Драгоманову того знач- 
ного успіха в публичнім житю, бо швидко по 
приїздї в Софію він заболїв страшною хоробою 
аневрізма (роздутя) аорти, яка в р. 1895 звела 
його в могилу. Проте остатнї роки його житя, 
ш,о припадають на період 90-их лїт, заповнені 
такою напруженою, ріжнородною і многоважною 
працею, ш;о нам доведеть ся говорити про неї 
окремо в однім із дальших роздїлів. 



ХЬУІ. 80-ті роки в Галичині. 

80-ті роки в Галичині можна назвати пе- 
ріодом банкротств ідейних і матеріяльних. Най- 
перше і найсильнїйше збанкротувала москво- 
фільська партія, якої чільні репрезентанти, по- 
чинаючи Адольфом Добрянським із угорської 



- 291 — 

Русії та Іваном Наумовіїчем, були в р. 1882 
арестовані під ріжнпми закидами політичної 
натури, і програли, хоч і не зовсім соромно, 
великий політичний „процес Ольги Грабар 
і товаришів" ^). Хоча значних політичних зло- 
чинів їм не доказано і позасуджувано їх 
лише за менші проступки, то про те судова 
розправа в цілій повноті виявила ідейне бан- 
кротство і моральну гниль, що розвельможнили 
€я були в тій партії. За сим ідейним банкрот- 
ством, яке потягло за собою перехід Наумовича 
на православє і еміґрацію його з родиною до 
Росії, наступило швидко фінансове банкротство, 
крах т. зв. крилошанського банку, основаного 
найвиднійшими капіталістами москвофільської 
партії буцім то для ратованя селян від жи- 
дівської лихви, який одначе своєю банковою 
-ЛИХВОЮ довів до маєткової руїни звиш 30.000 
селянських родин і нарешті сам опиніїв ся 
перед недобором звиш мілїона ринських. 

Важним фактом, від якого почала ся кріза 
в москвофільськім таборі, був приїзд до Львова 
в р. 1880 Адольфа Добрянського з дочкою на 
довший побут. Адольф Добрянський, бувший 
високий урядник угорської корони, потім за- 
можний дідич угорського села Чертежа, поло- 
женого на самій границі Галичини, ще 1849 р. 
визначив ся услугами для австрійської дінастії, 
за які був іменований радником цісарського 
двора ; рівночасно одначе познайомивши ся з ро- 
сійськими Генералами та високими урядниками, 



'■) Виданий тодїж стеноґрам розправи в тім процесі", 
що відбула ся в днях 12 червня до ЗО липня 1882 р., п. 
3. „Стенографпческій отчеть изь судовой росправьі по 
д-ьлу Ольги Грабарь и товаришей, обжалованнььхь о пре- 
ступленіе головной здрадьі изь §. 58 бук. в. карн. зак.", 
•се многоважний, не використаний доси як слід документ для 
історії галицько - руського москвофільства. 



І 



292 



що були ТОДІ в Угорщині проводирями росіїіської 
паціфікаційної армії, зробив ея горячим при- 
хильником Росії і добровільним аґентом ідеї, 
сполученя Угорської Руси з російською держа- 
вою. Одна його дочка вийшла замуж за профе- 
сора Будиловича, відомого російського славіста 
зі славянофільським напрямком, друга за Угро- 
руса Грабара, який одначе перейшов у росій- 
ську службу і ПІВИДКО лишив її вдовою, а ЙОГО' 

син Мирослав скінчивши студії вступив також 
у російську урядову службу. На старости літ 
Адольф Добрянський задумав словом і пером, 
ширити свою ідею єдинства Руси. В р. 1879 
він опублікував у петербурськім „Журнал^^ 
Министерства Народ наго Просв1>щенія" статю 
„О западньїх'ь границахі) Подкарпатской Руси 
со времень св. Владимира". З початком 80-их 
років він почав субвенціонувати віденський 
тижневник „Рагіашепіаг", а прибувши до Львова 
зробив ся на якийсь час осередком москво- 
фільського товариства, устроюючи в своїм по- 
мешканю вечерки з забавами для моло;іїжи 
і з політичними розмовами для старших. ІІого 
метою було реорґанізувати москвофільську пар- 
тію в Галичині для живійшог акції на користь 
Росії, а його син ]^Іирослав, тоді „чиновникь. 
для особвіх-ь порученій" при варшавськім ґе- 
нералґубернаторі, пробував серед галицьких 
москвофілів зорґанізувати формальну шиіонсьрсу 
службу не тілько для слїдженя російських 
утікачів, званих тоді нігілістами, але також 
для воєнних цілий на випадок війни Росії 
з Австрією. Ся робота вела ся досить зручно 
і таємно і могла б була вести ся довгі літа, як би 
не нерозважний крок Наумовича, що користаючи 
зі спору громади Гнилички зі священником із 
Гнилиць, при помочи довіреного дяка гни- 
лицького Шпондера довів громаду Гнилички. 



— 293 — 



.до заяви в тернопільськім старостві, що пере- 
ходить на православе. Сеїі факт заалярмував 
усю публичну опінїю в Галичині, особливо 
польську. Впливовий краківський орґан „Сгаз*' 
назвав Гнилички „безкровною Боснією", натя- 
каючи на недавнє повстанє Босняків проти 
австрійської окупації. Тоді львівська поліція по- 
чала пильнїйше слідити москвофільські зібраня, 
і зимою в початках 1882 р. арестувала у Львові не 
тілько Адольфа Добрянського з дочкою, але та- 
кож богато видних представників москвофіль- 
ства, в тім числі редакторів „Слова" Площансько- 
го і Маркова, а на провінції арестовано Наумо- 
вича з сином Володимиром і також численних 
москвофілів у Станіславові, Коломиї і навіть 
у Чернівцях. Процес тих арестованих не викрив 
усеї їх роботи, якої нитки сягали занадто ви- 
соко в російські урядові сфери, але для москво- 
фільської партії в Галичині був тяжким ударом. 
Серед галицько-руської публіки він викликав 
живе хвильованє в напрямі до народовства, 
і значний упадок москвофільських кандидатів 
при виборах. 

Се відбило ся також на москвофіль- 
ській періодичній пресі. Ще 1881 р., перед 
процесом, два головні співробітники „Слова" 
]\Іарков і Авдиковський виступили з редакції 
і заснували новий часопис „Проломі>", оче- 
видно під впливом Адольфа Добрянського, за- 
повідаючи поворот у дотеперішній політиці 
галицьких москвофілів, що доси тихо сімпа- 
тизуючи з Росією, раз у раз голосили сво¥^ 
австрійську вірнопідданість. Новий часопис мав 
зробити копець тій облуді, та йому довело ся 
вести тяжку боротьбу з прокураторією, що кон- 
•фіскувала його числа дуже часто. Під натиском 
.уряду виступила проти „Про лома" також ду- 
ховна власть, забороняючи в р. 1882 духовенству 
читане і передплачуване сеї ґазети. Наслідком 



— 294 - 

сего від р. 1888 почав виходити „Новьій Про- 
ломь" під тою самою редакцією і з тими сами^пг 
трудностями; він виходив до кінця 1887 р., від. 
р. 1888 почала під редакцією Маркова і Пелеха, 
виходити „Червоная Русь" як продовжене „Но- 
вого Пролома", що перейшла в дальше деся- 
ти лїтє. 

Загалом у москвофільській пресї 80-их 
років помічаємо занепад. Видавана в москво- 
фільськім дусї „Ґазета Школьна", піо почала, 
виходити 1875 р., перестала виходити в р. 1879,. 
а з роком 1880 почала виходити „Шкільна ча- 
сопись" під редакцією Григорія Врецьони, дер- 
жана в народовськім дусї. Москвофільський 
часопис для дїтий „Ластівка% розпочатий ше 
1869 р., перестав виходити 1881 р. Видаване 
прп „Проломі" політичне письмо „В'Ьче" дер- 
жало ся лише два роки 1881—82, а видаване 
при „Новомь Проломі)" „Новое В'Ьче" держало 
ся тілько один рік 1883. В р. 1881 виходив під 
редакцією Ісидора Киселевського „Бескидь, 
журналь посвященньїй политичной економій, 
землед'Ьлію, промьішленностп, торговли и финан- 
самь" з додатком „Листка вьшгрншей", та се ви- 
данє, при якому головним співробітником був 
Іван Емілянович Левицький, не продержало ся 
навіть повного роьсу. Так само лиш три роки 
(1881—83) держала ся „Новость", видавана до- 
датком до „Слова", а „Слово Боже", що роз- 
почав був видавати Наумович як додаток до 
„Науки", не продержало ся й півтретя року 
(1879—82). В р. 1885 розпочав Венедикт Пло- 
иіанський видавати місячний додаток до „Слова" 
п. 3. „Прикарпатская Русь", але сего виданя 
вийшли лише три числа. Крім Площанського 
дали тут по одній статї Петрушевич і Вінцков- 
ський. Сама „Наука", видавана з разу в Коломиї 
дуже добре (1872-76), у Львові під редакцієн» 



- 295 — 

А. Щербана значно підупала, і по девятплїтнїм 
видаваню в р. 1886 була перенесена до Відня. 

Не крапде стояли й провінціяльні ґазети, 
що від кінця 70-пх і протягом 80-их років під 
впливом загального оживленя руської народ- 
ности появлялп ся по ріжних містах. Найсиль- 
нїйше стояла і достояла й досп основана Нау- 
мовичем у р. 1871 у Коломиї ,,Русская Рада'', 
певно тому, що не вважаючи на москвофіль- 
ський відтінок у мові її загальній тенденції, 
під впливом місцевих обставин ніколи не була 
партійною ґазетою і досить добре відповідала 
мало ще розвитим політичним потребам селян- 
ського народа. Натомісь инші періодики в Ко- 
ломиї держали ся не довго. Три роки (1878—80) 
держала ся „Весна'', літературний часопис дуже 
невеликої літературної вартости. Три роки про- 
стояв „Пріятель Дїьтей*', видаваний Трембиць- 
ким /(1881—83). Два роки (1881—82) виходило 
там „блуіііо", видаване народнім учителем Ми- 
хайлом РСореневичем латинськими буквами, ма- 
буть за польською підмогою. Більше менше 
чистою російською мовою видавав ся в Коломиї 
в роках 1879—85 „Старообрядець", одинокиїі 
тодї орґан російських старообрядців, т. зв. Пи- 
липонів, що жиють головно в селї Білобожницї 
на Буковині. В Станіславові, як уже згадано 
висше, почав 1879 р. виходити „Господарю и 
Промншленник'ь", що від 1883 р. переніс ся 
до Львова. 

Найважнїйшою з тих москвофільських пу- 
блікацій була все такгі ґазета „Слово", що закін- 
чила своє істноване в половині 1887 р. Видавцем 
підписував ся до кінця Венедикт Площанський, а 
відповідальними редакторами в часі його виїздів 
до Росії були в р. 188(3 ДІончаловський, а 1887 
якийсь час Клемертович. Всі ті остатні річники 
„Слова" визначали ся богацтвом кореспонденцій 



- 2т — 

із ріжних сторін Галичини. Белетристична 
часть загалом була слаба, в части зичена з ро- 
сійських ґазет, за те в науковім віддїлї в фе- 
лєтонах поміщено не мало цінних праць і дріб- 
нїйших причинків, споминків, описів та некро- 
льоґів. Дуже пильним і талановитим співро- 
бітником був Яків Головацький, що помістив 
тут ряд статей історичних та літературних 
критик, із яких зазначимо особливо : „Польская 
ученость" (критика на польську біблїоґрафіїо 
Естрайхера 1881 р.), яка викликала в тім же 
річнику „Слова" ще два просторі причинки. 
В тім же річнику „Слова" він подав відомість 
про записки Василіянського суперіора Костець- 
кого в Уманї про уманську різню, і свої спомини 
про Достоєвського. В р. 1886 він подав „Ма- 
теріяльї кь исторіи Галичини сь 1772 года" 
і статю в обороні памяти Зубрицького, а в р. 
1887 між иншим „Какі) жилось русскому на- 
роду в'ь золотьгіі візк-ь цв-Ьтущей Польши" 
і „На какомі) пространствіз земнаго шара гос- 
подствуеть православіе и употребляется русская 
азбука". 

Другий визначний співробітник „Слова" 
А. Петрушевич помістив у р. 1880 статю „Сто- 
л1>тная годовщина рожденія В. Копитара", а по- 
чинаючи від р. 1884 до 1886 друкував під за- 
гальним титулом" „Отвітн и вопросьі" простору 
розвідку, в якій ще раз трактував справу не- 
автентичности старочеських памяток на основі 
новійшої літератури, а найширше зупинив ся 
над питанєм, де саме вмер св. Методій. Се пи- 
тане тоді в славянофільских кругах Австрії 
й Росії наробило богато шуму з нагоди тисячо- 
лїтя від смерти ]\Іетодія в р. 1885 і дало при- 
від до всеславянського паломництва до морав- 
ського міста Велеграду, як буцїм то місця, де 
вмер і був похоронений Методій. Славянофіли 



- 297 — 

•опирали ся при тім на працях чеських учених 
Шафарика й Паляцкого, не вважаючи на досліди 
новійших німецьких та російських учених, які 
місце смерти Методія уважали непевним, або 
клали його на панонське місто Мосбурґ по 
правім боці Д^шаю, яке колись було столицею 
славянських королів Прівіни та його сина Ко- 
целя, що перші приняли христіянство, а другий 
із них виробив Методієви папську номінацію 
на панонського епіскопа. Петрушевич станув 
також на тім становищі, що АІетодій умер 
у Коцелевій столиці, і обставив свій погляд 
дуже богатою літературою та ріжнородними по- 
лемічними вилазками. 

Із инших співробітників „Слова", що в 80- 
пх роках дали в ньому важнійші праці, назвемо 
поперед усього Венедикта Ружицького, якого 
праця „Славяньї и Турки" тягла ся більше як 
два роки (1880 — 1882), і якігй крім того в р. 
1882 помістив тамже історичний нарис про 
Ірляндію. В р. 1880 „Слово" передрукувало 
згадану вже статю Адольфа Добрянського про 
західні границі Прикарпатської Русп. В р. 1881 
Теодор Білоус, тоді діректор ґімназії в Бохні, 
ПОМІСІ і!В тут простору працю „Родина князей 
Острожс ліх'Ь, зашитителей юго-западной Руси". 

В роках 1880 і дальших о. Тит Блонський, 
парох із Дори, друкував у „Слові)" частини 
„ІІЗТ) записок-ь русского туриста" та принагідні 
літературно-критичні фелетони п. з. „Лптера- 
турнни записки". В р. 1885 в ювілейнім числі 
„Слова" на память двацятьпятилїтя його ви- 
даваня Богдан Дїдицькпй надрукував свої спо- 
мини „Якь я сталі) редактором!) Слова" і свої 
спомини про Михайла Качковського. Сам ре- 
дактор Площанський надрукував 1885 р. свої 
„Записки изь по-Ьздки вь Прагу 1883 р.". 



- 298 — 

Із змісту „Нового Пролома" 1885 р. треба 
піднести простору статю Ф. Свистуна, тоді 
ґімназіяльного учителя в Ряшеві, п. 3. „Ч'Ьмь 
єсть для насТ) Шевченко?", в якій автор супе- 
речно з дотеперішніми відзивами москвофілів 
про Шевченка як про неука і пяницю, не за- 
вагав ся піднести національне значіне Шев- 
ченка також для москвофілів. Той сам автор 
помістив у тійже ґазетї 1886 р. дві просторі 
статї: „Галицкая Русь вь европейской поли- 
тиці." і „СпорТ) о Варяго-Руссахь" з приводу 
полеміки між Партицьким і Петру шевиче:м за 
Скандинавщину в старій Руси. 

Деякий літературний інтерес мав також 
„Родимнй ЛистокТ)", видаваний у Чернівцях від 
р. 1879 до 1882 о. Миколою Огоновським. Се була 
інтересна проба погодити на буковинськім ґрунті 
москвофільство з украінофільством. „Родимьій 
Листокь" друкував деякі твори Федьковича, 
Данила Млаки, опублікував навіть один вірш 
Маркіяна Шашкевича та пару статей Ігнатія 
Онишкевича руською народньою мовою, а обік 
того вірші та статі авторів, що намагали ся 
писати російською мовою. Між поетами стрі- 
чаємо тут Галичанина Гушалевпча та Угроруса 
Александра Павловича: в відділі оповідань пе- 
редруковано в р. 1880 „Капитанскую дочку" 
Пушкіна, а в р. 1881 одну статю Пипіна. Між 
огіовіданями стрічаємо імена Галичан Василя 
Залозецького, В. Хиляка та йогож псевдоніми 
вронім Анонім і В. Нелях, і самого редактора 
Миколу Огоновського. Гз статей наукових най- 
важнійші ]\Іиколи Устіяновича „Возрожденіе 
Галицкой Руси и Маркіянь Шашкевичь" (1880), 
Онишкевича студія про Макаровського, та Амбро- 
зія Шанковського „Воспо>шнанія изь недавной 
бьівальщиньї", про подіі в Станіславові весною 
1848 р. Із Буковинців крім Ісидора Воробкевича 



- 299 — 

та Федьковпча стрічаємо тут вірші й оповіданя 
Григорія Купчанка, Омеляна Поповича та Л. 
Симигиновича. 

В Станіславові в р. 1883 розпочав і в тім 
же році' скінчив своє житє „Листокь Госпо- 
дарскій". В Льондонї зійшла й загасла в р. 1882 
„Звї)3да", ілюстроване письмо видаване Куп- 
чанком, якого появило ся ледво кілька чисел, 
разом 72 сторони. В Ярославі виходив протягом 
1886 р. місячний часопис „Кириль и Методій", 
видаваниїі о. Кирилом Сїлецьким, мовою досить 
чисто народньоБ^ без партійної закраски, але 
також без визначного літературного змісту. 

Із усіх москвофільських публікацій, розпо- 
чатих у 80-их роках, найдовше продержав ся 
„Страхопуда". Третя серія сеї гумористич- 
но-сатиричної ґазети, розпочата 1880 р., про- 
стояла до 1882 під редакцією Степана Ла- 
баша, а потім аж у 1886 р. розпочата Монча- 
ловським нова, четверта серія, держала ся 
аж до смерті! редактора. Найдїяльнїїішим спів- 
робітником „Страхопуда", „Про лома" і „Нового 
Пролома" був Володимир Луцик, що підписував 
ся також псевдонїмамп Бодак Музика і Како 
ІорТ). Як додаток до „Страхопуда" почала від 
р. 1887 виходити „БесЬда", письмо присвячене 
літературі, в якого перших річниках окрім но- 
вої москвофільської белєтристики та перекладів 
поміщено також деякі твори наших старших 
письменників із 30-их і 40-их лїт, як ось два 
вірші Михайла Мінчакевича, два вірші Маркі- 
яна Шашкевича, по одному віршу Антона 
^Іогильшщького та Антона Петрушевича, все 
в першім річнику. В річнику за І889 р. надру- 
ковано один, мабуть апокріфічний вірш Тараса 
Шевченка, що починає ся словами „І дружиніг 
і піхота на Дунай ідуть". 



300 



Із москвофільських інстітуцій найстарша 
віком, Ставроппгійськіїй Інстітут, протягом 80-ііх 
років публікував що року свій „Времен- 
никії", календар з більш або менше богатпм 
та цінним науковим змістом, переважно одначе, 
як на таку богату інстітуцію, досить убогий. 
Найцїннїйші були причинки Петрушевича, який 
у роках 1880—82 опублікував ряд листів мол- 
давських господарів ХУ1 — ХУІІ в. до Ставро- 
пигійського Братства, в р. 1883 дав статю 
,,0 начал'Ь книгопечатанія на Руси вообще, 
а вгь городів Львові^ вь особенности", а в р. 
1884 бібліоґрафію книжок друкованих кирили- 
цею у Львові від р. 1574—1800. 

Найважнїйшим фактом в історії Ставропигії 
80-их літ бз^в ювілей 300-лїтнього істнованя 
Ставроппгійського братства, що припадав на 
день 15 січня 1886 р. Сей день почтив інстітут 
не тілько музикально-деклямаційним вечерком, 
устроеним у салі Народного Дому, але також 
далеко поважнійше археольоґічно-бібліоґрафіч- 
ною виставою руських літературних і річевих 
памяток старовини, а надто трьома публікаціями 
актових матеріялів, що виясняють початки 
Ставропигійського братства. Перша з тих публі- 
кацій п. 3. „Юбилейное изданіе вь память 
300-л'Ьтняго основанія Львовского Ставропи- 
гійского Братства. Томі) 1" , містить крім 
просторої передмови сеніора Інстітута, проф. 
дра Ізидора Шараневича, а) грамоти королів 
і контракти братства з будівничими, б) грамоти 
молдавських воєвод і вельмож, видані братству, 

в) приватні листи ріжних людий до братства, 

г) реґести, т. є. змісти поодиноких документів. 
Бидане друковане в форматі великого їоИо, на 
пайкрасшім • папері, оздоблене многими фото- 
типічними таблицями, належить до найкопггов- 
нійшпх видань, на які здобула ся Південна 



- 801 - 

Русь. Що одначе їіого зміст, зложениїі досить- 
на скоро по пляну проф. Шараневича, не ви- 
черпав усего документального матеріялу з кінця 
Х\'І в., приступлено в дальшім плянї до виданя 
ґрупи документів належних до основаня брат- 
ства, які вийшли в р. 1894 п. з. „Віріошаїа 
8І:а1:и1агіа а Ра1:гіагс1іІ8 (.)гіеп1:а1іЬи8 сопїга1:егпі1:а1:і 
81аигорІ2:іапае Ьеороііепві аЬ а. 1586 асі а. 1593 сіа- 
іа", що містить між иншим грамоти та листи патрі- 
ярхів константинопольських, під редакцією проф. 
Івана Кристиняцкого, бувшого діректора ґімназії 
в Дрогобичи. На ширшій основі оперте ви- 
дане ,,Мопитеп1:а соиіга1:егпі1а1І8 ^^Іаигорі^іа- 
пае Ьеоро1іеп8І8", що мало обіймати корпус 
документів, збережених в архіві Ставропигій- 
ського Інстітута, а також таких, що мали де- 
який звязок з братством. Перший том сеї збірки, 
редаґований дром Володимиром Мільковичем, 
з його латинською передмовою, обіймає актовий 
матеріял від р. 1518 до р. 1600 і був виданий 
у Львові 1895 р. 

Друга важна інстітуція старої партії „Га- 
лицко-русская Матица", проспавши блаженним 
сном від р. 1874, в якім перервало ся її вида- 
ване „Литературного Сборника'', відновила се 
видане аж 1885 р., головно заходом Богдана 
Дїдицького, що в р. 1884 в часї великого краху 
москвофільського був спроваджений до Львова 
з Жовкви, щоб своєю працею, так сказати, під- 
держати духа партії. Сей відновлений „Лите- 
ратурньїй Сборникь" Матицї під редакцією 
Дїдицького продержав ся одначе тілько два 
роки (1885 і 86), тай то лише перший із тих 
річників можна назвати справді блискучим що 
до богатства, ріжнородности та вартости пода- 
ного в нїм матеріялу. Особливо для історії на- 
ціонального відродженя галицької Руси в 30-их 
і 40-их роках XIX в. сей річник дав цінні при- 



302 



чіінкп в статях Якова Головацького, Богдана 
Дїдицького, Иосифа Лозинського та Миколи 
Устіяновича. Важним причинком для історії 
розвою громадського житя Русинів у другій 
половиш XIX в. були огляди стан5^ та історії 
галицько-руських товариств : Народного Дому, 
окремо його бібліотеки, Галицько-руської Ма- 
тицї і окремо змісту її „Сборників", Русскої 
Ради і Обіцества русских дам, а нарешті Това- 
риства „Просвіти" і Рольничо кредитного заве- 
денія. Петрупіевич дав до сего річника дві 
статї: „Бьівшая Радовецкая епископія на Бу- 
ковини" і „О каменномі> истукан'і) Хорса- 
Дажбога, открьітомт) вь русл'Ь р1)КИ Збруча в-ь 
1851 р.". Шараневич, тодї сеніор Ставропигіп- 
ського Інстітута, дав також дві статї, а власне : 
„Указанія вгь иисанньїх'ь источникахь, а осо- 
бенно вь документах'ь и актахт^ до археоло- 
гическихі) изсл'Ьдованій Львова и Галича", 
а друга: „Археологическіи предмети, открьітіи 
на м'Ьст'Ь старокняжого города Галича". 

В р. 1886 вийшли тілько два випуски 
„Литературного Сборника" Матицї, а найваж- 
нїйшою появою в нїм було доконане Петруше- 
вичем видане „Слова о полку ИгоревгЬ", де 
текст роздїлено на вірші. Руководячи ся оче- 
видно самим слухом Петру шевич роздїлив текст 
на такі короткі вірші, що відповідають властиво 
тілько віршовим стопам. Обіцяного наукового 
мотивованя свойого виданя він не дав. 

В дальших трьох роках „Сборникі)" Ма- 
тицї був заповнений майже виключно працями 
Петру шевича. В р. 1887 випав ювілей його 50- 
лїтньої лїтературно-наукової дїяльности. З тої 
нагоди опублїковано в „Сборнику" першу його 
не друковану досп наукову розвідку про най- 
старші славянські переклади Біблїї, написану 
-латинською мовою, а надто чотири уступи 



— 308 — 

з його „Лингвпстіїческо-іісторическіїхь ІІЗСЛІЬ- 
дованій'*, а починаючи роком 1889 пішли два 
томи „Сводной галицко-русской лїьтопи'', з яких 
один містив матерія л від р. 1772—1800, а другий 
доповненя до XVIII в. 

Перед тим, в ряди-годи перериваючи свій 
•сон, Ліатиця публікувала окремими бропіура^пі 
працї двох своїх членів, Антона Петрупіевича й 
Івана Гушалевича, дуже не однакової вартости. 
В р. 1882 Петру шевич опублікував коштом Матицї 
^„Краткое историческое изв^стіе о введеній 
христіанства вь Прикарпатских'ь странахТ) во 
времена св. Кирилла и Мееодія, тьіхячЄ учени- 
ками и пропов4.дниками". Окремим відтиском 
із сеї брошури вийшла її третя частина п. з. 
„Краткое историческое изв1)Стіе о времени вве- 
денія христіанства вь Галичской Руси, осо- 
бенноже обь учрежденіи святитель скихі) сто- 
лиці) вь Галичі и Львов'і) п о святителях^ь 
сид'Ьвших'ь на упомянутьтх'ь столицахіз". Ся 
праця може найлїпша з усїх праць Петруше- 
вича, подає старанно зібраний матеріял із 
першорядних чеських і польських жерел та 
новійших праць спеціялїстів, що сяк чи так 
доторкають початків христіянства в Чехії та 
Польпхі. На жаль і тут, як і скрізь у своїх пи- 
санях, автор виявляє брак історичної методи, 
особливо там, де з твердого ґрунту жерельних 
свідоцтв виходить на поле етімольоґічних ком- 
бінацій. І так прим, зовсїм наівним можна 
назвати його толкованє імени найстаршого 
польського короля Земовита (2іетолуіі), яке 
він на підставі німецьких жерел пише „Семо- 
вит" і тол кує зовсїм довільно „семейний" чи 
„семянистий чоловік", забуваючи, що польські 
історики сего короля виразно називають Земо- 
витом, і що в німецькім язиці початкове с пе- 
ред голосною читає ся як з (8аІ2, 8ее1е, 8йс1еп), 



Ь 



— 804 — 

а се імя в такім разі треба вважати злояхЄніім 
із пнїв „земь" (земля) і „вит" (відси „витязь"),, 
що означає витязя, володаря землі, і дуже добре- 
годить ся з цитованим у Петру шевича про- 
роцтвом Методія, що охрещений польський 
король зробить ся паном многих земель. 

Накладом „Галицко-рускої Матицї" вийшла 
надто 1883 р. „Гальшка Острожская княжна, 
историческая пов1)Сть иг^ь ХМ в'Ька" и „Ко- 
зацкая вьшрава вь ^^Іолдавію подь Свиргов- 
скимі), украинским'ь гетманомт^ вь ХУІ в'Ьц'Ь"^ 
Дв'Ь историческіи пов'Ьсти, стихотворенія И. 
Гупіалевича^', а в р. 1884 тим же накладом 
ще дві його поеми „Бранка, повість изь 1834 
до 1845 г." і „Ивань Подкова, иов1»сть пзь 
ХЛШ ст.", ся остатня досить слаба віршована 
перерібка польського оповіданя драРолле (Ап- 
Іопі '].) п. 3. „Ілуап Рісіколуа". В часописі „Га- 
лицкій Сіонпь" 1881 р. Гушалевич опублікував 
„Стихь вь память торжества св. Кирила и ]\1е- 
то дія, празднованного вь Римі) 5 липця 1881 р.". 
Сей вірш окремою відбиткою був тоді ж опублі- 
кований у Львові з додатком латинського пе- 
рекладу, доконаного дром Іваном Бартошев- 
ським. 

Третя і найбогатша руська інстітуція москво- 
фільської партіі „Народний Домь" довгі літа 
стояла заперта для зовнішнього світа, обме- 
жаючи тісно число своіх членів і не даючи 
ніякого знаку свойого житя, крім річних, досить 
шабльонових „Отчетовь". Аж від 1883 р. вона 
почала видавати маленький часопис „Віьст- 
никь Народного Дома", що виходив по одному 
аркушу раз на місяць, і крім офіціяльних звісток 
про внутрішнє ДІЛОВОДСТВО інстітуціі, від самого 
початку містив статі одного лише Петрушевича, 
а власне в першім році „Археологическія на- 
ходки близь города Галича", в другім крім про- 



805 



довженя сеї статі окрему статю „О город'Ь Га- 
личій за Луквою", в третім окрім продовженя 
сеї статї надто „Короткое опіїсаніе старіїнньїхь 
предметов-ь открьітьіхТ) па залуковскихі) поляхь 
близь город а Галича", в четвертім окрім про- 
довженя статї про Галич за Луквою ще „ІІз- 
в'Ьстіе о древн'Ьїішемт> греческомьппсьменномь 
памятник-Ь изь ІА' или III ст. передь роя^д. Хр. 
находящемся вь минастьірской церкви вь Дра- 
гомирні близь города Сучаві>і": в р. 1887 крім 
продовженя статї про Галич за Луквою ще 
дві менші статї „О предградіи Галича за р'Ькок> 
Дн'Ьстромь" і „О мнимоіі старинной карті» 
Царствь Галищ^аго и Владимірскаго". В річ- 
ніпсу 1888 крім продовікеня статї про перед- 
містє Галича за Диїстром поміщено доповненя 
і поправки до статї „Археологическія находки 
близь города Галича", а в окремо паґінованім 
додатку до річника 1889 „Археологическо-исто- 
рическое разсужденіе о пачаткахь города 
Львова". В оцінку тих праць годї мені тут 
вдавати ся. Здаєть ся, своїм власним накладом 
видав Петрушевич 1881 р. свовз простору працю 
„Исторпческое изв'і'їстіе о церкви св. Пантелей- 
мона близь города Галича, теперь костел'Ь св. 
Станислава оо. Фрапцискановь, яко древніой- 
шомь памятникіь романскаго зодчества на Га- 
лицкой Руси ст> первой ПОЛОВИНЬІ XIII стол'Ьтія". 
Ся праця звернула на себе увагу ріжних людпй 
і була мабуть першим товчком до розкопок 
в околицях Галича на більший розмір, особливо 
там, де й досп вже трафлялп ся принагідні 
нахідки. 

Найрухливійшою на полї видавництв мо- 
сквофільською інстітуціею в 80-их роках було 
„Общество пмени Качковского", яке тоді в своїх 
„Изданіяхь" опублікувало ряд книжок важних 

2(1 



306 



для практичного жіітя селянства, як ось: 
Дмитра Вінцковського „Порадник-ь вь справах^ 
войсковьіхь", і „Порадник-ь вь справах^ ии- 
сарских-ь", обі 1880 р.: Ігнатія Гальки „О ира- 
вахт^ п повинностяхь вь громаді^)" в двох 
частях, обі 1881 р.; Евгенія Згарського ,,Исто- 
рія Галицкои Руси оть р. 1015—1093" і в тім же 
році Ігнатія Гальки „О наших-ь школьннхь дгЬ- 
лахь" всі три р. 1883; Богдана Дїдицького дуже 
основно оброблений ягитєиис Антонїя Добрян- 
ського 1881 р., його ж „Русская лїьтопись для 
русского народа вь Галичині!, ростолкована" 
в" двох виданях 1885 р., і того ж року його 
„ІІсторія Руси оть 1340 до 1885 на основанію 
л'Ьтописей "ростолкована". Того ж року осївши 
у Львові, Дїдицький окрім сих дав іще три 
книжечки для „Изданій" Общества Качковского, 
що всї три дотикали тодішніх виборів послів 
до Ради державної. 

В тіснім .звязку з крізою в москвофільській 
партії стояла також дл^же ваясна кріза, яку 
в початку 80-их років пережила унїятська цер- 
ков у Галичині. Заява громади Гниличок, що 
переходить на право славє, викликала подвоєні 
заходи римської курії до більшого олатинщеня 
унії. Се знайшло вираз у постанові римської 
курії віддати в руки бзуітів реформу василіян- 
ського ордена. Процес Ольги Грабар і товари- 
шів викликав ще одну несподівану пригоду, 
а власне те, що митрополїт Йосиф Сембра- 
тович, якого москвофільські сімпатії були до- 
сить живі, мусїв зрезіґнз''ватн зі своєї митропо- 
личої столиці, а в дальшім наступстві сего 
осісти в Римі, де пробував аж "до смерти. 
^Іитропо літом після нього став його братанок 
Сильвестер. 

Важним причинком до златинщеня і евен- 
туального ополяченя галицьких Русинів мали 



- 307 — 



юутії два духовні інтернати, засновані като- 
лицькими духовними орденами на галицько- 
руській землї, а власне інтернат Змартвихвстан- 
цїв, польського патріотичного і ярко като- 
лицького ордена у Львові, та інтернат Єзуїтів 
у Хирові. Майже рівночасно з тим другим ін- 
тернатом, а властиво троха вчаснїйше від нього, 
взуіти завели в поблизькім Добромилї свій 
новіціят для Василіян, у якім мала виховувати 
ся нова ґенерація т. зв. реформованих Василіян 
у строго католицькім дусї. На чолї львівського 
інтернату Змартвихвстанцїв, що тїшив ся повнов» 
сімпатією галицько-польської маґнатерії і за її 
впливом зараз на початку своііого істноваия 
одержав із краевих фондів річну субвенцію 
в сумі 10.000 ринських, станув Валєріян Ка- 
лїнка, Краковянин родом, колись у 50-их роках 
еміґрант. видавець парижських „ДУіагІото.чсі 
роЬкісІг', визначний польський публїціст і істо- 
рик. Ліберальний що до руської народности, 
він бажав зробити львівський інтернат роз- 
плодником освічених Русинів, перенятих ка- 
толицьким Д5'Х0М, а особливо безженних свя- 
щенників. На чолї добромильського новіціяту 
для Василіян станув Єзуіт кс. Яцковськип. 
Хирівський єзуїтський інтернат по кілько- 
лїтнїх слабих пробах заховати польсько-руський 
хараьлер, перемінив ся на чисто польську школу 
для шляхотських і маґнатських синів, які тут, 
під доглядом отцїв бзуітів, не потребували 
посполїтувати ся з плебеями в публичних шко- 
лах. Сегодня можна сказати, що всї три ті інсті- 
туції, засновані в значній части руськими 
грішми для олатинщепя і ополяченя галицьких 
Русинів, не осягнули своєї мети, бо й інтернат 
Змартвихвстанцїв у Львові швидко по смерти 
Калїнки майже зовсім стратив руський характер, 
а єзуїтський новіціят у Добромилї видав ряд 



308 



мужів, що, не вважаючи на свій щирий като- 
лицизм, не тілько не затратили почутя своєї 
національности, але поробили ся завзятими 
народовцями, як о. Філяс, тепер ігумен василі- 
янсрлчого манастиря у Львові, і о. Ортинський, 
тепер епіскоп північно - американської Русп, 
який в обороні церковних прав тої Рл^си не 
завагав ся станути опором проти заряджень 
римської курії. 

Ся кріза в галицько-руськіії церкві від- 
била ся також по троха в тій части галицько- 
руської преси, що більш або менше безпосе- 
редно стояла на услугах церкви й церковної 
ерархії. Видаваний у Львові вже десятий рік 
„Рускій Сіонт>" по авансованю Сильвестра Сем- 
братовича на архідіякона ведений під редак- 
цією Александра Бачинського, ректора львів- 
ської духовної семінарії, помістив 1880 р. в 
числї 20 статю ,. Записки Римлянина", в якій 
острими словами скритикпвано не тілько ведене 
руської духовної семінарії у Львові, але також 
посередно всю єрархії^. Розсерджений сею ста- 
тею митроиолїтЙосиф Сембратович суспендував 
А. Бачинського зі становиида ректора і о. "Ма- 
линяка, автора статї, зі становища настоятеля 
духовної семінарії, завісив видаване „Руского 
Сіона" і поручив канонїкови д^зу II. ^Іільниць- 
кому видаване нового церковного орґана п. з. 
„Галицкій Сіонь". Сей орґан виходив одначе 
тілько два роки, а з початком р. 1883 о. Але- 
ксандер Бачив ський був привернений на місце 
ректора духовної семінарії, відновлено „Рускій 
Сіонь" і зорґанїзовано редакцію, до якої нале- 
жали Пелеш, Торонський, Галька, Теодор Пюрко, 
тодї ректор духовної семінарії у Віднї аж до 
її розвязаня, і Александер Стефанович. 

Полїтичні справи, до яких у 80-их роках 
чим раз дїяльнїйше почала мішати ся руська 



— 300 — 



«брархія, віікліік"аліі потреоу для неї .\гати крім 
чисто церковного також більше світський ор- 
ґан у формі иолїтичпої ґазети. І ось за почином 
митр"ополїта від 1 марта 188") р. почала вихо- 
дити ґазета „Мир'ь" три рази на тиждень піл 
редакцією 0. дра 1Іоси((>а Комаршіцького. Ся 
ґазета не визначила себе нічим особливим і в 
р. 1887 перестала виходити, не дотягнувши до 
кінця року. 

Як .Ліирі)" з кождого погляду був блїдий 
і безбарвниїі, так' за те двонедїльник для справ 
церковних, політичних, суспільних і літератур- 
них, видаваниіі священником, виходцем із 
ісолмської єпархії, Лукою Бобровичем у Львові 
ТІ. 3. ,,Русь", був аж надто яркий, острий у сло- 
вах і задористий у полеміці, явно провокуючи 
всіх, кого моиша було провокувати. 0. Бобрович 
виявив із себе в повні ТІШ войовничого латин- 
ського ксьондза в родї Поляка кс. Стоялов- 
ского, і воював сміло цілий 1886 рік, поки добив 
ся доброї парафії в самому Львові, по чім за- 
раз, з початком 1887 р. звинув свою редакцію 
і покинув письменське ремесло. 

Із москвофільської белетристики протягом 
80-их літ не появило ся ніщо таке, що пере- 
ходило би міру середнього таланту. Із річий, 
виданих окремими книжками, зазначу лише 
три. В р. 1881 вийшла збірка поезій Гушале- 
вича п. 3. „Галицкіи отголосьі", в якій окрім 
ліричної поезії, в значній мірі партійно-полї- 
тичної і дуже низькопробної, містить ся епічна 
порма „Панщизняки'', основана на суспільних 
відносинах галицько -руського народа перед 
р. 1848. Ті відносини, хоч Гушалевич у своїх 
молодих літах мав можність придивити ся їм 
своїми очима, не скристалізували ся в йогг» 
поемі так ясно й вірно, щоб їх образ міг робити 
справді поетичне вражіне. 



— 310 — 

в р. 1882, в 10-ті роковини заснованя сту- 
дентського товариства „ Академическій кружокг>" 
се товариство видало своїм накладом три то>иі 
оповідань Володимира Хиляка и. з. „Пов1)Сти 
и разсказьі Іеронима Анонима". В р. 1887 вий- 
шов четвертий том тої збірки тим самим накла- 
дом, попереджений портретом і біоґрафічним 
нарисом автора, який написав Іван Омелянович 
Левицький. Біоґраф дуже високо ставить вар- 
тість оповідань Хиляка, називаючи їх ,,пре- 
лестньїми произведеніями" і додаючи, идо вони 
від першої своєї появи в фелєтонах „Слова" 
1872 р. „читались на расхваттз", при чім кождий 
читач „чувствовался ободренньїмь". Поява збір- 
ного виданя оповідань Хиляка викликала окрему 
статю російського критика Пппіна в „Вї)СтникЬ- 
Евроиьі", в якій сей учений признав авторови 
не малий белєтрестичний талант і добру обсер- 
вацівз народнього житя, а висловив тілько 
сумніви ш;о до мови, яка не може вважати ся 
анї галицько-руською анї російською. Перший 
том містить лиш одну повість „Шибеничнпіі 
верхт.", другий чотири оповіданя : „Русская до- 
ля", „Послі^дніи изь рода", „Влеченіе сердець" 
і „Лихо на св'Ьт'Ь", третїй пять оповідань : 
,.Польсрай патріоті)", „Смерть и жена оть Бога'-, 
„Повізсть вь пору", „Супружество и четьіре 
(()акультетьі" і „Великій перекинчикь вь маломь 
разм1)р'Ь". В четвертім томі поміщено шість 
оповідань: „Мой бл. п. дьякь", „Рьібн", „Поч- 
товнй рожокь", „Клара Миличь Тургенева", 
„Упрямьпістарикьі" і „КусникТ) жизнилюдской". 
Нарешті в „БесЬдіі" 1888 р. було поміщене 
оповідане „По сов1»ту врача", а 1889 „Не только 
жену, но и тещу вьібирай". 

^їіж оповіданями Хиляка головне місце 
займає простора повість „ПІибеничньїй верхь", 
основана на лемківській народній традиції про^ 



- 311 - 

гостюванє барських конфедератів у лемківських 
горах у роках 1768 до 1772. Ся повість, з разу 
друкована в фелбтонах „Слова" 1877—78 р., 
була швидко потім перекладена також на ро- 
сійську мову під куріозним титулом „Шибени- 
ческій брегТ)" і надрукована в часописі „Сла- 
вянскіп Мірь". Авторовп вправ дї не можна 
відмовити таланту і деякої знайомости народ- 
нього житя та народ ньої мови, яку він декуди 
вживає в розмовах селян, але все таки анї 
композіція повісти, анї характеристика дїввих 
осіб, анї в загалї письменська техніка не стоять 
на висоті того часу, коли писала ся повість. 
Найцїкавійіиа в нїй вставлена в оповідане за- 
писка о. Щавінського, пароха Ізб, писана коло 
1766 р., про його пожитв з яаіиюіо кальвіністкою 
та її навернене перед смертю на греко-като- 
лицьке віроісповідане. Записка містить дз^же 
інтересний псіхольоґічнип проблем, тай сама 
(|)іґура о. Щавінського, змальована автором, 
містить у своїії характеристиці проблеми далеко 
глубші від тих, які зумів розвинути автор. 
З менших оповідань деякі маьяь характер гу- 
мористичний, але й тут авторовії звичайно не 
стає того поетичного такту, щоб відріжнити 
иравдивіїй комізм від карікатури. До сеї збірки 
не війшли гумористичні фелєтоніт, писані під 
псевдонімом „я сам", друковані в „Слові" про- 
тягом 70-их і 80-их років. 

У 80-ііх роках виступив на літературне 
поле Петро Полянський , видавшії в Лип- 
ську накладом Вольфґанґа Ґергарда два томи 
своїх оповідань п. з. „РСарпатскіи новелли". 
Кождіїй томик містить по три оповіданя, а власне 
перший: „Еарпатскій гончарь", „Странньїй гро- 
бовий дух-ь" і „Партизанть", а другий: „Не- 
іізгладпмьпі", „Л1>сньій кобольді^'^Ч ,.Марма- 
рошскій свагь". Того самого року надруковане 



І 



- 312 — 

було у фльорентійсьЕІм ягурналї ,,ЕІУІ8Іа соп- 
іетрогапеа" його оповідане „МоМал^езса", з ру- 
ського рукопису на італійську мову перекла- 
дене Софією де Ґуберпатіс Безобразовою. І сему 
авторовп не можна відмовити таланту, тілько 
що в повнім противенстві до застарілої літе- 
ратурної технїкп Єронїма Аноніма, він старає 
ся бутп модерністом, пише короткими, урива- 
ни^пі реченями з претенсією на дотеп в смаку 
віденських буршів, а про Карпати. їх місцевости 
і жильців виявляє просто фантастичну незнайо- 
мість, мішаючи презабавно лемківщину, мадяр- 
ихину і румунщину при характеристиці прим, 
гуцульського села. Додам до того, що герої його 
оповідань звичайно якісь міжнародні манекени 
без означеного характеру, національности і про- 
фесії, тілько з претенсією на европеізм. 

Здаєть ся, відчуваючи брак власної бе- 
летристики, а може по троха під впливом ідеї 
Драгоманова про потребу знайомити Галичан 
3^ творами російського письменства, розпочав 
Квінтіліян Лужницький (він у половині 70-пх 
років був моїм товаришем у „Академическім 
Кружку") видаване „Библіотеки русскихь пи- 
сателей", подаючи тексти в оріґіналї і додаючи 
при кінці кождого томика словничок менше 
відомих у Галичині російських слів. На перший 
раз пішов ,,Вій" Гоголя, далі його „Сорочинскал 
ярмарка", „Страшная месть", „Тарась Бульба", 
а в дальших нумерах Турґенєва „Ася" і „Кляра 
Миличь", Пушкина „Капитанская дочка" і „Ви- 
бір поезій", Лєрмонтова „Герой нашего вре- 
мени". Се видане перестало виходити. Д885 р.. 
закінчивши ся одинацятим томиком. Його про- 
довжене п. 3. „Русская Библіотека" почав 1887 
]). видавати Іван Пелех, пускаючи в тім році 
Гоголя „Ночь передь Рождеством'ь", а 1888 р. 
„Мертвьія души". Се видавництво виходить 



— 81Я - 

і досії і опублікувало довгий ряд творів ріжних 
російських белетристів. 

Партія народовців була в 80-их роках, 
моиша сказати, на дорібку. Доси її політичне 
значіпє було дуже мале. Основане „Д^ла'\ 
якого редактором з разу не смів підписати 
себе його інїціятор Володимир Барвінський, 
але висунено зовсім безбарвного і майже забу- 
того народовця, львівського :міщаііина Михайла 
Косака, що колись у роках 1860—61 видав два 
річники календаря п. з. „Львовянинь". а в р. 
1867 дуже ЦІННИЙ з огляду на зібраний у нїм 
історичний матеріял „Шематизм'ь провинціи 
чина св. Василія В. вь Галіщіи", у нерве 
втягло партію в течію щоденної політичної бо- 
ротьби, а скликане заходом В. Барвінського 
в тім я^е 1880 р., в СОТНІ роковини смерти цї- 
Йосифа II перше руське народне віче у Львові, 
не вважаючії на діверсію, яку зробив тут наро- 
довцям Наумович, все таки освоїло по троха 
народню масу з народовецькими поглядами та 
проводирями, так що вже вибори до Сойму 
краєвого в р. 1883 впровадили де кого з них, 
головно Романчука, до Краєвого Сойму. Друге 
велике віче, скликане до Львова в 1883 р., 
мало вже зовсім народовецький характер, не 
вважаючи на те, що ґі тут виступали численні 
бесідники з москвофільського табору. Трете 
віче, скликане до Львова для протесту проти 
відданя василіянськоі реформи Єзуітам, було 
менше численне і не так важне головно тому, 
що справа була вже перестуджена і протест не 
міг мати ніякого практичного значіня. Важним 
здобутком народовецькоі праці протягом 80-ігх 
років треба вважати те, що в тім десятилїтю 
деякі народовецькі посли, а головно знов Роман- 
ч.ук, війшли до Ради державної у Відні, а при 



— зи - 

виборах до Сойму ісраевого 1889 р. перший раз 
перейшли переважно народовецькі кандидати. 
Той зріст свойого політичного значіня на- 
родовецька партія завдячує головно зростови 
своєї преси протягом 80-их років. Ще з кінцем 
р. 1879 Юлїян Романчук розпочав видавати 
з разу двотижневе, а потім щотижневе письмо 
для парода „БатькОвщипа", а з початком 1880 р. 
спромогла ся львівська україно<))ільська гро- 
мада, за почином Володимира Барвінського, 
на видаване політичної ґазети „ДгЬло", з разу 
два, потім три, а далї шість раз на тиж- 
день, з виїмком свят. „Батькбвщина" видавана 
з разу дуже добре, робила величезне вражінє 
на селян, головно завдяки великій масї ко- 
респонденцій, переважно писаних самими се- 
лянами, які мали тут нагоду підносити най- 
ріжноріднїйші свої місцеві кривди та потреби. 
З інтелїґентних співробітників згадаю лише 
Антона Дольницького та Михайла Дорундяка, 
обох юристів, що в ріжних річниках ґазети 
подавали популярні поученя про ріжні юри- 
дичні справи, які доторкали близько селян- 
ського житя. І так Дольницький під псевдонї- 
мами Харко Таран або X. Нарат помістив 
у річнику 1880 р. статю „Податок ґрунтовий 
і новелї о нїм", Б річнику 1881 р. „Про ви- 
в лащене під желїзницї", „Про реклямації по- 
датку ґрунтового" і „Такса військова", а в р. 
1882 „Податок від кас пожичкових і оплати 
від них" і другу статю „Про вивлащенє під 
желїзницї". Ми'х.'^Дорундяк, потім адвокату Бор- 
щеві, помістив у річнику 1886 р. поучене „Про 
лїцітацію -селянських ґрунтів і як їй зараджу- 
вати". В р. 1889 співробітником „Батьківщини" 
якийсь час був ^^Іихайло Павлик, шо помістив 
тут свій переклад новелї Бєрнзона Бернштерна 
„Арне". 



— ЗІГ) - 

Як лїтературно-науковігй, популярніш до- 
даток до „БатькОвщинн" 1886 р. виходило що- 
місячне письмо „Додатокь до Батькбвщиньг-, 
видаване заходом молодої київської студентської 
громади, головно за почином і заходами Олени 
Доброграєвої, тодї слухачки київських унївер- 
сітетських курсів для жінок, пізнїйше якийсь 
час народньої вчительки, яка по короткій службі- 
передчасно померла в ^^Іентонї. В тім „Додатку", 
головно її заходами, поміщено деякі недруко- 
вані доси твори Михаїіла Максимовича (три 
віршовані псальми), три байки Івана Нечуя- 
Левицького, популярний огляд „Про наше 
руско-україньске письменство", популярні істо- 
ричні нариси ,.Запороська спілка" і „Сїчове 
товариство, його впорядкування і побит", та 
публїцістичні статї : „Чого треба сільській : 
школї?", „Сільський схід на Україні і його 
права", „Волостний схід" і загальнїйиіий огляд 
„І До робить ся на Україні". Ся коротка бібліо- 
ґрагрічна згадка нехай буде памяткою много- 
надійної і дуже иціроі людини, що в тяжких 
для України часах здобула ся на таку діяль- 
ність, про яку не подумали люди з більшими 
засобами і впливами. 

„Діьло" звертало ся більше до інтелїґенції, 
головно до духовенства, пильно заступаючи, 
ііого не лише церковні, але також, і то головно 
горожанські та громадські інтереси, не занедбу- 
ючи при тім инших інтелїґентних і народніх, 
сільських і міських верстов. 

Перший річник, фактично редаґований 
Володимиром Барвінським. якпіі писав у нїм 
наїіважнійші вступні статї, підписували як 
відповідальні редактори з разу Михайло Ріосак, 
а від ч. 48 до 100 ^Іаркил Желехівський. Окрім 
безіменно друкованих статей Барвінського ви- 
значають ся в тім річнику дві просторі статї 



- 316 — 

Степана Качали, які можна назвати проґрамо- 
вими, а власне „Правнополїтичне становище 
Русинів" (ч. 5, 6, 10, 11) і „Австрія, Німеччина 
і Росія, погляд на положене політичне" (ч. 17 
до 23). В фелетонах того річниі:а була поміщена 
повість Володимира Барвінського „Безталанне 
сватане", повість Дікенса „Святий вечір" в пе- 
рекладі Евгена Олесницького, а в науковім 
відділі іМІж иншим три статі Юліяна Целевича : 
„Дещо про Скит Манявський і устне передане 
про його знесене Иосифом II", „Історичний 
причинок до нашоі мартирольоґіі і рицарськоі 
слави" та „Росія і Китай і де-що про Кульджу". 
Навязуючп до другоі статі Целевича написав 
Стефан Коцюба „Дальпіий причинок до історіі 
нашоі мартирольоґіі". З підписом В. П. надру- 
кована була статя „Про іконостас із Скита Ма- 
нявського в місті Богородчанп", а безіменно 
статі „Зелений Ерін" (Ірляндія) і „Чи було в 
Польщі невільниче підданство ?" З підписом 
Онисим помістив Володимир Навроцький у тім 
річнику огляд русько-польських відносин у Га- 
личині п. 3. „2а луо1по8с п^^щ і луа82^", а в 
фелетоні статю „Огнева сторожа", в якій подав 
пробу національного гимну для галицьких Ру- 
синів на взір популярноі церковноі пісні „Пре- 
чистая Діво, мати руського краю". 

Другий річник підписував уже Володимир 
Барвінськиіі, хоча як видавець, невідомо чому, 
усе ще фіґурував Михайло Косак. Із важнійших 
політичних статей другого річника зазначу 
уваги Степана Качали „По вічу", що тягли ся 
через 7 чисел, далі його статю „Чехи і Русишг' 
і статю про пекуче питане „Чи примирене пар- 
тій у нас можливе?" .3 підписом Подолянин 
помістив у тім річнику Александер Барвінський 
статю „Наші народні хиби і потреби" і простору 
розвідку „Реформа народних шкіл", що тягла 



— 317 — 

ся через 17 чисел. З підписом Ои (Онисим) 
помістив Володимир]Навроцький простору статю 
..Подвійна крейдка, студія над податком ґрун- 
товим", а з приводу полеміки, яку повела проти 
сеї статї польська преса, додав репліку п. з. 
..Герої подвійної крейдки". З нагоди обіцяних 
Поляками концесій для Русинів він написав 
статю п. 3. „Щедрість польська", а з нагоди 
виданої за границею брошури ,.Ьа Ро102:пе еї 
1е8 НаЬяЬоиго;" написав їдку замітку про пре- 
тенсії Поляків на відбудоване Польщі під 
управою монарха з габсбурського роду на основі 
т. зв. секундоґенїтури. Дуже гарну студію, 
мабуть на основі якоїсь заграничної працї, 
дав Григорій Цеглинський п. з. „Американська 
конкуренція". З приводу заснованя інтернату 
Змартвихвстанцїв у Львові написав Степан 
Качала статю ,.0 що ходить, чи о скріплене 
Унїї, чи о знищене Руси ?" 

Третїй річник підписували як Еидавцї знов 
Володимир Барвінський і Михайло Косак лише 
до пятого числа, по чім Косак виступив і ви- 
давцем став сам Володимир Барвінський. Відпо- 
відальним редактором весь рік був Володимир 
Барвінський з виїмком двох лїтнїх місяцїв, у 
яких він мусїв виїхати на лічене до РСарльсбаду 
і в яких його (ч. 60—77) заступав Антін Горба- 
чевський. Із поміщених у тім річнику полі- 
тичних статей важна особливо статя В. Бар- 
вінського „Задачі руської інтелїґенції на Укра- 
їні" та його ж статї „Панслявізм австрійських 
Славян" і „Політика шовінізму". Степан Качала 
в сьому році забрав голос тілько два рази 
з приводу наміреного переходу селян із Гни- 
личок на'^ православе. Тут поміщена була також 
моя статя „Галицка індемнізація", написана на 
основі польської безіменної статї „8иту о-аіі- 
суівкіе", опублікованої в додатку до краківської 



- 318 — 

Уазети „Ееіогта" і також окремою брошурою.. 
В ВІДДІЛІ науковім та літературнім Олександер 
Барвінськип" дав короткий „Огляд словесної 
праці австрійських Русинів за рік 1881", Воло- 
димир Барвінський згадані вже статі „Памяти 
найлучшого друга" (Володимира Навроцького), 
„Незамічена повість з українського житя" 
та критичний розбір драми Омеляна Огонов- 
ського „Федько Острожський". Юлїян Целевич 
дав статю „Про Олексу Довбущука, його попе- 
редників і наступників". Здаєть ся, Корнилови 
Заклинському належить статя „Иосиф Годер- 
марський, іменований] епіскоп мункацький, і 
пляни Петра Великого що до північної Угор- 
щини", а Ярославу Романчукови статя „Бол- 
гарія і угорський Русин Юрій Венелін", обі 
надруковані безіменно. 

В р. 1883 Володимир Барвінський підпи- 
сував тілько 8 перших чисел, а по його смерти 
видавцем і відповідальним редактором став Ан- 
тін Горбачевський. Із важнійших статей дру- 
кованих у тім річнику зазначу тут Александра 
Барвінського „Огляд'^ суспільної праці Русинів 
австрійських в р. 1882" і „Орґанїзація суспіль- 
ної праці Русинів", обі підписані псевдонімом 
Олег. Із моїх статей назву тут „Давні матеріялп 
до оцїненя нових заходів коло польсько-руської 
угоди з р. 1848" та „Дальші прояви ргасу ог^а- 
ПІС2ПЄІ", із статей Володимира Коцовського 
„Ключрозуміня", „Імибратя Славяне" та „Орґа- 
нїзація наших народних сил'-. Не зайвим буде 
тут зазначити, що бесіда Василя Нагірного про 
економічні справи Галичини, виголошена на 
другім всенароднім вічу у Львові, була моєю 
роботою. У відділі науково-літературнім треба 
зазначити праці Андрійчука „Де що про Львів 
перед сто роками і про триразовий приїзд ІІо- 
сифа II. до того міста", Йосифа Барвінського 



- 8И) — 

,.Ь)рш Данїчіч" некрольоґ із сербських жерел. 
Олега (Ал. Барвінського) „Огляд словесної праці 
австрійських Русинів в р. 1882" і його ік „Огляд 
словесної праці українських Русинів в р. 1882": 
Михайла Подолинського „Правописний рух в 
Европі" та його ж „Наші працї на полї шкіль- 
ництва": Коцовського „Переговори царя Івана 
І\'. Грозного з цісарем Максимілїяном II. до- 
тично Польщі, Литви і Руси", та Ізидора Ша- 
раневича „Про розкопи руїн Галича" і його ж 
„Споминки з побуту в Празі відпоручників га- 
лицьких Русинів з нагоди відкритя чеського 
театру". 

В р. 1884 на чолі редакції стояв Антін 
Горбачевський до ч. 25, а опісля видавцем 
і редактором став Іван Белей. Із праць науково- 
літературних, поміщених у тім річнир^у, зазначу 
хиба розвідку Михайла Зубри цького „Образ 
„Царство і пекло в мшанецькій церкві", Оле- 
ксандра Кониського оцінку книжки Петрова 
„Очерки исторіп укр. литературьт XIX ст.", 
"З численними доповненями, видану під псевдо- 
німом Кость Одовець, та розвідку Михайла По- 
долинського „Чистість язика". 

В річнику 1885 зазначу статіо Олександра 
Барвінського „Про упадок нашого хліборобства 
і спосіб його піддвигненя", його ж „На Україні, 
споминки і вражіня з подороягі", 0. Кониського 
„Микола Костомаров, мої згадки про него і 
його листи", Івана Нечуя „В Карпатах", і Яро- 
слава Окуневського „Чорногора і Чорногорці, 
ттодорожні споминки". У відділі белетристики 
тут був поміщений перший твір Михайла Гру- 
шевського „Бех-аль Джугур" під псевдонімом 
Михайло Заволока. 

В р. 1886 у відділі науковім варто зазна- 
чити статю Андрійчука „Клопоти міста Львова 
з кагалом жидівським в половині ХМІ в. і погром 



- 320 - 

Жидів у Львові 166.4 р."; В із С. ,, Згадки із 
студентського жптя в Пряшові на Уграх'', Івана 
Нечуя „Дрегочпн та Остріг, померші українські 
городи, замітки з дороги''; 0. Кониського біо- 
ґра(()ічна замітка про Михайла Максимовича; 
Ом. Партицького „Переїздом через Молдавію" 
та „З Одеси до Акерману", подорожні замітки, 
і розвідку про „Слово о полку Пгоревіь", а на- 
решті оповідане Приблуди „Не увіриш, аж 
зміриш, замітки галицько - руського школяра 
з його мандрівки за щастем в Росії". 

Із змісту річника 1887 зазначу три опові- 
даня Кониського „Казенний млин", „Конокрад 
Іван Дранка" і „Не люби двох", далї статю 
Александра Барвінського „Пів столїтя народної 
рускої лїтератури в Галичині", дуже цїкаву 
статю Б. п/в. Д. „бзуіти в Добромилї", мате- 
ріял до історії реформи Василіян ; В. з С. 
„Згадки із студентського житя в Кошицях 
на Уграх", Степана Качали „Констітуція 3-го 
мая 1791", Ом. Партицького записки „Вечер 
на одеськім лимані", „Між уіфаїнськими пе- 
реселенцями" і „Образки з Одеси" та простору 
статю „Скандинавщина в давній Руси": Це- 
левича „Три судові розправи перед 150 ро- 
ками" та безіменну статю „Кілька дат з історії 
руської духовної семінарії у Львові і Відні". 

Із змісту „Діла" 1888 р. зазначу важнїйші 
праці: Н. Вахнянина „Археольоґічна вистава 
інстітута Ставропигійського", В. з С. „Згадки 
із семінарського житя у Львові" і його-ж „Хро- 
ніка духовної семінарії Львівської від 1783 до 
до 1888 р."; Драгана (Ярослава Романчука) 
„Гадки з подорожи по північній Болгарії", „Рух 
науковий в Болгарії", „Хід до монастиря^ Ар- 
хангела і на Шишманів град"; Омеляна Кали- 
товського „Проба орґанїзації галицьких Жидів 
за Марії Тереси і Йосифа II.": 0. Кониського 



- 321 — 

„Шляхта на Україні"; Евгена Олесшщького 
три просторі юридичні студії: „Примусова асе- 
курація", „Нові робітничі закони в Австрії"' 
і „Право пропінації в Галичині" та його ж статю 
„Володимир Навроцькиіі, його значінє і заслу- 
ги". Омелян Партицький дав до сего річника 
дві просторі студії „Волхви-чародії в давній 
Руси" і „В справі правописній": Микола Сїчин- 
ський працю „Новеля дорогова з р. 1885"; Олексій 
Торонський дві працї „/Іуікицько-сербський на- 
рід" і „Спори о правопись у Русинів і у Румунів"; 
А. Уманський статю „Рол я шляхти в історії 
польській": Корнпло Устіянович два спомини 
„В Римі і Неаполї" і „З подорожі до Риму" 
та статю „Де-що о нашііі живописи церковній". 
Е )лїян Целевич дав статю „Ще дещо про Олексу 
Довбу щука і його наслїдників" і другу „Ста- 
роста і полянецький каштелян Андрій Ґжи- 
мала Яблоновськиїі, після автобіоґрафії". На- 
решті др. Андрій Чайківськиїі присвятив про- 
стору студію темі „Причини зубожілости наших 
селян і міщан через судівництво". 

Зі змісту „Діла" р. 1889 зазначу дві про- 
сторі статї Н. Вахнянина „Віє Неітаї: сіег 
82Іас1ісісеп"*і „Ґеоґрафічні і статистичні вісти 
про королївство галицько-володимирське з р. 
178:3" та його розвідку „Туреччина в язицї 
руськім". В. з С. подав „Згадки з семінарського 
житя в Перемишлі!" , а Андрій Качала спо- 
минки „Кілька днів в дорозї". Омелян Пар- 
тицький надрукував тут свою остатню велику 
працю „Велика славянська держава перед двома 
тисячами лїт", а в шістьох остатніх числах того 
річника була поміщена моя розвідка „Наші 
(церковні) коляди". Нарешті Іван Б~)гик подав 
коротку звістку „Про Русинів в іожній Угор- 
щині", а Олексій Торонський досить просто- 



21 



ь 



- 322 — 

рий „Причинок до житеппск о. Томи Полян- 

ського". 

Щоб задоволити потребу читаня у штелї- 
ґентної публіки, почала редакція „Д-І^ла" з роком 
1881 видавати в додатку „Библіотеку найзнаме- 
нитшпх'ь повіьстей", у якій протягом десятилїтя 
опубліковано 34 томів, до чого треба додати 
ненумерований том мойого перекладу „Мертвих 
душ" Гоголя. В першім десятилїтю вибір тих 
„найзнаменитших" повістий був зовсім не осо- 
бливий. Обік таких цінних річий, як Дікенсові 
„Новорічні дзвони", дуже старанно перекладені 
Іваном Белеєм, і його ж „Два міста", Бальзака 
..Батько ґоріо", перекладений Михайлом Подо- 
лїнським, Алексія Толстого „Князь Серебряний", 
перекладений М. Павликом, та „Фромон молодий 
і Ріслєр старший" Альфонса Доде, перекладе- 
ний А. Борковським, друковано переважно 
дуже слабі твори другорядних письменників 
в'^роді німецького Раймунда, француських Фейє 
(Решіїеі:) і Оне (( )1шеі) або шведського Дядька 
Адама, тай то звичайно в дуяхс лихих перекла- 
дах, V яких попадали ся такі язикові куріози, 
як „почта лова" для переданя німецького 
„Ніо1)8ро8І:" — сумна відомість, або „тиґровий 
кіт" для переданя німецького Ті^-егічаіге — 
тиґриця. Навіть так скрупулятному переклада- 
чеви, як Борковський, трафила ся така немила 
річ, що сам титул повісти Оне „Ье Маііге сіев 
Іог^ез" — властитель гамарні — перер:лав Бог 
зна яким способом словами „Великий Лім". 
Та про те в усякім разі „Бібліотека Діьла" була 
поважною пробою дати руській публіці лектуру 
перекладаних повістий, а довгенькніі ряд тих 
повістий, виданиїі протягом десятилїтя, являеть 
ся показним вкладом у галицько-руське пись- 
менство 80-их років. 



- 323 - 

Головним літературно - науковим орґаном, 
з разу одного чоловіка, Омеляна Партицького, 
а пізнїйше протягом майже цїліїх 15 лїт усеї 
соборної Руси-Українії була „Зоря", видавана 
у Львові від р. 1880. З початку, в першім році' 
свойого істнованя „Зоря" робила вражінє орґана 
не тілько майже виключно галицького (із укра- 
їнського письменства тілько й усего було в пер- 
шім річнику, ихо передруки пятьох віршів Ру- 
ланського і одного Шевченка та по одному опо- 
віданю Мордовця, Олельковича та Стороженка). 
але навіть у значній мірі компромісового між 
народовцями й москвофілами, із яких тут ио- 
міщено вірші Гушалевича, Маркова, Миколи 
Устіяновича і дві прозові статї Ісидора Шара- 
невича. 

З галицьких письменників крім старших — 
Ільшщького, Козановича, Маркіяна Шашкевича, 
Івана Омеляновича Левицького та Н. Вахня- 
нина -— ТУТ V нерве виступають з численними 
поезіями й оповіданями Іляріон Грабович та 
Болодимир Масляк, у яких сам редактор доба- 
чує великі літературні сили. Грабович дав 
у першім річнику крім численних віршів також 
.два оповіданя, із яких найважнїйшим треба 
признати історичну повість „Марта Борецка". 
що одначе не була його оріґінальним твором, 
а тілько перерібкою. В звязку з тою перерібкою 
стояла також його статя „Коротка історія Нов- 
города'*. Анї Іляріон Грабович, анї Володимир 
Масляк у дальшій своїй лїтературній дїяль- 
ности не справдили надїй на їх літературні 
таланти і не здужали підняти ся висше понад 
свої перші проби, з якими виступили в 1880 р. 
Спеціяльну увагу в тім річнику присвячено укра- 
їнській народній поетцї Марусї Чурай, про яку 
Василь Лл'кич (Володимир Левицький) дав статю 
•оперту на російській статї А. ІИкляревського. 



- 324 - 

і як зразок її творчості! подано пісню „Заспі- 
вали козаченьки". У віддїлї матеріалів для- 
історії нашого письменства звернено особли- 
ву увагу на видану тодї А. Н. Поповим у 
^їоскві ,',Переписку Погодина зі славянськими 
ученими", в якій важне місце займали також 
Галичани. Із тої книжки важнїйше подали 
Іван Р]м. Левицький (про С. Шеховпча та Ва- 
гилевича) та Ом. Партицький (про Дениса 
Зубрицького). Як новелїсти виступають тут 
у перве Данило Лепкиїї, що визначив ся піз- 
нїйше довгим рядом дріоних статеіі про ріжні 
предмети народнїх вірувань, звичаїв та обрядів, 
яких вартість одначе задля їх неметодичного 
збираня і майже ніякого наукового підготованя 
автора дуже не висока. Друпіїї новик, що 
в першім" річнику ,,Зорі" виступив у перве на 
літературне поле, був Лев Сапогівський (гесі:е 
Василович), який помістив тут два невеличкі 
оповіданя і одну критичну статю, а в дальшім 
роцї дав ще два оповіданя, в ті:іі числї най- 
лїпше п. 3. „Марійка". Василович мав незапе- 
реченпїі, своеріднпїі талант, але доля не дала 
йому розвити ся : арестований безпідставно в р. 
1877, він утратив посаду народ нього вчителя 
в Сапогові, і не добивши ся потім ніякого до- 
хідного місця вмер молодо 1882 р. 

В „Зорі" 1880 р. виступив також з першою 
науковою працею Корнило Заклинськпїі, що 
тут протягом дальших лїт опз^блїкував досить 
довгий ряд історичних праць, по части оріґі- 
нальних („Рускі літописи і літописці Х\'ІІ ст.",. 
„Лїтопись Хмельницка", „Зносини цїсаря Ру- 
дольфа II. з козаками", а в справозданю акаде- 
мічної ґімназії у Львові за р. 1883 „Зносини 
козаків зі Шведами і з князем Юрієм Ракочим"), 
по части перерібок чужих статей („Київські 
війти пани Ходики" В. Антоновича, „ Павло < 



- Я25 — 

Полуботок" АІ. Костомарова, „Судьба і значіне 
Київа" В. Антоновича, „Про весільні руські 
піснї" Боровиковського). І се:му молодому вче- 
лому, що був учеником львівського професора 
історії Лїске, доля поскупіїла віку і не дала 
йому в ПОВНІ розвинути його ]^>родягЄНип та- 
лант. 

По троха тіомпромісовиїі характер має ще 
також і другпіі річник „Зорі", в якім знаходимо 
один вірш визначного москво())іла Ореста Авди- 
ковського, одно оповідане та одну статю о. 
Олексія Торонського, ию ТОДІ не крив ся зі 
своїми москвофільськими сімпатіями. На поле 
белетристики виступає тут у перве Константин 
Бобикевич з досить просторим оповіданем „РиЛО- 
поти скінченого академіка". В р. 1882 він по- 
містив у „-Зорі" друге своє оповідане ,,Н^ обзо- 
ринах". На жаль, і сеїі автор умер передчасно 
(1884 р.), не розвинувши як слїд своїх здіб- 
но стий. 

З р. 1883 я зробив ся головним співробіт- 
ником ,,Зорі", помістивши тут свою повість 
^, Захар Беркут'', яку^ редактор Ом. Партицький 
надїлив розписаною ним премією в сумі 100 
ринських. Крім того я помістив тут ряд віршів, 
два менші оповіданя, простору статю про Тур- 
ґенєва і другу більшу працю „Жіноча неволя 
в руських піснях народних", що була видана 
також окремою брошурою в повнїйшім тексті, 
ніж се було можливо в „Зорі", та ряд дрібнїй- 
ших критичних заміток, а надто студію „По- 
топа світа", основану на виданій тодї працї 
віденського вченого Едварда Зіса (8ие88) п. з. 
„Віє 8іпШи1". Разом зо мновз приступив до 
співробітництва Б „Зорі" Володимир Коцовськігіі. 
Тут же у перве в 1883 р. появили ся перші 
поезії Юлїї Шнайдер (Уляни Кравченко), а з 
Українців прихилила ся одна тілько Олена 



— 326 - 

Пчілка, приславши для „Зорі" два вірші. По- 
міщене в тім річнику нїби оповідане Нечуя- 
Левицького „Воздвиженський і Дашкович", 
було Еиняте самим редактором із повісти 
„Хмари", що появила ся тоді в Київі. В тім 
річнику „Зорі" її редактор Омелян Партицькиїі 
розпочав ряд праць із обсягу нашої лїтера- 
турної та історичної старовини, які мали бути 
головним дїлом його житя, але чи то задля 
поспіху, з яким були писані, чи задля недо- 
стачі критичної методи зробили ся більш уче- 
ними фантазіями, нїж дїіісними науковими 
дослідами. В „Зорі" 1883 р. він помістив дві 
працї: „Темні місця в Слов-Ь о полку Игорев^іо" 
і як довершене її висновків розвідку „Хто був 
автор Слова о полку Игореві:)?". Обі сї розвідки 
вийшли також окремою книлгкою, за якою- 
в дальшім роцї наступила книжка „Слово 
о полку Игоревім", текст з перекладом і з ио- 
ясненєм староруских правил акцептових і рит- 
мічних". Партицький станув тут на зовсім 
хибній основі, що ціле „Слово о полку Игореві)" 
написане ямбами, і замісь ділити поему на 
вірші, він подав скрізь наголоси над словами, 
які відповідали ямбовому ритмови, але аж 
надто часто зовсім не відповідали дїйсному 
наголосови слів. 

В р. 1884 участь Українців у „Зорі" ро- 
бить ся вже більша. Крім Олени Пчілки тут 
містить свої перші вірші Леся Українка, по- 
являють ся Борис Грінченко під псевдонімом 
Перекотиполе та В. Чайченко, і Кониський під 
псевдонімом Перебендя. В тім роцї появило 
ся в „Зорі" також перше і мабуть найкрасше 
оповідане Наталїї Кобринської „Задля кусника 
хлїба". Із наукових праць важнїйші були моя 
„Польське повстане в Галичинї 1846 р." та 
студійка „Останки первісного світогляду в ру- 



І 



- 327 - 

ськпх і польських загадках народних", Пар- 
тицького „Староруський акцент і ритміка Слова 
о полку ІІгорев'Ь**, без більшої наукової вар- 
тостп, та В. Чаїіченка „Джон Браун, першиїі 
борець за визвол американських неволь ників". 
Імльшої повісти не було, а в ряді дрібних опо- 
відань визначали ся Антона Могильпицьког<.> 
„Коиґруа о. Жегаловича*', перекладена мноь> 
з німецького листу Могильницького, та три бе- 
л(^;тристичні уривки з посмертних паперів Во- 
лодимира Навроцького. 

В р. 1885 в „Зорі" у перве появляють ся 
вірші двох молодих Українців, тодї товаришів, 
студентів київського унїверсітета, що пізнїйше 
пішли дуже ріжними дорогами, а власне Володи- 
мира Самійленка, що виступив тут з двома вірша- 
ми, і Костя Арабажіиа, що виступив тут під псев- 
донімом К. Не— я, псевдонімом, що зробив ся 
(ратальним сімволом його дальшої карієрп, 
Олександер Кониський крім дрібнїйших при- 
чинків дав до сего річника „Зорі*' просторе 
оповідане „В гостях добре, а дома ліпше", під- 
писане псевдонімом Дрозд, а основане на фак- 
тах памятної еміграції одної части галицько- 
руського духовенства до Росії. Як белетрист 
виступає тут у перве Григорій Цеглинський 
з двома оповіданями і одним гумористичним 
монодрамом, а київськиіі учениїї Орест Левиць- 
кий подав тут одиноісу свою по українськії 
писану працю ,ДІро шлюб на Руси-Українї в XVI 
до Х\1І столїтю" під псевдоймом Левко Мая- 
чанець. Інтересна з многіїх поглядів була статя. 
Льва Вітошинського „Антошко Ревізорчук'', 
основана на споминах про відомого опришка, 
якого польський письменник Корженьовський 
зробив героєм найлїпшої своєї драми „Каг])ассу 
Обгаїе", популярної також на руській сцепї 



328 



в перекладі' Миколи Устіяновича п. з. „Верхо- 
винці". 

Під кінець 1885 р. Омелян Партицькпй 
зложив редакцію „Зорі", пере давши се письмо 
на власність Товариства імени Шевченка. З ра- 
мени Товариства редактором був якийсь час 
др. Омелян Калитовський, а потім Олександер 
Борковський. Фактично одначе редакцію про- 
вадив я. Моїми заходами в тім році „Зоря" 
обогатила ся цінними матеріялами з України, 
в тім числі просторою повістю Свпдницького 
„Люборадські", що була окрасою того річника, 
далі просторою збіркою недрукованих доси спі- 
вомовок Руданського, яких рукопис я одержав 
від П. Житецького. Моїми заходами написані 
були для „Зорі" в тім році статя Франтішка 
Рягсгоржа про Сватоплюка Чеха, Ізидора Берн- 
фельда статя „Жидівська література гебрейська 
і жарґонова", та цінні, хоч дрібні причинки 
Антоновича до біоґрафій Свпдницького та 
Олельковича, Бориса Познанського до біоґра- 
фій Свиднпцького та Руданського і його дуже 
гарна статя „Весна в українськім селі". ^Іоїм 
заходом дав для „Зорі" Владислав Федорович 
декілька сво'х афоризмів, Іван Волосянський 
цінну статю „Дещо про цех кз^шнірський у 
Старім Місті", панна К. Бурачинська народню 
пісню і прозове оповідане про Грдлічку та 
Юріштана: невідомий із Петербурга прислав 
на мої руки вірш Некрасова на смерть Шев- 
ченка, один львівський Поляк передав для 
„Зорі" недрукований вірш Касира Ценглевича, 
а студент Яворськиіі віршу з 1848 р. про Ста- 
діона; на мої руки прислано також із Одеси 
пяту пісню Одисеї в перекладі Ніщинського, 
а о. Іван Озаркевич передав свою віршовану 
байку „Пес і вовк". На мої руки переданий 
6}^в також Житецьким для „Зорі" вірш Кок- 



- 820 - 

•стантіїна Думитрашка „Чуприна і борода" : 
через мене дістав ся також для „Зорі" пере- 
-клад прегарного оповіданя Короленка „Лїс 
шумить", доконаниїі Масловим-Гтокч>зом. У „Зо- 
рі" 1886 р. пильним співробітником б^^в Воло- 
димир Коцовський, який опублікував тут крім 
двох своїх віршів простору працю „Маркіян 
Шашкевич, кілька слів о його значеню", а та- 
кож одну недруковану проповідь, один недру- 
кований, а другий друкований у 30-их роках 
окремо зірш Шашкевича, і простору біблїоґра- 
•фічну відомість про польський вірш „ЛУіепіес 

2 8егс 2ус2Іі\\'ус1і", зложєшіїї на честь діда 
Шашкевича, о. Р. Авдиковського. Він дав також 
причинки .до біоґрафій Вагилевича, Верещин- 
ського та ІІосифа Левпцького разом з передру- 
ком його першоі вірші „Домоболіе проклятьіхті". 
в. Підманастирський дав з приводу опубліко- 
-ваноі мною вірші РСелестина Скоморівського 
причинок до його біоґрафіі. Данило Лепкий дав 
причинок до біоґрафіі Володимира Навроцького, 
Одесит (М. Комаров) цінний причинок до біо- 
ґрафіі Руданського з доданем їіого листів, а Ми- 
хайло Зубрицький причинок до біоґрафіі Сні- 
гурського та до історіі руської літератури ХЛ Ш 
в. Причинок до біоґрафіі Свидницького дав 
також Я. Черниговець, а з. моїх паперів подано 
причинки до біоґрафій ІІосифа Левпцького, 
Северина Шеховича, до історіі 1848 р., до 
історії руської літератури ХМІІ в., до біоґрафіїі 
Шевченка та Бодянського. Із ширших моїх 
праць у тім річнику опубліковано статю про 
Іїосифа Богдана Залєского, про Осипа Б')рія 
Федьковича і про жидівського реформатора 
Мозеса Мендельзона. В тім річнику виступили 
у перве на літературне поле Алексій Бобикевич 

3 одним віршом. Осип Маковей з трьома пое- 
зіями, і Кирило Студинський з працею „Дідів- 



- 330 



ська жеорацькамова , підписаною псевдонімом 
Кость Вікторин. У віддїлї поезій заступлено 
було в сьому річнику 28 імен поетів, у тім 
ЧИСЛІ із Українців Кониський, Пчілка, Самій- 
ленко, Нїщішський, Руданський, Омельченко, 
Тарасенко та Чайченко, а з Галичан крім 
названих уже мене та Коцовського Єронїм Ка- 
литовський, Володимир Масляк, Юлія Шнайдер, 
та Буковинці Данило Млака і Федькович. 
У віддїлї оповідань, крім згаданої вже повісти 
„Люборадські", надруковано просторе оповідане 
Олени Пчілки „Світло добра і любови"' та її ж 
оповідане „Чад", одно слабше оповідане Ко- 
бринської, одно не то оповідане, не то фелетон 
Борковського п. 3. „На село", два спомини Ва- 
силя їльнппького з подїй 1848 р., по одному 
оріґінальному оповіданіо мойому, Ісаевича, Чай- 
ченка та Цеглинського, два оповіданя Конись- 
кого, два иере^елади мої і по одному В. Савича 
та В, Чайчеііка, обох із Альфонса Доде, М. 
РіОмаря із „Поезій в Прозї" Турґенева, та зга- 
даний уже переклад ДІаслова-Стокоза із Коро- 
ленка. В науковім віддїлї крім згаданих уже 
праць були поміщені Ілії Кокорудза „О стано- 
вііщіі женщини в стариннім законодательстві 
руськім", Николайчика „З другого кінця, ко- 
роткий огляд Сїверської України'' під псевдо- 
німом Р. і Н., дра Омеляна Калитовського роз- 
бір праці Юлія на Целевича „Исторія Скиту 
Манявського", ЕМяна Целевича „Пригода після 
нападу татарського в 1676", Олександра Бор- 
ковського „О хибах в нашій письменній мові" 
і нарешті найважнїйша, що тягла ся цілий рік 
у всіх 24 нумерах, „Коротка історія літератури 
рускої" Омеляна Огоновського. Се був справді 
короткий, переважно біблїоґрафічний огляд 
нашого старого письменства аж до часів Котля- 
ревського, з просторим одначе історіософічним 



- 381 — 

вступом, що в початку 1887 р. вийшов окремов> 
відбиткою як перший том „ІІсторіи рускои ли- 
тературн''. Як бачимо, зміст „Зорі" 1886 р. був 
надзвичайно богатпй і ріжнородний, мене одначе, 
ию причинив ся до сего найбільше, зустріла 
зовсім несподівана відставка за поміщене одно- 
го вірша Руданського і одної рецензії Б. Віль- 
хівського (Грінченка), в яких народовецька су- 
перредакція добачила „неморальність". Швидко 
по тім в р. 1887 мене спіткала така сама від- 
ставка із редакції „Діла" і то — сміху варто 
— за нотку з некорисною опінїєіо про Володи- 
мира Барвінського, написану Павликом у його 
польській статї, друкованій в „1{иі'уег7.е 'Б\уол\'- 
>^кіт". Се змусило мене шукати заробітка між 
Поляками, серед котрих я ще від 1879 р. ви- 
робив собі деяку повагу, друкуючії оповідапя 
та статї в польських часописах „їусі^іеіг^ 
„Рг2е^1ї1сІТуо'огІпіо\уу", „Ргаса", а далї „Ргалусіа" 
в Варшаві та „Кга]" у Петербурзї. 13 червні 
і липні 1887 р., опинивши ся без заробітка 
серед Русинів, я пробув у Тернополі як ко- 
респондент устроєної там, головно заходом 
Владислава Федоровича етнографічної вистави 
на честь приїзду архіїкнязя Рудольфа до Гали- 
чпни, і в тім часї, протягом майже двох мі- 
сяців помістив богато безіменних кореспонден- 
цій та дописок у галицько-польських часописах 
„С2а8" і „Ееі'огта" в Кракові, „ОахеГа Хагосіолуа". 
„Огіепиік РоІ8кі", „Оахеїа Ьлуолу8ка і „Кигуег 
Ьлуолузкі" у Львові, за які зрештою не дістав 
ніякого гонорара. 

Лїнїя, зазначена роком 188(3 у „Зорі", при- 
довжає ся і в дальших роках. В^ р. 1887 вона 
виходила під редакцією Григорія Цеглинського, 
який у ній, крім декількох рецензій та одного 
оповіданя надрукував свою найлїпшу комедію 
„Шляхта Ходачкова". Із поетів виступає тут 



у перве Галичанин Михайло Бачинськиії і Укра- 
їнець Сергій Павленко (Шелухин). З дотепе- 
рішшіх співробітників стрічаємо Олексія Боби- 
кевича, В. Коцовського, Данила Млакз^ В. Ма- 
сляка, 0. Кониського, В. Чайченка; зі старшої 
ґенерації галицьких поетів дав Остап Левицький 
два віршовані переклади і надруковано один 
вірш АІигсОли Устіяновича: зі старших Україн- 
ців подано чотири вірші Якова Щоголева, 
з молодших по одному 3. В. Петруся, В. І. 
Полтавця, Івана Тарасенка, Федора Устенка, 
Уманця, К. Ухача-Охоровича, один Я. Черни- 
гівця, один Явір-Федоренка і два В. Чайченка. 
Леся Українка дала переклад частини Міцке- 
вичевого „Конрада Валєнрода". З Буковинців 
заступлені Ізидор Воробкевич та ВЗрій Федь- 
кович. У віддїлї оповідань виступає у перве 
Олександер Катрекко з двома оповіданями: 
„На панському обідї" і „Чумацьке лихо", та 
Красюченко з оповіданєм „Чотири вечері, образки 
з житя народного учителя". З моїх оповідань 
тут поміщено тілько одно „Яць Зелепуга", пе- 
рекладене мною з польського, рівночасно дру- 
кованого в „Кштег-і ЬлуолУ8Іа-м". Надто дав 
Олександер Кониський три оповіданя, а по 
одному Д. Лепкий, Лесько і Д. Млака. Понад 
се були чотири переклади з Турґенєва, Брет- 
Гарта і Шміт-Вайсенфельса. 

В честь 50-их роковин виданя „Русалки 
Дністрової" видано, головно за старанєм Ко- 
цовського, подвійне ювилейне число 21 — 22, 
в якім поміщено простору статю Коцовського 
„Огляд національної праці* галицьких Русинів", 
Омеляна Огоновського „Маркіян Шашкевич, 
його житє і дїяльність", Н. Вахнянина „Деякі 
дані о перекладї Слова о полку Ігоревім М. 
Шашкевича", Костя Лучаківського „Доля Ру- 
халки Дністрової", редактора Цеглинського 



- 333 - 

„Отець і син, Маркіян і Володимир Шашке- 
вичі" і БЗлїяна Целевича „Нічний напад на 
дім 2^Іаркіянового діда о. Романа Авдиковського 
в Шдлисю*'. Се взвилейне число справді' було 
найкрасшою памяткою тих роковин і приносить 
честь його редакції. Протягом цілого річника 
крім згаданого подвійного товилейного числа 
йшла дальше Огоновського „Псторія литера- 
тури рускои", новий період, оброблений авто- 
ром головно біоґра< річною методою з поділом 
письменників на поетів, повістярів та драма- 
турґів і вчених. Ся праця тягла ся і в дальших 
річниках „Зорі" аж до смерти автора, який 
остатньої ґрупи не встиг докінчити. Ся праця 
Огоновського, видавана рік за роком також 
окремими томами, має важне значінє, особливо 
задля зібраного в ній, інколи з перших жерел, 
біоґрафічного матеріялу, але розросла ся над 
міру через те, идо автор силкував ся подавати 
зміст кождого важнїйшого твору, а також го- 
лоси посторонньої критики про нього, і на- 
решті свій власний, по змозі мотівований осуд. 
Основною хибою сеі праці треба вважати ії 
методу, яка з гори виключає можність дати 
повний образ чи то цїлоі історії письменства, 
чи то хоч би розвою самої поезії, самого по- 
вістярства, самої науки, бо все те при біоґра- 
(|)ічній методі та естетичнім ґрупованю біоґра- 
(()ій розриває ся на ріяші особи і на ріжні 
часи. 

В тім самім річнику „Зорі" Омелян Ого- 
новський опублікував свою пятиактову траґедію 
„Гальшка Острожська", що була також виста- 
влена на сценї і може вважати ся найліпшим 
драматичним твором сего автора. 

В науковій части „Зорі" 1887 р. зазначимо 
іце статі Б. Вільхівського „Забутий писатель 
^Іихайло Макаровський", РСониського „Олексан- 



- 334 - 

дер Чужбіїнський", кріпїонїма Д. X. „Місто 
Добрплів", Кокорудза „О власності! і її нару- 
шеню в старішнім законодательстві руськім", 
Бориса Познанського „Чумаки", Івана Нечуя 
„В концерті", Костя Одовця (Коніїського) „Осві- 
та на західно-південній Україні" та „Просвітний 
поступ галицької Руси в послїдне десятилїте", 
дра 0. Лебедовича простору популярну статю 
,.0 бактеріях", Г. Цеглпнського „Руський театр", 
дра Ст. Смаль-Стоцкого споминку про ювілей 
Ізидора Воробкевпча, та чотири статї з обсягу 
галицько-руської етноґрафії Данила Лепкого. 
Кость Вікторин (К. Студинський) подав „На- 
родну думу, записану з уст лїрника у Львові", 
яку одначе треба вважати досить наївним фаль- 
сіфікатом. 

Річник 1888 далеко біднїйпіий змістом, бо 
обтяжений двома працями, яким у кождім числї 
прийпіло ся давати богато місця. Се були „Исто- 
рія литератури" Огоновського, та повість Івана 
Левкцького „Старосвітські батюшки і матупіки". 
До сего треба додати ще траґедію Шіллера 
„Орлеанська Діва" в перекладі Евгена Гор- 
ницького, що тягла ся також мало що не цїлпіі 
річник. Із поетів тут виступають у перве Гали- 
чани Орест Дубенськиїі, Б )лїян Рожанковський, 
Кирило Студинський та 0. Філяретів, із яких 
анї один не здобув собі пізнїйще видного місця 
на полї руської поезії. В відділі белетристичної 
прози визначає ся сего року 3. Петрусь, що 
дав три оповіданя з сільського жнтя і один 
водевіль „На досвітках", та Українець Іван 
Спілка, що дав також три оповіданя з народ- 
нього я^итя. Сергій Павленко дав два переклади 
російських новель Короленка й Мачтета, Ольга 
Левицька переклад російського оповіданя Ле- 
онтієва, а кріптонім Ф. Ст. переклад казки 
Щедрина „Коняка". По одному короткому опо- 



- 335 — 

віданю дали українські кріптонїмії Г-ко „Одна 
хвилина", 0. "я. „Смерть Хруща" і Н. Е. Шукай 
„З ранку до ночи". В науковім відділі того 
річника ^^найважнїйілі причинки Катерини Ба- 
лашівної про Олександра Шіішацького -Ілїча, 
Конпського про Анатоля Свидницького, Тита 
Реваковича про Осипа <І>едьковича і Остапа 
Нїжанковського „Памяти Дениса Леонтовича". 
Омелян Огоновський опублікував прислану йому 
для його „Історії літератури" автобіографів» 
Олени Пчілки, а Ярослав Романчук, емігрувавши 
до Болгарії, прислав відтам гарну студію „Лю- 
бен Каравелов, наїізпаменитиіий болгарський 
писатель і 6Г0 епоха". Цїніїі матеріяли подав 
Михайло Зубрицький п. з. „Михайло ^^Іаксимо- 
вич і Денис З.убріщький" і „Письмо о. Лом- 
ницького з Кромерижа 1848 р.". Цінним при- 
чинком до історії „руської трійці" треба вва- 
жати опубліковані тут „Протоколи (семінарської 
власти) списані з Маркіяном ИІашкевичем, 
Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким 
1837 р.". Більше рефератами, як оізіґінальними 
працями треба назвати статї Олександра Бор- 
ковського „Вук Стефанович Караджіч" і дра 
К. Лучаковського „Дубровчаніш Іван Ґундулїч. 
сербсько-хирватський поет ХД1І в.", з приводу 
його ювіїлея, і „О Байронї і байронізмі". Дуже 
пересоленою в оцінці треба вважати статю Гри- 
горія Цеглпнського про Осипа <І>едьковича. 

В р. 1889 наступила зміна в редакції „Зо- 
рі" : редактор О. Борковський був зі Львова 
перенесений до Дрогобича на діректора та- 
мошньої ґімназії, а замісь нього з числом 17 
редакцію обняв Петро Скобельський. Участь 
Українців у „Зорі" робить ся чим раз більша. 
У відділі поезій стрічаємо обік відомих доси 
нові імена, в тім числі з Галичан Гашша Буц- 
:манюка та Омеляна ЛІурашку, а з Українців 



- 336 - 

Володимира Александрова, Евгена Жарка, Івана 
Калічку, .М. Кононенка, Василя Маслов-Стокоза 
і ^І. Старицького. Особливо численні поетичні 
причинки дали Сергій Павленко, Леся Укра- 
їнка та Василь Чайченко. Із поетичної спад- 
щини Федьковича тут у нерве надруковано 
поему „Новобранчик" із копії, достарченої мною. 
Олена Пчілка дала між иншим віршовану пробу 
перекладу частини Овідіевих Метаморфоз п. з. 
„Рашарис". У віддїлї повістий і оповідань ви- 
ступає тут у перве Кость Арабажін під кріпто- 
нїмом Не — я з оповіданєм „Житє — сон", та 
з трьома перекладами, з яких один із Льва 
Толстого, другий із Ґю де Мопасана, а третій 
із Григорія Мачтета. Того ж Мачтета більше 
оповідане „Біла панна" дав у перекладі з ро- 
сійського сам редактор Борковський. У нерве 
виступає тут М. Обачний (Михайло Косач, брат 
Лесї Українки) з оповіданєм „Різдво під Хре- 
стом Полудневим" і з перекладом Короленко- 
вого оповіданя „В велико дну ніч". Так само 
у перве виступають тут Вячеслав Потапенко з на- 
рисом „Чубатий", Марія Максименкова з на- 
рисом „Орися", і М. Сіромаха з оповіданєм 
„Пригород не село". З Галичан виступає тут 
у перве Василь ПДурат, тоді ще ґімнаїзіяльний 
ученик, з перекладом француського оповіданя 
Октава Мірбо „Щастю на стрічу", Українка 
Олеся Зірка (сестра Лесі Українки) з перекла- 
дом одної із „Поезій в прозі" Турґенєва п. з. 
„Горобець" і Буковинка Евгенія Ярошинська 
з прозовою байкою „В городі". 

В науковім віддїлї того річника варто 
зазначити простору студію Омеляна Калитов- 
ського про Стефана Качалу, статю Петра Ско- 
бельського про археольоґічно - біблїоґрафічну 
виставу Ставроиигійсьрсого Інстітута, Івана Ма- 
тієва „Образ ки з Африки", І\остя Лучаківськога 



- 337 — 

реферат із статї Еміля Дюрана про Шевченка; 
друкованої в „Кетие (1е8 сГеих МопсІе8", Івана 
Кузьова „/Кіітє-бутє, звичаї і обпчаї гірського 
народу в Дидьові", Бориса Познанського „Ви- 
хід на заробітки з України" та С. Н. Ісаевича 
некрольоґ Андрія Козачковського. Рефератами 
та перекладами статей, друкованих у „Кіевской 
Старин-Ь'* та «Ґазетіь Гатцука", 0. Борковський 
та кріптонїм Т. 0. додали причинки до біоґрафії 
Шевченка, а Михайло Зубрицький опублїкував 
цїісаві записки із Служебника, друкованого в 
р. 1765. 

В р. 1890 з числом 17 редакція „Зорі" 
від Петра Скобельського, зі Львова перенесе- 
ного до Бродів, перейшла під редакцію Василя 
Тисовського. Се був одначе тілько відповідаль- 
ний редактор, бо дїйсним редактором від самого 
початку того року зробив ся Василь Лукігі 
(Володимир Левицький), що протягом свойого 
девятилїтнього редакторства зробив „Зорю" 
дїйсним орґаном усеї Руси-України, богатим 
на найріжноріднїйші літературні інформації, 
рецензії, біблїоґрафічні та персональні звістки. 
Живучи в Станіславові як нотаріяльний кан- 
дидат він розвинув широку кореспонденцію 
з письменниками Галрічини, Буковини та Укра- 
їни, скрізь стягаючи співробітників або хоч би 
таких кореспондентів, що могли достарчати 
йому потрібних відомостий. В „Зорі" 1890 р. 
появляють ся в поетичнім відділі вірші Лео- 
ніда Глібова, П. Куліша, Івана Манжури та 
знаних нам уже 3. Петруся, В. Самійленка, В. 
Чайченка, Олени Пчілки та Лесї Українки, а 
з нових Українців П. Паісича, А. Бобенка і Це- 
заря Білиловського. Із Галичан являють ся нові 
Т. Боднаришин та В. Д. Ріленко. У відділі 
оповідань Іван Левицький дав свою простору 
повість „Над Чорним морем", якою після циклю 

99 



- 338 - 

історично-побутових повістий („Кайдашева сїмя", 
„Микола Джеря", „Бурлачка" та „Старосвітські 
батюппси і матупши") розпочав цикль оповідань 
із житя сучасної інтелїґенції, навіяних сильно 
дідактичною або полемічною тенденцією. В сьо- 
му річнику „Зорі" виступив у перве також 
А. Кримський зі своїм оповіданем „Історія 
одної подорожи" і А. Бобенко з оповіданем 
„Богата кутя". Із Галичан тут у перве стріча- 
ємо Павла Кирчова з оповіданем „Туркавки". 
Я дав до того річника чотири нариси, що були 
виривками з моєї недрукованої повісти „Не 
спитавши броду, не лїзь у воду" і мали окремі 
титулики : „На лонї природи", „Ґава і Вовкун", 
„Борис Граб" і „Ґенїй", а надто оповідане з 
тюремного житя п. 3. „До світла". 

При „Зорі", поки вона була під редакцією 
Партипького, в р. 1884—86 виходила „Бібліотека 
Зорі", якої вийшло 11 томів. В тім числї були: 
передрук моєї повісти „Воа Сопзігісіог", два пи-